Справа № 643/16465/24 (1-кс/643/2532/24) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/818/1/25 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: продовження строків тримання під вартою
14 січня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря - ОСОБА_5
Прокурора - ОСОБА_6
Захисника - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 26.12.2024 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -
Оскаржуваною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_9 про продовження строку тримання під вартою відносно: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - підозрюваного у кримінальному провадженні № 62024170020010656 від 28.11.2024 за ч. 5 ст. 111-1, ч. 3 ст. 436-2 КК України.
Продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» строком на 36 днів до 30.01.2025 року.
В обґрунтування прийнятого рішення слідчим суддею зазначено, що підозра ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому злочинів є достатньо обґрунтованою, існування ризиків доведено, вказана норма закону є безальтернативною для слідчого судді і не дозволяє застосувати (не продовжити застосування) до підозрюваного інший, ніж тримання під вартою, запобіжний захід.
ОСОБА_8 підозрюється органом досудового розслідування у вчиненні кримінальних правопорушень за наступних обставин: перебуваючи на посаді «майстер лісу Великобурлуцького лісництва ДП «Куп'янське лісове господарство» ОСОБА_8 був службовою особою зі складу державної лісової охорони, отже працівником правоохоронного органу.
У період збройного конфлікту збройними силами РФ в період часу з березня 2022 по 10.09.2022 окуповано смт. Великий Бурлук Куп'янського району Харківської області та наближені до нього населені пункти, що входять до території обслуговування Великобурлуцького лісництва ДП «Куп'янське лісове господарство».
ОСОБА_8 у період часу з 01.06.2022 по 10.09.2022 (більш точні дату та час під час досудового розслідування не встановлено), перебуваючи за місцем розташування структурного підрозділу Великобурлуцьке лісництво ДП «Куп'янське лісове господарство» за адресою: Харківська область, Куп'янський район, смт. Великий Бурлук, вул. Декоративна, 15, у приміщенні якого здійснював свою діяльність структурний підрозділ «Великобурлуцкое лесничество» незаконно створеного на тимчасово окупованій території України органу виконавчої влади «ГП «Купянское лесное хозяйство» Военно-гражданской администрации Купянского района Харьковской области», будучи громадянином та працівником правоохоронного органу України, порушуючи вимоги ст. ст. 17, 19, 65 Конституції України, якими передбачено обов'язок громадян України щодо захисту Вітчизни, суверенітету, незалежності й територіальної цілісності України та зобов'язання діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для усвідомлення фактів військової агресії РФ проти України, вступив у змову з невстановленими особами із складу представників окупаційної влади держави-агресора РФ та з власної ініціативи, добровільно зайняв запропоновану цими особами посаду «мастера леса Великобурлуцкого лесничества» незаконно створеного на базі ДП «Куп'янське лісове господарство» підприємства - «ГП «Купянское лесное хозяйство» Военно-гражданской администрации Купянского района Харьковской области», після чого виконував організаційно-розпорядчі обов'язки на вказаній посаді, керуючи роботою підлеглих йому працівників щодо заготівлі деревини, яка знаходилась на ділянках та складах Великобурлуцького лісництва ДП «Куп'янське лісове господарство» та перебувала на балансі цього підприємства.
Крім цього, ОСОБА_8 , будучи службовою особою правоохоронного органу України - майстром лісу Великобурлуцького лісництва ДП «Куп'янське лісове господарство», 01.02.2024 о 02:58, реалізуючи свій злочинний протиправний умисел, спрямований на поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування, заперечення збройної агресії РФ проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії РФ проти України як внутрішнього громадського конфлікту, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, використовуючи особистий профіль в месенджері «Телеграм», з ідентифікатором - іменем « ОСОБА_10 », м.т. НОМЕР_1 у Телеграм-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розміщений за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 , з аудиторією 233 учасники, розмістив коментар до новини про фіксування наслідків ворожих ударів по цивільних об'єктах Харківщини наступного змісту: «Вы дебилы, тупые имбецилы. Ваши фашисты на скорые скидывают снаряды с дронов. Вам трусят хуету. Зачем вооружение в возили в Украину до спец операции????? Не думали? А Россия не предложила вашим натовцам любимым дать гарантии о не расширении? А теперь вам не нравится, что попали вам куда-то? Так вы подстилки амереканские поедете может в Донецк ночку проведете? А лучше Горловка, одну ночь. И сразу станет ясно кто виновен и на ком крест))))) ставить надо».
Згідно висновку судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи № СЕ-19/119-24/5620-ЛД від 05.06.2024 встановлено, що у наданому на дослідження текстовому повідомленні користувача месенджеру «Telegram» з найменуванням аккаунту « ОСОБА_10 » містяться висловлювання у формі твердження з іллокуцією заперечення збройної агресії РФ проти України, збройна агресія РФ подається як внутрішній громадянський конфлікт, наявне виправдовування збройної агресії РФ проти України.
Дії ОСОБА_8 кваліфіковано органом досудового розслідування за ч. 5 ст. 111-1 КК України, як колабораційна діяльність, тобто добровільне зайняття громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території; за ч. 3 ст. 436-2 КК України, як поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування, заперечення збройної агресії РФ проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії РФ проти України як внутрішнього громадського конфлікту, вчиненому службовою особою.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити у задовленні клопотання сторони обвинувачення про продовження дії запобіжного заходу.
В обґрунтування своєї вимоги зазначає, що ОСОБА_8 , що як за української влади, так і за окупації продовжував обов'язки зі збереження саме українського лісу, перебуваючи на посаді в українському підприємстві, так як з неї його не звільняли. Щодо посту про виправдовування агресії РФ зазначив, що його месенджер «Телеграм» зламали невідомі, які, окрім виставлення вказаного у підозрі посту, направили його знайомим з його ж телефонного номеру повідомлення порнографічного характеру. Крім того, в той же час з його карткового рахунку було викрадено грошові кошти. Жодних перешкод слідству він створювати не має наміру, отже просить змінити йому запобіжний захід на більш м'який.
Окрім того вказав, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває фактично з 2022 року, про підозру ОСОБА_8 повідомлено у жовтні 2024, отже незрозуміло, чому необхідність у проведенні судових експертиз виникла лише у грудні 2024 року. Жодного з перелічених прокурором ризиків не існує, оскільки з 2022 року та лютого 2024, коли фактично вчинено дії, інкриміновані ОСОБА_8 , останній не застосовував спроб до переховування чи впливу на свідків у кримінальному провадженні, хоча мав можливість для цього. Усі свідки на тепер допитані, до того вони займають вищі, ніж ОСОБА_8 , посади, отже вплив на них чи тиск виключається.
За вказаних умов сторона захисту просить задовольнити апеляційну скаргу.
Заслухавши доповідь судді, пояснення адвоката, який підтримав вимоги апеляційної скарги, прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
З матеріалів провадження вбачається, що ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 01.11.2024 ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 29.12.2024.
Посилаючись на те, що підозра ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому злочинів цілком обґрунтована, проте до закінчення строку дії запобіжного заходу не можливо завершити досудове розслідування через складність кримінального провадження, необхідність виконати великий обсяг слідчих дій, провести складні судові експертизи зокрема, а підстави для зміни запобіжного заходу на більш м'який відсутні, так як наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, слідчий просить продовжити строк тримання ОСОБА_8 під вартою на 60 днів.
В суді прокурор підтримав викладені в клопотанні обставини, наполіг на його задоволенні та просив долучити до матеріалів клопотання постанову про продовження строку досудового розслідування від 25.12.2024 року , якою строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до 30.01.2025року.
Задовольняючи клопотання слідчого про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного слідчий суддя вважав обґрунтованою підозру у вчиненні останнім кримінального правопорушення, передбаченого . 5 ст. 111-1, ч. 3 ст. 436-2 КК України, яке підтверджене зібраними під час досудового розслідування фактичними доказами, що є наявними в матеріалах справи.
При цьому слідчим суддєю враховані положення ч. 6 ст. 176 КПК України відповідно до яких під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Слідчим у клопотанні та судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі об'єктивно враховані відомості про особу підозрюваного, вагомість наявних доказів про вчинення ним кримінального правопорушення, згідно підозри, тяжкість покарання, що загрожуватиме йому у разі визнання винуватим у вчиненні кримінального правопорушення.
На підставі викладеного, слідчий суддя дійшов висновку про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Колегія суддів, з урахуванням стадії досудового розслідування, погоджується з висновками суду першої інстанції.
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Враховуючи обсяг відомостей судового провадження, який об'єктивно свідчить, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, як вжиття запобіжних заходів у зв'язку з наявністю саме обґрунтованої підозри, так як наявні у матеріалах провадження докази, формують внутрішнє переконання причетності ОСОБА_8 до вчинення певних дій, згідно підозри.
ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжких злочинів і в разі визнання винним у їх вчиненні останньому загрожує покарання у виді позбавлення волі до 10 років.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
Правильними є і висновки суду про наявності обґрунтованої підозри, оскільки у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням конкретних обставин цього кримінального провадження та характеру дій, які інкримінуються підозрюваному, а саме того, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 111-1, ч. 3 ст. 436-2 КК України , колегія суддів вважає, що у цьому судовому провадженні є наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають усталеній практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді та вважає, що застосування до ОСОБА_8 іншого, більш м'якого виду запобіжного заходу, ніж тримання під вартою з визначенням розміру застави, не буде достатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Колегія суддів дійшла висновку, що ухвала судді суду першої інстанції, відповідно до вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, та обрання підозрюваному іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів - не вбачає.
Керуючись ст. ст. 392, 404, 405, 406, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 26.12.2024 року про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - залишити без змін.
Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
Головуючий
Судді