Справа № 240/5569/22
Головуючий у 1-й інстанції: Черняхович Ірина Едуардівна
Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.
06 березня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Матохнюка Д.Б. Граб Л.С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, треті особи на стороні відповідача - Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки, Відділ державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, треті особи на стороні відповідача - Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки, Відділ державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову Відділ державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 08.02.2022 №309710 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 8500,00 гривень.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем. Видами господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 згідно з КВЕД ДК 009:2010 (КВЕД-2005) є: 45.32 - Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 45.20 - Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 52.29 - Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 68.20 - Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 позивач є власником автомобіля (спеціалізований вантажний сідловий тягач) DAF FT XP105 за реєстраційним номером НОМЕР_3 та спеціалізованого напівпричіпа General trailers TX34CW-2FAK за реєстраційним номером НОМЕР_4 ..
З матеріалів справи вбачається, що в період з 15.12.2021 по 21.12.2021 посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на підставі направлення від 14.12.2021 №026529 здійснювалась рейдова перевірка додержання транспортними засобами вимог законодавства про автомобільний транспорт.
15 грудня 2021 року під час вказаної рейдової перевірки посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на 452 км + 811 м автомобільної дороги М-05 «Київ-Одеса» був проведений габаритно-ваговий контроль належного позивачу транспортного засобу DAF (реєстраційний номер НОМЕР_3 ) з напівпричіпом General trailers (реєстраційний номер НОМЕР_4 ), керування яким здійснював водій ОСОБА_2 .
Згідно талону зважування від 15.12.2021 (о 03:53) загальна вага транспортного засобу склала 39,32 тонни, а навантаження на осі: 1) 7,32 т; 2) 11,68 т; 3) 6,17 т 4) 6,93 т, 5) 7,55 т.
Результати зважування були зафіксовані в довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 15.12.2021 №0070206.
У зв'язку з тим, що вага транспортного засобу перевищувала дозволені вагові норми, був складений акт від 15.12.2021 №0069753 про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів, в якому зафіксовано, що фактична маса автомобіля DAF (реєстраційний номер НОМЕР_3 ) з напівпричіпом General trailers (реєстраційний номер НОМЕР_4 ) становила 39,32 тонн, при нормативно допустимій масі 40,00 тонн, а фактичні осьові навантаження склали: на передню одиничну вісь автомобіля 7,32 тонни (при нормативно допустимому значенню 11,00 тонн); на задню одиничну вісь автомобіля 11,68 тонни (при нормативно допустимому значенню 11,00 тонн); на строєнну вісь напівпричіпа 20,32 тонн (6,17 т + 6,93 т + 7,22 т) (при нормативно допустимому значенню 22,00 тонни).
Відтак, за наслідками проведеного габаритно-вагового контролю посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки був складений акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 15.12.2021 №328330, згідно якого під час перевірки належного позивачу автомобіля DAF (реєстраційний номер НОМЕР_3 ) з напівпричіпом General trailers (реєстраційний номер НОМЕР_4 ) було виявлено порушення п. 22.5 ПДР України, яке полягає у перевезенні вантажу з перевищенням встановлених габаритно-вагових норм від 5 % до 10 %, а саме навантаження на одиничну вісь автомобіля становило 11,68 т при нормативно допустимих 11,00 т.
Водій транспортного засобу ОСОБА_2 із вищезазначеним актом був ознайомлений, однак він надання письмових пояснень та підпису зазначеного акту відмовився. про що в акті є відповідна відмітка.
Відповідно до пункту 25 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Згідно наявного у матеріалах справи листа Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області від 14.01.2022 №2612/25/24-22, адресованого позивачу, розгляд справи про порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезення автомобільним транспортом по акту від 15.12.2021 №328330 був призначений на 08 лютого 2022 року о 10:00. Вказаний лист з інформацією про дату, час та місце розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт був надісланий позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отриманий ним 25.01.2022, що підтверджується матеріалами справи.
За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, Відділом державного нагляду (контролю) у Житомирській області було винесено постанову від 08.02.2022 №309710 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у сумі 8500,00 гривень за порушення вимог ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", яке полягало у перевищенні ним встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 5 відсотків, але не більше 10 відсотків, при перевезенні подільного вантажу, відповідальність за яке передбачена абзацом 14 частини 1 статті 60 цього Закону України "Про автомобільний транспорт".
Позивач, вважаючи вищезазначену постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області від 08.02.2022 №309710 протиправною, звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
Так, відповідно до наявної у матеріалах справи довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акту від 15.12.2021 №0069753 про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів, фактична маса належного позивачу транспортного засобу становила 39,32 тонн, при нормативно допустимій масі 40,00 тонни. Вказане свідчить, що загальна маси належного позивачу транспортного засобу не перевищувала визначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху вагових параметрів.
Натомість фактичні осьові навантаження автомобіля DAF (реєстраційний номер НОМЕР_3 ) з напівпричіпом General trailers (реєстраційний номер НОМЕР_4 ) на задню одиничну вісь автомобіля становили 11,68 тонни, при нормативно допустимому значенню 11,00 тонн. З наведеного вбачається, що навантаження на задню одиничну вісь автомобіля та перевищувало встановлені законом нормативні вагові параметри.
Позивач не спростовує факту перевищення належним йому транспортним засобом законодавчо встановлених вагових параметрів навантаження на осі автомобіля. Разом з тим, стверджує, що він, як власник цього транспортного засобу, не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення, оскільки така відповідальність покладається на автомобільного перевізника, яким в розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт" він не був.
Таким чином, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у даній справі, колегія суддів надає таку оцінку в межах питанням правильності визначення саме позивача (який є власником транспортного засобу), в якості суб'єкта відповідальності та накладення на нього адміністративно-господарських санкцій оскаржуваною постановою.
Водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка, а послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - це перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.
Відповідно до статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен, серед іншого, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
За правилами статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Водночас перелік необхідних документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не є вичерпним, оскільки статтею 48 Закону № 2344-III визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.
Таким чином, водій повинен мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, серед яких є товарно-транспортна накладна.
Загальними нормами Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 визначено, що ТТН - документ на вантаж, а не документ, який визначає автомобільного перевізника.
Приписами пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку № 363 від 14 жовтня1997 року, визначено:
Перевізник - фізична або юридична особа суб'єкт господарювання, який надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.
Відповідно до пункту 11.1 зазначених Правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7до цих Правил.
Колегією суддів встановлено, що водієм ОСОБА_2 під час перевірки було надано документ на вантаж, а саме товарно-транспортну накладну від 14 грудня 2021 року №80, у якій автомобільним перевізником визначено ТОВ «Агоротранс-Логістика». Разом з тим, ані коду ЄДРПОУ, ані адреси, які є обов'язковими відповідно до статті 48 Закону №2344-ІІІ, а також істотними умовами, у вказаному документі зазначено не було.
Таким чином, посадовими особами Укртрансбезпеки обгрунтовано не було взято до уваги вказану ТН №80 при визначенні автомобільного перевізника.
У справі, що розглядається, позивач є власником транспортного засобу, який перевірявся Відділом Укртрансбезпеки.
Верховний Суд у постанові від 12 жовтня 2023 року у справі № 280/3520/22 вказав, що автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, адже такі дані не завжди можуть співпадати.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22 лютого 2023 року у справі №240/22448/20 та від 22 грудня 2021 року у справі №420/3371/21.
В той же час, суд першої інстанції дійшов переконання, що у межах спірних правовідносин позивач не є суб'єктом відповідальності, передбаченої ст.60 Закону України №2344-ІІІ, оскільки таку відповідальність має нести саме автомобільний перевізник - ТОВ «Агоротранс-Логістика», який зазначений у ТТН №80 від 14 грудня 2021 року.
З даного приводу колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 №379, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2011 за №123/18861, якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.
Тобто, вказаним підзаконним нормативно-правовим актом на виконання вимог Закону 2344-ІІІ визначено, що для транспортних засобів, що перебувають, зокрема, у користуванні у фізичних чи юридичних осіб реєстраційним документом, наявність яких є обов'язковою згідно з вимогами статті 48 Закону 2344-ІІІ є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб.
Правовий висновок щодо оформлення тимчасового реєстраційного талону зробив Верховний Суд у справі № 804/8740/16, вказавши, що попри те, що наведені положення пункту 6.3 Інструкції № 379 передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, тобто не містять імперативної вказівки на отримання такого документа, все ж його наявність, відповідно і необхідність звернутися про його отримання, встановлена Законом України "Про автомобільний транспорт".
Щодо посилання суду першої інстанції на ТТН №80 від 14 грудня 2021 року, згідно якої автомобільним перевізником вантажу є саме ТОВ «Агоротранс-Логістика», колегія суддів звертає увагу на те, що загальними нормами Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 визначено, що ТТН - документ на вантаж, а не документ, який визначає автомобільного перевізника.
В апеляційній скарзі апелянт наголошує, що позивачем не було надано жодного доказу того, що транспортний засіб, власником якого є ФОП ОСОБА_1 було передано у користування іншому перевізнику ні під час перевірки транспортного засобу, ні під час розгляду справи про порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом.
Разом з цим слід зазначити, що позивач не був позбавлений права під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорту надати пояснення та/або додаткові докази щодо складення документів відносно неналежної особи.
Таким чином, в даному випадку саме позивач, який є власником спірного транспортного засобу є перевізником і, відповідно, несе відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів, оскільки факт перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів не спростовується матеріалами справи, що, насамперед, зумовлює накладення штрафу за таке порушення
Отже, беручи до уваги зазначене, колегія судів вважає, що відповідач діяв в межах наданих повноважень, відповідно до вимог Закону № 2344-ІІІ, Положення №1567 та Положення № 103, а тому висновки суду першої інстанції зроблені з порушенням вищевказаних норм матеріального права та є помилковими.
Оскаржувана постанова є правомірною, оскільки, позивач у спірних правовідносинах має статус автомобільного перевізника, а отже є суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт згідно статті 48 Закону № 2344, у зв'язку з чим наявні підстави для застосування до нього адміністративно - господарського штрафу згідно абзацу 15 частини 1 статті 60 цього ж Закону.
Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, враховуючи встановлені у справі обставини, за результатом апеляційного розгляду колегія суддів вважає, що дії відповідача, як суб"єкта владних повноважень у спірних правовідносинах, що виникли між сторонами відповідали критеріям, які наведені у ч. 2 ст. 2 КАС України, а відтак, приходить до висновку про необгрунтованність позовних вимог позивача.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з"ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.3 ст.242 КАСУ).
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права, у зв"язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, керуючись статтею 315 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Матохнюк Д.Б. Граб Л.С.