Господарський суд
Житомирської області
----------------------------------------* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
від "01" листопада 2010 р. Справа № 18/83
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А.,
за участю представників сторін:
від позивача: Щиголь В.В., довіреність №174/17-03 від 17.03.2010р.;
від відповідача-1: Ляшенко Р.В. - довіреність №07/09ю від 01.07.2009р.;
від 2-го відповідача: Паламарчук О.А., арбітражний керуючий;
розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізинг Україна" (м.Київ)
до 1) Акціонерного товариства закритого типу "Фаворит" (м.Житомир)
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Корецький аграрій" (м.Корець, Рівненська область)
про стягнення 154 764,86грн.,
Спір розглянуто у більш тривалий строк, ніж передбачено ч.1 ст.69 ГПК України, за клопотанням сторін (а.с.87).
Товариство з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізинг Україна" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з першого відповідача - Акціонерного товариства закритого типу "Фаворит" на свою користь 154764,86грн., з яких: 26939,697грн. - лізингові платежі, 9662,43грн. - процентів за прострочення грошового зобов'язання, 118162,74грн - решту лізингових платежів та вартість викупу предмету лізингу (по залишковій вартості), зменшених шляхом дисконтування.
Ухвалою суду від 25.03.2010р. за клопотанням позивача залучено до участі у справі другого відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Корецький аграрій" (а.с.89).
Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях (а.с.119-121), в судовому засіданні зазначив, що між сторонами був укладений договір лізингу №F8 від 08.05.07р., за умовами якого позивач передав у лізинг другому відповідачу ТОВ "Корецький аграрій" у володіння та користування на певний строк косилку дискового типу "Диско 3050 плюс", 2007 року виробництва, серійний номер 936937.0; Ворошилку ротаційного типу "Вольто 770", 2007 року виробництва, серійний номер 924890.0; Валкоутворювач "Лайнер 1250", 2007 року виробництва, серійний номер 924691.0. Другий відповідач повинен був користуватись предметом лізингу за цільовим призначенням, сплачувати лізингові платежі, а в кінці строку договору придбати предмет лізингу у власність за ціною, визначеною в договорі. Майно за договором № F8 від 08.05.07р. ТОВ "Корецький аграрій" отримав, але лізингові платежі за жовтень - грудень 2008 року не сплатив. Тому, позивачем 30.12.2008р. було направлено другому відповідачу лист про відмову від договору лізингу та повернення предмету лізингу позивачу. 02.02.2009р. вилучено у другого відповідача предмет лізингу, про що свідчить акт вилучення. Зазначив, що перший відповідач повинен солідарно відповідати з другим відповідачем перед позивачем згідно договору поруки №2 від 08.05.2007р. Просить стягнути в солідарному порядку основний борг (лізингові платежі), проценти за неправомірне користування грошовими коштами на підставі рахунків-фактур, лізингові платежі після вилучення предмету лізингу та вартість викупу предмету лізингу (по залишковій вартості), зменшених шляхом дисконтування. Зазначив, що всі рахунки, які повинен був оплатити другий відповідач, а також всі докази, що підтверджують сплату другим відповідачем лізингових платежів - виписки з банку, надані суду й інших доказів у позивача немає. Також пояснив, що позивач не звертався в місячний термін з вимогами до другого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Корецький аграрій" після опублікування оголошення в офіційному друкованому органі про порушення провадження у справі про банкрутство останнього.
Представник першого відповідача - АТЗТ "Фаворит" в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві та поясненнях (а.с.55-56, 132-133, 144-145). Вказав, що позивач жодним чином не обґрунтував та не підтвердив наявність заборгованості другого відповідача перед позивачем. Першому відповідачу обладнання згідно договору №F8 від 08.05.2007р. не поставлялось, розрахунки між позивачем і першим відповідачем не проводились, тому і за даними бухгалтерського обліку в останнього перед позивачем заборгованість не рахується.
Представник другого відповідача в засіданні суду позов не визнав. Пояснив, що проти другого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Корецький аграрій" порушено провадження у справі про банкрутство. 29 травня 2009 року в офіційному друкованому органі Верховної Ради України - в газеті "Голос України" (в додатку) було опубліковано оголошення про банкрутство другого відповідача. Проте, позивач протягом 30 днів не звернувся з вимогами до боржника, тому вимоги останнього вважаються погашеними відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Просив відмовити в задоволенні позову. У відзиві на позовну заяву зазначає, що навпаки у позивача перед другим відповідачем існує заборгованість у сумі 174051,29грн. (а.с.97-99), оскільки за пропозицією позивача предмет лізингу 02.02.2009р. був повернутий за вартістю 3107032,08грн, а непогашена сума після вилучення техніки складала 2932979,98грн. Вказує, що в період дії укладених між сторонами договорів ТОВ "Корецький аграрій" сплачено лізингових платежів на загальну суму 2363676,38грн., з яких: 817045,47грн. - проценти та 1546630,91грн. - погашення основного боргу.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали справи №4/18-Б, господарський суд
Як вбачається з матеріалів справи, 08 травня 2007року між Товариством з обмеженою відповідальністю „СГ Еквіпмент Лізинг Україна" ( позивач, лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Корецький аграрій" (другий відповідач, лізингоодержувач) був укладений договір №F8 (а.с.28-38), за умовами якого лізингодавець зобов'язався передати лізингоодержувачу в користування на певний строк майно, спеціально придбане ним у визначеного лізингоодержувачем постачальника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерідон Тех" відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а лізингоодержувач зобов'язався прийняти цей предмет лізингу (косилку дискового типу "Диско 3050 плус", 2007 року виробництва, серійний номер 936937.0; Ворошилку ротаційного типу "Вольто 770", 2007 року виробництва, серійний номер 924890.0; Валкоутворювач "Лайнер 1250", 2007 року виробництва, серійний номер 924691.0.), користуватись ним за цільовим призначенням, сплачувати лізингодавцю плату та в кінці строку дії договору придбати предмет лізингу собі у власність за ціною, визначеною в цьому договорі (п.п.1.1;1.2).
На виконання п.п.1.1., 1.2., 1.3. зазначеного вище договору постачальник - Товариство з обмеженою відповідальністю „Ерідон Тех" - здійснило поставку косилки дискового типу "Диско 3050 плус", 2007 року виробництва, ворошилки ротаційного типу "Вольто 770", 2007 року виробництва та валкоутворювача "Лайнер 1250", 2007 року виробництва, про що свідчить акт прийому-передачі від 18.05.2007 року (а.с.26), видаткова накладна №РН-0000005 від 18.05.2007 року (а.с.8), і як вбачається із відзиву на позовну заяву, не заперечується другим відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Корецький аграрій" (а.с. 97-99).
Таким чином, дійсно, позивач свої зобов'язання за договором щодо передачі предмету лізингу відповідачеві виконав належним чином та в строк.
Відповідно до розділу №2 договору ціна договору включає в себе наступні платежі:
- початковий лізинговий платіж: 10 % бази обчислення лізингових платежів (згідно п.2.2.3 договору), у тому числі ПДВ;
- розміри щомісячних лізингових платежів, зазначених у Додатку №1 до цього договору, який є невід'ємною частиною договору (а.с.38);
- вартість викупу предмета лізингу (залишкова вартість): 0,1% бази обчислення лізингових платежів, у тому числі ПДВ;
- відшкодування витрат, пов'язаних з придбанням та фінансуванням предмета лізингу;
- відшкодування витрат, пов'язаних з експлуатацією та/або користуванням предметом лізингу, інших витрат, які несе позивач як власник предмета лізингу.
З врахуванням п.1.2. договору фінансового лізингу загальна ціна предмету лізингу становила 310742.02 грн. з ПДВ.
Пунктом 2.3.8. договору сторони передбачили порядок оплати лізингових платежів, а саме:
- перший лізинговий платіж підлягає сплаті протягом п'яти календарних днів з моменту початку лізингу, але не пізніше останнього дня поточного місяця;
- підставою для здійснення сплати щомісячних лізингових платежів є р а х у н к и - ф а к т у р и;
- наступні щомісячні лізингові платежі підлягають оплаті кожного місяця до п'ятого, десятого, п'ятнадцятого, двадцятого чи двадцять п'ятого числа місяця, починаючи з місяця, наступного після місяця, в якому почався лізинг, залежно від того, яке з чисел місяця буде найближчим до числа місяця, з якого розпочався лізинг;
- обов'язок сплати кожного наступного лізингового платежу виникатиме одного й того самого числа кожного наступного місяця;
- якщо сума оплати буде нижчою або вищою від належного платежу, різниця буде включатися в рахунок-фактуру для оплати наступного лізингового платежу.
З метою забезпечення виконання грошового зобов'язання по сплаті лізингових та інших передбачених договором лізингу платежів, 08 травня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізинг Україна", Товариством з обмеженою відповідальністю "Корецький аграрій" та Акціонерним товариством закритого типу "Фаворит" був укладений договір поруки №2 від 08.05.2007р. (а.с.21).
Відповідно до умов п.1 договору поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за договором лізингу №F8 від 08.05.2007 року, за яким останній зобов'язаний виконати усі фінансові зобов'язання (сплата лізингових платежів, залишкової вартості предмета лізингу, неустойки, зборів) у розмірі, строки та у випадках, передбачених договором лізингу.
Згідно п.3. договору поруки поручитель і боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник згідно умов договору лізингу, включаючи сплату лізингових платежів, залишкової вартості предмета лізингу, неустойки, зборів та відшкодування збитків.
У випадку невиконання (неналежного виконання) боржником зобов'язань за договором кредитор повідомляє про це поручителя шляхом направлення письмової вимоги з зазначенням суми заборгованості та реквізитів рахунків, на які поручитель зобов'язаний сплатити заборгованість (п.4 договору поруки).
Поручитель зобов'язаний сплатити зазначену у вимозі кредитора суму за вказаними у вимозі реквізитами протягом 10 календарних днів з дати надіслання кредитором вимоги (п.5 договору поруки).
Дійсно, частиною другою ст.11 Закону України „Про фінансовий лізинг" встановлено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст.525, 526, 629 ЦК України).
Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст.554 ЦК України).
Проте, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення з відповідачів солідарно 26939,69грн лізингових платежів, оскільки позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували наявність боргу як станом на час відмови від договору лізингу, так і на час звернення з позовом до суду, чи на час розгляду справи в суді.
Слід зазначити, що на вимоги суду (ухвали від 11.05.2010р., а.с.94; від 08.06.2010р.,а.с.118; від 09.09.2010р.,а.с.153; від 12.10.2010р.,а.с.159) позивач так і не надав обґрунтований розрахунок стягуваної суми боргу, в якому би зазначив заборгованість станом на час надіслання вимоги про вилучення техніки (на 30.12.2008р.).
З матеріалів справи, зокрема: з наданих позивачем рахунків фактур №1827/Р/F8 від 20.10.2008р. на суму 86,32грн. (а.с.39); №1828/Р/F8 від 20.10.2008р. на суму 22,15грн. (а.с.40), №1772/18/F8 від 20.10.2008р. на суму 18721,49грн., №2115/19/F8 від 20.11.2008р. на суму 5065,43грн. (а.с.46), №2450/20/F8 від 20.12.2008р. на суму 3152,77грн. (а.с.49), виставлених другому відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Корецький аграрій" (лізингоодержувачу) для сплати лізингових платежів, вбачається - що станом на 30.11.2008р. останній повинен був сплатити лізингових платежів на суму 27048,16грн.
При цьому, ТОВ "Корецький аграрій" сплачено лізингових платежів згідно наданих позивачем у матеріали справи доказів, а саме, виписок з банку від 04.04.2008р. на суму 1962,22грн.; від 20.08.2007р. на суму 2297,11грн; від 22.11.2007р. на суму 2439,76грн., від 10.07.2007р. на суму 2501,11грн., від 09.10.2008р. на суму 3764,24грн., від 26.10.2007р. на суму 5000,00грн., від 24.10.2007р. на суму 5364,00грн., від 29.10.2007р. на суму 10000,00грн., від 25.07.2007р. на суму 19277,03грн., від 07.08.2008р. на суму 20165,89грн., 25.01.2008р. на суму 20805,37грн., від 08.07.2008р. на суму 26005,91грн.
Таким чином, загальна сума сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю "Корецький аграрій" лізингових платежів по договору №F8 від 08.05.07р. складає 150656,85грн. ((119582,64грн. (сплачені лізингові платежі) + 31074,21грн. (авансовий платіж)), тобто більшу суму, чим було зазначено позивачем у рахунках - фактурах.
З письмового пояснення позивача, наданого в матеріали справи 12.08.2010., вбачається, що другим відповідачем за період дії договору сплачено позивачу лізингових платежів у сумі 127191,12грн. та плюс авансовий платіж в сумі 31074,21грн. (виписка з рахунку від 16.05.07р. (а.с.125), тобто значно більшу суму, ніж сума платежів, на яку останнім було виставлено рахунків-фактур для оплати.
Слід зазначити, що в додатку №1 до договору не визначено розмір лізингових платежів у грошовому еквіваленті, проте зазначено певний відсоток, а в примітці зазначено: "до складу щомісячних лізингових платежів входять: а) відшкодування частини вартості предмета лізингу - раз в квартал; б) проценти/комісії - щомісячно (а.с.38).
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач не довів тих обставин, на які посилався у позовній заяві, зокрема, щодо наявності боргу в другого відповідача перед позивачем як станом на час відмови від договору лізингу, так і станом на час звернення з позовом до суду.
Крім того, суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення солідарно з відповідачів 118162,74грн. - решту лізингових платежів та вартість викупу предмета лізингу (по залишковій вартості), зменшених шляхом дисконтування, враховуючи наступне.
Приписами ст.10 Закону України „Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках; вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.
Відповідно до п.7.7 договору лізингодавець має право відмовитися від договору в односторонньому порядку, якщо лізингоодержувач не виконує свої зобов'язання щодо сплати лізингових платежів більше З0 календарних днів, в тому числі не виконав у цей же строк зобов'язання щодо сплати початкового лізингового платежу.
При відмові лізингодавця від договору згідно з п.п.7.3., 7.7., дія договору припиняється з моменту, коли лізингоодержувач отримав або міг отримати письмове повідомлення лізингодавця про відмову від договору. При цьому, лізингоодержувач зобов'язаний негайно сплатити лізингодавцю суми решти лізингових платежів, які залишилось сплатити і які залишились несплаченими разом, та вартості викупу предмета лізингу (по залишковій вартості), зменшених шляхом дисконтування. Розмір дисконту встановлюється за достовірною відсотковою ставкою що діятиме на дату повідомлення лізингодавця про розірвання договору (п.8.1 договору).
У разі дострокового припинення договору, у випадках, передбачених цим договором, лізингодавець направляє лізингоодержувачу письмове повідомлення про вилучення предмета лізингу. У повідомленні зазначається дата, місце та час передачі предмета лізингу, що вилучається. Документом, що підтверджує вилучення предмета лізингу, є акт вилучення предмета лізингу (п.8.2 договору).
Після одержання відповідного повідомлення лізингоодержувач зобов'язаний за власний рахунок привести предмет лізингу у придатний стан з урахуванням нормального зносу та у строк, вказаний лізингодавцем в повідомленні, повернути предмет лізингу лізингодавцю у вказане ним місце (п.8.3 договору).
30.12.2008 року позивач направив на адресу лізингоодержувача лист №551 від 30.12.2008 року про відмову від договору та повернення майна (а.с.9).
02.02.2009 року вищевказаний предмет лізингу було вилучено у лізингоодержувача, про що свідчить акт вилучення від 02.02.2009р. (а.с.27).
Отже, позивач правомірно міг відмовитися від договору лізингу за умов: існування заборгованості по сплаті лізингових платежів більше 30 днів та надіслання повідомлення про відмову від договору.
Проте, позивач не надав належних доказів, які б підтверджували наявність боргу в другого відповідача перед позивачем більше 30 днів. Тому, суд вважає, що вимога позивача про стягнення залишкової вартості техніки є безпідставною. Не надано належних доказів позивачем і про причинення йому збитків, в зв'язку з вилученням техніки. При цьому, представник позивача пояснив у засіданні суду, що вилучена техніка продана третім особам.
Також, суд відмовляє в позові у частині стягнення 9662,43грн. - процентів за прострочення грошового зобов'язання, оскільки пунктом 2.3.12. договору фінансового лізингу сторони погодили відповідальність у вигляді пені за несвоєчасне внесення будь-якого платежу, а не процентів за неправомірне користування грошовими коштами на підставі рахунків-фактур. Позивачем не доведено обставин, на які посилався в позові, щодо існування боргу в другого відповідача перед позивачем.
Крім того, суд приймає до уваги, що ухвалою господарського суду від 26.03.2010р. у справі №4/18-Б порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Корецький аграрій" (а.с. 113, т.2).
Оголошення про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Корецький аграрій" опубліковано в додатку газети "Голос України" №97(4847) від 29.05.2010р. (а.с.120, т.2).
Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (з відповідними змінами) конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
В порушення вимог ч.1 ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (з відповідними змінами) позивач не звернувся з вимогами до боржника, а відповідно до ч.2 ст.14 зазначеного Закону вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені - не розглядаються і вважаються погашеними, оскільки зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Отже, оскільки позивач не звернувся із заявою про визнання його вимог до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Корецький аграрій" у справі про банкрутство останнього, то, навіть, якщо б існував борг, то він вважається погашеним.
Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно приписів ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а обставини, що відповідно до законодавства можуть бути підтверджені певними засобами доказування не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Позивач повинен належними доказами довести факти, на підставі яких пред'явлено позов.
Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
У зв'язку з тим, що позивач не довів наявність боргу відповідача перед позивачем, заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, тому господарський суд відмовляє Товариству з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізинг Україна" у задоволенні позову.
Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України,
В задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Соловей Л.А.
Повне рішення складено 08.11.2010р.