Номер провадження: 22-ц/813/1826/25
Справа № 522/3567/14-ц
Головуючий у першій інстанції Науменко А.В.
Доповідач Карташов О. Ю.
30.01.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Карташова О.Ю.
суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.
за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду
апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк »
на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 20 червня 2024 року
за заявою ОСОБА_1 про поворот виконання рішення у справі за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом
Історія справи
У травні 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника відповідача Осипової Ірини Сергіївни про поворот виконання рішення у цивільній справі за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом.
В обґрунтування заяви позивач вказує, що 23 січня 2024 року Одеським апеляційним судом скасовано заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 травня 2014 року та в цій справі, ухвалено нове судове рішення, за яким у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління Акціонерне товариство «Ощадбанк» (надалі «Банк») до ОСОБА_2 (надалі «Заявниця») про стягнення заборгованості за кредитом відмовлено. Зазначене судове рішення примусово виконувалось у виконавчому проваджені АСВП № 54805064, яке перебувало на виконанні Приморського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Під час виконання на користь Банку з карточного рахунку ОСОБА_2 було списано 57 369,45 грн, що доводиться відповідною випискою по рахунку від 25.01.24 року. Листом від 17.04.24 р. № 68368 ВДВС повідомило, що з Заявниці на користь Банку було стягнуто 42 397,56 грн, виконавчого збору 14929, 89 грн та 51 грн мінімальних витрат виконавчого провадження.
На час звернення з цією заявою виконавчий збір Заявниці повернуто.
За викладеним, у відповідності ст. 444 ЦПК України заявниця просить суд повернути виконання заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 травня 2014 року в справі № 522/3567/14-ц шляхом повернення стягнутих грошових сум, за чим стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_2 42 397,56 грн.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20.06.2024 року заяву відповідача по справі ОСОБА_1 про поворот виконання рішення у цивільній справі за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом - задоволено.
Допущено поворот виконання заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 травня 2014 року у справі №522/3567/14-ц, шляхом повернення стягнутих грошових сум, за чим стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (ЄДРПОУ: 09328601, адреса: 65014, м. Одеса, вул. Базарна, буд. 17) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) кошти в розмірі 42 397 (сорок дві тисячі триста дев'яносто сім) гривень 56 копійок.
Суд першої інстанції виходив з того, що стягнення заборгованості здійснювалось на підставі судового рішення яке скасовано.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» в інтересах яких діє адвокат Поплавська О.В. подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність і необґрунтованість ухвали суду першої інстанції, на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просять скасувати оскаржувану ухвалу, прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поворот виконання рішення, відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в суді апеляційної інстанції в сумі 3028,00 грн.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що подаючи заяву про поворот виконання рішення суду, заявник не надала належних та допустимих доказів його виконання, що є обов'язковою умовою для задоволення такої заяви відповідно до ст. 444 ЦПК України. Зокрема, заявник надала докази отримання грошових коштів у розмірі 57 327,45 грн виконавчою службою під час примусового виконання рішення суду, проте не надала доказів перерахування коштів від виконавчої служби до Банку в рахунок виконання рішення суду від 20.05.2014 у справі № 522/3567/14-ц.
Також, в скарзі звертається увага на те, що станом на день подачі ОСОБА_1 заяви про поворот виконання рішення суду, а саме 30.04.2024 року, зобов'язання боржника, щодо повернення заборгованості за кредитним договором № 568 від 14.06.2006 не виконані, заборгованість за рішенням Приморського районного суду м. Одеси № 2-4754/10 від 18.10.2010 року не стягнута, а проведення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа триває та виконавче провадження є незакінченим, а тому будь-які кошти, які були стягнуті з ОСОБА_1 та надійшли до Банку в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором не можуть бути повернуті заявниці.
Наголошується, що на даний час у ОСОБА_1 наявна заборгованість за кредитним договором, яка становить 20 775, 94 доларів США, а тому відсутні підстави для допущення повороту виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20.05.2014 року у справі № 522/3567/14-ц.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
Учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
Представник Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» Шидерова Н.С. в судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги банку та просила її задовольнити.
Від представника заявниці ОСОБА_2 адвоката Лисевич С.В. надійшла заява про розгляд справи у відсутності відповідача та його представника, в якій останні також просили відхилити апеляційну скаргу банку та залишити без змін ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20.06.2024 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
У березні 2014 року позивач Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» звернувся до суду з позовом, який мотивував тим, що 14 квітня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» (найменування якого змінено на Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», надалі АТ «Ощадбанк»/Банк/Позивач) та ОСОБА_1 (надалі Відповідач) було укладено Кредитний договір № 568 (надалі Кредитний договір), відповідно до умов якого Банк зобов'язується надати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в сумі 21 900,00 дол. США, та сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 11,5 % річних в порядку і на умовах, визначених цим договором з терміном повернення кредиту 14 квітня 2013 року.
У якості забезпечення виконання зобов'язань за вказаним Кредитним договором, між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 14 квітня 2006 року укладено Договір застави транспортного засобу, відповідно до п. 2 якого предметом застави є: автомобіль марки MITSUBISHI LANCER, 2006 року випуску.
У зв'язку із невиконанням Позичальником взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором, 02 квітня 2009 року АТ «Ощадбанк» звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованості за кредитним договором у розмірі 16 202,27 дол. США, що згідно курсу НБУ станом на 04 лютого 2009 року становить 124 757,48 грн.
Приморським районним судом м. Одеси 18 жовтня 2010 року ухвалено заочне рішення про задоволення позову.
Посилаючись на невиконання вказаного рішення суду та порушенням відповідачем умов Кредитного договору, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за процентами, пенею у розмірі 12 119,05 дол. США, яка складається із: прострочені проценти за користування кредитом за період з 01 травня 2006 року по 01 січня 2013 року - 5598,27 (П'ять тисяч п'ятсот дев'яносто вісім) дол. США 27 цента; пеня за прострочений основний борг по кредиту за період з 01 січня 2010 року по 01 січня 2013 року - 4 528.62 (Чотири тисячі п'ятсот двадцять вісім) дол. США 62 цента; пеня за прострочені проценти за користування кредитом за період з 01 січня 2010 року по 01 січня 2013 року - 1 992,16 (Одна тисяча дев'ятсот дев'яносто два) дол. США 16 цента та заборгованість за комісійною винагородою у розмірі 6 214,67 грн, яка складається з:
прострочена комісійна винагорода за супроводження кредиту за період 01 травня 2006 року по 01 січня 2013 року - 4 560,00 (Чотири тисячі п'ятсот шістдесят) грн 00 коп.;
та пеня за прострочену комісійну винагороду за супроводження кредиту за період з 01 січня 2010 року по 01 січня 2013 року - 1 654,67 (Одна тисяча шістсот п'ятдесят чотири) грн 67 коп.
Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 травня 2014 року позовні вимоги Банку задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» суму заборгованості в розмірі 12 119,05 (Дванадцять тисяч сто дев'ятнадцять) дол. США 05 цента, що у гривневому еквіваленті на день винесення рішення становить 141 988,57 гривень, та 6214,67 гривень. Судом вирішено питання розподілу судових витрат.
22 травня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 травня 2014 року та заявою про поновлення пропущеного з поважних причин строку.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26 червня 2023 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 травня 2014 року.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 травня 2014 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову Банку.
Постановою Одеського апеляційного суду від 23.01.2024 року вирішено апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 задовольнити. Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 травня 2014 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління Акціонерне товариство «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом відмовити. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління Акціонерне товариство «Ощадбанк» (ЄДРПОУ 09328601, адреса: 65014, м. Одеса, вул. Базарна, 17) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати у сумі 1642,50 грн.
Листом від 17.04.24 р. № 68368 ВДВС повідомило, що з Заявниці на користь Банку було стягнуто 42 397,56 грн, виконавчого збору 14929, 89 грн та 51 грн мінімальних витрат виконавчого провадження.
На час звернення з заявою про поворот виконання рішення, виконавчий збір Заявниці повернуто, про що нею зазначено в заяві.
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд
Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом (частина перша статті 446 ЦПК України).
Отже, поворот виконання рішення, якщо цього вимагає відповідач, можливий у будь-якому випадку, незалежно від того, в якому порядку (апеляційному, касаційному чи за нововиявленими обставинами) скасовано судове рішення.
Поворот виконання рішення полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням.
Тому суди на забезпечення такої гарантії відновлення прав учасників процесу, як поворот виконання рішення мають задовольняти відповідні заяви та повертати відповідачеві стягнені кошти за скасованим судовим рішенням у разі відсутності обмежень, установлених законом.
Поворот виконання рішення - це процесуальна форма захисту прав боржника. Воно можливе лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть - у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням.
Поворот виконання рішення представляє собою повернення стягувачем боржнику всього, що ним було отримано за скасованим згодом рішенням з метою відшкодування боржнику збитків, завданих виконанням рішення. Отже, поворот виконання є процесуальною формою поновлення судом порушених прав боржника, що забезпечує можливість зворотного стягнення зі стягувача всього безпідставно отриманого ним за скасованим рішенням. З іншого боку, поворот виконання рішення є самостійним засобом захисту прав сторін, який повинен здійснюватися шляхом подання заяви про поворот виконання. Необхідність у повороті виконання судового рішення і поверненні сторін у первісне становище виникає тоді, коли рішення виконане, але згодом скасоване судом апеляційної чи касаційної інстанції, якщо цей суд закриває провадження у справі, залишає позов без розгляду, відмовляє в позові повністю або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 № 13-рп/2011 поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових право особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.
Згідно статті 444 ЦПК України, якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи. Така заява розглядається у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника у двадцятиденний строк з дня надходження заяви, проте їх неявка не перешкоджає її розгляду.
За змістом наведених вище норм, поворот виконання скасованого рішення суду допускається у разі його фактичного виконання і ухвалення судом нового рішення у справі, чи у разі закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду.
Поворот виконання пов'язаний із цілим рядом юридичних фактів: скасування раніше ухваленого і виконаного рішення, яке набрало законної сили; набранням новим судовим рішенням законної сили (рішенням про повну або часткову відмову у задоволенні позову, ухвалою про залишення позову без розгляду або закриття провадження у справі); вказівка на поворот виконання у новому судовому рішенні.
Замість скасованого рішення приймається нове, яке за своїм змістом протилежне первісному, у зв'язку з чим боржник має право вимагати відновлення первісного положення і повернення йому того, що було передано стягувачеві. Це є реакцією на ситуацію щодо захисту порушеного, оспореного чи невизнаного права.
Із вищезазначеного суд робить висновок, що інститут повороту виконання рішення суду насамперед необхідний та регулює відносини, у разі якщо в інший спосіб неможливо повернути в попередній стан правовідносини, які були вирішені скасованим судовим рішенням.
Застосовуючи поворот виконання рішення суду суд повинен зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнуте з нього за скасованим рішенням суду.
З матеріалів даної справи вбачається, що рішення суду на підставі якого здійснювалось стягнення заборгованості було скасовано, тому наявні правові підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 , доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.
Усі інші аргументи апелянта оцінені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки фактично зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з судовим рішенням, переоцінки висновків суду та не спростовують правильність судового рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, установлені відповідно до вимог процесуального закону.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення судом першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги Банку цього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Щодо судових витрат
За приписами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 20 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий О.Ю. Карташов
Судді В.А. Коновалова
В.В. Кострицький