10 листопада 2010 р.Справа № 2-а-8484/10/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючого судді: Бенедик А.П.
суддів: Рєзнікової С.С. , Калиновського В.А.
за участю:
секретаря судового засідання: Верман А. М.
представника позивача: ОСОБА_2
представника відповідача: Межерицького А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2010 р. по справі № 2-а-8484/10/2070
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області
про скасування податкового повідомлення - рішення,
Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.05.2010 р. № 0043341701/0 та від 25.06.2010р. № 0043341701/1.
В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач посилається на незаконність оскаржуваних рішень, не відповідність висновків, які викладені в акті перевірки, фактичним обставинам та нормам чинного законодавства України, оскільки він, здійснював діяльність пов'язану з перевезенням до 10 тон вантажу, надавав послуги екскаватора, бульдозера, автокрану, компресора, погрузчика. До складу податкового кредиту відносив суми ПДВ по придбаному вантажному автотранспорту, по придбаних запасних частинах для вантажних автомобілів та по придбаному дизельному паливу на підставі отриманих податкових накладних. При перевірці надавались акти здавання та приймання виконаних робіт, які підтверджують використання придбаного транспорту в господарській діяльності позивача. З огляду на зазначене, висновки перевірки про те, що для перевірки не надано документів, підтверджують фактичне використання придбаного автотранспорту при визначенні оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податків, не відповідають дійсності та суперечать фактичним обставинам справи, тому спростовуються наданими до справи письмовими доказами.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2010 року адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення від 26.05.2010р. № 0043341701/0 та від 25.06.2010р. № 0043341701/1.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: частина 1 статті 11.1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", п. 6.1 статті 6, п.п. 7.4.4, п. 7.4 статті 7, стаття 8/1 Закону України "Про податок на додану вартість", частина 1, 2, 3 статті 2, п.2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", стаття 5, стаття 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", стаття 51, стаття 325 Цивільний кодекс України, стаття 129 Конституції України, стаття 159, статті 185-189 КАС України.
Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить залишити без задоволення апеляційну скаргу , а постанову суду першої інстанції - без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що в період з 12.04.2010 року по 23.04.2010 року Державною податковою інспекцією у Зміївському районі Харківської області проведена планова виїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2010 року.
За результатами перевірки 07.05.2010 року складено акт № 461/17-0-25/НОМЕР_1 (а.с. 19-61).
На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.05.2010р. № 0043341701/0 та від 25.06.2010р. № 0043341701/1, якими фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в загальному розмірі 188974,5 грн., з яких 125983,0 грн. - основний платіж, 62991,5 грн. -штрафна (фінансова) санкція.(а.с. 15,17).
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що колегія суддів вважає обґрунтованим такий висновок, оскільки згідно п.п.17.1.3. п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятидесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
У оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях державною податковою інспекцією у Зміївському районі Харківської області зазначено, що на підставі акту перевірки встановлено порушення п.п. 7.4.4 п.7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР.(а.с. 15,17).
Як свідчать письмові докази, позивач є платником єдиного податку, згідно зі статтею 4 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" №727/98 від 03.07.1998 року та на нього поширюється дія Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року згідно до пункту 4 Постанови КМУ від 16.03.2000 року № 507 та платником податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво платника ПДВ від 19.07.2006 року № НОМЕР_2, індивідуальний податковий номер платника ПДВ НОМЕР_1 та не заперечується сторонами по справі.
За період з 01.04.2008 року по 31.03.2010 року позивачем задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість у сумі 313975 грн. який повністю не визнано відповідачем.(а.с. 40).
З акту перевірки вбачається, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.04.2008 року по 31.03.2010 року встановлено його завищення на загальну суму 313975 грн., у тому числі за квітень-жовтень 2008 року на суму 55535 грн.,за квітень, липень, серпень та листопад 2009 року на суму 258440 грн.(а.с. 40).
В період що перевірявся, позивач здійснював такі види діяльності: перевезення до 10 тон вантажу, послуги екскаватора, бульдозера, автокрану, компресора, погрузчика. До складу податкового кредиту відносив суми ПДВ по придбаному вантажному автотранспорту, по придбаних запасних частинах для вантажних автомобілів та по придбаному дизельному паливу на підставі отриманих податкових накладних.
Зокрема, в акті перевірки зазначено, що підприємцем, в порушення п.п. 7.4.4 п.7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР, включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість витрати на придбання товарів, що не приймають участі при визначенні оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку на додану вартість, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 313975 грн.(а.с. 42).
На думку відповідача, що у разі придбання вантажних автомобілів, запасних частин, дизельного пального, спрямованих на виконання та забезпечення послуг машин та механізмів, витрати, понесені в зв'язку з таким придбанням, повинні включатися до складу вартості послуг при подальшому їх наданні замовникам. Якщо ж такі товари, а саме: вантажні автомобілі, запасні частини, дизельного пального, до складу вартості наданих послуг не включаються, то, відповідно, і не можна вважати їх такими, що приймають участь в оподатковуваних операціях, а тому суми податку на додану вартість, нараховані (сплачені) в складі вартості товарів, до складу податкового кредиту включатися не повинні.
Як свідчать письмові докази фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по придбаному автокрану КС-55727-1 на суму 46020 грн., автокрану КРАЗ 65053 на суму 143166,67 грн. та по придбаним 2 (двом) автомобілях КРАЗ -65055-0000054-02 на суму 110333,33 грн., на підставі отриманих податкових накладних.(а.с. 45-46).
Вказані транспортні засоби придбано у ТОВ "Техноторг-Дон" (код ЄДРПОУ 31764816) відповідно до укладених договорів куплі- продажу (а.с. 8-11 том 2).
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) і складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8.1 цього Закону, протягом звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням основних фондів з метою подальшого використання у виробництві або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до вказаного підпункту Закону, підприємець мав право на нарахування податкового кредиту по придбаним транспортним засобам для ведення господарської діяльності.
Обгрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що право на отримання податкового кредиту у позивача виникло на підставі отриманих податкових накладних, що засвідчують факт придбання транспортних засобів, оскільки надані для перевірки акти здавання та приймання виконаних робіт та залучені позивачем до письмових доказів, містять марки автотранспорту, яким надавались послуги, що підтверджує використання придбаного транспорту в господарській діяльності підприємця, що спростовує висновки акту перевірки; позивачем надано договори про надання транспортних послуг, укладених з контрагентами, виконання яких підтверджуються актами здавання та приймання виконаних робіт та податковими накладними(а.с.23-24)
Крім цього, позивачем придбаний автокран КТА-28 (силач) на шасі КРАЗ-65053, який було передано в оренду з 01.04.2008 року по 31.12.2008 року, про що укладено Договір оренди автокрану №01/04-2008 від 01.04.2008 року.(а.с. 81).
Надання послуг з оренди за укладеним договором підтверджується актами здавання та приймання виконаних робіт та податковими накладними. Обсяги продажу з наданих транспортних послуг та послуг оренди включені позивачем до реєстрів виданих податкових накладних, а суми податкових забов'язань з податку на додану вартість включені позивачем до податкових декларацій з ПДВ. Вищевикладене підтверджує використання власного транспорту та придбаного транспорту в господарській діяльності підприємця-позивача.
А тому безпідставним є висновок податкового органу, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 до перевірки не надано документів, що підтверджують фактичне використання придбаного автотранспорту при визначенні оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку, а саме: актів виконаних робіт із зазначенням марки та реєстраційного номеру автотранспорту, яким виконувались роботи.
Визначальним фактором для формування податкового кредиту фізичними особами - суб'єктами господарювання, зареєстрованими платниками податку на додану вартість, при придбанні транспортних засобів, інших основних фондів та товарів є, як і для платників податку на додану вартість-юридичних осіб, подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем неправомірно зменшено податковий кредит позивачу по придбаному автокрану КС-55727-1 на суму 46020 грн., автокрану КРАЗ 65053 на суму 143166,67 грн. та по придбаним 2 (двох) автомобілях КРАЗ -65055-0000054-02 на суму 110333,33 грн., всього на загальну суму 299520 грн.
В акті перевірки зазначено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по придбаних запасних частинах згідно отриманих податкових накладних від ТОВ Компанія "НОВА ЕРА"- сума ПДВ 925,29 грн. та від ТОВ "Технооптторг-трейд"-сума ПДВ 1605,0 грн.(а.с. 47-48).
Колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що запасні частини було придбані позивачем для ремонту автотранспорту, оскільки згідно до актів на списання від 29.06.2010 року, складеного комісією та затвердженого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, запчастини було списані та встановлені на транспортні засоби КАМАЗ 5511, державний № НОМЕР_3, та на Т 74 державний № НОМЕР_4.(а.с. 82-83).
В акті перевірки зазначено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по придбаному дизельного пального згідно з отриманих податкових накладних від ТОВ "Абріс-К" - сума ПДВ 5124,0 грн., від ТОВ "УТН-Восток" - сума ПДВ 5790,02грн., від ВАТ "Укрнафта" - сума ПДВ 405,42 грн., від ПП "Спіка" - сума ПДВ 543,24 грн., від ППФ "Лілія" - сума ПДВ 61.99 грн. Всього на загальну суму ПДВ- 11924,67 грн.
Обгрунтованим є висновок суду першої інстанції, що докази підтвердження використання дизельного пального надано до суду у вигляді дорожніх листів вантажних автомобілів та дорожніх листів трактора, які складались в період перевірки та були надані до перевірки. Вказані документи містять докази витрачення дизельного пального та відмітки замовників транспортних засобів. ( а.с. 1-81 том 3)
Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 23.09.2010р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків,щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, < 197 > < 198/199 >, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державна податкова інспекція у Зміївському районі Харківської області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2010р. по справі № 2-а-8484/10/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя< підпис >Бенедик А.П.
Судді< підпис >
< підпис >Рєзнікова С.С. Калиновський В.А.
< Список > < Текст >
Повний текст ухвали виготовлений 16.10.2011 р.