Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
"18" жовтня 2010 р. Справа № 10/1644.
За позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" в особі Житомирського управління АКІБ "УкрСиббанк" в особі Житомирського управління АКІБ "УкрСиббанк"(м.Житомир)
До : Відкритого акціонерного товариства "Новоград-Волинська міська шляхово-експлуатаційна дільниця" (м.Новоград-Волинський)
про стягнення 540 812,14 грн. (скарга на дії ДВС)
Суддя Кравець С.Г.
Присутні :
- від стягувача: не з'явився, (Бондар О.Б. - представник за довіреністю від 29.12.2009р., був присутній в судовому засіданні 23.09.2010р.),
- від боржника: Невмержицька Т.О. - представник за довіреністю № 87
від 10.09.2010р.
- від ДВС: Шлапак О.І. - представник за довіреністю від 23.09.2010р.
Відповідно до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 12.10.2010р. оголошувалась перерва до 18.10.2010р.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 28.01.2010р. у справі №10/1644 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задоволено, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Новоград-Волинська шляхово-експлуатаційна дільниця» на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - 459088,00 грн. боргу за кредитним договором №11008716000 від 05.06.2006р., 67856,44 грн. боргу по нарахованим процентам, 7351,27 грн. боргу по простроченій комісії, 2134,68 грн. пені за порушення терміну погашення кредиту, 3980,68 грн. пені за порушення терміну сплати нарахованих процентів, 401,07 грн. пені за несвоєчасне погашення комісії, 5408,12 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
22.02.2010р. на виконання рішення господарського суду Житомирської області від 28.01.2010р. у справі №10/1644 видано наказ.
10.09.2010р. судом одержано скаргу від Відкритого акціонерного товариства «Новоград-Волинська шляхово-експлуатаційна дільниця» на дії державного виконавця відділу ДВС Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції Житомирської області (а.с. 1-3, т. 2). Заявник в своїй скарзі просив суд:
- визнати дії державного виконавця, вчинені у процесі оцінки майна боржника - ВАТ «Новоград-Волинська шляхово-експлуатаційна дільниця» неправомірними та зобов'язати державну виконавчу службу Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції усунути вказані вище порушення законодавства шляхом проведення повторної оцінки нерухомого майна та земельної ділянки, які належать ВАТ «Новоград-Волинська шляхово-експлуатаційна дільниця», іншим незалежним експертом (експертною установою);
- на час розгляду справи по суті до набрання чинності у ній судового рішення вказане вище виконавче провадження зупинити.
05.10.2010р. до суду надійшли доповнення до скарги на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції (а.с. 153-155, т. 2) , відповідно до яких скаржник просить суд:
- визнати дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції при виконанні наказу господарського суду Житомирської області №10/1644 про стягнення з ВАТ «Новоград-Волинська шляхово-експлуатаційна дільниця» на користь ПАТ «УкрСиббанк» боргу у розмірі 546456,26 грн. щодо виконання виконавчого документа в порядку стягнення на заставне майно, як першочергове неправомірними;
- визнати дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції щодо накладення постановою про арешт від 10.03.2010р. арешту на все майно ВАТ «Новоград-Волинська шляхово-експлуатаційна дільниця» неправомірними;
- визнати постанову відділу державної виконавчої служби Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції про накладення арешту 10.03.2010р., якою накладено арешт на все майно ВАТ «Новоград-Волинська шляхово-експлуатаційна дільниця» незаконною;
- визнати дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції щодо накладення арешту та проведення опису майна: нежитлової будівлі виробничої бази загальною площею 2696,90 кв.м. та земельної ділянки, розташованої по вулиці Герцена, 26 в місті Новоград-Волинський неправомірними;
- визнати акт опису й арешту майна від 19.03.2010р., винесений державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції, незаконним;
- визнати дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції щодо проведення експертної оцінки майна ВАТ «Новоград-Волинська шляхово-експлуатаційна дільниця» при виконанні наказу господарського суду Житомирської області №10/1644 про стягнення з ВАТ «Новоград-Волинська шляхово-експлуатаційна дільниця» на користь ПАТ «УкрСиббанк» боргу у розмірі 546456,26грн., неправомірними;
- визнати дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції щодо передачі документів для подальшого проведення реалізації майна: не житлової будівлі виробничої бази загальною площею 2696,90кв.м. та земельної ділянки, розташованої по вулиці Герцена, 26 в місті Новоград-Волинський, як на предмет застави та по зведеному виконавчому провадженні неправомірними.
Відповідно до п.35 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.03.2009р. №01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" в абзаці другому пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб Державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" зазначено, що у разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби, до заяв (скарг, подань) учасників виконавчого провадження мають застосовуватися положення, зокрема, статті 22 ГПК України, а також розділу XI названого Кодексу (в якому вміщено статтю 83 "Права господарського суду щодо прийняття рішення"). Зазначеною статтею 22 ГПК України передбачено право позивача до прийняття рішення зі справи змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову. З урахуванням наведеного відповідні права щодо скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби має й особа, яка подала таку скаргу.
Мотивуючи вимоги скарги ВАТ «Новоград-Волинська шляхово-експлуатаційна дільниця» посилається на наступні обставини:
- стягнення на предмет іпотеки може бути звернено виключно для задоволення вимог іпотекодержателя у випадку невиконання основного зобов'язання за іпотечним договором, якщо в рішенні прямо вказано, що стягнення повинно бути звернено на предмет іпотеки. В інших випадках звернення стягнення на предмет іпотеки не допускається;
- оскільки рішенням господарського суду Житомирської області від 28.01.2010р. у справі №10/1644 стягнуто з боржника на користь стягувача - 459088,00грн. боргу за кредитним договором №11008716000 від 05.06.2006р., 67856,44 грн. боргу по нарахованим процентам, 7351,27 грн. боргу по простроченій комісії, 2134,68грн. пені за порушення терміну погашення кредиту, 3980,68грн. пені за порушення терміну сплати нарахованих процентів, 401,07грн. пені за несвоєчасне погашення комісії, 5408,12 грн. державного мита, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, виконання вказаного рішення повинно здійснюватися в загальному порядку, починаючи з накладення арешту на кошти, а не звернення в першу чергу на нерухоме майно;
- постанову про відкриття виконавчого провадження боржник не отримував, а державний виконавець в порушення вимог ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» не пересвідчився в отриманні даної постанови;
- державним виконавцем всупереч вимог ч.5 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» 10.03.2010р. винесено постанову про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно та направлено її до відповідних органів;
- державним виконавцем при виконанні виконавчого документа не виконано вимоги ч.6 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» та не винесено постанови про звернення стягнення на майно боржника, яку боржник мав право оскаржити;
- у зв'язку з тим, що відповіді на направлені запити щодо наявності у боржника будь-якого нерухомого майна державним виконавцем отримано після здійснення опису та арешту нерухомого майна боржника (акт опису й арешту від 19.03.2010р.), державний виконавець не маючи достатніх даних про те, що за боржником зареєстровано майно, провів його опис та призначив експертизу. Крім того, державний виконавець описав майно на суму, яка вдвічі перевищує суму боргу за виконавчим документом, що є порушенням вимог ч.8 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження»;
- державний виконавець описує майно та призначає експертизу майна, яке не знаходиться в іпотеці ПАТ «УкрСиббанк», оскільки відповідно до умов договору іпотеки (нежитлові приміщення), укладеного між сторонами 05.06.2006р., предметом іпотеки є нежитлова будівля виробничої бази, загальною площею 2696,9 кв.м., які складаються з адмінбудівлі (літ.А), одноповерхової будівлі, зблокованої з адмінбудівлею (літ Б), побутового корпусу (літ В), одноповерхової будівлі, зблокованої з побутовим корпусом (літ.Г), прохідної (літ.Д) та знаходиться за адресою: м.Новоград-Волинський, вул.Герцена, буд.26;
- державним виконавцем в порушення вимог закону було складено акт опису й арешту майна, яке не підлягає в першу чергу опису при виконанні наказу господарського суду Житомирської області у даній справі;
- дане виконавче провадження не було приєднано до зведеного виконавчого провадження, про що свідчать витяг з реєстру виконавчих проваджень та облікова картка, тому спірне майно не може бути передано на реалізацію з метою виконання зведеного виконавчого провадження;
- у державного виконавця не було передбачених законом підстав для призначення суб'єкта оціночної діяльності щодо спірного майна.
Представник стягувача в судовому засіданні від 23.09.2010р. заперечив проти доводів боржника, вважаючи їх безпідставними.
Представник ДВС Новоград-Волинського МУЮ в судовому засіданні 23.09.2010р. проти доводів представника боржника заперечила.
Ухвалою від 23.09.2010р. розгляд скарги ВАТ "Новоград-Волинська міська шляхово-експлуатаційна дільниця" було відкладено на 12.10.2010р.
05.10.2010 року ВАТ "Новоград-Волинська міська шляхово-експлуатаційна дільниця" подало заяву про вжиття заходів до забезпечення позову в порядку статей 66,67 Господарського процесуального кодексу України, в якій просило суд:
- винести ухвалу про зупинення проведення стягнення на підставі наказу господарського суду №10/1664 від 28.01.2001 року про стягнення з ВАТ "Новоград-Волинська міська шляхово-експлуатаційна дільниця" на користь ВАТ "УкрСиббанк" заборгованості за кредитним договором на загальну суму 546456,26 грн. до розгляду скарги по суті;
- заборонити відділу ДВС Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції та іншим особам вчиняти дії щодо реалізації описаного та арештованого майна ВАТ "Новоград-Волинська міська шляхово-експлуатаційна дільниця" до розгляду скарги на дії державної виконавчої служби Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції (т.2, а.с. 150).
Заявлене клопотання ВАТ "Новоград-Волинська міська шляхово-експлуатаційна дільниця" задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Законами України "Про державну виконавчу службу" та "Про виконавче провадження" до компетенції судів віднесено розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та вирішення ряду питань виконавчого провадження за зверненнями його учасників.
Скарги на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби розглядаються за правилами статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.
В силу ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ч. 6 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження", якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.
Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Слід зазначити, що подання заяви про забезпечення позову допускається на стадії виконання рішення. Так, у ст. 121 ГПК України прямо передбачено, що при відстрочці або розстрочці виконання рішення, ухвали, постанови господарський суд на загальних підставах може вжити заходів щодо забезпечення позову.
Згідно статті 67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.
Забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, стягнення за яким здійснюється у безспірному порядку, може застосовуватися не інакше як на підставі норм Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчими документами є:
1) виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду;
2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом;
3) судові накази;
4) виконавчі написи нотаріусів;
5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень цих комісій;
6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
7) рішення органів державної влади, прийняті з питань володіння і користування культовими будівлями та майном;
8) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу;
9) рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу;
10) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Враховуючи викладене, а також положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про виконавче провадження» спосіб забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення на підставі виконавчого документа на стадії виконання рішення може застосовуватися у разі виконання державним виконавцем виконавчого напису нотаріуса або вчинення державним виконавцем дій щодо стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу.
За таких обставин, господарський суд вважає, що в даному випадку відсутні правові підстави для застосування приписів статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим заява ВАТ "Новоград-Волинська міська шляхово-експлуатаційна дільниця" про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
За таких обставин, у задоволенні заяви ВАТ "Новоград-Волинська міська шляхово-експлуатаційна дільниця" про забезпечення позову від 05.10.2010року слід відмовити.
В судовому засіданні 12.10.2010р. представник боржника підтримала вимоги скарги, викладені у доповненнях до скарги на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції від 05.10.2010р. та заявила клопотання (а.с. 2, т.3) про розгляд скарги в межах доповнення до скарги на дії державного виконавця, яке задоволено судом.
12.10.2010р. до господарського суду від стягувача надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх представника (а.с.1, т.3). Правом надання відзиву стягувач не скористався.
Після оголошеної перерви в судовому засіданні 12.10.2010р. до 18.10.2010р. представники стягувача та боржника в судове засідання не з'явились.
18.10.2010р. до господарського суду від боржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст. 121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.
За наведених обставин та враховуючи приписи ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, нез'явлення в судове засідання представників сторін, повідомлених належним чином про дату, час та місце розгляду справи не є перешкодою для розгляду скарги по суті за наявними матеріалами справи.
Представник відділу ДВС Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції в судовому засіданні 18.10.2010р. проти вимог скарги заперечила та надала письмовий відзив на скаргу.
У письмовому відзиві (т.3, а.с. 9-11) орган ДВС, зокрема, зазначив, що арешт на майно боржника накладено за заявою стягувача разом з постановою про відкриття виконавчого провадження відповідно до вимог ч.6 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з чим не має необхідності виносити постанову про звернення стягнення на майно боржника. Черговість звернення стягнення на майно боржника дотримано у повному обсязі, про що свідчить постанова про арешт коштів боржника від 05.01.2009р., акт опису і арешту майна боржника. Державним виконавцем в першу чергу виносилась постанова про арешт коштів боржника, в другу чергу інші матеріальні цінності, які безпосередньо не використовуються у виробництві. Так, 23.10.2009р. державним виконавцем складено акт опису і арешту майна боржника: обладнання (автоматична лінія по виготовленню бетонних виробів), яка передана на реалізацію торгівельній організації ДП «Укррезерв». Після проведення переоцінки майно не реалізувалося у зв'язку з відсутністю попиту. 30.09.2010р. державним виконавцем винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження. Всього у зведеному виконавчому провадженні 24 виконавчих документа на загальну суму 931248,84 грн.
Як вбачається із скарг на дії ДВС, одночасно скаржник просить суд поновити строк звернення до суду зі скаргою.
В обґрунтування поважності причин пропуску встановленого десятиденного строку, з дня вчинення оскаржуваної дії, для звернення із скаргою до суду, скаржник зазначає, що про оцінку нерухомого майна та земельної ділянки та з іншими матеріалами виконавчого провадження керівник боржника ознайомився особисто лише 31.08.2010р., а інший представник боржника - ОСОБА_1 діяв на підставі довіреності, яка була скасована 18.06.2010р.
З матеріалів справи вбачається, що керівником боржника - головою правління є Снігир С.С., а ОСОБА_1 займає посаду юрисконсульта підприємства. Однак спірний акт опису і арешту майна від 19.03.2010р. підписаний директором ВАТ «Новоград-Волинська шляхово-експлуатаційна дільниця» ОСОБА_1 На підтвердження повноважень представника ОСОБА_1 у якості керівника боржника в матеріалах справи міститься відповідна довіреність (а.с.46, т.2).
Проте у відповідності до Статуту ВАТ «Новоград-Волинська шляхово-експлуатаційна дільниця» голова правління призначається Спостережною Радою, та який наділений відповідними повноваженнями.
Однак, довіреність від 14.01.2010р., якою голова правління Снігир С.С. уповноважив ОСОБА_1, працюючого на посаді юрисконсульта, бути представником голови правління ВАТ «Новоград-Волинська шляхово-експлуатаційна дільниця», надавши право останньому вчиняти всі дії від імені голови правління, суперечить положенням статуту та вимогам чинного законодавства, оскільки ОСОБА_1 може бути повноважним представником боржника - юридичної особи, а не голови правління.
З матеріалів справи вбачається, що голова правління Снігир С.С. дійсно не був обізнаний з матеріалами виконавчого провадження, у зв'язку з чим пропустив процесуальний строк, передбачений ст. 121-2 ГПК України.
Згідно з ч.1 ст. 53 Господарського процесуального кодексу за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.
Враховуючи вищевикладені обставини, господарський суд визнає поважними причини пропуску скаржником строку, встановленого ст. 121-2 ГПК України, у зв'язку з чим відновлює його.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оглянувши матеріали виконавчого провадження №704, господарський суд,
Господарським судом Житомирської області 22.02.2010р. було видано наказ на примусове виконання рішення суду у справі №10/1644.
Заяву стягувача №30-92/126 від 03.03.2010р. про примусове виконання рішення господарського суду Житомирської області у даній справі з доданим до неї наказом №10/1644 від 22.02.2010р., копією договору іпотеки №1473 від 05.06.2006р. та клопотанням про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження з посиланням на ст. 24 Закону України “Про виконавче провадження”, згідно з яким стягувач просив накласти арешт на майно, яке перебуває в іпотеці банку, а саме: нежитлові будівлі виробничої бази, загальною площею 2696,9 кв.м. за адресою: м.Новоград-Волинський, вул. Герцена, 26, було отримано відділом державної виконавчої служби Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції 09.03.2010р. (а.с.58-65, т.2).
10.03.2010р. державним виконавцем відділу ДВС Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу №10/1644 та надано боржнику строк для добровільного виконання рішення суду до 16.03.2010р. (а.с.66, т.2).
Також, 10.03.2010р. державним виконавцем відділу ДВС Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження на все майно боржника у межах суми звернення стягнення - 546456,26 грн. (а.с.67, т.2).
11.03.2010р. державним виконавцем здійснено запити до КП “Новоград-Волинське МБТІ”, Новоград-Волинського МРЕВ ВДАІ, а 18.03.2010р. - до “Центру земельного кадастру” щодо надання інформації про наявність майна на праві приватної власності, що належить боржнику (а.с.79, т.2).
Актом опису й арешту майна від 19.03.2010р. державним виконавцем було описано та арештовано належне скаржнику нерухоме майно загальною вартістю 1498327,00грн. та земельна ділянка вартістю 977573,00грн. на загальну суму 2475900,00 грн. (а.с.80-81, т.2).
До відділу державної виконавчої служби Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції від КП “Новоград-Волинське міжміське бюро технічної інвентаризації” надійшов лист за №536 від 23.03.2010р. в якому повідомлено, що згідно архівних даних за ВАТ "Новоград-Волинська міська шляхово-експлуатаційна дільниця" зареєстровано право власності на будівлі виробничої бази (цегляні будівлі, виробничі майстерні, криті стоянки з двоповерховою цегляною будівлею, розташовані за адресою: вул. Герцена, 26, м.Новоград-Волинський на підставі наказу органу Фонду державного майна від 23.03.2001р. (а.с.82, т.2).
29.03.2010р. відділом державної виконавчої служби Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу господарського суду Житомирської області №10/1664, згідно з якою експерта було зобов'язано визначити ринкову вартість нерухомого майна, зазначеного в акті опису й арешту майна від 19.03.2010р. (а.с.83, т.2).
Також, 14.05.2010р. до органу ДВС від Новоград-Волинського районного відділу Житомирської регіональної філії Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру” надійшов лист №199 від 12.04.2010р., згідно з яким за ВАТ "Новоград-Волинська міська шляхово-експлуатаційна дільниця" у приватній власності знаходиться земельна ділянка для автомобільного транспорту площею 1,6520 га, яка розташована за адресою: вул. Герцена, 26, м.Новоград-Волинський Житомирської області (а.с.84, т.2).
У серпні 2010р. орган ДВС направив матеріали для реалізації заставного майна до Приватного підприємства “Спеціалізоване підприємство юстиція” (а.с.103-104, т. 2).
Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження". Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.
Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст.1 Закону України "Про виконавче провадження")
Статтею 24 Закону визначено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.
За правилами ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією. За умови авансування стягувачем в порядку, передбаченому цим законом, витрат на проведення виконавчих дій документи виконавчого провадження можуть надсилатися учасникам виконавчого провадження рекомендованими листами.
З матеріалів справи вбачається, що відділом ДВС Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції на адресу боржника був направлений примірник постанови, що підтверджується копією витягу з журналу реєстрації вихідної кореспонденції.
Отже, державний виконавець при відкритті виконавчого провадження здійснив процедуру, передбачену Законом.
Відповідно до ч.6 ст. 24 Закону України “Про виконавче провадження” (далі -Закон) за заявою стягувача з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника в порядку, визначеному цим Законом.
Саме на стадії відкриття виконавчого провадження від оперативності дій державного виконавця залежить своєчасність та повнота виконання виконавчого документа, тому стягувачеві надається додаткова гарантія забезпечення його прав у виконавчому провадженні, що виявляється у вжитті державним виконавцем додаткових заходів щодо виконання виконавчого документа. Однак, накладення арешту на майно при відкритті виконавчого провадження можливе лише у разі повідомлення стягувачем даних про наявність у боржника майна, що підлягає державній реєстрації. За постановою про відкриття виконавчого провадження арешт може бути накладено у межах суми стягнення за виконавчим документом з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника в порядку визначеному Законом.
З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, у відповідності до положень ч.6 ст. 24 Закону, було накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, а опис і арешт майна боржника державним виконавцем не здійснювався, що не суперечить вищезазначеній нормі Закону.
З огляду на викладене, дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції щодо винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження на все майно боржника у межах суми звернення стягнення - 546456,26грн. є правомірними, а постанова відповідно законною.
Стаття 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що державний виконавець зобов'язаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії; здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Це означає, що захід примусового виконання визначається цим Законом чи судом (при виконанні виконавчого листа або наказу господарського суду) і змінюватись державним виконавцем за його ініціативою не може. Державний виконавець самостійно визначає спосіб виконання, якщо його не встановлено у резолютивній частині рішення суду. Порушення черговості застосування заходів примусового виконання заборонено, а її зміна допускається тільки ухвалою суду (господарського суду) про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення.
Виконавчим документом - наказом господарського суду Житомирської області №10/1644, визначено стягнути з боржника 459088,00 грн. боргу за кредитним договором №11008716000 від 05.06.2006р., 67856,44 грн. боргу по нарахованим процентам, 7351,27 грн. боргу по простроченій комісії, 2134,68 грн. пені за порушення терміну погашення кредиту, 3980,68 грн. пені за порушення терміну сплати нарахованих процентів, 401,07 грн. пені за несвоєчасне погашення комісії, 5408,12грн. державного мита, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду у справі №10/1644 суду має виконуватися державним виконавцем на загальних підставах про стягнення заборгованості з боржника.
У відповідності до статтею 52 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя.
Відповідно до ч.9 ст. 52 Закону примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України “Про іпотеку”.
Згідно із ч.3 ст. 1 Закону України “Про іпотеку” іпотека -це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з частиною 3 ст. 33 зазначеного закону звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
З матеріалів справи вбачається, що Банк одночасно є і іпотекодержателем і стягувачем, однак рішенням господарського суду Житомирської області від 28 січня 2010 року у справі №10/1644 захищені його права саме як стягувача, а отже дане рішення суду має виконуватися державним виконавцем саме на загальних підставах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 08.07.2010р. у справі №2-9/6050-2008.
Згідно із ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження", яка визначає порядок звернення стягнення на грошові кошти та інше майно боржника, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт. У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти боржника. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем. Якщо у виконавчому документі про стягнення грошових коштів не вказано певного номера рахунка, з якого мають бути стягнені грошові кошти, то в разі відсутності в боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, державний виконавець не пізніше місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження зобов'язаний винести постанову про звернення стягнення на майно боржника, яку не пізніше трьох днів надсилає сторонам. Якщо у виконавчому документі про стягнення грошових коштів указаний певний номер рахунка, з якого мають бути стягнені грошові кошти, то в разі відсутності коштів на цьому рахунку державний виконавець не пізніше місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження звертається до органу, який видав виконавчий документ, з клопотанням про заміну способу та порядку виконання рішення шляхом звернення стягнення на майно боржника або встановлення іншого способу та порядку виконання рішення. Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. У випадках коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
Як вбачається з наведеного, стаття 50 Закону України "Про виконавче провадження" дає право ДВС, в разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, звернути стягнення також на належне боржникові інше майно.
Статтею 64 Закону України “Про виконавче провадження передбачено, що звернення стягнення на майно боржника в порядку примусового виконання допускається лише в разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів, достатніх для покриття заборгованості. При цьому визначено черговість реалізації такого майна, за якою нерухоме майно боржника підлягає реалізації в останню чергу.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що зверненню стягнення на майно боржника-юридичної особи має передувати вжиття заходів по зверненню стягнення на кошти боржника, а зверненню стягнення на нерухоме майно -передує стягнення за рахунок іншого майна підприємства.
В матеріалах виконавчого провадження з примусового виконання рішення господарського суду Житомирської області у даній справі відсутні докази вжиття державним виконавцем заходів щодо звернення стягнення на кошти боржника (запит до податкової інспекції щодо наявності відкритих рахунків боржником в установах банку, постанови про арешт коштів боржника). Також відсутні докази вжиття державним виконавцем дій щодо звернення стягнення на майно боржника в порядку, встановленому ст. 64 Закону України “Про виконавче провадження”.
Натомість, в порушення вищезазначених вимог Закону у процесі здійснення виконавчих дій державним виконавцем у першу чергу було описано та арештовано належне скаржнику нерухоме майно загальною вартістю 1498327,00грн. та земельна ділянка вартістю 977573,00грн. на загальну суму 2475900,00грн., про що свідчить акт опису й арешту майна від 19.03.2010р. (а.с.80-81, т.2).
Доводи органу ДВС стосовно того, що державним виконавцем в першу чергу виносилась постанова про арешт коштів боржника, в другу чергу - інші матеріальні цінності, які безпосередньо не використовуються у виробництві не заслуговують на увагу, оскільки постанови про арешт коштів боржника від 05.01.2009р. винесенні при проведенні виконавчих дій щодо примусового виконання наказу господарського суду Житомирської області №9/909 від 04.11.2008р. про стягнення з боржника на користь ТОВ “Авітел” боргу в сумі 61016,39 грн. (а.с.12-16,т.3)., а акт опису й арешту майна від 23.10.2009р. складено у зв'язку із стягненням з боржника заборгованості на користь Леохої А.П. та ТОВ “Авітел” (а.с.21-22, т.3), акт опису й арешту майна від 23.04.2010р. складено у зв'язку із стягненням з боржника заборгованості на користь ТОВ “Авітел” (а.с.26-27,т.3).
Матеріали справи свідчать про те, що вказані виконавчі дії були проведені відділом державної виконавчої служби Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції при здійсненні іншого виконавчого провадження та до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу №10/1644 від 22.02.2010р.
Також не заслуговують на увагу й посилання органу ДВС на те, що стосовно боржника існує зведене виконавче провадження та всі виконавчі дії щодо виконання наказу господарського суду Житомирської області №10/1644 від 22.02.2010р. здійснюються в межах зведеного виконавчого провадження, враховуючи наступне.
Статтею 49 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження.
Відповідно до п.4.1.5 Інструкції, якщо в установлений строк рішення боржником добровільно не виконано, державний виконавець за наявності іншого виконавчого провадження або зведеного виконавчого провадження щодо даного боржника виносить постанову про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження або про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження. Така постанова виноситься не пізніше наступного дня після закінчення строку для добровільного виконання. Наявність або відсутність іншого виконавчого провадження чи зведеного виконавчого провадження щодо одного й того самого боржника державний виконавець перевіряє за даними Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.
Постанова про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження винесена державним виконавцем лише 30.09.2010р. (а.с.34, т.3).
Таким чином, вищезазначені органом ДВС виконавчі дії не можуть розцінюватися судом як дії, які були здійснені державним виконавцем при виконанні наказу господарського суду Житомирської області №10/1644 від 22.02.2010р.
За таких обставин, проведення опису нерухомого майна боржника і накладення на нього арешту слід вважати передчасним.
Враховуючи викладене, дії відділу державної виконавчої служби Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції щодо звернення стягнення на належне боржнику нерухоме майно (дії з арешту та опису, оцінки, передачі майна на реалізацію) являються неправомірними, як такі, що не відповідають приписам чинного законодавства.
Крім цього, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 55 Закону України "Про виконавче провадження” обумовлено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Як вбачається з акту опису й арешту майна від 19.03.2010р., проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту здійснено державним виконавцем з порушенням вимог ч.8 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження”, відповідно до якої стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору.
Із матеріалів скарги та виконавчого провадження вбачається, що державним виконавцем описано та накладено арешт на майно боржника у розмірі 2475900,00грн., тоді як згідно з наказом №10/1644 від 22.02.2010р. сума боргу з урахуванням судових витрат становить 546456,26 грн.
Із умов договору іпотеки (нежитлові приміщення), укладеного між сторонами 05.06.2006р., вбачається, що предметом іпотеки є нежитлова будівля виробничої бази, загальною площею 2696,9 кв.м., які складаються з адмінбудівлі (літ.А), одноповерхової будівлі, зблокованої з адмінбудівлею (літ Б), побутового корпусу (літ.В), одноповерхової будівлі, зблокованої з побутовим корпусом (літ.Г), прохідної (літ. Д) та знаходиться за адресою: м.Новоград-Волинський, вул.Герцена, буд.26.
При цьому, умовами вказаного договору встановлено, що предмет іпотеки розташований на земельній ділянці, яка в даний час знаходиться на стадії приватизації. За домовленістю сторін після отримання державного акту права власності на землю, іпотекодавець зобов'язується передати під заставу і вищевказану земельну ділянку.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази які свідчать про вчинення сторонами дій, передбачених умовами договору іпотеки щодо земельної ділянки, предметом іпотеки являються лише нежитлові будівлі.
Отже, дії державного виконавця стосовно опису та арешту майна боржника, а саме - земельної ділянки є незаконними, у зв'язку з чим, як наслідок, незаконним (неправомірним) є і акт опису й арешту майна від 19.03.2010р.
Враховуючи викладені обставини, скарга Відкритого акціонерного товариства “Новоград-Волинська шляхово-експлуатаційна дільниця” на дії державного виконавця відділу ДВС Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції Житомирської області підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 66, 67, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, -
1. У задоволенні заяви ВАТ "Новоград-Волинська міська шляхово-експлуатаційна дільниця" від 05.10.2010р. про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, відмовити.
2. Скаргу Відкритого акціонерного товариства “Новоград-Волинська шляхово-експлуатаційна дільниця” на дії державного виконавця відділу ДВС Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції Житомирської області задовольнити частково.
3. Визнати неправомірними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції при виконанні наказу господарського суду Житомирської області №10/1644 від 22.02.2010р. щодо виконання виконавчого документа в порядку звернення стягнення, а саме: дії з арешту та опису, оцінки, передачі на реалізацію нерухомого майна - нежитлової будівлі виробничої бази, загальною площею 2696,9 кв.м., яка складається з адмінбудівлі загальною площею 593,50 кв.м., одноповерхової будівлі, зблокованої з адмінбудівлею загальною площею 901кв.м., побутового корпусу загальною площею 304,9 кв.м., одноповерхової будівлі, зблокованої з побутовим корпусом загальною площею 894,5 кв.м., прохідної площею 19,9 кв.м. та земельної ділянки, розташованої по вулиці Герцена, 26 в місті Новоград-Волинський, ділянки несільськогосподарського призначення, площею 1,6520 га.
4. Визнати незаконним акт опису й арешту майна від 19.03.2010р. серії АА №201643, складений державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції Андрієвич Т.С. при примусовому виконанні наказу господарського суду Житомирської області №10/1644 від 22.02.2010р.
5. У задоволенні решти вимог скарги відмовити.
Ухвала господарського суду може бути оскаржена у встановленому законом порядку.
Суддя
Друк. :
1 - до справи,
2 - заявнику (рек. з повідомл.),
3 - стягувану (рек. з повідомл.),
4 - Відділ ДВС Нов.-Вол. МУЮ