Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"07" березня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/4622/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ємельянової О.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Державної установи "Хролівський виправний центр (№140)", 62480, Харківська обл., Харківський р-н., с. Хролі, вул. Зорянська, буд. 8
до Фізичної особи - підприємця Карницького Вячеслава Вікторовича, АДРЕСА_1
простягнення 439 138,17 грн.
без виклику учасників справи
Державна установа "Хролівський виправний центр (№140)" звернулась до Господарського суду Харківської області із позовом до Фізичної особи - підприємця Карницького Вячеслава Вікторовича про стягнення боргу у загальному розмірі 439 138,17 грн., у тому числі: основний борг у розмірі 259 575,63 грн., пеня у сумі 23 802,30 грн., 3 % річних у розмірі 25 954,93 грн., інфляційні втрати у розмірі 129 805,31 грн.
Також до стягнення заявлені судові витрати.
Ухвалою суду від 30.12.2024 року позовну заяву Державної установи "Хролівський виправний центр (№140)" (вх. № 4622/24) - залишено без руху. Встановлено Державній установі "Хролівський виправний центр (№140)" строк на усунення недоліків позовної заяви - п'ять дні з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
03.01.2025 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 109/25) про уточнення позовних вимог, у якій останній, просить суд, стягнути із відповідача борг у загальному розмірі 439 138,17 грн., у тому числі: основний борг у розмірі 259 575,63 грн., пеня у сумі 23 802,30 грн., 3 % річних у розмірі 25 954,93 грн., інфляційні втрати у розмірі 129 805,31 грн., та 6 587,07 грн. судового збору.
03.01.2025 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 110/25) про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 06.01.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/4622/24. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п'ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Крім того, судом, було звернуто увагу сторін, що 18 жовтня 2023 року вводяться в дію зміни до Господарського процесуального кодексу України, якими визначено ОБОВ"ЯЗКОВА реєстрація та використання електронних кабінетів у ЄСІТС для визначеного кола учасників судового процесу у господарських справах. У разі звернення до суду із документом особи, яка зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, передбачається настання процесуальних наслідків. Учасники справи ЗОБОВ"ЯЗАНІ в всіх заявах, що подаються до суду, зазначати відомості про наявність або відсутність в них електронних кабінетів. З детальним порядком реєстрації Електронного кабінету можна ознайомитись у розділі 4 «Реєстрація та авторизація користувачів» Інструкції користувача Електронного суду ЄСІТС за посиланням http://bit.ly/3rKB9ax. Зареєструвати електронний кабінет можливо за посиланням https://id.court.gov.ua.
Як вбачається із матеріалів справи, ухвалу суду від 06.01.2026 року про відкриття провадження у справі було направлено судом на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві та яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та зазначена позивачем у позовній заяві (штрих код поштового відправлення 0610220519662).
Відповідно до наявних у матеріалах справи документів, ухвалу суду від 06.01.2025 року було повернуто 14.01.2025 року поштовим відділення «Укрпошта» на адресу суду (штрих код поштового відправлення 0610220519662).
Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року (надалі - Правила), і які регулюють відносини між ними.
Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11, 17 Правил).
Пунктом 99 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об'єкта поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.
Рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (п. 992 Правил).
Відповідно до пунктів 116, 117 Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Системний аналіз статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 року у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19).
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 року у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Крім того, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2022 року у справі № 910/1730/22 Верховний Суд зробив висновок, що якщо судове рішення направлено судом за поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про прийняття певного рішення суду. Господарського процесуального кодексу України не передбачено обов'язку суду повторно направляти на адреси учасників справи процесуальні документи, які раніше вже повернулися до суду з відміткою про неможливість вручення.
Разом з тим, суд зазначає, що згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013 року, Папазова та інші проти України від 15.03.2012 року).
Європейський суд, щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи вищевикладене, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у суді.
При цьому, як вбачається із матеріалів справи, станом на 07.03.2025 року відповідач відзив на позов не надав, у зв'язку із чим, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною першою статті 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України").
Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак відповідним правом на його подання не скористався, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду надано не було.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950 року, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд, має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
Як зазначає позивач, 04.01.2021 року між Державною установою "Хролівський виправний центр (№140)" (позивач, підрядник) та Фізичною особою - підприємцем Карницьким Вячеславов Вікторовичем (відповідач, замовник) було укладено договір підряду № Г-4.
Термін дії договору встановлюється з 02.01.2021 року і до 31.12.2021 року (пункт 19.1. договору).
Пунктом 1.1. договору, сторони погодили, що за цим договором підрядник зобов'язується виконати роботу за дорученням замовника на території підрядника, а замовник - прийняти та оплатити її на умовах цього договору.
Характер робіт: переробка земно (пункт 1.2. договору).
Найменування робіт, які замовник доручає виконати підряднику, зазначається у специфікації № 1 (пункт 1.3. договору).
Згідно пункту 2.1. договору, загальна сума договору складає: сума без ПДВ 378 750,00 грн. ПДВ не передбачено.
Пунктом 3.1. договору, сторони визначили, що замовник сплачує підряднику витрати на переробку зерна згідно повних витрат, вказаних у калькуляції на переробку 1 т зерна у розмірі 252,50 грн. (калькуляція на переробку 1 т зерна додається).
Оплата послуг здійснюється у національній валюті України шляхом перерахування замовником грошових коштів на рахунок підрядника у формі 100% передоплати, але у будь-якому разі не пізніше 3-х денного терміну з дати складання актів виконаних робіт (пункт 3.2. договору).
Пунктом 3.5. договору визначено, що робота засуджених у вихідні та святкові дні проводиться у виняткових випадках згідно діючого законодавства України по заяві замовника з оплатою праці у подвійному розмірі за годинними або денними тарифами ставки або за подвійними розцінками за переробку 1 т зерна.
Виконання робіт за цим договором здійснюється на обладнанні замовника (пункт 7.1. договору).
Згідно пункту 12.1. договору, сторони визначили, що приймання продукції по якості та кількості здійснюється відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання товару виробничо - технічного призначення і товарів народного споживання по кількості та якості № 11-6 від 15.06.1965 року, № 11-7 від 25.04.1966 року.
Перехід права власності та ризики на продукцію відбувається в момент підписання сторонами або їх уповноваженими представниками акту здачі - приймання готової продукції (накладної тощо) (пункт 12.3. договору).
Також, між сторонами було підписано:
- додаток № 1 до договору, а саме Специфікація 1 на суму 378 750,00 грн. (ПДВ не передбачено);
- додаток 2 до договору, а саме Специфікація 2;
- калькуляція (визначення ціни) на 2021 рік;
Як зазначає позивач, останнім умови договору було виконано належним чином, та виконано роботи обумовлені договором, про що свідчать підписані між сторонами акти виконаних робіт за договором № Г-4 від 04.01.2021 року, а саме:
- від 31.01.2021 року на суму 27 877,67 грн.;
- від 28.02.2021 року на суму 26 115,43 грн.;
- від 31.03.2021 року на суму 43 840,39 грн.;
- від 30.04.2021 року на суму 14 203,80 грн.;
- від 31.05.2021 року на суму 17 319,46 грн.;
- від 30.06.2021 року на суму 17 123,22 грн.;
- від 31.07.2021 року на суму 11 909,71 грн.;
- від 31.08.2021 року на суму 37 169,31 грн.;
- від 30.09.2021 року на суму 33 912,62 грн.;
- від 31.10.2021 року на суму 31 941,28 грн.;
- від 30.11.2021 року на суму 26 761,50 грн.;
- від 31.12.2021 року на суму 26 191,24 грн.
З наданих актів виконаних робіт вбачається, що позивачем виконано роботи на загальну суму 314 365,63 грн.
Проте, відповідачем в порушення умов договору оплату за виконані позивачем роботи здійснено частково, а саме на загальну суму 54 790,00 грн. (04.02.2021 року на суму 9900,00 грн., 19.02.2021 року на суму 20 000,00 грн., 01.03.2021 року на суму 9900,00 грн., 19.03.2021 року на суму 9990,00 грн., 31.03.2021 року на суму 5000,00 грн.) про що свідчать надана позивачем інформація щодо операцій з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року по договору підряду № Г-4 від 04.01.2021 року та виписки по рахунку позивача.
У зв'язку із чим, за розрахунком позивача, сума боргу становить 259 575,63 грн. та у зв'язку із порушенням відповідачем строків сплати за виконані роботи, позивачем заявлено до стягнення пеню у сумі 23 802,30 грн., 3 % річних у розмірі 25 954,93 грн., та інфляційні втрати у розмірі 129 805,31 грн.
Вищевказані обставини стали причиною звернення позивача із відповідним позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).
Обов'язковість договору до виконання сторонами встановлена статтею 629 Цивільного кодексу України.
Спірні відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору підряду, є господарськими зобов'язаннями, тому згідно зі статтями 4, 173 - 175 і частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України із урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює загальні умови виконання зобов'язання, згідно з якими зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 193 Господарського кодексу України визначено загальні умови виконання господарських зобов'язань, відповідно до яких суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина перша цієї статті); зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання (частина шоста цієї статті); не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина сьома цієї статті).
За статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 04.01.2021 року між Державною установою "Хролівський виправний центр (№140)" (позивач, підрядник) та Фізичною особою - підприємцем Карницьким Вячеславов Вікторовичем (відповідач, замовник) було укладено договір підряду № Г-4.
Пунктом 1.1. договору, сторони погодили, що за цим договором підрядник зобов'язується виконати роботу за дорученням замовника на території підрядника, а замовник - прийняти та оплатити її на умовах цього договору.
Характер робіт: переробка земно (пункт 1.2. договору).
Статтею 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові
Відповідно до частини 1 та 3 статті 843 Цивільного Кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником (частина 1 статті 844 Цивільного кодексу України).
З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що позивачем було виконано роботи на загальну суму 314 365,63 грн. про що свідчать наявні в матеріалах справи підписані сторонами акти виконаних робіт.
Проте відповідач в порушення умов договору, здійснив частково оплату на загальну суму 54 790,00 грн., у зв'язку зі чим, за розрахунком позивача, у відповідача рахується заборгованість у сумі 259 575,63 грн.
Судом було здійснено перевірку надано позивачем розрахунку суми позовних вимог щодо суми боргу у розмірі 259 575,63 грн., та встановлено що відповідні нарахування здійснено арифметично вірно.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Отже, однією із основних умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Згідно з правилами статей 627,629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для сторін, що його уклали, і виникнення прав та обов'язків у сторін відбувається на підставі умов укладеного договору.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Доказів здійснення повної оплати за спірною господарською операцією відповідач суду не надав.
Враховуючи вищевказані обставини, відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за договором, заявлена до стягнення із відповідача сума боргу у розмірі 259 575,63 грн. є обґрунтованою, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, не спростованою відповідачам та підлягає до задоволення.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивачем було нараховано відповідачу пеню у сумі 23 802,30 грн., 3 % річних у розмірі 25 954,93 грн., інфляційні втрати у розмірі 129 805,31 грн., відповідно до наданого розрахунку.
Щодо стягнення з відповідача нарахованих позивачем:
- 3 % річних у розмірі 25 954,93 грн. (за загальний період з 04.02.2021 року по 20.12.2024 року із урахуванням часткових оплат та за кожним актом виконаних робіт);
- інфляційних втрат у розмірі 129 805,31 грн. (за загальний період з травня 2021 року по листопад 2024 року із урахуванням часткових оплат та за кожним актом виконаних робіт) відповідно до надано розрахунку суми позовних вимог, суд зазначає наступне.
Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Також, суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Судом здійснено перевірку нарахованих позивачем відповідачу 3 % річних у розмірі 25 954,93 грн. (за загальний період з 04.02.2021 року по 20.12.2024 року із урахуванням часткових оплат та за кожним актом виконаних робіт), та інфляційних втрат у розмірі 129 805,31 грн. (за загальний період з травня 2021 року по листопад 2024 року із урахуванням часткових оплат та за кожним актом виконаних робіт) відповідно до надано розрахунку суми позовних вимог за допомогою онлайн - системи "Ліга-закон", та встановлено, що такі нарахування здійснено арифметично вірно, та вони підлягають до задоволення.
Щодо стягнення із відповідача нарахованої позивачем суми пені - 23 802,30 грн. (за загальний період з 04.02.2021 року по 04.07.2022 року із урахуванням часткових оплат та за кожним актом виконаних робіт), суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Згідно частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно пункту 13.2. договору, сторони визначили, що у разі порушення строків оплати замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.
Судом здійснено перевірку нарахованої позивачем відповідачу суми пені у розмірі 23 802,30 грн. (за загальний період з 04.02.2021 року по 04.07.2022 року із урахуванням часткових оплат та за кожним актом виконаних робіт) відповідно до наданого розрахунку, у онлайн системі “ЛігаЗакон», та встановив, що такі нарахування здійснено арифметично вірно, та вони підлягають до задоволення.
Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог та про стягнення із відповідача суми основного боргу у розмірі 259 575,63 грн., пені у сумі 23 802,30 грн., 3 % річних у розмірі 25 954,93 грн., та інфляційні втрати у розмірі 129 805,31 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача у розмірі 6 587,07 грн.
Керуючись статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76 - 79, 86, 129, 236 - 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Карницького Вячеслава Вікторовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Державної установи "Хролівський виправний центр (№140)" (62480, Харківська обл., Харківський р-н., с. Хролі, вул. Зорянська, буд. 8, ЄДРПОУ 14319188) борг у загальному розмірі 439 138,17 грн., у тому числі: основний борг у розмірі 259 575,63 грн., пеня у сумі 23 802,30 грн., 3 % річних у розмірі 25 954,93 грн., інфляційні втрати у розмірі 129 805,31 грн. та судовий збір у розмірі 6 587,07 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.
Реквізити сторін:
позивача: Державної установи "Хролівський виправний центр (№140)" (62480, Харківська обл., Харківський р-н., с. Хролі, вул. Зорянська, буд. 8, ЄДРПОУ 14319188);
відповідача: Фізичної особи - підприємця Карницького Вячеслава Вікторовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Повне рішення складено "07" березня 2025 р.
Суддя О.О. Ємельянова