СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/22973/24
пр. № 2/759/1184/25
24 лютого 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кравченка Ю.В., за участю секретаря судового засідання Корецької М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
І. Позиції учасників справи
Аргументи позивача
29 жовтня 2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС надійшла позовна заява Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (далі - Товариство) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов обґрунтований тим, що:
- 23 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Товариства з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг (далі - Анкета-заява № 1);
- 15 квітня 2023 року ОСОБА_1 підписав Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг (далі - Анкета-заява № 2);
- на підставі укладеного договору Товариство відкрило ОСОБА_1 картковий рахунок та видало кредитну картку, на яку був установлений початковий кредитний ліміт у сумі 50 000,00 гривень;
- свої зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_1 належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 62 406,68 гривень, з яких:
49 214,14 гривень - заборгованість за тілом кредиту;
13 192,54 гривень - заборгованість за простроченими відсотками.
У судове засідання представник Товариства не з'явився. 24 лютого 2025 року, до початку розгляду справи по суті, представник Товариства, Смірнова О.К., подала заяву, в якій просила справу розглядати без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечила.
Аргументи відповідача
Відповідач у судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Відзив на позовну заяву відповідач не подав.
ІІ. Процесуальні дії суду
07 листопада 2024 року суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, у якій визначив проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, призначив судове засідання на 04 грудня 2024 року.
У зв'язку з неявкою відповідача судове засідання, призначене на 04 грудня 2024 року, суд відклав на 22 січня 2025 року.
У судове засідання, призначене на 22 січня 2025 року відповідач не з'явився. Суд, вислухавши думку представника позивача, Тодуа Ш.Р., без виходу нарадчої кімнати ухвалив відкласти судове засідання на 24 лютого 2025 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Вирішуючи питання про проведення заочного розгляду справи, суд зазначає таке.
Поштовий конверт, яким відповідачеві на його місце проживання суд направляв повістку-повідомлення, повернувся до суду без вручення. На довідці про причини повернення / досилання від 13.01.2025 стоїть відмітка «повертається» та «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 83).
Суд зауважує, що листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 (провадження № 61-11723св22).
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника - суду.
Також суд повідомляв ОСОБА_1 про розгляд справи через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України (а.с. 90).
З огляду на викладене, суд ужив всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.
З огляду на те, що відповідач відзив на позовну заяву не подав, у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, а також ураховуючи те, що позивач проти ухвалення заочного рішення не заперечив, суд без оформлення окремого документа ухвалив провести заочний розгляд справи.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося
ІІІ. Обставини, які встановив суд
23 грудня 2022 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву № 1 (а.с. 36-45).
Підписанням Анкети-заяви № 1 ОСОБА_1 підтвердив, що відповідно до статті 634 Цивільного кодексу України приєднується до розділу «Загальні положення», підрозділів «Кредитні картки», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддалені канали обслуговування», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка», «Регулярні платежі» Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови і правила), що розміщені в мережі Інтернет за адресою: https://privatbank.ua/terms, в редакції, чинній на дату підписання Анкети-заяви № 1, які разом становлять змішаний договір банківського рахунка, споживчого кредиту та обслуговування платіжного інструменту та Генеральний кредитний договір в частині надання споживчих кредитів «Кредитна картка», «Оплата частинами», «Миттєва розстрочка», приймає всі права та обов'язки, встановлені в цьому договорі та зобов'язується їх належним чином виконувати.
Відповідно до п. 1 Анкети-заяви № 1 встановлені такі істотні умови договору «Кредитні картки»:
кредитодавець - Товариство (підпункт 1.1. пункту 1 Анкети-заяви № 1);
тип кредиту - відновлювальна кредитна лінія; розмір кредитного ліміту не перевищує: 200 000,00 гривень для карт «Універсальна», 200 000,00 гривень для карт «Універсальна Gold», 300 000,00 гривень для преміальної катки Platinum, 300 000,00 гривень для преміальної катки World Black Edition, 300 000,00 гривень для преміальної катки Visa Signature, 400 000,00 гривень для преміальної катки World Elite, 800 000,00 гривень для преміальної катки Infinite; строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією; мета отримання кредиту - споживчі цілі (підпункт 1.2. пункту 1 Анкети-заяви № 1);
процентна ставка - 42,0 % річних для карт Універсальна, 40,8 % річних для карт «Універсальна Gold»; щомісячна комісія за обслуговування миттєвої золотої картки «Універсальна» 20 грн, екв (підпункт 1.3. пункту 1 Анкети-заяви № 1);
повернення кредиту здійснюється шляхом: ініціювання банком дебетового переказу з рахунку клієнта, у тому числі за рахунок кредитного ліміту, у розмірі процентів, що підлягають сплаті за цим договором, першого числа календарного місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, за умови наявності невикористаного кредитного ліміту та за відсутності прострочених зобов'язань клієнта; внесення клієнтом коштів у розмірі мінімального обов'язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту (підпункт 1.4. пункту 1 Анкети-заяви № 1).
Пунктом 5 Анкети-заяви № 1 встановлені:
комісія за зняття власних коштів за миттєвою карткою «Універсальна» у банкоматах і пунктах видачі готівки Приватбанку - 1 %; у банкоматах і пунктах видачі готівки інших банків України - 1 %; у банкоматах і пунктах видачі готівки закордонних банків - 2 %;
комісія за зняття кредитних коштів у банкоматах і пунктах видачі готівки Приватбанку, будь-яких українських і закордонних банків, а також за операції з quasi-готівкою за миттєвою карткою «Універсальна» залежно від суми знятої готівки: 1-100 грн - 7 грн, 100,01-200 грн - 12 грн, 200,01-300 грн - 18 грн, 300,01-400 грн - 24 грн, 400,01-500 грн - 30 грн, 500,01-1000 грн - 47 грн, понад 1000 грн - 4 % від суми зняття.
15 квітня 2023 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву № 2 (а.с. 46-57).
Підписанням Анкети-заяви № 2 ОСОБА_1 підтвердив, що відповідно до статті 634 Цивільного кодексу України приєднується до розділу «Загальні положення», підрозділів «Кредитні картки», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддалені канали обслуговування», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка», «Автоплатежі» Умов і правил, що розміщені в мережі Інтернет за адресою: https://privatbank.ua/terms, в редакції, чинній на дату підписання Анкети-заяви № 2, які разом становлять змішаний договір банківського рахунка, споживчого кредиту та обслуговування платіжного інструменту та Генеральний кредитний договір в частині надання споживчих кредитів «Кредитна картка», «Оплата частинами», «Миттєва розстрочка», приймає всі права та обов'язки, встановлені в цьому договорі та зобов'язується їх належним чином виконувати (пункт 8 Анкети-заяви № 2).
Відповідно до п. 9 Анкети-заяви № 2 встановлені такі істотні умови договору «Кредитні картки»:
кредитодавець - Товариство (підпункт 9.1. пункту 9 Анкети-заяви № 2);
тип кредиту - відновлювальна кредитна лінія; тип платіжної картки - картка Універсальна голд; розмір кредитного ліміту не перевищує: 200 000,00 гривень для карт «Універсальна Gold»; строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією; мета отримання кредиту - споживчі цілі (підпункт 9.2. пункту 9 Анкети-заяви № 2);
процентна ставка - 40,8 % річних для карт «Універсальна Gold»; щомісячна комісія за обслуговування миттєвої золотої картки «Універсальна» 20 грн, екв (підпункт 9.3. пункту 9 Анкети-заяви № 2);
повернення кредиту здійснюється шляхом: ініціювання банком дебетового переказу з рахунку клієнта, у тому числі за рахунок кредитного ліміту, у розмірі процентів, що підлягають сплаті за цим договором, з першого по останнє число календарного місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, за умови наявності невикористаного кредитного ліміту та за відсутності прострочених зобов'язань клієнта за цим договором; внесення клієнтом коштів у розмірі мінімального обов'язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту (підпункт 9.4. пункту 9 Анкети-заяви № 2).
кошти, отримані від клієнта для погашення заборгованості за кредитом, у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за договором в повному обсязі, насамперед направляються для погашення: у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту (тіло кредиту) та прострочені проценти за користування кредитом; у другу чергу сплачуються сума кредиту (тіло кредиту) до оплати та проценти до сплати по кредиту; у третю чергу - пеня згідно з п. 2.1.1.8.1 цього договору, проценти від суми неповернутого кредиту в строк згідно з п. 2.1.1.2.12 цього договору та інші платежі відповідно до цього договору (підпункт 9.6. пункту 9 Анкети-заяви № 2);
комісія за проведення платіжної операції - сума платіжної операції, помножена на %, що відповідає тарифу за одну операцію (підпункт 9.7. пункту 9 Анкети-заяви № 2).
Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ім'я ОСОБА_1 , виданою Товариством 01.10.2024 за р. № 0000003819781101, кредитний ліміт становив:
- з 23.12.2022 до 04.09.2023 - 0,00 гривень;
- з 04.09.2023 до 01.05.2024 - 50 000,00 гривень;
- з 01.05.2024 - 0,00 гривень (а.с. 34).
Згідно з довідкою, виданою Товариством 01.10.2024 за р. № 0000003819780768 (а.с. 35), ОСОБА_1 були видані такі кредитні картки:
- Картка «Універсальна» GOLD, дата відкриття 23.12.2022, термін дії 12/26;
- Картка «Універсальна» GOLD, дата відкриття 15.04.2023, термін дії 12/26;
- Картка «Універсальна» GOLD, дата відкриття 04.09.2023, термін дії 01/27;
Згідно з розрахунком заборгованості за договором б/н від 23.12.2022, складеним Товариством, станом на 30.09.2024 заборгованість ОСОБА_1 становить 62 406,68 гривень, з яких: 49 214,14 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 13 192,54 гривень - заборгованість за простроченими відсотками (а.с. 24-26).
Згідно з випискою за договором № б/н за період з 23.12.2024 до 01.10.2024 баланс на початок періоду 0,00 гривень, баланс на кінець періоду - -62 406,68, усього витрат 122 255,90 гривень, усього надходжень 59 849,22 гривень. Перша дата операції відповідно до виписки - 03 січня 2023 року (а.с. 27-33).
ІV. Мотиви суду
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частина перша статті 4 ЦПК України).
Одним зі способів захисту цивільних прав, згідно із п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України, є примусове виконання обов'язку в натурі.
Між сторонами у справі виникли правовідносини щодо виконання зобов'язань за кредитним договором.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19.
Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша статті 611 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; розірванні договору в судовому порядку; відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частини перша, друга статті 1056-1 ЦК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постановах від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 31 травня 2022 року у справі № 194/329/15-ц Верховний Суд зазначив, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Особові рахунки та виписки з них обов'язково мають складатися на паперових та/або електронних носіях. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту (п. 57, п. 59, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75).
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками позичальника можуть бути належними і допустимими доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
У постанові від 09 лютого 2023 року у справі № 464/3214/16 Верховний Суд виснував, що по своїй суті розрахунок заборгованості не є доказом (зокрема письмовим) у розумінні статей 76, 95 ЦПК України, а є результатом вчинення арифметичних дій стороною, зокрема, позикодавцем, з метою визначення суми боргу з урахуванням умов договору, періоду користування кредитними коштами тощо, з яким суд може погодитись або ж навести свій розрахунок, виконуючи обов'язок щодо визначення належної до стягнення суми заборгованості.
Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У постанові від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
У постанові від 30 листопада 2022 року в справі № 334/3056/15 Верховний Суд зазначив, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.
Відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
V. Оцінка суду
У справі, що розглядається, ОСОБА_1 шляхом підписання Анкет-заяв отримав у Товариства кредит у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку.
В Анкетах-заявах визначені процентна ставка (40,8 % річних для карт «Універсальна Gold»), строки погашення кредиту, відповідальність за умов договору, розмір комісій за проведення платіжної операції, черговість погашення вимог за кредитним зобов'язанням.
На підтвердження виконання своїх зобов'язань за договором Товариство надало розрахунок заборгованості за договором станом на 30.09.2024 та виписку за банківським рахунком відповідача від 01.10.2024 за період з 03.01.2023 до 01.09.2024.
Поданий Товариством розрахунок суд відхиляє, адже він не є належним доказом наявності боргу за кредитним договором.
Розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення дій одної сторони (банку). Також він є внутрішнім документом Товариства та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалися кредитні кошти відповідачеві, на який строк, правильність нарахування відсотків, а також, за відсутності належних та допустимих доказів, зробити висновок, що ця заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору, та встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем.
Водночас виписку про рух коштів по картці відповідача суд приймає як доказ кредитної заборгованості, адже вона підтверджує рух коштів по конкретному банківському рахунку, містить записи про операції, здійснені відповідачем протягом операційного дня та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Згідно з указаною випискою розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором становить 62 406,68 гривень, з яких: 49 214,14 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 13 192,54 гривень - заборгованість за простроченими відсотками.
Доказів повернення ОСОБА_1 кредитних коштів матеріали справи не містять.
VІ. Висновки суду
Товариство пред'явило вимогу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в сумі 62 406,68 гривень, на підтвердження якої надало належні, допустимі, достовірні і достатні докази.
Доказів погашення зазначеної заборгованості ОСОБА_1 не надав, чим порушив права Товариства.
З огляду на викладене, суд задовольняє позов повністю.
VІІ. Судові витрати
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
Позивач сплатив судовий збір в сумі 2 422,40 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № BOJ67B43AF від 17.10.2024 (а.с. 67).
Доказів понесення інших витрат сторони не надали.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову повністю, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 247, 259, 263-265, 273, 280, 282, 288, 289, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором б/н від 23 грудня 2022 року в сумі 62 406,68 (шістдесят дві тисячі чотириста шість гривень 68 копійок) гривень, з яких:
- 49 214,14 (сорок дев'ять тисяч двісті чотирнадцять гривень 14 копійок) гривень - заборгованість за тілом кредиту;
- 13 192,54 (тринадцять тисяч сто дев'яносто дві гривні 54 копійки) гривень - заборгованість за простроченими відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» судовий збір у сумі 2 422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи:
Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Михайла Грушевського, будинок 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570).
Відповідач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Повне рішення суду складене 06 березня 2025 року.
Суддя Ю.В. Кравченко