Провадження № 11-сс/803/379/25 Справа № 202/970/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
03 березня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2025 року у кримінальному провадженні № 12024040000001330 від 08 жовтня 2024 року, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Павлоград Дніпропетровської області, громадянина України, маючого середню освіту, не одруженого, маючого неповнолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 289 КК України, -
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_7
захисника ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_8
в режимі відеоконференції
підозрюваного ОСОБА_6
За ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2025 року частково задоволено клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 09 лютого 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Слідчий суддя дійшов висновку, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 289 КК України, а також про існування ризиків переховування від органів досудового розслідування та суду та незаконного впливу на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні.
В апеляції:
- захисник ОСОБА_5 просить поновити строк на апеляційне оскарження, ухвалу слідчого судді скасувати та застосувати до підозрюваного запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказує, що 29 січня 2025 року слідчим суддею було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. У зв'язку з наведеним, зокрема, з не наданням повного тексту ухвали, необхідністю евакуації із зони обстрілів, а також екстреним відключенням світла, захисник просить поновити строк на апеляційне оскарження.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги по суті, захисник вказує, що жодний, передбачений ст. 177 КПК України ризик, слідчим на прокурором не доведений. Також вказує на відсутність обґрунтованої підозри, а також доказів, що підтверджують причетність ОСОБА_6 до даної справи.
Також захисник зазначає, що посилання суду на копії доказів чи копії носіїв інформації суперечать встановленому КПК України порядку та має наслідком незаконність судового рішення.
Вирішуючи питання про поновлення захисником ОСОБА_5 строку на апеляційне оскарження, колегія суддів виходить з того, що резолютивна частина оскарженої ухвала була постановлена 29 січня 2025 року, а повний її текст був проголошений 30 січня 2025 року, тому, обставини через які захисник пропустив строк на подачу апеляційної скарги, можливо визнати поважними та такими, що не перешкоджають поновленню цього строку. Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне поновити захиснику ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.
Заслухавши підозрюваного та його захисника, які просили задовольнити апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши та обговоривши доводи скарги, колегія суддів виходить з наступного.
За вимогами ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно матеріалів справи слідує, в провадженні ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження № 12024040000001330 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 289 КК України.
20 серпня 2024 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, а саме незаконному позбавленні волі, вчиненому з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб; за ч. 4 ст. 187 КК України, а саме нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, вчиненому в умовах воєнного стану; за ч. 4 ст. 189 КК України, а саме вимаганні чужого майна, поєднаного з насильством, небезпечного для життя чи здоров'я особи, вчиненому в умовах воєнного стану та у незаконному заволодінні транспортним засобом, вартість якого становить від ста до двохсот п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, за попередньою змовою групою осіб, вчиненому повторно, в умовах воєнного стану.
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри як підставу для застосування запобіжного заходу, зважається на відсутність законодавчого визначення поняття «обґрунтованість підозри» та усталену практику Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості підозри» та критеріїв її визначення. Зокрема, як зазначено у рішенні ЄСПЛ «Нечипорук, Йонкало проти України» від 21.04.2011 р., наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Наведені в клопотанні слідчого дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 289 КК України, що підтверджується, зокрема: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 24 серпня 2023 року; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 від 31 жовтня 2023 року, який вказує на ОСОБА_6 , як на особу, яка вчинила відносно нього кримінальні правопорушення; протоколом проведення слідчого експерименту від 02 листопада 2023 року; протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 07 листопада 2023 року; протоколом додаткового допиту потерпілого ОСОБА_9 від 07 листопада 2023 року; протоколами огляду предметів; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 07 листопада 2023 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 23 квітня 2024 року; протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 31 травня 2024 року; протоколами огляду, які вказують на причетність підозрюваного до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Розглядаючи питання наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме особа підозрюваного ОСОБА_6 який офіційно не працевлаштований, не одружений, за місцем реєстрації не проживав, перебуваючи у розшуку, раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, на даний час підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 289 КК України, які відносяться в тому числі до особливо тяжких злочинів, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до 15 років з конфіскацією майна, постановою слідчого від 11 вересня 2024 року був оголошений у розшук, що свідчить про існування ризиків переховування підозрюваного від органів досудового розслідування або суду, а також ризику незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування, враховується введення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Отже, обрання підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є таким, що в повній мірі відповідає наведеним вище нормам закону, правовим позиціям Європейського Суду з прав людини та обставинам цього кримінального провадження і на даному етапі досудового розслідування зможе запобігти визначеним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
При цьому, під час розгляду клопотання, також були враховані положення ч. 4 ст. 183 КПК України, відповідно до яких, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Таким чином, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, врахувавши особу підозрюваного, зокрема, вчинення кримінального правопорушення із застосуванням насильства або погрозою його застосування в умовах воєнного стану, слідчий суддя, в межах своїх дискреційних повноважень, дійшов обґрунтованого висновку про не визначення підозрюваному ОСОБА_6 застави, що в повній мірі узгоджується із вимогами ч. 4 ст. 183 КПК України.
Є не прийнятними також доводи апеляційної скарги захисника в тій частині, що долучені до клопотання копії доказів чи копії носіїв інформації суперечать встановленому КПК України порядку, оскільки в апеляції не наводяться доводи та відсутні посилання на докази недостовірності інформації, викладеної в таких копіях документів, а тому, вказані копії матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, відповідають вимогам, наведеним в ст. 184 КПК України на даному етапі розгляду питання про обрання запобіжного заходу.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника в тій частині, що слідчий суддя не дослідив докази на предмет наявності зв'язку між діями ОСОБА_6 та діями, які утворюють склад інкримінованих йому кримінальних правопорушень, то вони фактично зводяться до оцінки доказів та вирішення питань доведеності чи недоведеності вини підозрюваного в інкримінованих злочинах, які вирішуються судом першої інстанції при ухваленні вироку, і на даному етапі кримінального провадження ці питання не розглядаються.
З огляду на викладене, порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б слугували підставами для скасування ухвали слідчого судді не встановлено, ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою, вмотивованою та такою, що не підлягає скасуванню, а тому, апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 422 КПК, колегія суддів, -
Поновити захиснику ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2025 року у кримінальному провадженні № 12024040000001330 від 08 жовтня 2024 року, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 289 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4