Справа: № 2а-2830/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Попова О.Г.
Суддя-доповідач: Мамчур Я.С
Іменем України
"23" листопада 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Мамчура Я.С,
суддів: Горяйнова А.М., Безименної Н.В.
розглянувши в порядку ст. ст. 41, 197 КАС України апеляційну скаргу відповідача -Державної податкової інспекції у Романівському районі Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2009 року у справі за позовом Дочірнього підприємства «Шпат»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Житомирської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Романівському районі Житомирської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2009 року -позов задоволено частково.
На вказану постанову відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення - рішення 01.12.2008 року № 0000342301/0 про нарахування 96508,00 грн. податку на прибуток приватних підприємств та 48254,00 грн. штрафних санкцій, №0000352301/0 про нарахування 151320,00 грн. податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (послуг, робіт) та 76048,00 грн. штрафних санкцій, №0000362301/0 про нарахування 129,00 грн. збору за забруднення навколишнього природного середовища та 170,00 грн. штрафних санкцій.
Так, вказані податкові повідомлення - рішення оскаржувались позивачем до ДПІ у Романівському районі, ДПА у Житомирській області, однак, скарги ДП "Шпат" залишені без задоволення. За результатами розгляду скарг виносились нові податкові повідомлення-рішення за № 0000342301/1, №0000352301/1, №000362301/1 від 31.12.2008 року та за №0000342301/2, № 0000352301/2, № 0000362301/2 від 23.03.2009 року, якими позивачу донараховано податкові зобов'язання та штрафні санкції.
Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів зважає на наступне.
Як було встановлено в судовому засіданні, ДП "Шпат" 4 грудня 2006 року вчинено дії, які свідчать про визнання боргу, а саме підписані уповноваженими особами акти взаємних розрахунків в сумах 82000 грн. та 85000 грн., а тому строк позовної давності з цього часу переривається і його перебіг починається з початку.
За результатами розгляду заперечення на акт перевірки в рішенні ДПІ у Романівському районі від 27.11.2008 року № 3495 ( арк. справи 65-67) та адміністративного оскарження рішенням ДПІ у Романівському районі про результати розгляду первинної скарги від 31.12.2008 року № 4139 (арк. справи 88-90) щодо вказаного порушення зазначено, що позивачем порушено не п.п.4.1.6. п.4.1. ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а п.п.12.1.5 п. 12.1 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". В податковому повідомленні-рішенні від 31.12.2008 року № 0000342301/1, прийнятому за результатами розгляду первинної скарги не зазначено про порушення п.п.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Порушення позивачем п.п.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" зазначено в податковому повідомленні-рішенні від 23.03.2009 року № 0000342301/2.
Однак, абзацом "а" підпункту 12.1.5 п. 12.1 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією.
Статтею 222 Господарського кодексу України встановлений досудовий порядок реалізації господарсько-правової відповідальності. а саме: що у разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією. У претензії зазначаються: повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та особи (осіб), якій претензія пред'являється, дата пред'явлення і номер претензії, обставини, на підставі яких пред'явлено претензію, докази, що підтверджують ці обставини та інші необхідні реквізити.
Отже, судом першої інстанції встановлено, що в зв'язку з підписанням 4 грудня 2006 року актів звірок взаємних розрахунків з кредиторами ПП ОСОБА_3 та ПП ОСОБА_1 строк позовної давності по вказаних заборгованостях закінчується не в 2 кварталі 2008 року, а в 4 кварталі 2009 року. Акт взаємозвірки розрахунків не є засобом досудового врегулювання спорів.
Таким чином, колегія суддів погоджується, що нарахування податку на прибуток підприємств (згідно додатку №10 а.с. 57) в сумі 41750 грн. та застосованих штрафних санкцій, що ввійшли до податкового повідомлення-рішення №0000342301/0 01.12.2008 року (№0000342301/1 від 31.12.2008 року, №0000342301/2 від 23.03.2009 року) є неправомірним.
Так, судом було встановлено, що умовами договору б/н від 04.12.2006 року про надання інформаційно-консультаційних послуг ПП ОСОБА_2 зобов'язувалась надати послуги, пов'язані із здійсненням господарської діяльності позивача. Надання інформаційно - консультаційних послуг здійснюється ОСОБА_2 в усній формі, а на додаткову вимогу ДП "Шпат" - в письмовій формі, за письмовими заявками ДП "Шпат", які є невід'ємною частиною договору. Замовник надає Виконавцю на першу вимогу документи та інформацію, що необхідні для своєчасного та якісного здійснення інформаційно-консультаційних послуг за договором. Інформаційно - консультаційні послуги надаються Виконавцем з використанням власного технічного обладнання та матеріалів. Прийняття Замовником послуг за договором здійснюється за актом, що складається та надається Виконавцем. Акти складаються Виконавцем, підписуються Сторонами і повинні містити інформацію про вартість інформаційно-консультаційних послуг, що фактично надані Виконавцем за договором.
Платіжним дорученням № 1391 від 06.11.2008 року підтверджено оплату згідно договору від 04.12.2006 року за надання інформаційно-консультаційних послуг.
Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1. п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включається сума будь - яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до п.п.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Згідно п.4 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації: введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером; користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи; ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою; самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися.
Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Отже, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що витрати на отримання консультацій з приводу ведення бухгалтерського обліку та консультації щодо діяльності підприємства для забезпечення правильності ведення бухгалтерського та податкового обліку відносяться до витрат, пов'язаних з господарською діяльністю.
Крім того, докази стосовно того, що вказані акти виконаних робіт не мають юридичної сили або до них внесені недостовірні дані, матеріали справи не містять.
Надання платниками податків податковому органу будь-яких інших документів, зокрема, документів, що містять в собі інформацію про проведені заходи щодо надання консультаційних, юридичних, бухгалтерсько-консультаційних та маркетингових послуг діючим законодавством не передбачено.
Даної позиції дотримується і Державна податкова адміністрація України в листі ДПА України № 1178/10/31-106 від 28.12.2005 року де зазначено, що документом, який підтверджує факт отримання послуг є відповідний акт та відповідно для віднесення до складу валових витрат вартості отриманих послуг результати відповідного договору необхідно оформити актом приймання-передачі послуг, який має містити всі вимоги первинного документа, наведені у ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Так, згідно акту перевірки підприємство в 2 кварталі 2008 року занизило валовий дохід від продажу товарів (послуг, робіт) в сумі 19033,00 грн. Даний факт визнаний позивачем в адміністративному позові. Зазначено, що за той же період були завищені валові витрати підприємства в сумі 19033,00 грн.
Пунктом 4.1. ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що валовий доход це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. До валового доходу включаються загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону) (п.п. 4.1. п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств) .
Отже, як було встановлено судом, в 2 кварталі 2008 року ДП "Шпат" занижено валовий дохід на суму 19033,00 грн., вказана сума внесена до декларації за 9 місяців 2009 року, тобто після проведення перевірки (проводилась з 29.09.2008 року по 07.11.2008 року).
Нарахування податку на прибуток підприємств (згідно додатку №10 а.с. 57) в сумі 4758 грн. та застосованих штрафних санкцій, що ввійшли до податкового повідомлення-рішення № 0000342301/0 від 31.12.2008 року ( № 0000342301/0 від 31.12.2008 року (№0000342301/1 від 23.03.2009 року) є правомірним.
Так, в акті перевірки зазначено, що ДП "Шпат" в порушення п.п.7.4.1, пп 7.4.4 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в 2007 році та І півріччі 2008 року включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість із вартості придбаних у ДП Житомирський ОАД філія "Баранівський райавтодор" послуг по поточному ремонту автодороги "Родовище" Горний" - с. М. Токарівка", яка не перебуває на балансі перевіряємого підприємства і не орендується, а знаходиться на землях загального користування Вільшанської сільської Ради. Завищено суму податкового кредиту на суму 153319,00 грн., в тому числі на підставі податкових накладних: №14 від 31.05.2007 року на суму 33333,33 грн., в тому числі 6666,67 грн. ПДВ, №10 від 25.04.2007 року на суму 8333,33 грн., в тому числі 1666,67 грн. ПДВ, №18 від 07.06.2007 року на суму 25000,00 грн., в тому числі 5000,00 грн. ПДВ, №20 від 15.06.2007 року на суму 8333,33 грн., в тому числі 1667,67 грн. ПДВ, №22 від 30.06.2007 року на суму 16551,00 грн., в тому числі 3310,20 грн. ПДВ, №35 від 10.08.2007 року на суму 163158,02 грн., в тому числі 32631,61 грн. ПДВ, №50 від 30.09.2007 року на суму 65416,67 грн., в тому числі 13083,33 грн. ПДВ, №58 від 31.10.2007 року на суму 101063,31 грн., в тому числі 20212,67 грн. ПДВ, №67 від 30.11.2007 року на суму 78333,33 грн., в тому числі 15666,67 грн. ПДВ, №74 від 31.12.2007 року на суму 154913,97 грн., в тому числі 30982,80 грн. ПДВ, №12 від 30.05.2008 року на суму 112158,00 грн., в тому числі 22431,60 грн. ПДВ.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку (п.п. 7.4.1. п. 7.4.ст. 7 Закон України "Про податок на додану вартість").
Підпунктом 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закон України "Про податок на додану вартість" визначено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Так, судом було встановлено, що в жодній накладній немає посилань на договір від 01.06.2007 року. Крім того, в податкових накладних №20 від 15.06.2007 року, №14 від 31.05.2007 року, №18 від 07.06.2007 року зазначено: "предоплата згідно договору №5 від квітня 2007 року. Податкові накладні №10 від 25.04.2007 року та №14 від 31.05.2007 року взагалі не могли бути виписані на виконання договору від 01.06.2007 року, так як виписані ще до підписання вказаного договору.
Жоден акт виконаних робіт не містить даних про ремонт дороги "Родовище "Гірне" -с.Мала Токарівка" для транспортування пегматиту автомобільним транспортом і жодна податкова накладна в рядку призначення платежу не посилається на трьохсторонній договір, укладений між філією "Баранівський райавтодор", Вільшанською сільською радою та позивачем.
Відповідно до п.п.7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Підпунктом 7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість").
Підпунктом 7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними .
Отже, будь-яких беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про неправомірність включення підприємством відповідних сум до складу податкового кредиту, в матеріалах справи не міститься та відповідачем не було надано.
Так, в акті перевірки зазначено, що підприємством в період з 01.10.2006 року по 30.06.2008 року не в повному обсязі включено в об'єкт оподаткування та не нараховано збір за забруднення навколишнього природного середовища на обсяги фактично використаного дизельного пального, внаслідок чого занижено суму збору за вказаний період на 128,85 грн., чим порушено п.6.2 ст. 6 Інструкції "Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища". Зазначено, що для переведення витрат палива у ваговій одиниці необхідно застосовувати коефіцієнт для дизельного пального - 0,85 кг/л., згідно вимог п.2.1 методики розрахунку викидів забруднюючих речовин у повітря автотранспортом, який використовується суб'єктами господарської діяльності та іншими юридичними особами всіх форм власності, затвердженої наказом Держкомстату України від 06.029.2000 року № 293.
Відповідно до статті 44 Закону України від 25 червня 1991 року N 1264-XII "Про охорону навколишнього природного середовища", із змінами і доповненнями, збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище і розміщення відходів.
Відповідно до пункту 2 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 року N 303, зі змінами і доповненнями та пункту 1.4 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19.07.99 N 162/379, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 09.08.99 за N 544/3837, зі змінами і доповненнями, збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється, зокрема, за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення.
Об'єктами обчислення збору є: для стаціонарних джерел забруднення - обсяги забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря або скидаються безпосередньо у водний об'єкт, та обсяги відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах; для пересувних джерел забруднення - обсяги фактично використаних видів пального, в результаті спалення яких утворюються забруднюючі речовини (п.3.1. ст.3 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища").
Суми збору, який справляється за викиди пересувними джерелами забруднення, обчислюються платниками збору самостійно на підставі нормативів збору за ці викиди виходячи з кількості фактично використаного пального та його виду відповідно до таблиць 1.4 - 1.6 додатка 1 до Порядку N 303 і визначених за місцем реєстрації платників коригуючих коефіцієнтів, наведених у таблицях 2.1, 2.2 додатка 2 до Порядку N 303 (абзац другий пункту 4 Порядку N 303 та підпункт 6.2 пункту 6 Інструкції N 162/379).
Крім того, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що посилання в акті перевірки про порушення п. 2.1 методики розрахунку викидів забруднюючих речовин у повітря автотранспортом, який використовується суб'єктами господарської діяльності та іншими юридичними особами всіх форм власності є неправомірним, так як вказана методика була розроблена для отримання статистичної інформації про забруднення атмосфери, яка б відображала зобов'язання, взяті Україною відносно зменшення викидів у зв'язку з підписанням "Конвенції про транскордонне забруднення повітря на великі відстані" і являється складовою частиною комплексної статистичної системи та крім того, згідно з наказом Державного комітету статистики України від 13 листопада 2008 року N 452 Наказ Держкомстату від 06.09.2000 № 293 "Про затвердження методики розрахунку викидів забруднюючих речовин у повітря автотранспортом, який використовується суб'єктами господарської діяльності та іншими юридичними особами всіх форм власності" втратив чинність.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд
Апеляційну скаргу відповідача -Державної податкової інспекції у Романівському районі Житомирської області - залишити без задоволення.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2009 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий -суддя: Я.С. Мамчур
Судді: А.М. Горяйнов
Н.В. Безименна
Ухвалу складено у повному обсязі 23.11.2010.