Справа № 642/7264/24 (1-кс/642/4218/24) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/818/106/25 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: домашній арешт
14 січня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів: - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду міста Харкова від 20 грудня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,-
Вказаною ухвалою слідчого судді було задоволено частково клопотання слідчого СВ ВП № 2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221220001669 від 12.11.2024 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Застосавано відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, в межах строку досудового розслідування до 20 лютого 2025 року, який полягає в забороні підозрюваному залишати місце свого постійного проживання у період часу з 22:00 год до 06:00 год наступного дня за виключенням випадків необхідності перебування в найближчому до місця проживання укритті під час оголошеної повітряної тривоги та отримання невідкладної медичної допомоги.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_6 протягом строку дії запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту такі обов'язки:
-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за першою вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-утримуватись від спілкування зі свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , потерпілим ОСОБА_10 у кримінальному провадженні № 12024221220001669 від 12.11.2024, окрім як з дозволу та в порядку визначеному слідчим, прокурором, або судом.
В обґрунтування прийнятого рішення слідчим суддею зазначено, що докази надані стороною обвинувачення не доводять обставину недостатності застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні. При цьому слідчий суддя приймає до уваги, що підозрюваний без застосування засобів процесуального примусу з'явився в судове засідання для розгляду відповідного клопотання
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у виглядi тримання під вартою строком на 60 днів.
В обґрунтування своєї вимоги зазначає, що ризик переховування від слідства та суду доведений, оскільки підозрюваному загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років.
Таким чином, з урахуванням воєнного стану, домашній арешт не забезпечить покладених на підозрюваного обов'язків.
У судове засідання учасники судового провадження не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань про розгляд за їх участі не подавали.
Прокурор надіслав клопотання, в якому просив провести судовий розгляд за його відсутності.
На підставі ч.4 ст.107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про можливість проведення розгляду без участі сторін та без фіксування судового засідання технічними засобами
Заслухавши доповідь судді, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
Кримінальним процесуальним кодексом України не визначено поняття обґрунтованої підозри, тому Суд, в силу вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», керується практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права. Так, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, обґрунтована підозра є нижчим стандартом доведення, ніж переконання поза розумним сумнівом, та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку. Однак таке переконання суду має бути засновано на об'єктивних фактах. Європейський Суд визначає, що «розумна підозра передбачає існування фактів або інформації, які повинні задовольнити об'єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин. Те, що позначено словом "обґрунтована", залежатиме від усіх обставин» (справа «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства», 30 August 1990, § 32).
При цьому, як національним законодавством, так і практикою Європейського суду з прав людини визначено, що висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Відповідно до вимог ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частина 4 ст.194 КПК України встановлює, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Згідно ст.181 КПК України домашній арешт може бути застосований до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі "Манчіні проти Італії", за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
На думку колегії суддів при вирішенні питання щодо застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, слідчим суддею вищезазначені вимоги Закону дотримані в повному обсязі.
З мотивувальної частини ухвали вбачається, що слідчий суддя зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону виконав та врахував їх при постановленні ухвали, а доводи апеляційної скарги прокурора є необґрунтованими.
Як встановлено слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі при розгляді клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 , 20.12.2024 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
В клопотанні слідчий вказує, що метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спроб: переховуватися підозрюваним від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків сторони обвинувачення на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у обранні запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою відносно підозрюваного.
Обгрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме: протоколом допиту потерпілого ОСОБА_10 протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками зі свідком ОСОБА_9 , протоколом огляду предмету (CD-R диску з відеозаписом), висновком товарознавчої експертизи №11099 від 03.12.2024.
Оскільки КПК України не містить визначення обґрунтованої підозри, за роз'ясненням вказаного поняття слід звернутися до практики ЄСПЛ. За загальною практикою Європейського суду з прав людини, що склалась з рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom) від 30.08.1990 року, п. 32, Series A, № 182, термін «обґрунтована підозра» у вчиненні правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Так слідчим суддею встановлено, що є доведеним, зазначені у клопотанні слідчого ризики, передбачені п.п.1,5 ч.1 ст. 177 КПК України.
В той же час інший ризик, передбачений п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, на який посилається слідчий та прокурор, слідчий суддя вважав таким, що не доведений в повному обсязі та не обґрунтований належним чином стороною обвинувачення під час розгляду даного клопотання.
В той же час у розумінні положень п. 4 ч. 1 ст. 184, п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України доведення обставин, які свідчать про існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, покладається саме на слідчого та прокурора.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
В той же час, як вбачається з апеляційної скарги прокурора, її автор обґрунтовує доведеність існування ризиків, передбачених п.1, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України лише фактом потенційної можливості ОСОБА_6 переховуватися від органів досудового розслідування та суду та знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Натомість, такі аргументи, якщо вони не ґрунтуються на доказах, визначених у ст. 84 КПК, не може вважатися належною метою обрання запобіжного заходу у розумінні ч. 1 ст. 177 КПК, оскільки по суті є припущенням.
Таким чином, під час апеляційного розгляду не встановлено обставин, за яких би підлягала задоволенню апеляційна скарга прокурора про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки не доведено, що для забезпечення дієвості кримінального провадження виключно такий запобіжний захід є необхідним.
Також колегія суддів враховує, що за наявності нових підстав, зокрема невиконання покладених на підозрюваного обов'язків орган досудового розслідування має право знову звернутись до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу.
Таким чином ухвала слідчого судді суду першої інстанції, відповідно є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, та обрання підозрюваній запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів - не вбачає.
Керуючись ч.2 ст.376, ч.6 ст.9, ст.7, ст. ст. 176-206, ст. ст. 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора залишити без змін.
Ухвалу слідчого Ленінського районного суду міста Харкова від 20 грудня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,- залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді