06 січня 2025 рокуСправа №160/24856/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області у формі листа №24756-15213/П-01/8- 0400/24 від 23.04.2024 р. та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 з 01.08.1984 р. по момент виходу на пенсію, тобто до 31.10.2023 р., до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, передбаченої п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ, і нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправну відмову відповідача зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 з 01.08.1984 р. по момент виходу на пенсію, тобто до 31.10.2023 р., до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, передбаченої п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ, і нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників процесу. Тією ж ухвалою суду запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.
Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.
Судом встановлено, що з 31.10.2023 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач звернувся до відповідача із заявою з питання пенсійного забезпечення за результатами розгляду якої відповідачем у листі від 23.04.2024 року повідомлено про відсутність підстав для виплати спірної допомоги, зважаючи, що на день досягнення пенсійного віку позивач не працював в закладах та установах, робота на яких дає право на призначення пенсію за вислугу років, передбаченої п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ
Вважаючи обставини й слугують підставою для звернення до суду із цим позовом.
При вирішенні спору по суті суд виходить з такого.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-ІV).
Відповідно до пункту 2-1 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-XII передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Відповідно до пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Такий Порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191.
Пунктом вказаного Порядку встановлено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоровєя та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909.
Пунктом 5 цього Порядку визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е»-"»ж» ст. 55 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Отже, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Спірним у цій справі є наявність/відсутність у позивача права на зарахування до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років працівнику освіти та право на отримання грошової допомоги згідно із пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років та до таких віднесено, зокрема, музичні школи - посади: учителі, викладачі, вихователі, керівники гуртків секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
В примітках до вказаного Переліку зазначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ. Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 № 433 (зі змінами) "Про затвердження переліку типів позашкільних навчальних закладів і Положення про позашкільний навчальний заклад" затверджено перелік типів позашкільних навчальних закладів до яких віднесено музичні школи.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою в постанові від 30 січня 2019 року у справі 442/456/17, викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти, стаж роботи викладачем та концертмейстером в дитячій музичній школі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні пункту "е"статті 55 Закону № 1788-ХІІ при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком №909.
Вказані висновки відображені й у постановах Верховного Суду від 21 березня 2019 року (справа №758/14312/16-а), від 19 лютого 2019 року (справа №127/159/17-а), від 20 лютого 2019 року (справа № 462/5636/16-а), від 24 грудня 2019 року (справа №462/2743/17).
Постановляючи рішення у схожих правовідносинах Верховний Суд зробив висновок, що стаж роботи викладачем та концертмейстером у дитячій музичній школі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909
Судом встановлено та записами трудової книжки позивача підтверджено, що останній з 01.08.1984 р. до 31.10.2023 р. працював викладачем (у подальшому старший викладач, концертмейстер) у Комунальному закладі спеціалізованої мистецької освіти "Музична школа №4" Криворізької міської ради, тобто на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону №1788, що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. №909
Таким чином, суд дійшов висновку, що відмова відповідача викладена у листі №24756-15213/П-01/8- 0400/24 від 23.04.2024 р. щодо обчислення стажу роботи позивача на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років, та відмови у нарахуванні та виплаті грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є протиправною.
Відтак з метою повного відновлення порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача зарахувати до спеціального трудового стажу роботи позивача, що дає право на пенсію за вислугу років період роботи з 01.08.1984 р. до 31.10.2023 р. та здійснити нарахування та виплату грошової допомоги в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення (яка не підлягає оподаткуванню) відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Підсумовуючи вищевикладене суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення у визначений судом спосіб.
Розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, викладену у листі №24756-15213/П-01/8- 0400/24 від 23.04.2024 р
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до спеціального трудового стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на пенсію за вислугу років період роботи з 01.08.1984 р. до 31.10.2023 р. та здійснити нарахування та виплату грошової допомоги в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення (яка не підлягає оподаткуванню) відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.
Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.Є. Букіна