17 листопада 2010 р.Справа № 2-а-2665/10/2027
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
головуючого судді: Бенедик А.П.
суддів: Рєзнікової С.С.. Калиновського В.А.
за участю:
секретаря судового засідання: Верман А.М.
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 10 вересня 2010р. по справі № 2-а-2665/10/2027
за позовом ОСОБА_1
до Управління пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова
про поновлення пропущеного строку звернення до суду, стягнення не нарахованого і не сплаченого підвищення до пенсії, зобов"язання виконати певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Московського районного суду м. Харкова з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, в якому просила, після уточнення позовних вимог: відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів; визнати незаконною бездіяльність УПФУ в Московському районі м. Харкова щодо виплати підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком; стягнення з відповідача на її користь недовиплаченої щомісячної допомоги за період з 01.01.2006 року по час винесення рішення у справі; стягнути з держави України недоотриману суму підвищення до пенсії та ряд інших вимог, що по своїй суті є обґрунтуванням позову, а не вимогами щодо відновлення порушеного права у сфері публічно-правових правовідносин.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 10.09.2010 року вищевказаний уточнений адміністративний позов в частині вимог щодо стягнення з держави України недоотриманих сум підвищення до пенсії та зобов'язання в цій частині держави України надати судовий звіт про виконання судового рішення закрито з підстав неналежності розгляду данних позовних вимог у порядку адміністративного судочинства загальними судами, як адміністративними.
Позивач не погодився із зазначеною ухвалою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 10.09.2010 року,постановити нову ухвалу якою зобов'язати суд першої інстанції розглянути по суті позовні вимоги до держави Україна.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті ухвали, норм процесуального права, а саме ст.ст.17, 21 КАС України, вказуючи, що держава України може бути відповідачем по справі, а тому спираючись на судження про те, що в адміністративному судочинстві держава є відповідачем, вважає за необхідне розглядати його вимоги до держави України у вищезазначеному позові.
В судовому засіданні 10.11.2010 року представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, ухвалу Московського районного суду м.Харкова від 10.09.2010 року скасувати та направити його позов для розгляду до суду першої інстанції. У судове засідання, що відбулося 17.11.2010 року представник позивача та позивач не з*явилися, про дату, час і місце судового розгляду, повідомлені належним чином, про поважність причин своєї неявки суд не повідомили.
Представник відповідача до суду апеляційної інстанції не з*явився, про дату, час і місце судового розгляду, повідомлений належним чином, про поважність причин своєї неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини першої ст. 55 Конституції України, кожному громадянину гарантується право на оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади.
Пенсійний фонд України є державним органом виконавчої влади.
Відповідно до статті 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Компетенція адміністративних судів визначена також ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як свідчать письмові докази та пояснення представника позивача, свої позовні вимоги з приводу нарахування та виплати соціальної допомоги, як дитині війни позивач звертає до держави України та УПФУ в Московському районі м. Харкова.
Однак, Пенсійний фонд України це орган держави, який діє у відповідності до Положення „Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління.
Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” покладено саме на Управління пенсійного Фонду України за місцем проживання позивача, який і представляє державу України в даний правовідносинах.
А тому, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що вимоги позивача щодо стягнення з держави України недоотриманих сум підвищення до пенсії та надання судового звіту про виконання рішення суду державою України не є справою адміністративної юрисдикції у розумінні п.1 ч.1 ст. 3 КАС України.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для розгляду позовних вимог до держави України в порядку адміністративного судочинства.
Згідно п.1 ч.1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо закриття провадження по справі та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, < 197 > < 198/199 >, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 10.09.2010р. по справі № 2-а-2665/10/2027 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя< підпис >Бенедик А.П.
Судді< підпис >
< підпис >Рєзнікова С.С. Калиновський В.А.
< Список > < Текст >
Повний текст ухвали виготовлений 22.11.2010 р.