Справа: № 2-а-9153/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І.
Суддя-доповідач: Межевич М.В.
Іменем України
"19" листопада 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого -судді Межевича М.В., суддів Бараненка І.І. та Сауляка Ю.В., при секретарі Бурді Л.М., за участю апелянта та його представника, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Обухівського районного управління юстиції, третя особа ОСОБА_3 про оскарження дій та рішень відповідача, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення матеріальних та моральних збитків,
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2009 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову постанову суду, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта та його представника, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони :1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, судом першої інстанції встановлено наступне.
Рішенням у справі № 2-767-02, яке набрало законної сили, позивача було зобов'язаноу місячний строк знести за свій рахунок огорожу по лінії А-Ж зовнішніх меж земельноїділянки ОСОБА_3 (сусідня ділянка) на плані, а також встановити навколо пасікиогорожу заввишки 2,5 метрів.
На виконання даного рішення 27 вересня 2002 р. Обухівським районним судом Київської області було видано виконавчий лист, за яким стягувачем було визначено ОСОБА_3, боржником - ОСОБА_2
Постановою державного виконавця від 29 березня 2003 р. (за заявою ОСОБА_3.) було відкрито виконавче провадження. Згідно з п. 2 цієї постанови боржнику ОСОБА_2 (позивачу у даній справі) було надано строк до 5 квітня 2004 р. для виконання рішення суду у добровільному порядку.
У зв'язку з невиконанням рішення суду у встановлений державним виконавцемстрок, 17 травня 2004 р. на адресу позивача було направлено попередження, в якому державним виконавцем встановлено новий строк для виконання рішення - 10 червня 2004 р.
10 червня 2004 р. державним виконавцем було складено акт щодо невиконання рішення суду та постановою на позивача накладено штраф в сумі 170 грн. 00 коп.
Крім того, на виконання рішення у справі № 2-767-02 державним виконавцем неодноразово виносилися постанови про накладення арешту на майно позивача та членів його родини. У межах даної адміністративною справи позивачем оскаржується лише декілька з них, зокрема:
- постанова від 11 червня 2004 р., згідно з якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження;
- акт опису й арешту майна від 6 серпня 2004 р., згідно з яким накладено арешт на земельну ділянку позивача площею 0,60 га в смт. Козин Обухівського району Київської області;
- постанова від 19 жовтня 2004 р., згідно з якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження;
- 13 жовтня 2005 р. державним виконавцем було складено акт щодо невиконання рішення суду у справі № 2-767-02 станом на цю дату та 14 жовтня 2005 р. винесено постанову про накладення на позивача штрафу в сумі 340 грн. 00 коп.;
У подальшому рішення у справі № 2-767-02 було виконано за рахунок стягувача ОСОБА_3, а з позивача постановою державного виконавця від 20 травня 2005 р. № 01132 - дв 9 стягнуто витрати на здійснення виконавчих дій.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вмотивовано виходив з того, що виконавче провадження по примусовому виконанню рішення у справі № 2-767-02 було відкрито з дотриманням вимог наведених норм, а постанову від 10 червня 2004 р. про накладення на позивача штрафу в сумі 170 грн. 00 коп. державним виконавцем винесено правомірно, оскільки позивачем рішення у справі № 2-767-02 у строк, встановлений у постанові про відкриття виконавчого провадження, виконано не було, хоча позивачем своєчасно було отримано копію цієї постанови та попередження № 8151 від 20 травня 2004 р., про що свідчить зміст його клопотань та заяв від 7, 20 та 28 квітня 2004 р.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про визнання неправомірними дії державного виконавця по відкриттю виконавчого провадження по виконанню рішення у справі № 2-767-02 та протиправною постанови від 10 червня 2004 р. про накладення на позивача штрафу в сумі 170 грн. 00 коп. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Колегія суддів вважає також правомірною відмову суду першої інстанції у задоволенні позову у зв'язку з визнанням позову відповідачем в частині оскарження постанови державного виконавця від 11 червня 2004 р. та від 19 жовтня 2004 р., так як обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Також вимоги позивача щодо скасування акта опису та арешту майна державного виконавця відділу державної виконавчої служби Обухівського районного управління юстиції Київської області від 6 серпня 2004 р. при примусовому виконанні рішення у справі № 2-767-02 не підлягають задоволенню. З огляду на те, що ухвала Обухівського районного суду Київської області від 31 жовтня 2005 р. у справі № 2а-6/05 за скаргою ОСОБА_2 на неправомірні дії державного виконавця Відділу державно виконавчої служби Обухівського районного управління юстиції Київської області, якою судом було визнано неправомірними дії державного виконавця Рудзика С.В. при складанні акта від 6 серпня 2004 р. набрала законної сили, а представник відповідача не заперечує проти задоволення вимог позивача в цій частині. А згідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
При розгляді позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування постанови державного виконавця від 14 жовтня 2004 р. суд першої інстанції виходив з того, що остання винесена з порушенням вимог частин 1 та 3 ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якими: у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання (частина перша статті 87); у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин, державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі (частина третя статті 87).
Наявна у матеріалах справи копія листа державного виконавця свідчить про те, що позивача своєчасного не було повідомлено про встановлення державним виконавцем нового строку для виконання судового рішення, тому підстави, передбачені вищевказаним Законом, для винесення 14 жовтня 2005 р. постанови про накладення на позивача штрафу в сумі 340 грн. 00 коп. були відсутні.
Щодо індексації сум штрафів колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог та одночасно зазначає, що згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 вищевказаного закону Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об'єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті. Соціальні виплати, що мають цільовий і разовий характер (допомога при народженні дитини, допомога на поховання, матеріальна допомога, одноразова допомога при виході на пенсію тощо), а також допомога у зв'язку з вагітністю і пологами індексації не підлягають. Підтримка купівельної спроможності провадиться шляхом підвищення розміру зазначених виплат.
Отже, відшкодування збитків у сумі 78 595 грн. 99 коп., які, як вважає позивач, були йому завдані відповідачем, зокрема, у виді недотриманого доходу від продажу ним меду, який він міг би зібрати, задоволенню не підлягають, так як стосуються виключно потенційної можливості отримання меду з тієї кількості бджолосімей, які перебували на пасіці відповідача
Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, то колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині, так як під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. В свою чергу факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру з вини відповідача в її заподіянні не підтверджений та відсутній причинний зв'язок між шкодою і протиправним діянням відповідача.
Також колегія суддів погоджується із закриттям провадження у справі в частині оскарження вимоги -попередження державного виконавця ВДВС Обухівського РУЮ Київської області від 17 травня 2004 року № 6275 та попередження від 20 травня 2004 року № 1851 у зв'язку з відмовою позивача від позовних вимог в цій частині на підставі п.2 ч. 1 ст. 157 КАС України.
На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що постанова Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2009 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів
У задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 відмовити, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя М.В. Межевич
Суддя І.І. Бараненко
Суддя Ю.В.Сауляк