30 грудня 2024 року Справа № 160/26280/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кадникової Г. В.
за участі секретаря судового засідання Мартинової А.О.
та учасників справи: позивач не з'явився
представника відповідача Драганчука Я.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач) щодо не нарахування та невиплати грошової винагороди позивачу березень-квітень 2024 року та не перерахунок грошової винагороди за 2023 рік, 3 розрахунку 100' 000грн. 00коп. пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) пов'язаним із захистом Батьківщини на підставі Постанови КМУ №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
- зобов'язати відповідача щодо нарахування та виплатити грошової винагороди позивачу за період березень-квітень 2024 року та зробити перерахунок грошової винагороди за 2023 рік з розрахунку 100' 000грн. 00коп. пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) пов'язаним із захистом Батьківщини на підставі Постанови КМУ №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 під час служби отримав контузії та травми, пов'язані із захистом Батьківщини, проходив лікування. Але позивач вважає, що не отримав належної йому грошової винагороди у відповідному розмірі. Тому звернувся за захистом своїх прав свобод та інтересів до суду.
Ухвалою суду від 08.10.2024 року позов прийнято до розгляду, відкрито спрощене провадження з визначенням зобов'язання позивачу.
18.10.2024 від представника відповідача разом з відзивом на позовну заяву надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального провадження.
Ухвалою суду від 24.10.2024 постановлено подальший розгляд адміністративної справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.
За змістом відзиву на позовну заяву відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, вказує на законність дій та обґрунтованість прийнятих рішень щодо виплат, а тому просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.
При цьому, в обґрунтування своїх заперечень, відповідач посилається на наказ командувача Національної гвардії України від 29.03.2022 №89 «Про окремі питання виплат військовослужбовцям Національної гвардії України», відповідно до якого затверджено Інструкцію з виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, що визначає порядок виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи та надані докази, судом встановлено наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивач, відповідно до наказу командира військової частини (по стройовій частині) від 25.02.2023 №63, прибув для проходження військової служби із військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ), зарахований у розпорядження командира військової частини наказом командувача Національної гвардії України від 17.02.2023 № 36 о/с з 25.02.2023 року.
28.04.2023 позивач отримав травмування.
В період з 01.05.2023 по 09.05.2023 позивач знаходився на лікуванні в Комунальному некомерційному підприємстві «Первомайська Центральна районна лікарня» Первомайської міської ради з діагнозом: «акубаротравма, МВТ, ЗЧМТ.»
У подальшому, 19.06.2023 під час виконання бойових завдань, позивач знову отримав травмування та йому встановлено первинний діагноз: «ВТ, акубаротравма».
З 20.06.2023 позивача було госпіталізовано до КНП «Балаклійська клінічна багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Балаклійської міської ради Харківської області з діагнозом «ВТ (19.06.2023), акубаротравма. Ураження обох вух без порушення цілісності б/п. розлад адаптації. Астено-неврологічний та ефалгічний синдроми.», де позивач проходив лікування до 26.06.2023. Після виписки з вказаної лікарні позивача було переведено до «МКЛ №30» м. Харкова, де останній проходив стаціонарне лікування у період часу з 26.06.2023 по 06.07.2023 з діагнозом: «ВТ (19.06.2023), акубаротравма з цефалгічним, вестибуло-атактичним синдромом. Лівобічна кондуктивна приглуховатість 1 ступеня зниження слуху. Суб'єктивний вушний шум. Логоневроз. ГЕРХ. Хронічний гастрит фаза загострення.» Після виписки позивача було направлено для госпіталізації та проведення лікування до "Комунальне некомерційне підприємство «Міська клінічна лікарня №21 імені професора С.Г. Попкової» ДМР м.Дніпро, де він проходив стаціонарне лікування у період часу з 07.07.2023 по 18.07.2023 з діагнозом: «Інші уточнені бактеріальні кишкові інфекції середнього ступеню важкості. Стан після АБТ. Загострення хронічного панкреатиту». Після виписки з вказаного медичного закладу позивач продовжив лікування та з 18.07.2023 він був госпіталізований до ДУ «ТМО МВС України по Дніпропетровській області» з діагнозом: «проміжний період: ВТ (19.06.23): АБТ без порушення б/п. лівобічна кондуктивна сенсоневральна приглухуватість І ст.., лоґоневроз, з вираженим цефалічним синдромом, невротичним синдромом на тлі раніше перенесеної ВТ (28.04.2023р.): ЗЧМТ: СГМ. Міонія слабого ступеню обох очей», де проходив стаціонарне лікування до 01.08.2023. У подальшому з 01.08.2023 по 15.08.2023 знаходився на лікуванні в ДУ «ТМО МВС України по Дніпропетровській області» з діагнозом: «Проміжний період: ВТ (19.06.23)з вираженим цефалічним синдромом, невротичним синдромом. АБТ без порушення б/н. Лівобічна кондуктивна сенсоневральна приглухуватість І ст.., логоневроз».
З метою подальшого проведення лікування позивача було направлено до МРЦ «Пуща-Водиця», де він проходив реабілітацію у період часу з 24.08.2023 по 06.09.2023 з діагнозом: «Проміжний період: ВТ (19.06.23) з вираженим цефалічним синдромом, невротичним синдромом. АКБТ без порушення б/п. Логоневроз». Після виписки з МРЦ, «Пуща водиця» позивач продовжив своє лікування в КП «ДБКЛПД» ДОР, де проходив стаціонарне лікування два рази з діагнозом: «Посткомоційний синдром F07.2»
В подальшому під час виконання бойових завдань 19.01.2024 позивач знову отримав травмування, в результаті якого останньому було встановлену первинний діагноз: «Вибухова травма посттравматична цефалгія, астено-невротичний синдром. Посттравматичний логоневроз». У наслідок отриманого травмування його було госпіталізовано до КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня №3» ХОР з діагнозом: «Розлад адаптації, асоційований з бойовим стресом, у вигляді тривожного синдрому. Логоневроз з тяжким порушенням комунікативної функції», де він проходив стаціонарне лікування у період часу з 22.01.2024 по 22.02.2024.
Після виписки з КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня №3» ХОР позивача було направлено на реабілітацію до МРЦ «Пуща водиця», де він знаходився у період часу з 20.03.2024 по 09.04,2023 з діагнозом: «Посткомоційний синдром, тривожний синдром. Логоневроз з порушенням комунікативної функції. Наслідки МВТ (28.04.2023, 19.06.2023, 19.01.2024), струс головного, акубаротравма». Після завершення лікування у вищевказаних медичних закладах по отриманому травмуванню (19.01.2024) позивач падав виписки до медичної служби військової частини НОМЕР_1 , які були розглянуті у військовій частині, в результаті чого встановлено, що згідно наданих виписок про лікування щодо отриманого травмування, позивачу були встановлені діагнози, що відносяться до захворювань, та відповідно за періоди лікування яких, відповідно Постанови КМ України №168 від 28.02,2022 - також не передбачені нарахування та виплата додаткової винагороди.
Разом із цим, враховуючи періоди лікування та неодноразові факти травмування позивача під час виконання бойових завдань (28.04.2023, 19.06.2023, 19.01.2024), останнього 19.04.2024 було направлено на проходження військово-лікарської комісії (далі ВЛК) у ДУ «ТМО МВС України по Дніпропетровській області». За результатами проведеного медичного огляду ВЛК йому було видано довідку №187-с/НГУ від 09.05.2024 згідно якої його було визнано придатним до військової служби. Крім цього рішенням ВЛК №187-с/НГУ від 09.05.2024 були встановлені діагнози, серед яких ТРАВМА та ЗАХВОРЮВАННЯ, які пов'язані із захистом Батьківщини у вигляді:
(травма) «Наслідки повторних вибухових травм (28.04.2023, 19.06.2023, 19.01.2024): закритої черепно-мозкової травми, струс головного мозку у вигляді розсіяної мікросимптоматики, незначного цефалгічного синдрому, незначного синдрому вегетативної дисфункції, помірного логоневрозу. Наслідки акубаротравми (19.06.2024) у вигляді лівобічної нейросенерної приглуховатості І (легкого ступеня)»;
(захворювання) Постокомоційний синдром. F-07.2. Гіпертонічна хвороба І стадії, ступінь АГ 2, серцево-судинний ризик 2, СН 0ст.».
Позивач вказує, що 26.06.2024 р. подавав рапорт на перерахунок і нарахування додаткової грошової винагороди за період проходження військової служби з квітня 2023 року по квітень 2024 року включно, з урахуванням отримання поранення тяжкого ступеня у зв'язку із захистом Батьківщини, з посиланням на медичні довідки та довідки ВЛК.
Позивач стверджує, що на момент формування позовних вимог йому виплачено частину грошової винагороди за 2023 рік та за січень-лютий 2024 року.
Згідно відповіді ВЧ НОМЕР_1 від 22.07.2024 року №6/36/12-2047 на адвокатський запит, відповідачем висловлено позицію щодо нарахувань позивачу та повідомлено про повторний розгляд комісією питання стосовно таких нарахувань.
Отже, позивач вважає, що йому не нараховано та не виплачено грошову винагороду за березень-квітень 2024 року та не перераховано грошову винагороду за 2023 рік, а тому звернувся з відповідним позовом до суду.
Відповідач не заперечує відсутність нарахувань позивачу у бажаному ним розмірі.
Стосовно інших вказаних періодів лікування, відповідач зазначає, відповідно медичних виписок, зокрема проходження лікування у Комунальне некомерційпе підприємство «Міська клінічна лікарня №21 імені професора С.Г. Попкової» ДМР м.Дніпро, де позивач проходив стаціонарне лікування у період часу з 07.07.2023 по 18.07.2023 з діагнозом: «Інші уточнені бактеріальні кишкові інфекції середнього ступеню важкості. Стан після АБТ.», відсутні обґрунтовані підстави виплати позивачу додаткової винагороди, зважаючи на вичерпний перелік виплат відповідно Постанови КМ України №168 від 28.02.2022, до яких діагноз не пов'язаний з травмуванням.
Проходження реабілітації у МРЦ «Пуща-Водиця», у період часу з 24.08.2023 по 06.09.2023 та проходження стаціонарного лікування по захворюванню в КП «ДБКЛПД» ДОР, з діагнозом: «Посткомоційний синдром F07.2» у період часу з 13.09.2023 по 05.10.2023 та з 27.10.2023 по 16.11.2023 відсутні обґрунтовані підстави виплати позивачу додаткової винагороди, зважаючи на вичерпний перелік виплат відповідно Постанови КМ України №168 від 28.02.2022, до яких реабілітація та лікування захворювань не відносяться.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII (далі Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року №5рп/2002, посилаючись на своє ж Рішення від 6 липня 1999 року №8-рп/99, зауважив, що «служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов'язані з постійним ризиком для життя і здоров'я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Частина п'ята статті 17 Конституції України покладає на державу обов'язки щодо соціального захисту не тільки таких громадян, а й членів їхніх сімей. Конституційний Суд України вважає, що ці положення поширюються і на службу в Збройних Силах України, Військово-Морських Силах України, в органах Служби безпеки України, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо».
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ).
За приписами статті 1 Закону № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною другою статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частиною 1 статті 9 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Частиною 2 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять:
- посадовий оклад, оклад за військовим званням;
- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
- одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно частини 3 статті 9 Закону № 2011-XII - грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до частини 4 статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який на підставі Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжувався та станом на час розгляду справи триває.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнята постанова №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова № 168) (у редакції чинній на дату прийняття), установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Постановами Кабінету Міністрів України № 217 від 07.03.2022 року, № 350 від 22.03.2022 року, № 400 від 01.04.2022 року, № 754 від 01.07.2022 року, № 793 від 07.07.2022 року, № 1066 від 27.09.2022 року, № 1146 від 08.10.2022 року, № 43 від 20.01.2023 року, № 836 від 09.08.2023 року, № 1001 від 15.09.2023 року, № 1162 від 07.11.2023 року, № 103 від 30.01.2024 до Постанови № 168 від 28.02.2022 року були внесені відповідні зміни та доповнення.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2022 року № 400, яка застосовується з 24.02.2022, внесено зміни до пункту 1 Постанови № 168, якою вказаний пункт доповнено абзацами такого змісту:
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії;
захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);
загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).
З аналізу пункту 1 Постанови № 168 (зі змінами) можна дійти висновку, що передбачена ним додаткова винагорода в розмірі до 100 000,00 гривень є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців.
При цьому, виплата винагороди здійснюється тільки у період дії воєнного стану та залежить від певних умов: безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а її розмір залежить від днів участі у таких діях та заходах; у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військоволікарської (лікарсько-експертної) комісії; захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення); загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).
Таким чином, для нарахування та виплати додаткової винагороди збільшеної до 100 000,00 гривень, яка встановлена пунктом 1 Постанови № 168 (зі змінами), позивач мав надати належні, допустимі, достовірні та достатні докази, зокрема:
- безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії;
- безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах;
- у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Судом встановлено, що позивач не погоджується із тим, що Військовою частиною НОМЕР_1
не нараховано та не виплачено йому грошову винагороду за березень-квітень 2024 року та не перераховано грошову винагороду за 2023 рік, 3 розрахунку 100' 000грн. 00коп. пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) пов'язаним із захистом Батьківщини на підставі Постанови КМУ №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
На спростування зазначеного, відповідачем при розгляді спору надано Витяг з відомостей нарахування основних та додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2023 по 12.12.2024, якого у колонці: «Додаткова винагорода, згідно ПКМУ №168 від 28.02.2022 р.» вбачаються колонки:
за період, № наказузбільшення до 100000 за безпосередню участь в бойових діях (в т.ч. безперервне стаціонарне лікування)
(20.04.2023-30.04.2023) Н.№396-10.05.202336666,67
(10.05.2023-31.05.2023) Н.№492-13.06.202370967,74
(20.06.2023-30.06.2023) Н.№638 ВЛК-19.07.2023; (01.06.2023-19.06.2023) Н.№593-11.07.2023100000,00
(01.05.2023-09.05.2023) Н.№743 ВЛК-22.08.202329032,26
(01.07.2023-06.07.2023; 18.07.2023-31.07.2023; 01.08.2023-15.08.2023) Н.№864 ВЛК-21.09.2023112903,23
(15.01.2024-21.01.2024) Н.№136-07.02.202422580,65
(22.01.2024-22.02.2024) Н.№749-08.08.2024 ВЛК108120,13
З наявної в матеріалах справи копії виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №582/2023 від 11.03.2024 вбачається показання ОСОБА_1 медико-психологічної реабілітації в умовах МРЦ «Пуща Водиця» МВС України терміном на 21 добу після стаціонарного лікування.
З наданої відповідачем копії виписки із медичної карти стаціонарного хворого №409/240429 вбачається перебування ОСОБА_1 у стаціонарі з 20.03.2024 по 09.04.2024.
Отже, з наведеного встановлено взаємозв'язок перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я (МРЦ «Пуща Водиця» МВС України) у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2022 року № 400, яка застосовується з 24.02.2022, та якою внесено зміни до пункту 1 Постанови № 168.
Щодо стаціонарного лікування ОСОБА_1 у період часу з 07.07.2023 по 18.07.2023, взаємозв'язок у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, не встановлено, а тому відсутні обґрунтовані підстави виплати позивачу додаткової винагороди, відповідно Постанови КМ України №168 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2022 року № 400.
Суд зазначає, що пунктом 1 Постанови № 168 (зі змінами) передбачена виплата особам додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень внаслідок двох самостійних та окремих підстав:
- які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або
- які перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
До такого висновку спонукає і застосування в нормативно-правовому акті роздільного сполучника "або" між цими двома підставами.
Суд зазначає, що відповідно до п. 11 розділу XXXIV "Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану" Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам № 260 від 07.06.2018 (чинна на період перебування позивача на стаціонарному лікуванні) підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.
В той же час, згідно з п. 12 розділу XXXIV "Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану" Порядку № 260 (чинна на період перебування позивача на стаціонарному лікуванні), керівниками військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 гривень за час цієї відпустки.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень є факт перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (безвідносно наявності отримання тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарськоекспертної, медичної) комісії), а умовою для такої виплати є поранення (контузія, травма, каліцтво), пов'язане із захистом Батьківщини.
Аналогічного висновку дійшов Перший апеляційний адміністративний суд в постановах від 14.03.2024 по справі № 200/5227/23, від 23.09.2024 по справі № 200/578/24.
При цьому суд зауважує, що для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану, немає обов'язкової умови щодо безперервного перебування особи на стаціонарному лікуванні.
Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі до 100 000 гривень.
Як вже встановлено судом та наведено у рішенні вище, позивач отримав поранення та травмування за безпосередньої участі в бойових діях під час захисту Батьківщини, що також підтверджується довідкою №13 від 22.01.2024 (за вихідним №6/36/14).
Відповідно до довідки №187-с/НГУ травми та захворювання позивача, в тому числі, ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини.
Згідно виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №582/2023 від 11.03.2024, ОСОБА_1 після стаціонарного лікування показана медико-психологічна реабілітація в умовах МРЦ «Пуща Водиця» МВС України терміном на 21 добу.
Зважаючи на наявність вказаних доказів, у відповідача були наявні підстави для виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини за час його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого).
Водночас позивачу не виплачувалась додаткова винагорода в розмірі до 100 000 гривень у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини за період перебування на стаціонарному лікуванні з 20.03.2024 по 09.04.2024, що не заперечується відповідачем.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що відсутні обґрунтовані підстави виплати позивачу додаткової винагороди, зважаючи на вичерпний перелік виплат відповідно Постанови КМ України №168 від 28.02.2022, до яких реабілітація та лікування захворювань не відносяться.
Щодо твердження відповідача про те, що позивач перебував на реабілітації, а тому він фактично не перебував на лікуванні отриманого поранення, травми під час захисту Батьківщини, суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 статті 3 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" від 19.11.92 № 2801-ХII (далі - Закон № 2801-ХII):
- послуга з медичного обслуговування населення (медична послуга) - послуга, у тому числі реабілітаційна, що надається пацієнту закладом охорони здоров'я, реабілітаційним закладом або фізичною особою підприємцем, яка зареєстрована та одержала в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та оплачується її замовником. Замовником послуги з медичного обслуговування населення можуть бути держава, відповідні органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи, у тому числі пацієнт;
- реабілітаційна допомога у сфері охорони здоров'я (далі - реабілітаційна допомога) - діяльність фахівців з реабілітації у сфері охорони здоров'я, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на оптимізацію функціонування осіб, які зазнають або можуть зазнати обмеження повсякденного функціонування у їхньому середовищі;
- реабілітаційна послуга - послуга, що надається пацієнту реабілітаційним закладом, реабілітаційною установою, закладом охорони здоров'я, соціального захисту або іншим суб'єктом господарювання, які мають право надавати реабілітаційну допомогу згідно із законодавством, та оплачується її замовником. Замовником реабілітаційної послуги можуть бути держава, орган місцевого самоврядування, юридична або фізична особа, у тому числі пацієнт;
- реабілітація - комплекс заходів, яких потребує особа, яка зазнає або може зазнавати обмеження повсякденного функціонування внаслідок стану здоров'я у взаємодії з її середовищем;
- загальний заклад охорони здоров'я - багатопрофільний лікарняний заклад, що надає медичну та реабілітаційну допомогу населенню територіальної громади або декількох громад та забезпечує базові напрями стаціонарної медичної допомоги відповідно до переліку, визначеного Кабінетом Міністрів України, стабілізацію стану пацієнта та його маршрутизацію до кластерних та надкластерних закладів охорони здоров'я.
Отже, реабілітаційний центр є закладом охорони здоров'я.
Держава визнає право кожного громадянина на отримання реабілітаційної допомоги під час надання медичної допомоги. Порядок надання реабілітаційної допомоги під час надання медичної допомоги встановлюється законодавством (стаття 8 Закону № 2801-ХII).
Згідно ч. 8 ст. 33 Закону № 2801-ХII за медичними показаннями одночасно з наданням медичної допомоги пацієнту надається реабілітаційна допомога у встановленому законодавством порядку.
Правові, організаційні та економічні засади проведення реабілітації особи з обмеженнями повсякденного функціонування у сфері охорони здоров'я з метою досягнення та підтримання оптимального рівня функціонування у її середовищі передбачені Законом України "Про реабілітацію у сфері охорони здоров'я" від 03.12.2020 № 1053-IX.
Згідно ч.1 статті 20 Закону № 1053-IX реабілітація у сфері охорони здоров'я - це комплекс заходів, що здійснюють фахівці з реабілітації, які працюють в реабілітаційних закладах, відділеннях, підрозділах, а також у територіальних громадах, у складі мультидисциплінарної реабілітаційної команди або самостійно, надають реабілітаційну допомогу особі з обмеженнями повсякденного функціонування (або такій, у якої можуть виникнути обмеження повсякденного функціонування) з метою досягнення та підтримання оптимального рівня функціонування та якості життя у її середовищі.
За визначенням Комітету експертів з реабілітації Всесвітної організації охорони здоров'я (1963), реабілітація - це процес, метою якого є запобігання інвалідності під час лікування захворювання і допомога хворому у досягненні максимальної фізичної, психічної, професійної, соціальної та економічної повноцінності, на яку він буде здатний в межах існуючого захворювання.
Отже, реабілітація є одним із процесів під час лікування хворого у досягненні ним, в тому числі, фізичної повноцінності.
Аналогічного висновку дійшов Перший апеляційний адміністративний суд в постанові від 12.06.2024 по справі № 360/1192/23.
Отже, позивач має право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі з розрахунку 100000 грн. на місяць за час перебування на реабілітаційному лікуванні у Медичному реабілітаційному центрі «Пуща Водиця» з 20.03.2024 по 09.04.2024.
Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що оскільки отримане позивачем поранення пов'язане із захистом Батьківщини, а також підтверджено його перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я, позивач має право на нарахування та виплату йому додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн. на місяць, як такий, що отримав поранення, пов'язане із захистом Батьківщини у спірний період, оскільки лікування пов'язане саме з отриманим поранням.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат пов'язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат у справі судом не вирішується.
Керуючись ст.ст.90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової винагороди за період з 20.03.2024 по 09.04.2024 з розрахунку 100'000грн. 00коп. пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров?я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров?я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв?язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) пов?язаним із захистом Батьківщини на підставі Постанови КМУ №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану»
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_4 ) грошову винагороду за період з 20.03.2024 по 09.04.2024 з розрахунку 100'000грн. 00коп. пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров?я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров?я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв?язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) пов?язаним із захистом Батьківщини на підставі Постанови КМУ №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану».
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 13 січня 2025 року, з урахуванням вихідних днів та відпустки головуючого судді.
Суддя Г. В.Кадникова