ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
18 листопада 2010 року 10:38 № 2а-15363/10/2670
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі:
Суддя Добрянська Я.І.
секретар судового засідання Пономарьов Д.Г.,
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Регіон»
доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва
провизнання недійсним податкове повідомлення рішення від 15.09.2010р. №0001611705/1
Представники:
від позивачаБезродний А.Ю. (довіреність від 05.07.2010 р.)
від відповідача Каргалик Д.М. (довіреність від 16.12.2008р. №147)
Відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 18.11.2010р. у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест-Регіон»звернулось в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання недійсним податкове повідомлення рішення від 15.09.2010р. №0001611705/1.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив визнати нечинним податкове повідомлення -рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва №0001611705/1 від 15.09.2010р., обґрунтовуючи тим, що відповідач дійшов помилкового висновку щодо заниження утримання податку на доходи фізичних осіб-нерезидентів, оскільки особи, які працюють на підприємстві перебувають в Україні більш ніж 184 дні, що дає підстави позивачу утримувати податок з доходів фізичних осіб за ставкою 15%.
Представник відповідача позов не визнав, зазначив, що позивачем порушені п.п 4.2.12 п.4.2 ст.4, п. 7.3 ст.7, пп. «а»п.19.2.ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 1717 грн. 41 коп. за 2009р., а тому оскаржуване податкове повідомлення рішення скасуванню не підлягає.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Регіон»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. валютного та іншого законодавства за період 01.01.2009р. по 31.12.2009р., за результатами якої складено акт від 14.06.2010р. №8743/23-02/34532275, в якому встановлені порушення, зокрема п.4.2 ст.4, п. 7.3 ст.7, пп. «а»п.19.2.ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 1717 грн. 41 коп. за 2009р.
На підставі вищезазначеного акту та п.п 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0001611705/0.
Враховуючи апеляційне оскарження позивачем вищезазначеного податкового повідомлення рішення, що передбачено п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення з дробом 1, а саме: від 15.09.2010р. №0001611705/1 на загальну суму 5 152 грн. 23 коп., у т.ч. за основним платежем -1717 грн. 41 коп., штрафні санкції -3 434 грн. 82 коп.
У ході проведення перевірки встановлено працевлаштування на підприємстві іноземців:
1). ОСОБА_3 (громадянин Чехії), ідентифікаційний №НОМЕР_1, дозвіл на працевлаштування від 17.08.2007р. за №НОМЕР_2. виданий Державним центром зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України. Згідно Наказу №22-ОС від 16.02.2009р. ОСОБА_3 звільнено з посади 27.02.2009р.;
2). ОСОБА_5 (громадянин Росії), ідентифікаційний №НОМЕР_3, дозвіл на працевлаштування від 18.04.2008р. за №НОМЕР_4, виданий Державним центром зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України. Згідно Наказу №25-ОС від 28.09.2009р. ОСОБА_5 звільнено з посади 30.09.2009р.;
3). ОСОБА_7 (громадянин Болгарії), ідентифікаційний №НОМЕР_5, дозвіл на працевлаштування від 23.10.2009р. за №НОМЕР_6, виданий Державним центром зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України. Працює на підприємстві з 29.10.2009р. згідно Наказу №30-ОС від 29.10.2009р.
Як вбачається з акту перевірки, посадовими особами податкового органу встановлено заниження податку з фізичних осіб внаслідок:
- неоподаткування суми доходу фізичної особи-нерезидента, який не є працівником підприємства - ОСОБА_3 (звільнено з посади 27.02.2009р.). Так, за рахунок коштів підприємства оплачено адміністративний штраф, а саме платіжним дорученням від 08.04.2009р. №1257 на суму 340,00 грн.;
- застосування ставки 15% при оподаткуванні доходів працівників підприємства-іноземців, а саме: ОСОБА_3 в 2009 році отримав кошти у вигляді додаткових доходів згідно розрахунково-платіжної відомості на суму 823,53 грн. (оплата вартості навчання); ОСОБА_5 в 2009 році отримав кошти у вигляді додаткових доходів згідно розрахунково-платіжних відомостей на загальну суму 8934,17 грн. (в т.ч. оплата вартості навчання - 823,53 грн., понаднормові добові у відрядженні - 8110.64 грн.); ОСОБА_7 в 2009 році отримав кошти у вигляді додаткових доходів згідно розрахунково-платіжної відомості на суму 1011,76 грн. (оплата вартості навчання).
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, доходи, нараховані працівникам -іноземцям, оподатковувались за ставкою 15%. Загальна сума нарахованих доходів складає 11109,46 грн. ( в т.ч. адміністративний штраф у розмірі 340,00 грн.)
Відповідно до пп. 4.2.12 п.4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються дохід у вигляді процентів (дисконтних доходів), дивідендів та роялті, виграшів, призів; інші доходи, крім зазначених у пункті 4.3 цієї статті.
Згідно з п.п «а»п.19.2.ст. 19 зазначеного Закону України особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.
В судовому засіданні представник позивача зазначив, що вищезазначені працівники підприємства є нерезидентами.
Відповідно до п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті.
Згідно з п. 7.3 ст. 7 даного Закону України ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті, від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у підпункті 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 цього Закону.
В силу положень ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» фізична особа - резидент - фізична особа, яка має місце проживання в Україні. У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року. Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності. Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України. Якщо всупереч закону фізична особа - громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого цим Законом або нормами міжнародних угод України. Якщо фізична особа є особою без громадянства і на неї не поширюються положення абзаців першого - четвертого цього підпункту, то її статус визначається згідно з нормами міжнародного права. Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому цим Законом, або її реєстрація як самозайнятої особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Згідно положень ст. 1 Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України» постійне місце проживання - місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цією особою службових обов'язків або зобов'язань за договором (контрактом).
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» постійне місце проживання - місце проживання на території якої-небудь держави не менше одного року фізичної особи, яка не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом необмеженого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цією особою службових обов'язків або зобов'язань за договором (контрактом).
В судовому засіданні представник позивача зазначив, що вищезазначені особи є громадянами інших держав та працюють на підприємстві за контрактом, тобто їх проживання в Україні є наслідком виконання ними зобов'язань за договором (контрактом).
Крім того, слід зазначити, що в договорах встановлено термін перебування в Україні вказаних осіб. Однак позивачем до суду не надано доказів, щодо постійного перебування даних осіб на території України протягом дії договорів.
Таким чином, враховуючи положення ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»не можна вважати постійним місцем проживання даних осіб на території України, оскільки вони являються громадянами інших держав, а в Україні працюють за контрактом, з метою виконання зобов'язань за договором.
Крім того, представником позивача не надано до суду доказів, що вищезазначені особи не мають постійного місця проживання на території інших держав, мають намір проживати на території України в подальшому, не обмежуючи таке проживання певною метою. Також не було надано доказів щодо терміну перебування даних осіб на території України та знаходження та території України членів їх сімей.
А відтак, суд приходить до висновку, що працівники підприємства ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7 являються нерезидентами, а тому в силу положень п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»ставка податку становить подвійний розмір ставки, з доходів зазначених осіб.
Отже, застосування оскаржуване податкове повідомлення -рішення від 15.09.2010р., №0001611705/1 яким застосовані до позивача положення пп. 17.1.9 п.17 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за порушенням вимог п.п 4.2.12 п.4.2 ст.4, п. 7.3 ст.7, пп. «а»п.19.2.ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»є правомірним та тим, що не підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу.
Представник позивача не надав обґрунтованих пояснень щодо заявлених позовних вимог.
Натомість представник відповідача надав суду нормативно-правове обґрунтування щодо правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 97, 112, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. В задоволенні позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано (ч. 1 ст. 254 КАС України)
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя: Я.І. Добрянська
Дата складання та підписання постанови у повному обсязі -23.11.2010р.