ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.02.2025Справа № 910/11993/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/11993/24
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815)
до Міністерства оборони України (Україна, 03168, м. Київ, пр. Повітряних сил, буд. 6; ідентифікаційний код: 00034022)
про стягнення 224 832 661,32 грн
Представники учасників справи:
від позивача: Кулініч А.П., орднр АІ №1336281; Маліцький В.В., самопредставництво;
від відповідача: Заведій В.І., самопредставництво.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства оборони України (далі - відповідач) про стягнення 224 832 661,32 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором про надання послуг з організації перевезень залізничним транспортом військових вантажів № 370/1/5/18/ВС/268/2023-ЦЮ від 25.12.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/11993/24, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.11.2024.
23.10.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" заяву про продовження строку для подачі відзиву на позовну заяву, яка 24.10.2024 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
24.10.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" відзив на позовну заяву, який 24.10.2024 зареєстрований в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
28.10.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" доповнення до відзиву на позовну заяву, які 29.10.2024 зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
30.10.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" відповідь на відзив, яка 30.10.2024 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
31.10.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" додаткові пояснення, які 31.10.2024 зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
У підготовче засідання 06.11.2024 з'явились представники сторін.
У підготовчому засіданні 06.11.2024 судом було задоволено заяву відповідача про продовження строку для подачі відзиву на позовну заяву, прийнято до розгляду відзив на позовну заяву та відповідь на відзив, долучено до матеріалів справи доповнення до відзиву та додаткові пояснення позивача, оголошено перерву до 27.11.2024.
27.11.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" додаткові пояснення, які 27.11.2024 зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
У підготовче засідання 27.11.2024 з'явились представники сторін.
У підготовчому засіданні 27.11.2024 судом було прийнято до розгляду додаткові пояснення відповідача як заперечення на відповідь на відзив, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.12.2024.
У судове засідання 18.12.2024 з'явились представники сторін.
У судовому засіданні 18.12.2024 судом було оголошено перерву до 29.01.2025.
29.01.2025 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" заяву про закриття провадження у справі, яка 29.01.2025 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
У судове засідання 29.01.2025 з'явились представники сторін.
У судовому засіданні 29.01.2025 судом було оголошено перерву до 26.02.2025.
14.02.2025 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" додаткові пояснення у справі, які 14.02.2025 зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
У судове засідання 26.02.2025 з'явились представники сторін.
Представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача надав суду усні пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечував.
У судовому засіданні 26.02.2025 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд
25.12.2023 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (далі - виконавець, перевізник) та Міністерством оборони України (далі - замовник) було укладено Договір про надання послуг з організації перевезень залізничним транспортом військових вантажів № 370/1/5/18/ВС/268/2023-ЦЮ (далі - Договір), предметом якого є послуги з перевезень громадським, залізничним транспортом (60210000-3) (послуги з перевезень залізничним транспортом військових вантажів) (далі - послуги). Послуги включають надання власного вагону перевізника для перевезення та інші послуги, пов'язані з організацією перевезення військових вантажів. Послуги можуть надаватися у власних вагонах перевізника, у вагонах замовника та вагонах залізниці іншої держави.
У пункті 1.2 Договору зазначені наступні поняття та їх значення: відправник - зазначена в перевізному документі військова частина (установа), яка відправляє військові вантажі; власний вагон перевізника - вантажний вагон, яким перевізник володіє на праві власності чи іншій правовій підставі, окрім вагону залізниці іншої держави (далі - вагон перевізника).
Згідно з п. 3.1 Договору ціна цього договору складає 2 462 277 171,60 грн, у тому числі ПДВ - 410 379 528,00 грн.
Обсяг фінансування та бюджетні зобов'язання у 2023 році становлять 1 113 960 471,60 грн, у тому числі ПДВ -185 660 078,60 грн.
Обсяг фінансування та бюджетні зобов'язання у 2024 році визначаються після затвердження кошторису Міністерства оборони України шляхом укладання додаткової угоди до цього договору.
Закупівля послуг здійснюється за кошти Державного бюджету України за бюджетною підпрограмою 2101020/9 КЕКВ 2240 код 070.
Відповідно до пункту 4.1 Договору розмір плати за перевезення вантажу у вагоні перевізника складається з: 1) плати за перевезення (провізної плати) навантаженого власного вагону перевізника та інших платежів, які визначаються за тарифом, визначеним у Збірнику тарифів встановленим для власного вагону перевізника; 2) компенсації витрат на перевезення у порожньому стані вагону перевізника, яка визначається за тарифною схемою 14 Збірника тарифів за тарифну відстань перевезення вантажу, з урахуванням коригуючих коефіцієнтів до тарифів Збірника тарифів на дату відправлення вагону, скореговану на коефіцієнт порожнього пробігу, зазначеного в Додатку 2 до цього договору. Якщо тарифна відстань за перевезення власних вагонів перевізника в порожньому етапі перевищуватиме 2190 км, то плата визначається з використанням формул, наведених у пункті 2 розділу IV Збірника тарифів, за фактичну відстань та коефіцієнту, що коригує вартість за операцію руху залежно від відстані перевезення, який має значення у тарифному поясі "від 2091 км до 2190 км". Під час визначення тарифної відстані за перевезення порожніх власних вагонів перевізника неповні кілометри округлюються до повних за загальними правилами; 3) плати за використання власного вагону перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах).
За змістом пункту 5.1 Договору оплата послуг за цим договором здійснюється у національній валюті України - гривні шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний у п. 5.9 Договору, за фактично надані послуги перевізником.
При оформленні військових перевезень комплект документів, які належать замовнику (або у випадку втрати документів внаслідок бойових дій - належним чином завірені їх копії, або дублікати), а саме: накладні, накопичувальні картки, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, відомості плати за користування вагонами та інші документи, які підписані уповноваженими представниками військових частин (військових підрозділів) та працівниками станції (далі - розрахункові документи), направляються зі станцій, де здійснювалось оформлення військових перевезень, до виробничих структурних підрозділів філії "ЄРЦ" для опрацювання та подальшої видачі їх представнику Управління військових сполучень на залізницях (далі - представники замовника) для перевірки правильності нарахувань та оформлення розрахункових документів (п. 5.4 Договору).
Пунктом 6.1 Договору строк надання послуг встановлений до 31.12.2024 року.
Згідно з пунктом 6.2 Договору надання послуг за цим договором здійснюється на підставі витягів з плану військових перевезень, які замовник пред'являє перевізнику через представника замовника на регіональній філії "Південно-Західна залізниця".
Надання послуг за цим договором підтверджується одним або кількома документами: залізничною накладною, відомістю плати за користування вагонами (контейнерами), відомістю плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, накопичувальною карткою та іншими документами, які узгоджені та підписані відповідальним представником військової частини, призначеним наказом командира частини (п. 6.3 Договору).
Відповідно до пункту 12.1 Договору він набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2024, а в частині проведення розрахунків - до повного їх виконання.
Сторони, враховуючи вимоги частини третьої статті 631 Цивільного кодексу України, дійшли згоди, що умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладання, а саме - з 01.01.2023 року відповідно до діючих ставок та тарифів на день надання послуги (п. 12.4 Договору).
Ставки плат за додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами, затверджено Додатком №1 до Договору.
Додатком №5 до Договору сторони погодили перелік військових частин, які виконують військові перевезення.
Додатком № 6 до Договору затверджено календарний план надання послуг.
27.02.2024 між перевізником та замовником було укладено Додаткову угоду №1 до Договору, якою внесено зміни до п. 3.1 Договору шляхом встановлення ціни договору в розмірі 2 084 160 471,60 грн, в тому числі ПДВ - 347 360 078,60 грн.
Обсяг фінансування та бюджетні зобов'язання у 2023 році становлять 1 113 960 471,60 грн, у тому числі ПДВ -185 660 078,60 грн.
Обсяг фінансування та бюджетні зобов'язання у 2024 році становлять 970 200 000,60 грн, у тому числі ПДВ - 161 700 000,00 грн.
Також викладено Додатки № 2 - 6 до Договору у новій редакції.
У квітні 2024 року позивачем було надано відповідачу послуги за Договором вартістю 226 410 901,28 грн, у зв'язку з чим відповідачу було направлено лист №ЄРЦ-05/2394 від 03.05.2024, до якого долучено Акт наданих послуг №4/8142077 від 03.05.2024 та витяг з особового рахунку НОМЕР_1.
З огляду на те, що відповідач не здійснив в повному обсязі оплату наданих послуг, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача 224 832 661,32 грн заборгованості.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1, 2 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Укладений Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків та за своєю правовою природою є договором перевезення вантажу, який підпадає під правове регулювання Глави 64 Цивільного кодексу України.
Статтею 908 Цивільного кодексу України встановлено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до положень статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Згідно з частиною 1 статті 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Відповідно до частини першої статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Пунктами 2, 3 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (далі - Статут), визначено обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту. Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.
Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Статтею 17 Статуту регламентовано, що перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах. Форма договору про організацію перевезень вантажів встановлюється Правилами. Для забезпечення виконання договірних зобов'язань здійснюється місячне планування перевезень. Умови та порядок організації перевезення в усіх видах сполучення визначаються Правилами. Порядок розроблення, термін подання заявок, затвердження планів та облік виконання перевезень вантажів встановлюються Правилами, а військових перевезень - спеціальними інструкціями.
Судом встановлено, що Договір набрав чинності з 25.12.2023.
Відповідно до п. 5.7 Договору до 05 числа місяця, наступного за звітним, філія "ЄРЦ" надає замовнику в електронному вигляді переліки перевізних документів, сформованих на підставі розрахункових документів, за звітний місяць по кожній регіональній філії окремо, з відображенням інформації про надані послуги по військових частинах. Також надається витяг з особового рахунку замовника, акт наданих послуг за місяць та рахунок на оплату.
На виконання умов Договору, в квітні 2024 року позивачем було здійснено перевезення вантажів, у зв'язку з чим відповідачу було направлено лист №ЄРЦ-05/2394 від 03.05.2024, до якого долучено Акт наданих послуг №4/8142077 від 03.05.2024 та витяг з особового рахунку НОМЕР_1.
Пунктом 5.8 Договору встановлено, що у разі підтвердження правильності всіх нарахувань замовник до 18 числа місяця, наступного за звітним, підписує Акт наданих послуг та один примірник повертає перевізнику.
У разі не повернення Акта наданих послуг у визначений термін, Акт наданих послуг вважається погодженим в редакції перевізника та підписаним замовником, а послуги вважаються належним чином наданими та прийнятими замовником.
У разі незгоди із сумою нарахованих платежів відповідно до розрахункових документів замовник до 18 числа місяця, наступного за звітним, надає на адресу філії "ЄРЦ" мотивовану відповідь щодо сум неприйнятих до оплати та повертає Акт наданих послуг, в якому відповідальною особою від замовника зазначаються зауваження щодо погодженої та непогодженої суми з проставлянням ПІБ, посади, підпису та дати.
Оскільки відповідачем не надано доказів повернення Акту наданих послуг №4/8142077 від 03.05.2024 із зауваженнями у встановлений Договором строк, суд дійшов висновку, що Акт вважається погодженим в редакції перевізника та підписаним замовником, а послуги вважаються належним чином наданими та прийнятими замовником.
Пунктом 5.8 Договору також встановлено, що замовник на підставі підписаного сторонами Акта наданих послуг та рахунку здійснює оплату послуг до останнього числа місяця, наступного за звітним.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відтак суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань є таким, що настав.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що після відкриття провадження у справі, 27.12.2024 відповідно до платіжної інструкції № 370/3/2813 відповідачем було сплачено 220 426 408,78 грн заборгованості за отримані у квітні 2024 року послуги.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04 викладено правовий висновок, згідно з яким закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Таким чином, провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості за Договором в розмірі 220 426 408,78 грн підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Також позивач і відповідач повідомили, що під час проведення по-документної взаємозвірки щодо частини прийнятих та оплачених послуг з перевезення військових вантажів залізничним транспортом у квітні 2024 року вартість наданих позивачем послуг було зменшено на 330,48 грн.
Оскільки вказана обставина визнається сторонами спору, суд вважає її такою, що не підлягає доказуванню. Відтак заявлена позивачем до стягнення заборгованість за Договором у розмірі 330,48 грн була завідомо безпідставною і не може бути стягнута на його користь.
У свою чергу, заборгованість відповідача за надані послуги за Договором у квітні 2024 року становить 4 405 922,06 грн.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазнеачає, що Договір в частині розрахунків виконаний в повному обсязі.
Пунктом 6.1 Договору сторони погодили, що строк надання послуг встановлюється до 31.12.2024.
Відповідно до п. 12.1 Договору він набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2024, а в частині проведення розрахунків - до повного їх виконання.
Замовник має право зменшити обсяг закупівлі послуг у разі зменшення загального обсягу бюджетних асигнувань. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до цього договору шляхом укладання додаткової угоди (п. 7.2.3 Договору).
Відповідач не звертався до позивача з пропозицією зменшити обсяг закупівлі послуг шляхом внесення відповідних змін до Договору. Окрім того, відповідач продовжив замовляти послуги з перевезення військових вантажів. Вказане також підтверджується частковою сплатою відповідачем заборгованості за Договором у сумі 220 426 408,78 грн.
Окрім того, відповідач зазначає, що оплата послуг із перевезення гуманітарних вантажів має відбуватись відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про особливості здійснення гуманітарної допомоги, яка перевозиться залізничним транспортом в умовах воєнного стану" від 27.03.2022 № 379 (далі - Постанова № 379).
Постановою № 379 встановлено, що гуманітарною допомогою (гуманітарним вантажем) визнаються будь-які товари, щодо яких у товаро-супровідних та/або перевізних документах міститься відповідний запис про приналежність такого вантажу (товару) до гуманітарної допомоги і одержувачем якого є акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця") з метою його подальшого перевезення отримувачам, визначеним абзацом четвертим цього підпункту, за їх заявками без здійснення передбаченої Законом України "Про гуманітарну допомогу" процедури визнання таких товарів гуманітарною допомогою у кожному випадку та без попереднього визначення отримувачів і набувачів гуманітарної допомоги, які після надходження гуманітарних вантажів визначаються в порядку, передбаченому цією постановою (абзац другий підпункту 1 пункту 1).
Отримувачами гуманітарної допомоги є обласні, Київська міська військові адміністрації (далі - військові адміністрації) чи інші визначені Кабінетом Міністрів України суб'єкти; вказані отримувачі гуманітарної допомоги звільняються від обов'язку реєструватися в Єдиному реєстрі отримувачів гуманітарної допомоги та від інших обов'язків, передбачених Законом України "Про гуманітарну допомогу", крім обов'язків, передбачених цією постановою (абзац четвертий підпункту 1 пункту 1).
При цьому, відповідно до абзацу четвертого підпункту 2 пункту 1 Постанови №379 АТ "Укрзалізниця" укладає в електронній формі з військовими адміністраціями та іншими визначеними Кабінетом Міністрів України отримувачами гуманітарної допомоги договори про організацію залізничних перевезень гуманітарних вантажів.
Підпунктом 4 пункту 1 Постанови №379 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.2022 № 528) передбачено, що витрати АТ "Укрзалізниця", пов'язані з одержанням, збором, обробкою, зберіганням, оформленням та перевезенням гуманітарних вантажів, відшкодовуються за рахунок коштів державного бюджету, які здійснюються для фінансування заходів з безперебійного функціонування залізничного транспорту.
Таким чином, для застосування Постанови №379 до спірних правовідносин необхідно дотримання, зокрема, певних умов, а саме: наявність укладеного АТ "Укрзалізниця" договору про організацію залізничних перевезень гуманітарних вантажів з отримувачами гуманітарної допомоги; наявність у товаро-супровідних та/або перевізних документах відповідного запису про приналежність такого вантажу (товару) до гуманітарної допомоги.
Тільки наявність зазначеного вище укладеного договору та чітке визначення вантажу дає підстави стверджувати про можливість/необхідність відшкодування витрат позивача на перевезення за рахунок державного бюджету в порядку, передбаченому Постановою №379.
Водночас, між позивачем та відповідачем було укладено Договір про надання послуг з організації перевезень залізничним транспортом військових вантажів, предметом якого є послуги з перевезення громадським, залізничним транспортом (60210000-3) (послуги з перевезення залізничним транспортом військових вантажів).
Статтею 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" визначено, що з моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Майно для забезпечення руху опору є військовим майном та закріплюється за військовими частинами Сил спеціальних операцій Збройних Сил України.
Відтак доводи відповідача про те, що наявність самого факту позначення/декларування вантажу у товаро-супровідних та/або перевізних документах як вантажу гуманітарної допомоги дає підстави застосовувати положення постанови Кабінету Міністрів України від 27.03.2022 № 379 і відшкодовувати витрати позивача за рахунок коштів державного бюджету є помилковими.
Оскільки здійснення перевезень військових вантажів позивачем у квітні 2024 року підтверджується наявними в матеріалах справи Актом наданих послуг №4/8142077 від 03.05.2024, Реєстрами документів щодо перевезення військових вантажів за особовим рахунком № НОМЕР_1 , Актом по-документної взаємозвірки від 07.02.2025, а також накладними, накопичувальними картками, відомостями плати за користування вагонами та іншими обліковими документами, суд дійшов висновку про наявність заборгованості відповідача за надані послуги за Договором у квітні 2024 року в розмірі 4 405 922,06 грн.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість у розмірі 4405922,06 грн.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 66 088,83 грн. Решта сплаченого судового збору в розмірі 24,93 грн залишається за позивачем.
У зв'язку із необхідністю закриття провадження у справі у відповідній частині, сплачена сума судового збору в розмірі 993 686,24? грн може бути повернута позивачу в порядку статті 7 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 129, 231, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Закрити провадження у справі № 910/11993/24 в частині позовних вимог про стягнення з Міністерства оборони України заборгованості в розмірі 220 426 408,78?грн.
2. В іншій частині позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Міністерства оборони України (Україна, 03168, м. Київ, пр. Повітряних сил, буд. 6; ідентифікаційний код: 00034022) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) заборгованість у розмірі 4 405 922 (чотири мільйони чотириста п'ять тисяч дев'ятсот двадцять дві) грн 06 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 66 088 (шістдесят шість тисяч вісімдесят вісім) грн 83 коп.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 24,93 грн покласти на позивача.
6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 10.03.2025.
Суддя О.В. Нечай