16 січня 2025 рокуСправа №160/14443/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01.12.2015 року по 02.05.2024 року у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 01.02.2018 року виплаченої 02.05.2024 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2021 року у справі №160/13105/20;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01.12.2015 року по 02.05.2024 року у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 01.02.2018 року виплаченої 02.05.2024 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2021 року у справі №160/13105/20..
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач провів з позивачем остаточний розрахунок при звільненні 02.05.2024 року, виплативши 80593,90 грн. індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 01.02.2018 включно, із одночасним утриманням військового збору. В свою чергу відповідач зобов'язаний нарахувати компенсацію втрату частини доходів, але відповідач не виконав вказаний обов'язок. У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2024 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників процесу. Тією ж ухвалою суду запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Відповідач скористався наданим правом та надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому указав про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на їх необгрунтованість. В обґрунтування правової позиції вказує, що у зв'язку з тим, що індексація грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 року по 01.02.2018 року виплачена позивачу на виконання рішення суду компенсація втрати частини доходу в даному випадку не нараховується. Також відповідач зауважив, що позивачем вказано не вірний період нарахування компенсації втрати частини грошових доходів за порушенням термінів виплати індексації. У зв'язку з чим відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі - позивач) з 17.08.2015 року по 01.02.2018 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та був зарахований на грошове забезпечення до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач). Відповідно до наказу від 01.02.2018 року №27 позивача з 01.02.2018 року виключено зі списків особового складу, знято із усіх видів забезпечення, справи та посаду здав.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2021 року у справі №160/13105/20, яке набрало законної сили позов позивача задоволено та серед іншого зобов'язано відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 01.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяцю) січень 2008 року.
02.05.2024 року відповідачем виплачено позивачеві індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 01.02.2018 року року включно у сумі 80593,90 грн. з одночасним відрахуванням військового збору.
Не погоджуючись із невиплатою компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати, позивач звернувся до суду з цим позовом.
При вирішені спору суд виходить із того, що за правилами статті 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно зі статтею 4 зазначеного Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, положення якого фактично відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.
Так, відповідно до п.2 Порядку №159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Пунктом 5 Порядку №159 визначено, що сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Згідно з пунктом 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, в тому числі: сума індексації грошових доходів громадян.
Отже, умовами для виплати суми компенсації у справі, що розглядається, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів індексації грошового забезпечення та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду). А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.
Аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов'язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання (у цьому випадку Військової частини) у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі індексації грошового забезпечення) провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості.
У постановах від 15.10.2020 року у справі №240/11882/19, від 29 квітня 2021 року у справі №240/6583/20 Верховний Суд вказав, що використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Отже, положення статей 1-3 Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів (зокрема, індексації грошового забезпечення) у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Зворотні доводи скаржника є безпідставними.
Суд звертає увагу, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її отримання відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Тривала відсутність виплати індексації грошового забезпечення сталася у зв'язку з протиправною бездіяльністю відповідача, а тому позивач має право на компенсацію втрати частини доходів.
Суд вважає відсутніми підстави вважати, що дохід (індексація грошового забезпечення) своєчасно не отриманий позивачем з його власної вини, оскільки за отриманням індексації грошового забезпечення позивач вимушений був звертатися до суду через невиплату відповідачем такої індексації й тільки на виконання рішення суду позивачу виплачена індексація грошового забезпечення (дохід) з порушенням строків виплати.
Ураховуючи наведені норми права та застосовуючи у спірних відносинах вказані правові висновки Верховного Суду, суд зазначає, що відповідач порушив строки виплати позивачеві індексації грошового забезпечення, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем, а тому останній набув права на виплату компенсації за втрату частини доходу у зв'язку з порушенням строків її виплати відповідно до Закону №2050-ІІІ» та Порядку №159.
Таким чином, сскільки відповідачем проведено позивачеві перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 01.02.2018 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2021 року у справі №160/13105/20 - 02.05.2024 року, у зв'язку із чим порушено строки виплати грошового забезпечення позивача, відповідач зобов'язаний здійснити нарахування позивачеві компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» за період в якому позивачкві нараховано, але невиплачено грошове забезпечення, а саме: з 01.12.2015 року по 01.02.2018 року.
З огляду на той факт, що позивачеві компенсація втрати частини доходів в день виплати заборгованості по грошовому забезпеченню не виплачена, суд доходить висновку про необхідність визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів за період з 01.12.2015 року по 01.02.2018 року.
У зв'язку з чим, з метою відновлення порушеного права позивача, суд дійшов висновку про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів за період з 01.12.2015 року по 01.02.2018 року.
Щодо посилання позивача у позовних вимогах на необхідність зазначення в резолютивній частині рішення суду посилання на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2021 року у справі №160/13105/20, суд зазначає про таке.
Суд акцентує увагу, що посилання на вказане рішення було викладено судом в мотивувальній частині рішення.
В свою чергу, суд звертає увагу, що у Висновку №11 від 18.12.2008 року Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про якість судових рішень викладено наступні висновки:
«Усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою й простою мовою - це необхідна передумова розуміння рішення сторонами та громадськістю. Для цього потрібно логічно структурувати рішення й викласти його у зрозумілому стилі, доступному для всіх.»
«Кожен суддя може обрати власний стиль та побудову документа або використовувати типові зразки, якщо такі існують.»
Отже, з огляду на висновки Консультативної ради європейських суддів, суд не вбачає підстав повторно зазначити у резолютивній частині посилання на рішення суду, яке вже зазначено в мотивувальній частині рішення, у зв'язку з чим дані позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Таким чином, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат не здійснюється, адже позивач був звільнений від їх сплати.
Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів за період з 01.12.2015 року по 01.02.2018 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів за період з 01.12.2015 року по 01.02.2018 року.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.
Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.Є. Букіна