ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
10 листопада 2010 року 10 год. 44 хв. № 2а-10673/10/2670
За позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Профімілекс КД»
третя особа Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація
про припинення юридичної особи
Суддя Маруліна Л.О.
Секретар судового засідання Крупічко Ю.Ю.
Представники:
від позивача: Старощук С.В. (довіреність від 11.01.2010 р. № 3/10-021)
від відповідача: не з'явилися
третя особа: не з'явилися.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 10.11.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст складено і підписано 15.11.2010 р.
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва з позовом про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Профімілекс КД» (ідентифікаційний код 36702246) від 18.09.2009 р. № 10721020000024231 через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути, припинення юридичної особи.
В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що громадянин ОСОБА_3, який значиться засновником підприємства ТОВ «Профімілекс КД», фактично ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства не має, а діяльність, спрямована на нанесення шкоди економічним інтересам держави, від імені підприємства ведеться не встановленими особами.
Ухвала про відкриття провадження в адміністративній справі та призначення її до судового розгляду, а також повістки про виклик направлялись до ТОВ «Профімілекс КД»за наявною у матеріалах справи адресою. Зазначена адреса відповідає адресі, за якою відповідача зареєстровано, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Проте кореспонденція суду повернулась з відміткою пошти про відсутність адресата за зазначеною адресою.
Відповідно до частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру.
Третя особа Святошинська а районна у м. Києві державна адміністрація про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, в судове засідання не з'явилась, пояснень до позову не надіслала.
Розглянувши подані стороною документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
ТОВ «Профімілекс КД»зареєстровано Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією 18.09.2009 р., за адресою: м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, 3, та взято на податковий облік Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва 21.09.2009 р.
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва надійшли письмові пояснення ОСОБА_3, відібрані співробітником ГВВП ДПІ у Святошинському районі міста Києва, з яких вбачається, що ОСОБА_3, який значиться засновником товариства, фактично ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства не має, а діяльність, спрямована на нанесення шкоди економічним інтересам держави, від імені підприємства ведеться невстановленими особами.
Згідно з п. 17 ст. 11 Закону України від 04.12.1990 р. № 509 «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
Згідно зі статтею 247 Господарського кодексу України, у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації.
Як встановлює норма п. 6 ст. 58 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання ліквідується: за ініціативою осіб, зазначених у частині першій цієї статті; у зв'язку із закінченням строку, на який він створювався, чи у разі досягнення мети, заради якої його було створено; у разі визнання його в установленому порядку банкрутом, крім випадків, передбачених законом; у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»від 15.05.2003 р. № 755-IV, підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.
Суд вважає, що даний перелік підстав для припинення юридичної особи є виключним, та розширеному тлумаченню не підлягає.
Статтею 110 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом (пункт другий частини першої). Згідно з частиною другою зазначеної правової норми, вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, а щодо акціонерних товариств - також Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Таким чином, ст. 110 Цивільного кодексу України чітко визначено обмежений перелік суб'єктів, що мають право пред'являти вищезазначені вимоги.
Відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»завданнями органів державної податкової служби є:
- здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі);
- внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства;
- прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;
- формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб;
- роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків;
- запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.
З системного аналізу вищевказаних норм Закону України «Про державну податкову службу в Україні»вбачається, що до компетенції органів державної податкової служби віднесено контроль за додержанням податкового законодавства.
Водночас, відповідно до частин 1 та 2 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»державний нагляд за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців здійснює спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації. Спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації є центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва, яким відповідно до Положення про Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, затвердженого Указом Президента України № 721/2000 від 25 травня 2000 року, є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд приходить до висновків, що право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, передбачене пунктом 17 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», не включає права на вимоги щодо визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути.
Таким чином, оскільки до компетенції органів державної податкової служби не віднесено контроль за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, звернення до суду з вимогою припинення юридичної особи на підставі визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути з моменту його внесення, виходить за межі повноважень органів державної податкової служби, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Під час розгляду справи, позивача зобов'язувалось надати нормативне обґрунтування заявлених вимог, з посиланням на наявність права позивача щодо звернення до суду з зазначеним позовом, проте, зазначених вимог позивачем виконано не було.
Водночас, Судом не заперечується право органів державної податкової служби на звернення до суду з позовом про припинення юридичної особи чи припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця у зв'язку з неподанням податкової звітності.
До того ж, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне звернути увагу на те, що перелік підстав для можливого закриття провадження у справі, визначений частиною першою статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Відповідно до частини другої зазначеної правової норми, у випадку, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Частиною другою зазначеної правової норми визначено, що компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи: що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства; про накладення адміністративних стягнень; щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.
Однією з Конституційних засад судочинства є поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, згідно з частиною другою статті 124 Конституції України.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у випадку подання позову суб'єктом владних повноважень з перевищенням наданих йому законом повноважень, суд повинен відмовити у задоволенні такого позову.
Закриття провадження судом вбачається можливим тільки у випадку відсутності владних повноважень сторони процесу як суб'єкта владних повноважень (а не відсутності конкретних повноважень щодо заявлених вимог), або у випадку прямого визначення Законом іншої юрисдикції заявлених вимог.
Отже, позовні вимоги про припинення юридичної особи (відповідача) з мотивів порушення, допущених при її створенні, задоволенню не підлягають з огляду на відсутність компетенції позивача щодо звернення з зазначеним позовом.
Обґрунтування позовних вимог позивачем нікчемністю правочину у формі створення установчих документів та державної реєстрації ТОВ «Профімілекс КД»судом не береться до уваги з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 87 Цивільного кодексу України установчими документами можуть бути статут або засновницький договір, а згідно статті 143 Цивільного кодексу України установчими документами товариства з обмеженою відповідальністю є статут. А оскільки статут не є правочином, то до нього не можуть застосовуватись наслідки нікчемності правочину.
Суд також зазначає, що відповідно до положень пункту 8.6. Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого Наказом ДПА України від 19.02.1998р. № 80 (із змінами) та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.03.1998р. за № 172/2612, якщо платник податків, не має заборгованості перед бюджетом, та у разі неподання протягом року в органи державної податкової служби податкових декларацій, документів податкової звітності, керівник органу державної податкової служби приймає рішення у вигляді розпорядження відносно платника податків - про звернення до суду із позовною заявою про постановлення судового рішення про припинення юридичної особи чи підприємницької фізичної особи - підприємця.
Тобто, позивач має право ініціювати припинення юридичної особи у випадку відсутності заборгованості та при неподанні податкової звітності протягом року, що не дотримано ДПІ у Святошинському районі м. Києва. Так, в судовому засіданні представник позивача підтвердив про існування заборгованості відповідача перед бюджетом, що підтверджується довідкою податкового органу від 08.09.2010р. №5358/9/10-029.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 97, 112, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Відмовити у задоволенні позову повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя Л.О. Маруліна