Господарський суд
Житомирської області
----------------------------------------* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
від "01" листопада 2010 р. Справа № 18/98-Д
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Павловська Н.Г., довіреність від 18.10.2010р.;
в судовому засіданні прийняв участь прокурор - Бугайов С.В., посвідчення №86,
розглянув справу за позовом Прокурора м.Житомира в інтересах держави в особі Житомирської міської ради (м.Житомир)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське" (м.Житомир)
про спонукання до укладання договору оренди та стягнення 2504,97грн.,
Прокурор м.Житомира в інтересах держави в особі Житомирської міської ради звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить зобов'язати ТОВ "Київське" укласти з Житомирською міською радою договір оренди земельної ділянки розміром 311,6кв.м. за адресою: м.Житомир, майдан Мистецькі Ворота, 9, та стягнути з відповідача 2504,97грн. плати за користування земельною ділянкою.
Представник позивача у судове засідання не з'явився. В адресованій господарському суду заяві від 01.11.2010р. позивач просить здійснювати розгляд справи без участі повноважного представника.
Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, вимоги ухвал суду від 21.08.2010р., 21.09.2010р. та 19.10.2010р. щодо надання письмових пояснень не виконав.
Представник відповідача проти позову заперечує з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву (а.с.14-17), в якому, зокрема, зазначає, що згідно договору купівлі-продажу від 31.08.2008р. ТОВ "Київське" придбало нежитлову будівлю за адресою м.Житомир, вул.Мистецькі ворота, 9 та набуло права власності на вказаний об'єкт, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.21); на даний момент тривають роботи по оформленню права користування земельною ділянкою, на якій розташована придбана нежитлова будівля, про що надав відповідні докази.
Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
В обґрунтування позовних вимог прокурор, посилаючись на ст.ст.124, 125, 126, 152, 156, 206, 212 Земельного кодексу України, ст.22, ст.374-376 Цивільного кодексу України, зазначає, що відповідач фактично використовує земельну ділянку розміром 311,6кв.м. за адресою: м.Житомир, майдан Мистецькі Ворота, 9 без правовстановлюючого документу (договору оренди), чим, на думку прокурора, державі в особі Житомирської міської ради завдано збитків у вигляді недоотриманого прибутку до місцевого бюджету в сумі 2504,97грн. відповідної плати за землю. Сума збитків, яку просить стягнути прокурор на підставі ст.22 ЦК України, обґрунтовується актом ревізії фінансово-господарської діяльності виконавчого комітету Житомирської міської ради від 09.10.2009р. за №08-8/226 (а.с.6-11), складеним спеціалістами Контрольно-ревізійного управління за результатами ревізії, в якому, зокрема зазначено, що внаслідок неукладення ТОВ "Київське" договору оренди земельної ділянки площею 311,6кв.м., на якій знаходиться приватизований об'єкт комунальної власності, в порушення ст.2 Закону України "Про плату за землю", згідно якої плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, міським та обласним бюджетами недоотримано 2504,97грн. орендної плати за земельну ділянку (а.с.10).
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору купівлі-продажу від 01.10.2008р. (а.с.18-20) територіальна громада міста Житомира в особі департаменту власності та ринкового регулювання Житомирської міської ради передала у власність ТОВ "Київське" нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою м.Житомира, майдан Мистецькі ворота, 9.
Відповідно до ч.1 ст.377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Аналогічна норма міститься в Земельному кодексі України. Так частиною 1 статті 120 Земельного кодексу України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Водночас, за змістом ч.1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Приписами ст.125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Частиною 5 ст.126 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Згідно ч.2 ст.16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
Таким чином, приписами вказаних норм встановлено, що для виникнення орендних відносин між ТОВ "Київське" (як власника нерухомості) та Житомирською міською радою (як власника земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт нерухомості) необхідно рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі в оренду цієї земельної ділянки, яке є підставою для укладання договору оренди земельної ділянки.
Загальне поняття договору визначене у ст. 626 Цивільного кодексу України як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Тобто вказана норма надає кожній особі право самостійно вирішувати, вступати чи не вступати в договірні відносини на відповідних умовах, які не суперечать вимогам закону.
Частина 3 ст.179 ГК України передбачає випадки, коли укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, зокрема, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Статтею 187 ГК України "Укладання господарських договорів за рішенням суду" передбачено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
Отже, що земельне законодавство України не передбачає в даному випадку о б о в ' я з о к відповідача укласти договір оренди земельної ділянки, а питання щодо спонукання суб'єкта господарювання укладати договори оренди земельних ділянок ні до повноважень органів місцевого самоврядування ні до компетенції суду Земельним кодексом України не віднесено.
Крім того, як встановлено судом, рішенням Житомирської міської ради №1198 від 02.03.2010р. (а.с.47-48) надано дозвіл ТОВ "Київське" на складення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою м.Житомир, майдан Мистецькі ворота, 9 для подальшого оформлення права користування земельною ділянкою.
30.04.2010р. між ТОВ "Київське" та ПП "Терра Центр і К" укладено договір №25 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування на умовах оренди (а.с.49-50).
Згідно пояснень відповідача (а.с.14-17) на даний час триває робота по виконанню вказаного договору.
Отже, відповідачем вживаються заходи, спрямовані на оформлення права користування земельною ділянкою, яка розташована в м.Житомир, вул.Мистецькі ворота, 9.
З урахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині зобов'язання ТОВ "Київське" укласти з Житомирською міською радою договір оренди земельної ділянки площею 311,6 кв.м., яка розташована в м.Житомир, вул. Мистецькі ворота, 9.
Також, прокурор просить суд стягнути з відповідача плату за користування земельною ділянкою, однак у тексті позовної заяви, посилаючись на ст.22 ЦК України (яка регулює відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди) зазначає, що Житомирська міська рада має право на відшкодування з б и т к і в, під якими розуміються доходи, які б вона могла реально одержати за звичайних обставин, коли її право не було порушено, тобто якби землекористувач оформив належні документи на землю і сплачував кошти за її використання. У зв'язку із тим, що плата за користування земельною ділянкою та збитки не є тотожними поняттями, господарський суд Житомирської області ухвалами від 21.09.2010р. (а.с.79-80), 19.10.2010р. (а.с.94-95) зобов'язував прокурора та позивача уточнити предмет або підстави позову, оскільки спірні правовідносини хоча і пов'язані з відшкодуванням власнику землі з б и т к і в у вигляді неодержаної орендної плати, завданих внаслідок фактичного бездоговірного використання відповідачем земельної ділянки, проте, в резолютивній частині позовної заяви прокурор просить стягнути з відповідача п л а т у з а користування земельною ділянкою. Однак прокурор та позивач не виконали вимог ухвал суду.
У відповідності до статі 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
1) протиправної поведінки;
2) шкоди;
3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;
4) вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків (постанова Верховного Суду України від 30.05.2006 у справі №42/266-6/492).
Дійсно, відповідно до ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Водночас, відповідно до ст.156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок:
а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;
б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;
в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;
г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;
ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;
д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Вказаний перелік підстав для відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам є в и ч е р п н и м та розширеному тлумаченню не підлягає. Отже, статтею 156 ЗК України не передбачено такої підстави настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, як неоформлення правовстановлюючого документу (договору оренди).
Крім того, збитки в розмірі 2504,97грн. прокурор визначає як недоотриманий прибуток по орендній платі з посиланням на акт ревізії фінансово-господарської діяльності виконавчого комітету Житомирської міської ради від 09.10.2009р. за №08-8/226 (а.с.6-11), складеним спеціалістами Контрольно-ревізійного управління.
Вказуючи на доведеність завдання позивачу збитків у вигляді неодержаних доходів по орендній платі (упущеної вигоди), прокурор не врахував, що відповідно до приписів ст.142 ГК України прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.
Виходячи із положень статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Водночас, сума збитків, яку просить стягнути прокурор, обґрунтовується умовним припущенням про можливість отримання Житомирською міською радою прибутку в результаті випадкового збігу обставин. Також слід зазначити, що одержання Житомирською міською радою плати за користування земельною ділянкою залежить не лише від дій відповідача (оформлення проектної документації на земельну ділянку), а і від дій позивача (прийняття рішення щодо передачі в оренду земельної ділянки), та в послідуючому - від волі сторін на укладення договору оренди земельної ділянки.
Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Як вже було зазначено судом, відповідач вчиняв дії, спрямовані на оформлення договору оренди земельної ділянки, що не дає підстави стверджувати про протиправність його поведінки та наявність його вини.
Всупереч ст.ст.33, 34 ГПК України прокурор не довів завдання позивачу збитків, протиправної поведінки відповідача, а також причинного зв'язку між такою поведінкою та збитками.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків доказується кредитором, а при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи вжиті кредитором щодо їх одержання.
Однак, прокурором та позивачем не доведено вжиття Житомирською міською радою заходів щодо одержання доходів у вигляді орендної плати, а також заходів, спрямованих на уникнення збитків. На вимогу ухвал господарського суду прокурор та позивач не надали доказів звернення Житомирської міської ради з листом-пропозицією до відповідача про укладення договору оренди земельної ділянки в порядку, передбаченому ст.181 ГК України.
Розглядаючи позовні вимоги прокурора про стягнення плати за користування земельною ділянкою суд враховує, що згідно із статтею 206 Земельного кодексу України та статтею 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним, плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" підставою для сплати орендної плати є договір оренди землі.
Враховуючи, що договір оренди земельної ділянки відповідно до вимог статті 125 Земельного Кодексу України не укладено, тому правові підстави для сплати відповідачем орендної плати відсутні.
Щодо сплати земельного податку, суд приймає до уваги, що ТОВ "Київське" перебуває на спрощеній системі оподаткування (а.с.55-56), а тому відповідно до п.6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" не є платником плати (податку) за землю.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, тому в позові слід відмовити.
Керуючись ст.ст.32, 33, 34, 43, 49,82-85 ГПК України, господарський суд
В задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.
Суддя Соловей Л.А.
Повне рішення складено 08.11.2010р.
Друк. : 5 прим.:
1 - до справи;
2 - позивачу ;
3 - відповідачу;
4,5 - прокурору;