Справа № 120/3475/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Слободонюк Михайло Васильович
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
06 березня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Матохнюка Д.Б. Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
Відповідач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку.
За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 19.12.2003 була призначена пенсія по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). При цьому згідно відомостей трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 продовжувала працювати та 31.05.2010 позивач була звільнена з державної служби у зв'язку із виходом на пенсію по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу". Як слідує з наданих відповідачем 2 розрахунків, в подальшому позивачу була призначена пенсія по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу", а з 01.03.2022 ОСОБА_1 було переведено знову на пенсію по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV.
Також судом встановлено, що 27.12.2023 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з заявою, в якій просила перевести її з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України “Про державну службу» із включенням в розрахунок всіх складових заробітної плати, які відображені в довідках № 0200-06-02-8/124953 від 14.12.2023 та № 0200-06-02-8/124954 від 14.12.2023.
Згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (із змінами) після реєстрації вказана заява позивача за принципом екстериторіальності була передана на розгляд до ГУ ПФУ в м. Києві.
За результатами розгляду такої заяви та поданих документів ГУ ПФУ в м. Києві прийняло рішення №905110151516 від 29.12.2023 про відмову в перерахунку з пенсії.
Мотивами прийняття даного рішення слугувало те, що оскільки ОСОБА_1 вже була призначена пенсія згідно Закону України "Про державну службу", а Закон №889 не передбачає проведення перерахунків раніше призначених пенсій, а тому підстави для проведення перерахунку пенсії відсутні.
Листом від 08.01.2024 №0200-0307-8/2476 Головне управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області повідомило позивача про прийняте рішення від 29.12.2023.
Не погоджуючись із рішенням ГУ ПФУ в м. Києві, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом України №3723-ХІІ від 16.12.1993 " Про державну службу".
Після 01.05.2016, відповідно до статті 90 Закону України "Про державну службу" № 889-VIII, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону № 1058-IV.
Водночас, Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII також визначено право на пенсійне забезпечення (а саме - збереження права на призначення пенсії) державних службовців відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993.
Відповідно до пункту 1 частини 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VIII визнано таким, що втратив чинність Закон України Про державну службу № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно з п. 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону України Про державну службу та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до ч.1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-ІV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-ІV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно із ч. 9 ст. 37 Закону № 3723-XII пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених ч. 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно Закону № 1058-ІV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.
Таким чином, як вірно вказав суд першої інстанції, законодавство передбачає право саме на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII.
Так, як вже було встановлено судом, позивач скористалася правом на призначення пенсії державного службовця по інвалідності відповідно до Закону України Про державну службу", а з 01 березня 2022 року її було переведено з пенсії по інвалідності згідно із Законом України "Про державну службу" на пенсію по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV.
При цьому, згідно з пунктом 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV у разі якщо особі призначено пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до такого переведення.
Таким чином, в особи, якій уже було призначено пенсію за Законом України «Про державну службу», але яку переведено на інший вид пенсії, є передбачене законом право повернутися назад на пенсію державного службовця, якщо, на її думку, це буде для неї бажаним.
Водночас, подаючи 27.12.2023 заяву про переведення на пенсію за Законом України «Про державну службу», позивач додала довідки № 0200-06-02-8/124953 від 14.12.2023 та № 0200-06-02-8/124954 від 14.12.2023 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та про середні розміри надбавок та премій та інших виплат за листопад 2023 року на посаді заступника начальника управління - начальника відділу в Головному управлінні, що свідчить про її намір не повернутися на пенсію державного службовця із встановленням розміру пенсії, отримуваного до такого переведення, а про перерахунок пенсії на підставі нових довідок.
В даному випадку необхідно зазначити, що стаття 37-1 Закону №3723-ХІІ у редакції, чинній до 01 січня 2015 року, передбачала, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», яким, зокрема, статтю 37-1 Закону №3723-ХІІ викладено у новій редакції, згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктами 4, 5 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку» (далі Постанова №865, в редакції до 01 грудня 2015 року) у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України (для службовців Національного банку України відповідно до рішень його Правління) після набрання чинності Законом України від 16 січня 2003 р. №432-IV «Про внесення змін до Закону України «Про державну службу» заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу», визначається в такому порядку: 1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку; 2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.
Перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 «Про впорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (застосовується з 01 грудня 2015 року) внесено зміни до Постанови №865 й виключено пункт 4, а пункт 5 викладено в новій редакції наступного змісту: «Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики».
Слід зазначити, що вказаною постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 регламентовано лише питання щодо упорядкування структури заробітної плати та її індексації працюючим державним службовцям і не передбачено ані можливості, ані механізму перерахунку пенсії державного службовця у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати працюючого державного службовця.
Отже, з 01.12.2015 року по 01.05.2016 року чинне законодавство, яке регламентувало пенсійне забезпечення державних службовців, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців не визначало як підставу для перерахунку пенсій, призначених за ст.37 Закону України від 16.12.1993 року №3723-XII "Про державну службу". При цьому чинна у зазначений період редакція ст.37-1 Закону №3723-ХІІ не визначала передумов перерахунку пенсій, а лише відносила вирішення такого питання до компетенції Кабінету Міністрів України.
Як вже зазначалось вище, 10.12.2015 прийнято Закон України "Про державну службу" №889-VIII, який регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням.
Закон №889-VIII набув чинності 01.05.2016 року, а положення Закону України від 16.12.1993 року №3723-XII "Про державну службу" втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім ст.37, що застосовується до осіб, зазначених у п.п.10 і 12 розділу XI Закону №889-VIII).
Натомість, у статті 90 Закону №889-VIII закріплено правило, за яким пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у статті 42 якого визначено підстави для перерахунку призначених пенсій, підвищення розміру заробітку працюючих, державних службовців до яких не віднесено.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для перерахунку пенсій державних службовців у зв'язку із підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців, позаяк законодавство не регламентує ані права особи на перерахунок пенсії у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати, ані порядок і умови здійснення такого перерахунку.
Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.08.2018 року у справі №555/2183/16-а, від 26.02.2020 року у справі №508/808/16-а, від 28.10.2020 року у справі №826/16182/18, від 22.04.2021 року у справі №712/10182/17, від 03.11.2021 року у справі №373/2149/16-а.
При цьому, суд пояснив позивачу, що вона має право на отримання пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", однак без урахування довідок № 0200-06-02-8/124953 від 14.12.2023 та № 0200-06-02-8/124954 від 14.12.2023 про складові заробітної плати.
За встановлених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстави для проведення перерахунку пенсії згідно із Законом України "Про державну службу" саме із включенням в розрахунок всіх складових заробітної плати, які відображені в довідках №0200-06-02-8/124953 від 14.12.2023 та №0200-06-02-8/124954 від 14.12.2023 відсутні.
Зважаючи на наведене, рішення ГУ ПФУ в м. Києві №905110151516 від 29.12.2023 про відмову в перерахунку пенсії позивача є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.
Відтак, похідні вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити і виплачувати з 27.12.2023 позивачу пенсію по інвалідності державного службовця, відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII на підставі довідок Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 0200-0602-8/124953 від 14.12.2023 та №0200-0602-8/124954 від 14.12.2023 в розмірі 60% від заробітку, також не підлягають задоволенню.
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги позивача висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року відповідає.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що Вінницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п. 2 ч.5 ст. 328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Матохнюк Д.Б. Граб Л.С.