Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
(додаткове)
26 лютого 2025 року м. ХарківСправа № 922/4265/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Пономаренко Т.О.
при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.
розглянувши заяву (вх.№4161 від 17.02.2025) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпартнер" Барчук Алєсі Вікторівни про ухвалення додаткового рішення у справі по справі
за позовом Приватного підприємства «ОНТАРІО» (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 75а/6; код ЄДРПОУ: 23925976)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпартнер" (61166, м. Харків, пр. Науки, 40; код ЄДРПОУ: 40396595)
про визнання недійсним договору
за участю представників:
позивача - Ізовіти А.М., ордер АА №1145346 від 26.11.2024;
відповідача - Барчук А.В., ордер АХ №1228051 від 23.12.2024.
29.11.2024 Приватне підприємство «ОНТАРІО» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпартнер", в якій просить суд визнати недійсним Договір №24 від 01.05.2023, укладений між Приватним підприємством «ОНТАРІО» і Товариством з обмеженою відповідальністю «СПЕЦПАРТНЕР», та застосувати правові наслідки недійсності правочину
Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.02.2025 у задоволенні позову Приватного підприємства «ОНТАРІО» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпартнер" про визнання недійсним договору відмовлено.
17.02.2025 через кабінет Електронного Суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпартнер" Барчук Алєсі Вікторівни надійшла заява (вх.№4161 від 17.02.2025) про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу витрат на правничу допомогу.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.02.2025 заяву (вх.№4161 від 17.02.2025) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпартнер" Барчук Алєсі Вікторівни про ухвалення додаткового рішення у справі прийнято до розгляду. Призначено розгляд заяви (вх.№4161 від 17.02.2025) на 26.02.2025.
25.02.2025 через кабінет Електронного Суду від представника позивача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу (вх.№5029 від 25.02.2025).
26.02.2025 через кабінет Електронного Суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення (вх.№5088 від 26.02.2025).
Присутня в судовому засіданні 26.02.2025 представник відповідача підтримала заяву (вх.№4161 від 17.02.2025) про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу витрат на правничу допомогу та просила суд задовольнити її в повному обсязі.
Представник позивача, який приймав участь в судовому засідання 26.02.2025 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, просив зменшити витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Розглянувши заяву (вх.№4161 від 17.02.2025) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпартнер" Барчук Алєсі Вікторівни про ухвалення додаткового рішення, суд приходить до висновку про її задоволення з наступних підстав.
У заяві представник відповідача просить суд стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 30 000,00 грн.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, як зазначено у частині 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частинами 2, 3 статті 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Також, суд зазначає, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а також розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відносно обґрунтованості розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу та його (розміру) пропорційності предмету спору, суд приймає до уваги, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015р., п.п.34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009р., п.80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006р., п.88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004р. та п.268 рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Враховуючи вищевикладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Аналогічна правова позиція також викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.
Суд також враховує позицію Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладену в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, де зазначено, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати: консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо.
Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.
Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, з означених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
За змістом пункту 4 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до частин третьої, четвертої та шостої статті 28 Правил адвокатської етики розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
У своїх рішеннях у справах "Баришевський проти України" від 26.02.2015 p., "Гімадуліна та інші проти України" від 10.12.2009 р., "Двойних проти України" від 12.10.2006 p., "Меріт проти України" від 30.03.2004 p., "East/West Jinnee Limited" проти України" від 23.01.2014 p. ЄСПЛ указував, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.
Сформована практика Європейського суду з прав людини заснована на тому, що заявник має право на відшкодування витрат в розмірі, який був необхідний та розумний і дійсно понесений. Зокрема, у справі "Неймайстер проти Австрії" було вирішено, що витрати на правову допомогу присуджуються в тому випадку, якщо вони були здійснені фактично, були необхідними і розумними в кількісному відношенні (пункт 43 рішення "Неймайстер проти Австрії").
Дослідивши матеріали справи суд констатує, що правовідносини між відповідачем та адвокатом Барчук А.В. на момент розгляду справи Господарським судом Харківської області підтверджуються договором про надання правничої допомоги № 21-23 від 15.12.2023, додатковою угодою №1 від 06.12.2024 до нього, а також ордером на надання правничої допомоги серії АХ №1228051 від 23.12.2024.
На підтвердження понесення відповідачем витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 30 000,00 грн. представник відповідача надав суду копії протоколу погодження гонорару адвоката від 06.12.2024, рахунку №01-25/03.02.2025 від 03.02.2025, виписки з поточного рахунку адвоката Барчук А.В. за дату «03 лютого 2025 року», акту про надання правничої допомоги №9 від 13.02.2025 до договору № 21-23 від 15.12.2023.
Згідно Протоколу погодження гонорару адвоката від 06.12.2024 сторони погодили, що у рамках договору №21-23 від 15 грудня 2023 року, укладеного між адвокатом та клієнтом, адвокат надає правничу допомогу клієнту у спорі із ПП «ОНТАРІО» про визнання недійсним договору №24 від 01.05.2023 року, укладеного між Приватним підприємством «ОНТАРІО» і Товариством з обмеженою відповідальністю «СПЕЦПАРТНЕР», та застосування правових наслідків недійсності правочину (справа №922/4265/24).
Сторони погодили, що гонорар Адвоката за правничу допомогу у спорі, визначеному у пункті 1 даного протоколу, в суді першої інстанції є фіксованим у розмірі 30 000,00 грн. (п.2.Протоколу).
Пунктом 2 частини 4 статті 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
В силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Відповідно до положень частин п'ятої, шостої статті 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Виходячи зі змісту наведених вище положень статті 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи. Такий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
У клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги представник позивача зазначив, що в поданій представником відповідача заяві відсутній детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги. У поданому відповідачем Акті про надання правничої допомоги №9 від 13.02.2025 року хоча і міститься перелік видів правової допомоги, разом з тим, не містить витрат часу на зазначені в акті види робіт (послуг). Таким чином, у порушення ст. 126 ГПК України, у документах, які долучені до клопотання, відсутній опис витрат часу для наданих правничих послуг, виконаних представником відповідача. Наданий представником відповідача Акт №9 не містить переліку наданих послуг, отже відсутня можливість визначити співмірність витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). При цьому варто зазначити, що вартість аналогічних робіт у місті Харків є значно нижчою, ніж вказано представником відповідача, що підтверджуються відкритою інформацією з Інтернет-ресурсів.
Також представник позивача зазначив, що з урахуванням складності справи та ціноутворення на правничі послуги у м. Харків, які містяться у відкритих джерелах (в тому числі, інтернет-ресурсах), вважаємо, що обсяг робіт адвоката Барчук А.В. становлять: підготовки та подання відзиву на позовну заяву (орієнтовна вартість 4000 грн); підготовка 1 (одного) клопотання (орієнтовна вартість 1500 грн); участь у 3 (трьох) судових засіданнях (орієнтовна вартість 4500 грн). З урахуванням вартості правничих послуг, вважаємо що сума судових витрат у цій частині повинна становити 10 000,00 грн.
Суд зазначає, що згідно з частинами 2, 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" . Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (пункт 131 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження №12-14гс22)).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
В даному випадку відповідач та його адвокат Барчук А.В. у Протоколу погодження гонорару адвоката від 06.12.2024 до договору про надання правничої допомоги №21-23 від 15.12.2023 погодили, що гонорар адвоката за правничу допомогу у спорі, визначеному у пункті 1 даного протоколу, в суді першої інстанції є фіксованим у розмірі 30 000,00 грн.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (пункти 133-134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21 (провадження №12-14гс22)).
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
У цій справі представник позивача доводячи неспівмірність витрат на правничу допомогу адвоката відповідача, посилається на ціноутворення на правничі послуги у м. Харків, які містяться у відкритих джерелах, в тому числі, інтернет-ресурсах., та стверджує, що вартість аналогічних робіт у місті Харків є значно нижчою. На підтвердження представник позивача надає роздруківки з Інтернет мережі прайс-листів на послуги юридичних компаній "УНІЛАВ", "вСуді",
Суд зазначає, що рекомендовані ставки за годину наданих послуг, визначені в рішеннях Ради адвокатів.
При цьому суд наголошує, що розмір гонорару визначається виключно за погодженням адвоката з клієнтом.
Прайс-листи інших юридичних компаній, на які посилається представник позивача, не є належними доказами неспівмірності.
Інших доводів та доказів неспівмірності представник позивача не надав.
З огляду на викладене та враховуючи те, що рішенням Господарського суду Харківської області від 12.02.2025 у задоволенні позову відмовлено, враховуючи складність справи та поведінку сторін під час розгляду справи, суд вважає за доцільне заяву представника відповідача про розподіл витрат на правову допомогу задовольнити в повному обсязі.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 237, 238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву (вх.№4161 від 17.02.2025) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпартнер" Барчук Алєсі Вікторівни про ухвалення додаткового рішення - задовольнити.
Стягнути з Приватного підприємства «ОНТАРІО» (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 75а/6; код ЄДРПОУ: 23925976) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпартнер" (61166, м. Харків, пр. Науки, 40; код ЄДРПОУ: 40396595) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп.
Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне додаткове рішення складено 07.03.2025.
Суддя Т.О. Пономаренко