Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
м.Харків
26 жовтня 2010 р. № 2-а- 5199/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Зоркіна Ю.В. при секретарі судового засідання Смоляр Є.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області третя особа Державна податкова адміністрація у Харківській області
про скасування рішень про застосування штрафних санкцій ,
Позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому просить суд скасувати рішення Куп'янської ОДПІ про застосування штрафних фінансових санкцій № 0000722323 від 09.04.2010 року та рішення про застосування штрафних санкцій № 0000712320 від 09.04.2010 року. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що зазначені рішення прийняті із порушенням вимог діючого законодавства та на підставі перевірки, що проводилась із порушенням норм діючого податкового законодавства.
В судовому засіданні представник позивача підтримав адміністративний позов у повному обсязі, посилаючись на обставини адміністративного позову та просив позов задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача Куп'янської ОДПІ в судовому засіданні адміністративний позов не визнав, просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування правової позиції послався на те, що перевірка проведена у відповідності до вимог діючого законодавства, а прийняті за її наслідками рішення є законними та обґрунтованими.
Представник третьої особи ДПА у Харківській області в судовому засіданні адміністративний позов не визнала, проти задоволення позовних вимог заперечувала, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях на позовну заяву.
Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, які наявні у матеріалах справи, перевіривши оскаржувані рішення та дії відповідача на відповідність вимогам ст. 2 ч.3 КАС України, суд встановив наступні обставини.
26.03.2010 року на підставі направлення на проведення перевірки № 3201 фахівцями ДПА України у Харківській області проведено перевірку магазину, розташованого за адресою Куп'янський район, с. Моначинівка, вул. Молодіжна,21-А, який належить позивачці, з питань дотримання суб'єктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари(послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.
При проведенні перевірки фахівцями ДПА у Харківській області складено Акт від 30.03.2010 року, яким зафіксовані порушення:
п.п 1,2,6,9,12,13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 року № 265/95-ВР: реалізація товару на загальну суму 25,00 грн. без застосування реєстраторів розрахункових операцій та невидача касового чека; не зберігання книги обліку розрахункових операцій протягом встановленого строку; невиконання та не зберігання щоденних фіскальних звітних чеків; ведення з порушенням встановленого законом порядку обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання на загальну суму 4814,65 грн.; невідповідність у розмірі 499,10 грн. суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків загальній сумі, що зазначена в поточному Х-звіті РРО;
абз.2 ч.2 ст.7 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби»від 15.09.1995 року № 329/65-ВР : реалізація 30.03.2010 року 1 пачки сигарет «Прима»по ціні 3,50 грн. а пачку без марки акцизного збору встановленого зразка;
ст..153 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»від 19.12.1995 року № 481/95-ВР: роздрібна торгівля алкогольними напоями на розлив в магазині, що не належить підприємству громадського харчування та не є спеціалізованим відділом, що має статус підприємства громадського харчування, підприємства з універсальним асортиментом товару;
За матеріалами перевірки від 30.03.2010 року до позивачки застосовані фінансові санкції, які оформленні рішеннями Куп'янської ОДПІ:
від 09.04.2010 року № 0000722320 у розмірі 8500,00 грн. за порушення вимог абз.2 ч.2 ст.7 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби»від 15.09.1995 року № 329/65-ВР та ст..153 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»від 19.12.1995 року № 481/95-ВР;
від 09.04.2010 року № 0000712320 у розмірі 12929,80 грн. за порушення вимог п.п. 1,2,6,9,12,13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 року № 265/95-ВР.
У судовому засіданні представник позивача просить суд скасувати рішення з тих підстав, що вони прийняті на підставі перевірки, проведеної фахівцями податкової інспекції із порушенням вимог діючого законодавства: не повідомлено позивача про проведення перевірки за 10 днів; не вручено наказу керівника відповідного податкового органу на проведення перевірки
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до п.2 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу ” (далі - Закон № 509) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку. Статтею 111 Закону № 509 передбачено, що перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", вважаються позаплановими перевірками.
Разом з тим, здійснення контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків врегульовано розділом IV Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (ст. 15, 16) - далі Закон № 1776. Зокрема, ст. 15 визначено, що такий контроль здійснюється податковими органами шляхом проведення планових або позапланових перевірок.
Вимоги щодо направлення не пізніш ніж за десять днів до дня проведення планової виїзної перевірки письмового повідомлення з зазначенням дати її початку та закінчення, які передбачені ч. 4 ст. 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” застосовуються в разі проведення планової документальної перевірки платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ними податків та зборів (обов'язкових платежів) і не поширюються на перевірки з питань дотримання положень Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, оскільки застосування реєстратора розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг діючим законодавством не визначено в якості податку або збору (обов'язкового платежу).
Оскільки Закон № 1776 є спеціальним у питаннях застосування реєстраторів розрахункових операцій, то інші нормативні акти, у тому числі Закон України “Про державну податкову службу України” № 509, застосовуються тільки в частині, не врегульованій Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Крім того суд зазначає, що ст. 112 Закону № 509-ХІІ, яка встановлює умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок, також передбачає наслідки недотримання контролюючим органом цих умов. Так, згідно частини другою цієї статті ненадання посадовими особами органу державної податкової служби платнику податків документів, перелік яких наведений в частині першій, або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки. Проаналізувавши вказану норму законодавства суд зазначає, що недотримання порядку проведення перевірки фахівцями податкового органу кореспондується з правом суб'єкта господарювання не допустити їх до проведення перевірки.
Судовим розглядом встановлено, що працівник позивача допустив фахівців податкового органу до проведення перевірки та підписав акт перевірки без жодних зауважень, що вказує на відсутність сумнівів у правомірності проведення перевірки на момент її здійснення.
Щодо встановлення порушення абз.2 ч.2 ст.7 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби»від 15.09.1995 року № 329/65-ВР : реалізація 30.03.2010 року 1 пачки сигарет «Прима»по ціні 3,50 грн. без марки акцизного збору встановленого зразка, суд зазначає наступне.
Із досліджених в судовому засіданні акту від 30.03.2010 року та Х-звіту РРО вбачається, що перевірка розпочата 30.03.2010 року о 1630, відповідно о 1635 здійснено роздруківку денного звіту РРО, яким встановлено загальна каса підприємства на момент проведення перевірки. Тоді як із дослідженого фіскального чеку № 5087 від 30.03.2010 року вбачається, що реалізація зазначених сигарет здійснена о 1648 тобто вже під час проведення перевірки.
Враховуючи викладене вище суд вважає позовну вимогу в частині скасування рішення від 09.04.2010 року № 0000722320 у розмірі 1700,00 грн. за порушення вимог абз.2 ч.2 ст.7 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби»від 15.09.1995 року № 329/65-ВР обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про скасування рішення від 09.04.2010 року № 0000722320 в частині санкції за порушення вимог ст..153 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»від 19.12.1995 року № 481/95-ВР у розмірі 6800,00 грн. суд зазначає наступне.
Із досліджених в судовому засіданні копії акту від 30.03.2010 року п.2.2.7, опису наявних купюр (додаток до акту перевірки) вбачається, що працівником позивача 30.03.2010 року здійснено реалізацію 100 гр. горілки на загальну суму 3,00 грн. Вказана обставина у судовому засіданні підтверджена поясненнями допитаними у якості свідків перевіряючих ОСОБА_4 та ОСОБА_2
Суд звертає увагу, що відповідно до ст..ст.70-71 КАС України обов'язок доказування в адміністративному процесі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який не згодний із адміністративним позовом, проте суд зазначає, що це не позбавляє іншу сторону обов'язку доводити власну позицію в процесі із використанням усіх наявних у неї належних та допустимих доказів на підставі приписів ст.11 КАС України.
На підтвердження обставин, викладених у позові, позивачем у судове засідання викликаний свідок -реалізатор ОСОБА_3, яка у судовому засіданні не надала конкретних пояснень стосовно реалізації горілки та підтвердила те, що запис про реалізацію на розлив горілки у кількості 100 грн. на суму 3,00 грн. на опису купюр та монет був здійснений нею особисто.
Інших доказів на спростування факту реалізації горілчаних виробів у магазині, що належить позивачці позивачем суду не надано.
Враховуючи викладене, суд вважає доведеним порушення вимог ст..153 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»від 19.12.1995 року № 481/95-ВР та вважає позовні вимоги в частині скасування рішення від 09.04.2010 року № 0000722320 в частині санкції за порушення вимог ст..153 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»від 19.12.1995 року № 481/95-ВР у розмірі 6800,00 грн. необґрунтованими та недоведеними, а тому такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про скасування рішення від 09.04.2010 року № 0000712320 у розмірі 12929,80 грн. за порушення вимог п.п. 1,2,6,9,12,13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 року № 265/95-ВР суд зазначає наступне.
В судовому засіданні представник позивача посилається на те, що при проведенні перевірки фахівцями були обліковані кошти, які не знаходилися на місці проведення перевірки.
З цього приводу суд зазначає, що п. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
За визначенням наведеним у ст.2 Закону № 1776 місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо. Таке місце в аспекті п.1.2. постанови НБУ від 15.12.2004 року № 637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" є касою підприємця, тобто приміщенням або місцем здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.
Посилання представника відповідача на той факт, що зазначені грошові кошти знаходилися поза межами місця проведення перевірки, судом до уваги не приймаються з наступних підстав.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 пояснила суду, що кошти у сумі 499,10 грн., знаходилися у неї для здійснення закупки, проте вона винесла ці кошти до залу та внесла до каси.
Приписи статті 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", кореспондовані у п.4.1 постанови НБУ від 15.12.2004 року № 637, які носять імперативний характер і не містять жодного виключення з чітко сформульованого правила, відповідно до якого сума грошових коштів на місці розрахунків незалежно від їх належності будь-якій особі та незалежно від джерела походження повинна співпадати з сумою коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня. Якщо з вини керівників не були створені належні умови для забезпечення схоронності коштів під час їх зберігання і транспортування, то вони несуть за це відповідальність у встановленому законодавством України порядку.
Таким чином, незабезпечення позивачкою наявності на місці проведення розрахунків лише готівкових коштів, отриманих за продані товари, є підставою для покладення на неї фінансової відповідальності за допущені порушення правил здійснення господарської діяльності.
Пунктом 2 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” на суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі покладено обов'язок видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Із дослідженого в судовому засіданні акту перевірки від 30.03.2010 року та пояснень реалізатора ОСОБА_3 встановлено, що при проведенні реалізації водки «Хортиця»0,25 л. на суму 13,0 грн., сигарет «Мальборо»на суму 9,00 грн. та горілки на розлив на суму 3,00 грн. нею не видано чек ( п.2.2.7 акту перевірки). Вказаний факт підтверджений у судовому засіданні поясненнями свідка - реалізатора ОСОБА_3, яка вказала на те, що вона розгубилася та не встигла видати чек.
Таким чином, суд приходить до висновку про доведеність порушення вимог п.2 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та правомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій за вказане порушення відповідно до приписів п.1 ч.1 ст.17 вказаного Закону.
Щодо недотримання позивачкою порядку ведення встановленого законом порядку обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання на загальну суму 4814,65 грн. суд зазначає наступне. Відповідно до вимог п. 12 ст.3 Закону № 265/95-ВР від 06.07.1995 року на суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг покладено обов'язок вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та /або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Статтею 6 Закону України від 06.07.95 р. № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Оприбуткуванням є процес внесення відомостей про товари, що надійшли до господарюючого суб'єкта до регістрів бухгалтерського обліку. До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні.
На виконання ст. 9 Закону N 265/95-ВР Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 26.09.2001 р. № 1269 "Про затвердження Порядку ведення книги обліку доходів і витрат" (далі - Порядок № 1269). Відповідно до пунктів 1 та 5 Порядку Книга обліку доходів і витрат ведеться суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (у тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку). При цьому до Книги заносяться такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов'язаної з проведенням витрат і/або отриманим доходом; суми витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для їх продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг) - з підсумком за день. Пунктом 3 Порядку визначено, що форма Книги обліку доходів і витрат затверджується Державною податковою адміністрацією України.
В судовому засіданні із пояснень свідків та досліджених додатків до акту від 30.03.2010 р. встановлено, що при проведенні перевірки перевіряючими для встановлення факту дотримання позивачем вимог п.12 ст.3 Закону № 265/95-ВР було запропоновано надати податкові накладні, проте зазначені документи надані не були, на підставі чого було зафіксоване порушення вимог законодавства стосовно обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та здійснення продажу товарів, які не відображені в такому обліку.
Суд зазначає, що податкові накладні на товар не свідчать про факт оприбуткування товарів або факт ведення обліку реалізації товарів, а є підтвердженням наявності у суб'єкта права на зазначений товар. Таким чином, відсутність накладних не може бути віднесена до порушень установленого порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.
Щодо порушень приписів ст..3 Закону України від 06.07.95 р. № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" в частині незберігання книги обліку розрахункових операцій протягом встановленого строку та невиконання та не зберігання щоденних фіскальних звітних чеків, то суд зазначає наступне.
Відповідно до п.7.5 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом ДПА України № 614 від 01.12.2000 року, який визначає порядок використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО передбачає наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо.
Надана в судове засідання Книгу обліку розрахункових операцій на РРО Mini 500.02 МЕ (заводський номер ПБ 57114950), яка зареєстрована 21.04.2009 року у податковому органі не спростовує доводів відповідача про встановлення порушень порядку ведення Книги ОРО. Оскільки на момент проведення перевірки, відповідно до акту від 30.03.2010 року Книга обліку розрахункових операцій була відсутня (п.п.2.1.3), що підтверджено особистим підписом реалізатора ОСОБА_3, у присутності якої проходила перевірка, у прикінцевих положеннях акту, відповідно до якого на момент проведення перевірки зауваження відсутні.
Враховуючи викладене вище та беручи до уваги те, що відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона належними і достатніми доказами повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а позивач належними доказами не довів факту неправомірності дій працівників органів податкової служби при проведенні перевірки та застосуванні фінансових санкцій, суд не вбачає достатньо підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.8-14,71,94,160-163,185-186 КАС України суд
Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Куп"янської об"єднаної державної податкової інспекції у Харківській області, третя особа - Державна податкова адміністрація у Харківській області про скасування рішень про застосування штрафних санкцій - задовольнити частково.
Скасувати рішення Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області від 09.04.2010 року № 0000722320 в частині застосування штрафних фінансових санкцій в частині порушення абз.2 ч.2 ст.7 Закону України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" від 15.09.1995 року № 329/95-ВР.
Скасувати рішення Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області від 09.04.2010 року № 0000712320 в частині застосування штрафних фінансових санкцій за порушення п.12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг " від 06.07.1995 № 265/95-ВР
В іншій частині позовних вимог позов залишити без задоволення
Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 0.85 ( 0 грн. 85 копійок)
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
У повному обсязі постанова виготовлена та підписана 29.10.2010
Суддя Зоркіна Ю.В.