Справа № 2а-5871/10/1570
15 листопада 2010 року. м.Одеса
16 год.49хв.
Зала судових засідань №19
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Аракелян М.М.
При секретарі - Жаворонковій М.О.
За участю сторін:
Від позивача: ОСОБА_1 -за довіреністю №636 від 08.02.2008р.
Від відповідача: Касько І.А. -за довіреністю №10753/9/10-006 від 08.04.2009р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ДПІ у Суворовському районі м.Одеси про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
До суду надійшла адміністративна позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, в якій позивач просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 20.05.2010р. №0000140171/0 про визначення податкового зобов'язання у розмірі 12021,19грн. та №0000139171/0 про визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 4080грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, посилаючись на те, що у 2007р. позивачка знаходилась на спрощеній системі оподаткування, перевищення показників валового доходу над встановленим граничним допустимим розміром згідно п.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»відбулося ІV кварталі 2007р., у зв'язку з чим ОСОБА_2 перейшла на загальну систему оподаткування, проте не зареєструвалась як платник податку на додану вартість. На думку позивачки, перехід на загальну систему оподаткування є єдиною санкцією за недотримання умов застосування спрощеної системи оподаткування, що нею і було зроблено; нездійснення підприємницької діяльності виключає обов'язок реєстрації підприємця як платника ПДВ.
Відповідач позов не визнає, посилаючись на обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та на відповідність їх чинному законодавству, з огляду на порушення позивачкою ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», пп.4.2.8. п.4.2., ст.4, пп.9.12.2, пп.9.12.1. п.9.12, ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в порушення пп. «а»п. 4.1.4. п.4.1. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами»у зв'язку з тим, що обсяг виручки від реалізації товарів за 4 квартал наростаючим підсумком з початку терміну дії Свідоцтва про сплату єдиного податку в календарному році складає 606855грн., внаслідок чого оподаткуванню підлягає сума перевищення у розмірі 106855грн. за ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України '"Про прибутковий податок з громадян"; крім того з урахуванням зазначеного ФОП ОСОБА_2 починаючи з 01.01.2008р. несе відповідальність за ненарахування податку на додану вартість (в даному випадку - за неподання декларацій з ПДВ за 2008 та 2009 роки) на рівні зареєстрованого платника ПДВ.
У судовому засіданні представники сторін підтримали наведені позиції по суті спору.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 була зареєстрована як фізична особа - підприємець виконавчим комітетом Одеської міської ради 14.06.2006р., що вбачається з свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця №НОМЕР_2; ідентифікаційний номер фізичної особи -платника податків та інших обов'язкових платежів - НОМЕР_1.
Відповідач знаходиться на обліку як платник податків в ДПІ у Суворовському районі м.Одеси.
ФОП ОСОБА_2 у 2007р. була на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, що вбачається з наявної у матеріалах справи копії свідоцтва №НОМЕР_3 від 01.01.2007р.
Як платник ПДВ ФОП ОСОБА_2 зареєстрована не була.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ФОП ОСОБА_2 03.01.2008р. надано до ДПІ у Суворовському районі м.Одеси звіт суб'єкта підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку за IV квартал 2007 року за №485941, згідно якого обсяг виручки від реалізації товарів за звітний квартал наростаючим підсумком з початку терміну дії Свідоцтва про сплату єдиного податку в календарному році складає 606855грн.
На підставі ст.11-1 Закону України від 4 грудня 1990 року №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні", відповідно до направлення від 15.04.2010р. №406/17-1, виданого ДПІ у Суворовському районі м.Одеси та плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на II квартал 2010 року, посадовою особою ДПІ у Суворовському районі м.Одеси, проведена документальна планова перевірка з питань дотримання суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009р.
За результатами вказаної перевірки ДПІ у Суворовському районі м.Одеси складений акт від 05.05.2010р. №2308/17-1/2369601344 «Про результати документальної планової перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 ідент. код НОМЕР_1 за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009р.».
Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_2 порушено ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян " №13-92 від 26.12.1992р., пп.4.2.8. п.4.2. ст.4, пп.9.12.2, пп.9.12.1 п.9.12 ст.9 Закону України №889-ІУ від 22.05.2003р. "Про податок з доходів фізичних осіб ", у зв'язку з чим підлягає донарахуванню податку з доходів фізичних осіб у розмірі 12021,19грн. також перевіркою встановлено факт неподання позивачкою декларацій з ПДВ за січень 2008р., лютий 2008р., березень 2008р., квітень 2008р., травень 2008р., червень 2008р., липень 2008р., серпень 2008р., вересень 2008р., жовтень 2008р., листопад 2008р., грудень 2008р., січень 2009р., лютий 2009р., березень 2009р., квітень 2009р., травень 2009р., червень 2009р., липень 2009р., серпень 2009р., вересень 2009р., жовтень 2009р., листопад 2009р., грудень 2009р. в порушення підпункту "а" пп.4.1.4 п.4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платники перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-111 від 21.12.2000р. Висновки акту ґрунтуються на тому, що підприємець отримав інші доходи, ніж доходи, які можуть обкладатися єдиним податком згідно з Указом №7272/98 від 03.07.1998р., тому повинен сплатити з цих доходів (сума перевищення 106855грн.) податок з доходів фізичних осіб; перевищення тягне обов'язок підприємця згідно із ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»зареєструватись як платник ПДВ, але у випадку недотримання цього особа несе відповідальність на рівні зареєстрованого платника, тобто з 01.01.2008р. ОСОБА_2 несе відповідальність за неподання податкових декларацій з ПДВ в порушення положень п.п. «а»п.п. 4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України №2181.
На підставі зазначеного акту перевірки від 05.05.2010р. №2308/17-1/2369601344 ДПІ у Суворовському районі м.Одеси прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.05.2010р. №0000140171/0 про визначення суми податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 12021,19грн., у зв'язку з порушенням позивачкою ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", пп.4.2.8. п.4.2. ст.4, пп.9.12.2, пп.9.12.1 п.9.12 ст.9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та №0000139171/0 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 4080грн., у зв'язку з порушенням позивачкою п."а" пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платники перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивачка оскаржила їх у судовому порядку.
Суд не погоджується з правовою позицією фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та обґрунтованістю її доводів виходячи з наступного.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991р. №1251-XII (зі змінами та доповненнями) платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).
Статтею 9 вказаного Закону встановлено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законом терміни.
Статтею 11 Закону України „Про систему оподаткування” передбачено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування.
Згідно з п.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 3 липня 1998 року №727/98 спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Відповідно до ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Таким чином, сума 106855грн., яка є перевищенням, встановленого Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», гранично допустимого розміру виручки 500тис.грн., підлягає оподаткуванню за ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян".
Відповідно до п.4 Указу та ч.3 ст.11 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва»спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.
Згідно з п.22.10 ст.22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003р. №889-ІУ, до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, діє розділ IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 Закону.
Відповідно до п.п.9.12.1. п.9.12. Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.
Згідно з п.п.9.12.2 п.9.12 вказаного Закону, якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.
Підпунктом 3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" встановлено, що об'єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний оподатковуваний дохід.
Відповідно до п.п.4.2.8 п.4.2 ст.4 зазначеного Закону, до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються: оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів попередніх податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований податковим органом згідно із законом.
Згідно з п.4.1 ст.4 вказаного Закону, загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.
Пунктом 7.1 ст.7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" встановлено ставку податку у розмірі 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2-7.3 цієї статті, що в даному випадку склало 15 відсотків від суми валових витрат згідно норм встановлених ДПА України за погодженням з Міністерством економіки України.
Сума податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, визначена ДПІ в оскаржувану податковому повідомленні-рішенні та в акті перевірки у розмірі 12021,19грн., позивачем не піддається сумніву, а отже її достовірність не досліджується судом.
З урахуванням зазначеного відповідачем правомірно визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 12021,19грн., у зв'язку з порушенням позивачкою ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", пп.4.2.8. п.4.2. ст.4, пп.9.12.2, пп.9.12.1 п.9.12 ст.9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Відповідно до п.«б»п.2.1 ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР платником податку є будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку.
Згідно з п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2 вказаного Закону, особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, зокрема, у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
Пунктом 9.3 ст.9 Закону про ПДВ встановлено, що особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання). Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування. Якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом. Якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), унаслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, то така особа зобов'язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду.
Із зазначеної норми витікає прямий обов'язок позивачки, отримавши у 2007р. обсяг виручки від реалізації товарів 606855грн., у 2008р. зареєструватися як платник податку на додану вартість, у випадку нездійснення такої реєстрації ОСОБА_2 відповідно до п.п.«б»п.2.1. ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість»вважається платником податку та несе відповідальність за не нарахування цього податку на рівні з зареєстрованим платником відповідно до ст.9 цього Закону.
Згідно з п.п.7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону про ПДВ, податковим періодом є один календарний місяць.
Відповідно до п.п.2,3 п.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування»платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Згідно з пп. «а»п. 4.1.4. п.4.1. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;
Підпунктом 17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
Таким чином, відповідачем правомірно нараховано позивачці штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4080грн. за неподання податкових декларацій протягом 24 місяців 2008-2009р.р., обов'язок подання яких покладається на підприємця при настанні обставин, визначених статтею 9 Закону України «Про податок на додану вартість», так само як і на зареєстрованого платника ПДВ.
Судом відхиляються посилання позивачки на те, що у зв'язку з такими обставинами вона змушена перейти на загальну систему оподаткування в якості санкції за недотримання умов прощеного оподаткування, оскільки перехід на загальну систему оподаткування і обов'язок реєстрації як платник ПДВ взагалі не може розглядатись як санкція і є правовими наслідками здійснення підприємницької діяльності на інших умовах, ніж ті, що визначені Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»у пункті 1.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Виконавши імперативні приписи ч.3 ст.2 КАС України, суд не встановив протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 20.05.2010р. №0000140171/0 та №0000139171/0.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що повністю дотримано відповідачем.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволенню не підлягають за їх безпідставністю та невідповідністю чинному законодавству.
Керуючись ст.ст.158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ДПІ у Суворовському районі м.Одеси про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку передбаченому ст.186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або в порядку ч.3 ст.254 КАС України.
Повний текст постанови складено та підписано 22.11.2010р.
Суддя /підпис/ М.М. Аракелян
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ДПІ у Суворовському районі м.Одеси про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку передбаченому ст.186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або в порядку ч.3 ст.254 КАС України.
Повний текст постанови складений 22 листопада 2010 року .
/