Господарський суд
Житомирської області
* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
Від "26" жовтня 2010 р.Справа № 17/1033
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Шніт А.В.
за участю представників сторін
від позивача не з'явився
від відповідача Процюк О.В. дов. №450 від 01.09.2010р.
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства "Полісся Ліспромпостач" (м. Житомир)
до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Житомиртранссервіс" (м.Житомир)
про стягнення 19452,92грн.
Позивачем пред'явлена вимога про стягнення на його користь з відповідача 19452,92грн. боргу в зв'язку з нестачею вантажу.
В судовому засіданні 20.09.2010р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
20.09.2010р. відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив щодо позовних вимог позивача.
Представник позивача в судове засідання 26.10.2010р. не з'явився.
В судовому засіданні 26.10.2010р. представник відповідача заперечив щодо позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне.
На виконання умов договору перевезення №59 від 13.11.2009р. та заявки на перевезення вантажу від 20.04.2010р. відповідач подав транспортний засіб для перевезення 18 900 кг. деревного вугілля та прийняв вантаж.
Факт перевезення саме 18 900 кг. деревного вугілля підтверджується міжнародною товарно - транспортною накладною від 23.04.2010р. Крім того, зважування вантажу проходило під наглядом контролера Житомирської митниці та Державної екологічної інспекції у Житомирській області, про що на міжнародній товарно - транспортній накладній зроблено відповідні штампи.
Відповідно до вагового листа від 28.04.2010р. вага брутто товару складає 11540кг.
Позивач вважає, що недостача вантажу складає 7360кг. Згідно довідки позивача вартість однієї тонни деревного вугілля станом на 23.04.2010р. становить 2643,06грн. Тому просить стягнути з відповідача шкоду, заподіяну в зв'язку з недостачею вантажу в сумі 19452,92грн.
Суд вважає позовні вимоги необґрунтовані з наступних підстав.
13.11.2009р. між Приватним підприємством "Полісся Ліспромпостач" - замовник (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомиртранссервіс" - перевізник (відповідач у справі) був укладений договір №59 перевезення вантажу (а.с. 8-10).
Відповідно до п. 1.1. вищезазначеного договору, відповідач зобов'язався приймати до перевезення і доставляти довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати особі, яка має право отримання вантажу (одержувачеві), а позивач зобов'язався оплітати надані послуги по перевезенню вантажу.
Згідно п. 1.2. вищезазначеного договору, найменування, вид, кількість (об'єм, маса), характер, властивості і умови перевезення вантажу, строки перевезення, відправника і одержувача, спосіб і місце завантаження і розвантаження, особливі умови перевезення зазначаються позивачем у письмовій заявці, яка є невід'ємною частиною договору.
20.04.2010р. позивач подав відповідачу заявку на перевезення вантажу (а.с. 11).
Згідно ч.1 ст.908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Відповідно до ч.1 ст.307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного договору та заявки, відповідачем було здійснено перевезення вантажу (вугілля деревне в поліпропіленових мішках) за маршрутом м.Ракитне-Житомир-Голеньов (РП) автомобілем Вольво 00054 ВА н/п 12004 ВА, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) №0094021 (а.с.41).
В міжнародній товарно-транспортній накладній (СМR) №0094021 від 23.04.2010р. (а.с.41) зазначено, що перевезення вантажу виконується згідно з умовами Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.
Відповідно до ст. 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення, до якої приєдналась Україна згідно з Законом № 57-V від 01.08.2006р., договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної.
Згідно з ст. 9 Конвенції, вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.
Відповідно до ст. 158 Статуту автомобільного транспорту УРСР, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 27.06.1969р. № 401, обставини, що можуть служити підставою для матеріальної відповідальності автотранспортних підприємств або організацій, вантажовідправників, вантажоодержувачів при автомобільних перевезеннях, стверджуються записами в товарно-транспортних документах, а в разі розбіжності між: автотранспортним підприємством або організацією і вантажовідправником (вантажоодержувачем) - актами встановленої форми.
Суд вважає, що відповідач свої зобов'язання, передбачені договором та заявкою, виконав повністю - вантаж був доставлений та прийнятий вантажоодержувачем у такому стані, який описано у вантажній накладній, чим підтвердив повне і належне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань без зауважень, що стверджується печаткою на міжнародній товарно-транспортній накладній (СМR) №0094021 (а.с.41).
Крім того, слід зазначити, що посилання позивача на ваговий лист від 28.04.2010р. (а.с. 13,14) не може бути доказом нестачі вантажу при отриманні вантажоодержувачем оскільки, зазначений ваговий лист не засвідчений належним чином та не містить печатки вантажоодержувача.
Відповідно до ч.1 ст.158 Статуту автомобільного транспорту УРСР, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 27.06.1969р. №401, обставини, що можуть служити підставою для матеріальної відповідальності автотранспортних підприємств або організацій, вантажовідправників, вантажоодержувачів при автомобільних перевезеннях, стверджуються записами в товарно-транспортних документах, а в разі розбіжності між автотранспортним підприємством або організацією і вантажовідправником (вантажоодержувачем) - актами встановленої форми.
Позивач не надав суду акту встановленої форми, складеного автотранспортним підприємством або організацією і вантажовідправником (вантажоодержувачем) щодо нестачі товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем не були надані встановлені законом документи, що підтверджують втрату вантажу, оскільки міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR) №0094021 від 23.04.2010р. не містить запису про нестачу чи втрату вантажу, акт встановленої форми про нестачу вантажу не складався.
Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими, а тому вважає за необхідне в позові відмовити.
Судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд
В позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
СуддяШніт А.В.
1 - в справу; 2-позивачу реком. з пов., 3-відповідачу.