Господарський суд
Житомирської області
* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
Від "25" жовтня 2010 р.Справа № 19/1065
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді
судді Макаревича В.А.
судді
за участю представників сторін
від позивача ОСОБА_1, дор. № 17-09 від 17.09.2010р.
від відповідача ОСОБА_2, свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_2 від 13.05.2009р.
Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛКО" в особі Філії "ЛКО №3" Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛКО" (м. Київ)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м.Житомир)
про стягнення 2415,87 грн.
Справа розглядається у більш тривалий термін ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛКО" в особі Філії "ЛКО №3" Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛКО" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛКО" заборгованості за договором № 898 від 14.05.2009р. на загальну суму 2415,87 грн., з яких: 2099,83 грн. основного боргу, 104,99 грн. 5 % штрафу, 211,05 грн. пені.
У судових засіданнях 22.09.2010р. та 07.10.2010р. представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, пояснила, що між позивачем та відповідачем укладався лише один договір № 898 від 14.05.2009р. і поставка товару здійснювалась у відповідності до цього договору, висловила припущення, що товар отримала довірена особа відповідача, підпис якої засвідчив відповідач особисто у додатку до договору купівлі - продажу продукції від 14.05.2009р.
Представник позивача в судовому засіданні 25.10.2010р. позовні вимоги підтримала у повному обсязі. Для долучення до матеріалів справи надала: письмові пояснення працівника Філії "ЛКО № 3" Товариства з обмеженою відповідальністю " ЛКО", копії інших товарно - транспортних накладних, підписаних як відповідачем так і невідомими особами ( в тому числі, як вона вважає, тією ж самою невідомою особою, яка підписала спірну накладну) по яких поставлявся товар відповідачу: № ВН-16086 від 02.11.2009р., № ВН-18941 від 05.12.2009р., № ВН-17886 від 24.11.2009р., № ВН-17887, № ВН- 3013 від 09.06.2009р., № ВН- 4097 від 22.06.2009р., № ВН- 4796 від 29.06.2009р., № ВН- 5491 від 04.07.2009р., № ВН- 6709 від 18.07.2009р., № ВН- 7430 від 25.07.2009р., № ВН- 8379 від 05.08.2009р., № ВН- 10440 від 29.08.2009р., № ВН- 12165 від 17.09.2009р., оплачених відповідачем, копії чеків та картку розрахунків з 01.04.2009р. по 23.10.2010р. Також представник позивача висловила припущення, що надані документи можуть свідчити про те, що товар приймали уповноважені особи відповідача, які не були оформлені згідно закону як наймані працівники. Доказів на підтвердження зазначеного не надала.
Відповідач в судових засіданнях проти позову заперечувала. Пояснила суду, що між нею та позивачем укладався тільки один договір № 898 від 14.05.2009 р., підтвердила, що додаток № 2 до договору купівлі-продажу вона підписала, але зразок підпису засвідчила тільки свій, зазначений інший підпис в додатку на момент завірення нею був відсутній, їй невідомий і ніякої особи крім себе на отримання товару вона не уповноважувала, два екземпляри договору було взято представником позивача для підписання та завірення, але її екземпляру договору їй не повернули, найманих працівників у неї не було. Актів звірок їй позивач поштою або іншим способом не направляв, відповідно актів відповідач не підписувала, звірки між сторонами фактично не було. Надала письмовий відзив на позовну заяву від 22.09.2010р, у якому просить відмовити у позові, вказуючи на те, що товар згідно зазначеної накладної від позивача не отримувала.
У судовому засіданні 25.10.2010р. відповідач заперечила наявність у неї оригіналів накладних № ВН- 16086 від 02.11.2009р., № ВН-18941 від 05.12.2009р., № ВН-17886 від 24.11.2009р., № ВН-17887, № ВН- 4097 від 22.06.2009р., № ВН- 8379 від 05.08.2009р., оплачених відповідачем, копії чеків та картку розрахунків з 01.04.2009р. по 23.10.2010р., які підписувались іншими, крім неї особами, оскільки вона не приймала на роботу найманих працівників, не уповноважувала підписувати накладні будь-яких осіб, товар отримувала тільки особисто. Зазначила, що позивач не надає довіреності або інші докази на підвердження заявленого.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
14.05.2009р. між Філією "ЛКО № 3" Товариства з обмеженою відповідальністю " ЛКО", надалі продавець ( позивач по справі) та Фізичною особою - ОСОБА_2, далі покупець ( відповідач по справі) був укладений договір купівлі-продажу продукції № 898, згідно якого продавець зобов'язаний продавати продукцію покупцю згідно замовлення покупця, яке подається останнім будь - яким чином ( письмово, через торгового представника, телефоном, факсом, ел. поштою), а покупець зобов'язується своєчасно приймати цю продукцію, оплачувати її вартість на умовах даного договору та повертати зворотну тару в строк, і на умовах, передбачених даним договором.
У відповідності до ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За своєю суттю цивільно - правовий договір є домовленістю, в якій втілюється вільне волевиявлення його сторін, автономія їхньої волі, а його особливістю є те, що він є юридичним фактом, який слугує підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків. На підставі договору виникають, змінюються або припиняються права та обов'язки його сторін.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач стверджує, що на підставі вищезазначеного договору згідно товарно - транспортної накладної № ВН-20659 від 29.12.2009р. (а.с. 16) відповідачу був поставлений товар на загальну суму 2099,83 грн.
Оскільки відповідач розрахунки по вищезазначеній накладній не провів, позивач вважає, що за відповідачем існує заборгованість перед ним на суму 2099,83 грн.
Крім того, просить суд стягнути з відповідача 211,05 грн. пені та 104,99 грн. 5% штрафу.
Оцінивши всі докази у справі в їх сукупності , суд прийшов до висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
В матеріалах справи відсутні посилання на факти та докази здійснення замовлення відповідачем на поставку товару згідно спірної накладної.
Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву не заперечує факт укладення між нею та позивачем договору купівлі- продажу №898 від 14.05.2009р. ( а.с. 27), проте, заперечує факт отримання товару по товарно - транспортній накладній № ВН-20659 від 29.12.2009р.
З пояснень ОСОБА_2 вбачається, що у зазначеній товарно - транспортній накладній відсутній підпис відповідача, який завірений нею у додатку № 2 до договору купівлі- продажу продукції від 14.05.2009р. (а.с.13). У спірній накладній прізвище невстановленої особи "ОСОБА_2" та підпис відповідачу не відомі ( а.с.16). У неї не працювали наймані працівники, в тому числі і невстановлена особа на прізвище "ОСОБА_2".
14.05.2009р. між позивачем та відповідачем був укладений додаток № 2 до договору купівлі- продажу продукції від 14.05.2009р. " Зразки печаток, штампів та підписів уповноважених осіб " покупця", згідно якого на підставі п. 13 абзацу третього Наказу Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99 " Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання одержання цінностей" покупець ( відповідач по справі) повідомляє продавця (позивача по справі), що в місцях прийому матеріальних цінностей, за адресами зазначеними нижче, в яких він не має можливості оформити передбачені законодавством довіреності на прийом матеріальних цінностей, тому просить продавця відпускати свою продукцію за печатками, штампами та за підписами матеріально відповідальних посадових осіб покупця, які зазначені та засвідчені покупцем ( п.1 додатку).
Відповідно до п. 2 додатку № 2 до договору, покупець зобов'язаний надати продавцю засвідчену в установленому порядку копію паспорту матеріально- відповідальних посадових осіб покупця.
У випадку заміни чи (або) зміни відбитків печаток, штампів, матеріально- посадових осіб покупця, покупець повинен негайно повідомити продавця, а також надати всі необхідні документи засвідчені в установленому порядку покупцем, пов'язані з виконанням даного додатку.
Як вбачається з додатку № 2 до договору купівлі-продажу, оригінал якого було оглянуто у судовому засіданні, у графі "Адреса місця доставки продукції" зазначено "ОСОБА_2", вказана юридична адреса, паспортні дані та зразок підпису відповідача, що не заперечується відповідачем.
Також, у вищезазначеному додатку до договору зазначений підпис невідомої особи.
Дослідивши товарно - транспортну накладну № ВН-20659 від 29.12.2009р., суд встановив, що в графі про прийняття товару відсутній підпис ОСОБА_2, натомість зазначено " ОСОБА_2" та поставлено підпис невстановленої особи.
Документів, які б надавали повноваження зазначеній особі "ОСОБА_2" на отримання товару, а саме, довіреність на отримання товару, у матеріалах справи відсутні, у додатку до договору біля підпису невстановленої особи не вказано прізвище, ім'я по-батькові (паспортних даних) матеріально-відповідальної особи, відсутні інші докази того, що вказана особа уповноважена на отримання товару.
Довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи( керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей.
Без довіреності не може бути створено інший первинний документ - накладну-вимогу, товарно- транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей і відповідно до ст. 9 Закону україни " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для її бухгалтерського обліку.
Згідно приписів пукту 13 Інструкції (затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. № 99) про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.
А отже, для отримання матеріальних цінностей, відповідно до спірної накладної, відповідач мав би видати довіреність уповноваженій особі. Таким чином, посилання позивача на наявність накладної, як на доказ, на підставі якого може мати місце вимога про стягення боргу є безпідставним. Саме така позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України №26/413 від 13.03.2007р.
Відпуск цінностей фізичній особі не вимагає подання довіреностей у разі, якщо вона особисто одержує цінності від підприємства за наявності у неї паспорта або іншого документа, що засвідчує особу, та свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності. У випадку, коли підприємець - фізична особа доручає найманому працівнику одержувати цінності, то підприємець повинен надати довіреність (Постанова Вищого господарського суду України від 13.06.2007 №14/266(15/34).
Натомість, до матеріалів справи представником позивача надані письмові пояснення експедитора (в матеріалах справи а.с.- 38-40), з яких не вбачається, що товар був прийнятий особисто підприємцем-фізичною особою ОСОБА_2 чи найманим працівником вказаної фізичної особи - підприєця, яка мала на це довіреність від ОСОБА_2
Суд критично оцінює як доказ про наявність заборгованості долучений до матеріалів справи акт звірки між сторонами з 01.12.2009р. по 31.12.2009р. ( а.с. 26), оскільки відсутні докази про направлення його відповідачеві, факт підпису на акті заперечується відповідачем та сам позивач не заперечив можливість підпису на акті іншої особи.
Надані 25.10.2010 в судовому засіданні копії інших товарно - транспортних накладних, підписаних як відповідачем так і невідомими особами (в тому числі, як він вважає, тією ж самою невідомою особою, яка підписала спірну накладну) по яких поставлявся товар відповідачу № ВН- 16086 від 02.11.2009р., № ВН-18941 від 05.12.2009р., № ВН-17886 від 24.11.2009р., № ВН-17887, № ВН- 4097 від 22.06.2009р., № ВН- 8379 від 05.08.2009р., оплачених відповідачем, копії чеків та картка розрахунків з 01.04.2009р. по 23.10.2010р. та відсутність довіреностей на отримання зазначеного товару уповноваженими особами може свідчити про те, що представниками позивача у вказаних випадках відпускався товар іншим особам без довіреностей та не може за відсутності довіреностей, інших доказів оцінюватись судом як належні докази, які свідчать про передачу товару уповноваженій особі відповідача.
Для повного та всебічного з'ясування обставин по справі, судом було зроблено запит до Житомирського міського центру зайнятості вих. № 11135 від 07.10.2010р. про надання інформації з метою з'ясування чи були зареєстровані трудові договори між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (10020, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) та найманими працівниками (зазначивши прізвища ім'я, по - батькові) у 2009 році.
На запит суду надана відповідь Житомирського міського центру зайнятості № 38468 від 20.10.2010р., у якій зазначено, що фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 ( ідентифікаційний код НОМЕР_1, яка проживає АДРЕСА_1) з найманими працівниками трудових договорів не реєструвала.
За таких обставин, позивачем не доведено належного виконання своїх зобов'язань щодо передачі товару відповідачеві на суму 2099,83 грн., а також не доведено, що відповідач фізична особа- підприємець ОСОБА_2 отримала зазначений товар, в тому числі, через уповноважену особу, а тому, в неї не виникло зобов'язань перед позивачем щодо оплати зазначеного товару у сумі 2099,83 грн.
Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог та заперечень.
Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору ( ст. 36 ГПК України).
Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Факт отримання відповідачем товару згідно вказаної товарно-транспортної накладної не доведений позивачем належними та допустимими доказами.
Враховуючи викладене, відсутні правові підстави нарахування 211,05 грн. пені та 104,99 грн. штрафу, оскільки позивач не довів тих обставин, на які він посилався в позовній заяві.
Всебічно перевіривши обставини справи, оцінивши в сукупності всі надані сторонами докази, суд вважає вимоги позивача безпідставними, такими, що спростовуються матеріалами справи, а тому приходить до висновку в позові відмовити.
Судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд
В позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
СуддяМакаревич В.А.
Повне рішення складено: 28.10.2010р.
Віддрукувати:
1 - в справу
2 - позивачу
3- відповідачу