Справа № 308/8464/24
05.03.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/65/25 за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 січня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 січня 2025 року, задоволено клопотання заступника начальника відділу СУ ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_8 про продовження строку тримання під вартою.
Продовжено строк запобіжного заходу обраного ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.12.2024 року, у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород, Закарпатської області, українця за національністю, громадянина України, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 307 КК України, у межах строку досудового розслідування, але не більше 60 днів, а саме до 10 березня 2025 року включно.
Одночасно визначено підозрюваному ОСОБА_5 заставу, достатню для забезпечення виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у розмірі 331 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 1 002 268 (один мільйон дві тисячі двісті шістдесят вісім) гривень.
Роз'яснено, що підозрюваний ОСОБА_5 або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави на ОСОБА_5 , у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України покладено обов'язки.
З матеріалів клопотання вбачається, що у провадження слідчого судді надійшло клопотання заступника начальника відділу СУ ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні № 12024071030000610, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.02.2024 року, за ч.ч. 1, 2, 3 ст. 307, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 240-1 КК України, про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород, Закарпатської області, українця за національністю, громадянина України, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 307 КК України.
Задовольняючи клопотання, слідчий суддя вказав на те, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 307 КК України, які відносяться до категорії тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, а заявлені стороною обвинувачення, передбачені п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати та не втратили своєї актуальності, у зв'язку з чим застосування більш м'яких запобіжних заходів фактично буде недостатніми для запобігання даним ризикам, а також те, що обставини, які стали підставою для продовження строку досудового розслідування, зокрема, складність кримінального провадження та тривалість проведення судових експертиз є об'єктивними, тоді як неможливість завершення досудового розслідування зумовлена потребами в проведенні ряду процесуальних дій, слідчий суддя прийшов до висновку, що запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 необхідно продовжити на строк до 10.03.2025 включно з раніше визначеним йому розміром застави та покладенням у разі її внесення відповідних процесуальних обов'язків.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 вказує на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді є необґрунтованою, незаконною, такою, що підлягає скасуванню. Зазначає, що слідчим суддею безпідставно зроблено висновок про неможливість застосування до його підзахисного більш м?якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою з правом внесення застави у розмірі 1 002 268 грн. Стверджує, що слідим у клопотанні не наведено жодних доказів, які б свідчили про реальне існування хоча б одного ризику. Звертає увагу на те, що судом першої інстанції не враховані дані про особу підозрюваного, які характеризують його вкрай позитивно, що свідчать про можливість застосування щодо нього більш м?якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки такий є занадто суворим та недоцільним. Окрім цього зазначає, що застава у розмірі 1 002 268 грн. є занадто велика та являється надмірним тягарем для нього та для його сім?ї. Просить суд, скасувати частково оскаржувану ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою обрати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який полягатиме у забороні покидати своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга розглядається за відсутності прокурора, підозрюваного та його захисника, неявка яких, з огляду на положення ч. 4 ст. 405 КПК України, не перешкоджає її розгляду. Приймаючи рішення про розгляд справи за відсутності вищевказаних осіб апеляційний суд бере до уваги, що учасники судового процесу належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги; заяви про відкладення розгляду апеляційної скарги не подавали.
Заслухавши суддю-доповідача про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.
У відповідності з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
З наданих суду матеріалів вбачається, що органом досудового розслідування - Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024071030000610, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.02.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 307 КК України.
Як вбачається з матеріалів клопотання, ОСОБА_5 є підозрюваним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 307 КК України.
18.09.2024 відносно підозрюваного у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до ЄРДР № 12024070000000321 від 14.06.202, ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та визначено заставу 331 (триста тридцять один) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1002268,00 грн. (один мільйон дві тисячі двісті шістдесят вісім грн).
Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою неодноразово був продовжений, востаннє ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.12.2024 строком до 07.02.2025.
Постановою старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні - начальником відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_9 винесено постанову від 30.12.2024 про об'єднання матеріалів кримінальних проваджень № 12024071030000610 від 23.02.2024 та № 12024070000000321 від 14.06.2024.
Постановою першого заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_10 від 30.01.2025 визначено в об'єднаному кримінальному провадженні № 12024071030000610 від 23.02.2024 загальний строк досудового розслідування, терміном до 16.03.2025.
Згідно матеріалів клопотання, на підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_5 , органом досудового розслідування зібрано ряд доказів, які вказують на можливу причетність останнього до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, відповідні копії зібраних органом досудового розслідування доказів містяться в матеріалах клопотання.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, клопотання про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 містить в собі обґрунтований виклад обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, подальше тримання під вартою останнього є виправданим та наведено обставини, які вказують на перешкоджання завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про обрання запобіжного заходу.
Беручи до уваги вищевикладене та зважаючи на наявність обставин, зазначених в ч. 3 ст. 199 КПК України, які виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою, а також те, що прокурором доведено, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшились, що свідчить про неможливість їх запобіганню застосуванням більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, а продовження міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою належним чином забезпечить проведення процесуальних дій і виконання процесуальних рішень у кримінальному провадженні, слідчий суддя прийшов до висновку про наявність достатніх підстав згідно вимог ст. 199 КПК України для продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 .
Як встановив слідчий суддя, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 307 КК України, враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним злочинів, в тому числі, тяжкість покарання - у разі визнання ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, а за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України - позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, тому з огляду на тяжкість та характер вказаних кримінальних правопорушень - це свідчить про існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Разом з тим, перевіряючи наявність обґрунтованої підозри, колегія суддів виходить з того, що сукупність матеріалів кримінального провадження на даній стадії розслідування, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Така позиція суду випливає й із практики Європейського Суду з прав людини про те, що «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин.
Органом досудового розслідування надано докази, які на даній стадії є достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, у яких підозрюється ОСОБА_5 . Однак, дослідження доказів з метою визнання їх такими, що можуть бути покладені в основу винуватості особи у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Апеляційний суд зауважує, що на даному етапі провадження, слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою (за стандартом «обґрунтованої підозри») для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Тому вагомість наявних доказів на підтвердження обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, доведена органами досудового розслідування та сумнівів у колегії суддів щодо їх повноти та достатності не викликає.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, апеляційний суд вважає, що з огляду на характер та конкретні обставини кримінального провадження такі існують та доводяться відповідними доказами.
Колегія суддів обґрунтованим визнає висновок слідчого судді про те, що існують передбачені ст. 177 КПК України ризики, зокрема ризики того, що підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, експерта у кримінальному провадженні з метою дачі, зміни показань на його користь, а також те, що ризик незаконного впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, а також враховуючи характер інкримінованих діянь - може знищити, сховати або спотворити речі, що мають істотне значення для встановлення всіх обставин вчинених кримінальних правопорушень, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, виходячи з обставин та тривалості вчинення кримінальних правопорушень, отримання від цього прибутку.
Крім того, слідчий суддя також дослідив доводи клопотання щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення, а саме ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.12.2024, якою строк тримання підозрюваного ОСОБА_5 під вартою продовжено до 07.02.2025 та з урахуванням необхідності виконання ряду процесуальних дій.
Отже, колегія суддів вважає, що висновки слідчого судді про необхідність збереження обраного запобіжного заходу та продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 належним чином мотивовані та підтверджуються наданими матеріалами. В клопотанні зазначені законні та обґрунтовані підстави, які вказують на необхідність продовження обраного запобіжного заходу, а також, беручи до уваги характер та ступінь тяжкості злочинів у вчиненні, яких підозрюється ОСОБА_5 , апеляційний суд вважає, що слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про продовження строку його тримання під вартою.
Викладені в апеляційній скарзі доводи, зокрема, що судом не взято до уваги підстави, які достатні і необхідні для зміни підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, зокрема обставини, які з позитивного боку характеризують підозрюваного ОСОБА_5 , не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді, оскільки не спростовують висновки слідчого судді про те, що ОСОБА_5 може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України. До того ж обставини, на які посилається в апеляційній скарзі захисник, були відомі слідчому судді під час розгляду клопотання і такі враховані при прийнятті рішення про продовження підозрюваному строку дії запобіжного заходу та не спростовують по суті законне та обґрунтоване рішення слідчого судді.
Переглядаючи законність прийнятого рішення в межах доводів поданої апеляційної скарги захисника про визначення непомірного розміру застави, колегія суддів вважає, що визначений розмір застави в повній мірі узгоджується з положеннями ст. 182 та ч. 3 ст. 183 КПК України.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Як вбачається з оскарженої ухвали, слідчий суддя під час її постановлення врахував обставини кримінального правопорушення та стадію досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, а також наявність на утриманні у підозрюваного двох дітей, 2015р.н. та 2019 р.н., та залишив заставу як альтернативний запобіжний захід, яка була визначена ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 18.09.2024 у розмірі 331 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 1 002 268 (один мільйон дві тисячі двісті шістдесят вісім) гривень, який на думку апеляційного суду, є виправданим.
На даному етапі досудового розслідування, колегія суддів погоджується з рішенням слідчого судді про те, що розмір застави 331 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, буде співмірним та пропорційним щодо конкретної особи, необхідним і достатнім для забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків та досягненню завдань кримінального провадження. Визначений слідчим суддею розмір застави здатен досягти цієї мети та зможе запобігти підтвердженим ризикам та об'єктивно встановленим у кримінальному провадженні даним щодо кримінально карної діяльності ОСОБА_5 .
При цьому, апеляційний суд, окрім наведеного вище, бере до уваги й те, що стороною захисту не надано будь-яких доказів, у тому числі і про майновий стан підозрюваного ОСОБА_5 , які б свідчили про те, що визначений слідчим суддею розмір застави є завідомо непомірним для підозрюваного, що в свою чергу свідчить про те, що підстав вважати такий розмір застави завідомо непомірним для підозрюваного ОСОБА_5 апеляційним судом не встановлено.
Апеляційним суд бере до уваги аргументи, які наведені захисником підозрюваного у апеляційній скарзі, проте в даному конкретному випадку, колегія суддів приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог суспільного інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки підозрюваного і виконання процесуальних рішень по справі.
З огляду на викладене вимоги апеляційної скарги захисника щодо скасування ухвали слідчого судді про продовження щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та обрання запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, у вигляді цілодобового домашнього арешту, який полягатиме у забороні покидати своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , задоволенню не підлягають.
З урахуванням конкретних обставин та зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції», порушень норм міжнародного права та кримінального процесуального закону, які б могли стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга, доводи якої не знайшли свого підтвердження і не впливають на висновки суду першої інстанції, не може бути задоволена, а ухвалу слідчого судді суду першої інстанції, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, як законну та обґрунтовану, необхідно залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 січня 2025 року, якою продовжено відносно підозрюваного ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді