ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
27 жовтня 2010 року 11:59 № 2а-10822/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хім-мет"
до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва
про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 24.02.2010р. №0000722304
За участю представників:
від позивача : Топало Р.В.
від відповідача: Перепелюк О.В.
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 27.10.2010р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Хім-Мет»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000722304 від 24.02.2010р.
В обґрунтування позовних вимог підприємство посилається на те, що відповідачем штрафні санкції за порушення Положення НБУ були застосовані не на підставі законодавчого акту, а Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».
Відповідач позов не визнав та в заперечення зазначив, що перевіркою встановлено порушення п. 2.8, п. 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. №637, а саме перевищення установленого ліміту залишку готівки в касі на загальну суму 289320,00 грн. та відповідно до статті 1 Указу Президента України від 12.06.1995, № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 578 640 грн. На думку відповідача, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000722304 від 24.02.2010р.прийняте правомірно, в спосіб та на підставі чинного законодавства України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
.
Працівниками Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2007р. по 30.09.2009р., про що було складено акт від 18.02.2010р. за №33/23-404/23730681.
За результатами перевірки було встановлено порушення пп.2.3, 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. №637, а саме: перевищення ліміту залишку готівки на загальну суму 289 320 грн.
За зазначене вище порушення відповідно до абз. 2 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» до позивача була застосована штрафна (фінансова) санкція у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день (289 320 грн. х 2 = 578 640 грн.)
На підставі акту перевірки ДПІ у Подільському районі м. Києва винесене рішення №0000722304 від 24.02.2010р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 578 640,00 грн.
Позивач заперечує проти встановлених порушень та стверджує, штрафні санкції за порушення Положення НБУ були застосовані не на підставі законодавчого акту, а Указу Президента України №436/95 від 12.06.1995р. «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»положення якого суперечить Конституції України та іншим Законам України.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Так, порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), визначений у Положенні про ведення касових операцій у національній валюті в Україні. Це Положення розроблено відповідно до статті 33 Закону України "Про Національний банк України", визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.
Вимоги цього Положення поширюються на юридичних осіб (крім установ банків і підприємств поштового зв'язку ) незалежно від їх організаційно правових форм і форм власності, їх відокремлених підрозділів, представництв організацій і фірм, які здійснюють підприємницьку діяльність, а також на зареєстрованих у встановленому порядку фізичних осіб, які є суб'єктами підприємницької діяльності без створення юридичної особи, які здійснюють операції з готівкою в національній валюті та є обов'язковими для виконання ними.
Згідно з пунктом 5.2 Положення № 637 встановлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі, який підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою).
Згідно наказу ТОВ «Хім-Мет»від 05.01.2009р.№б/н встановлений ліміт каси у розмірі 170,00 грн.
Відповідно до п. 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.
Така гранична сума готівкового розрахунку була встановлена постановою Правління Національного банку України N 32 від 09.02.2005 в розмірі 10000 грн.
Як свідчать матеріали справи, на підприємстві виявлено факти перевищення ліміту каси у зв'язку з перевищенням граничної суми розрахунків між підприємствами, а саме:
- згідно аркуша касової книги №1 від 03.06.2009р. та видаткового касового ордера №1 від 03.06.2009р.працівнику підприємства ОСОБА_3 видано під звіт готівкові кошти у сумі 170 000,00 грн. Відповідно авансового звіту №АО - 0000025 від 03.06.2009р.вищезазначена сума готівки витрачена для розрахунку з приватним підприємцем ОСОБА_4 (код НОМЕР_1) за відпрацьований автомобільний каталізатор, щзо підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру №1 від 03.06.2009р. на суму готівки 168 000,00 грн. та №2 від 03.06.20096р. на суму готівки 2000, 00 грн. виданих ПП ОСОБА_4 Таким чином 03.06.2009р. на підприємстві перевищено ліміт каси на 159 830, 00 грн. (170000,00 грн. -10 000,00 грн. - 170, 00 грн. = 159 830,00 грн.).
- згідно аркуша касової книги №2 від 12.06.2009р. та видаткового касового ордеру №2 ВІД 12.06.2009р. працівнику підприємства ОСОБА_3 видано під звіт готівкові кошти у сумі 100 000, 00 грн. Відповідно до авансового звіту №АО-0000025 від 12.06.2009р. вищезазначена сума готівки витрачена для розрахунку з приватним підприємцем ОСОБА_4 за відпрацьований автомобільний каталізатор, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №3 від 12.06.2009р. на суму готівки 100 000, 00 грн. виданою ПП ОСОБА_4 Таким чином 12.06.2009р. на підприємстві перевищено ліміт каси на 89 830,00 грн. (100 000, грн. - 10 000, грн. - 170,00 грн. = 89 830,00 грн.).
- згідно аркуша касової книги №3 від 08.07.2009р. та видаткового касового ордеру №3 від 08.07.2009р. працівнику підприємства ОСОБА_3 видано під «звіт готівкові кошти у сумі 20 000,00 грн. Відповідно до авансового звіту №АО - 0000031 від 08.07.2009р. вищезазначена сума готівки витрачена для розрахунку з приватним підприємцем ОСОБА_4 за автомобільний каталізатор, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №4 від 08.07.2009р.на суму готівки 20 000,00 грн. виданою ПП ОСОБА_4 Таким чином 08.07.2009р. на підприємстві перевищено ліміт каси на 98 300, 00 грн. (20 000, грн. -10 000,00 грн. - 170,00 грн. = 9830,00 грн.).
- згідно аркуша касової книги №6 від 16.07.2009р. та видаткового касового ордеру №7 від 16.07.2009р. працівнику підприємства ОСОБА_3 видано під .звіт готівкові кошти у сумі 40 000,00 грн. Відповідно до авансового звіту №АО-0000032 від 17.07.2009р. зазначена вище сума готівки витрачена для розрахунку з приватним підприємцем ОСОБА_4 за автомобільний каталізатор, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №5 від 17.07.2009р.на суму готівки 20 000,00 грн. виданою ПП ОСОБА_4 Таким чином 17.07.2009р. на підприємстві перевищено ліміт каси на 29830, 00 грн. (40 000, грн. -10 000,00 грн. - 170,00 грн. = 29830,00 грн.).
Таким чином, сума, що перевищує граничну суму розрахунку складає 289 320грн.
Відповідно до пп. 2.3 п. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Нацбанку України від 15.12.2004 р. № 637 (зі змінами та доповненнями, за текстом -Положення № 637), у разі здійснення підприємствами готівкових розрахунків з іншими підприємствами (підприємцями) понад установлену граничну суму кошти в розмірі перевищення встановленої суми розрахунково додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня платника готівки одноразово в день здійснення цієї операції, з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси.
Статтею 1 Указу Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" передбачено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день, за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум. Штрафні санкції, передбачені цим Указом, застосовуються до осіб, зазначених у статті 1 Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок. Контроль за додержанням особами, зазначеними у статті 1 цього Указу, норм з регулювання обігу готівки в національній валюті, що встановлюється Національним банком України, здійснюють, зокрема, органи державної податкової служби (статті 2, З Указу Президента).
Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне звернуту увагу на те, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктом господарювання, а також відповідно до положень ч. 4 ст. 70 КАС України, є допустимим доказом.
Враховуючи викладене, суд погоджується з висновками акту перевірки щодо порушення позивачем п. 2.8, п. 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. №637.
Щодо посилання позивача на неправомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог Положення НБУ на підставі Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», суд зазначає наступне:
Пунктом 7.3 Положення про веденні касових операцій у національній валюті в Україні визначено, що відповідальність за дотримання порядку ведення операцій з готівкою покладається на підприємців, керівників підприємств. Особи, які винні в порушенні порядку ведення операцій з готівкою, притягуються до відповідальності в установленому законодавством України порядку.
Контроль за додержанням особами, зазначеними у ст. 1 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»норм регулювання обігу готівки в національній валюті, що встановлюються Національним банком України здійснюють органи державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, Міністерства внутрішніх справ України та фінансові органи, а банками - Національний банк України.
Указ Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995р. №436/95 прийнято відповідно до положень Конституції (Основного закону) України від 20.04.1978р. Так згідно п. 74 ст. 1145 Конституції України 1978р. Президент України мав повноваження ухвалювати укази з питань економічної реформи, не врегульованих законами України, які діють до прийняття відповідних законів.
Відповідно до пункту 4 Рішення Конституційного суду України конституційним поданням Вищої ради юстиції щодо офіційного тлумачення положень абзаців другого, третього пункту 1 частини першої статті 150 Конституції України від 27.03.2002 року № 7-рп/2002, ст. 106 Конституції України закріпила конкретний перелік повноважень Президента України, який на основі та на виконання Конституції і законів України видає обов'язкові для виконання на території України Укази і Розпорядження. За юридичними ознаками ці акти глави держави можуть мати як нормативно правовий так і індивідуально-правовий характер. Виходячи зі змісту статті 106 частини 2, статті 147 частини 1, статті 150,152 Конституції України укази і розпорядження Президента є правовими актами.
Відповідно до ст. 106 Конституції України укази Президента України є складовою частиною законодавства, а рішення стосовно не відповідності Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»Конституції України, як того вимагає закон, а саме: Конституційним Судом України - не приймалося.
Таким чином, органи державної податкової служби України за порушення норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України до суб'єктів підприємницької діяльності, правомірно застосовують фінансові санкції у вигляді штрафу відповідно до Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки».
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про правомірність винесення рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва №0000722304 від 24.02.2010р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 578 640 грн.
Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 КАС України).
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення в повній сумі застосованих штрафних (фінансових) санкцій з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги ТОВ «Хім -Мет»в даному випадку задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 69, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
В адміністративному позові відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя П.О. Григорович