1[1]
17 лютого 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 травня 2024 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 травня 2024 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення.
Рішення про відмову у задоволенні скарги слідчий суддя, посилаючись на системний аналіз положень ст. ст. 214, 303 КПК України, обґрунтував тим, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення.
За результатами дослідження матеріалів скарги слідчим суддею не встановлено обґрунтованості вимог скарги, оскільки слідчий, дізнавач чи прокурор не зобов'язані вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема, ті, що не містять у собі відомостей про склад кримінального правопорушення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 травня 2024 року та постановити нову ухвалу, якою зобов'язати уповноважену особу Офісу Генерального прокурора внести відомості в ЄРДР за заявою ОСОБА_5 від 13.03.2024 року про вчинення кримінального правопорушення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_5 посилається на те, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, такою, що прийнята з істотним порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апелянт вважає, що порушення закону, допущені під час розгляду скарги на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, є суттєвими, оскільки, незважаючи на факт невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, слідчий суддя, отримавши скаргу на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, не вирішив питання стосовно порушення вимог ст. 214 КПК України, а одразу зробив висновок про відсутність бездіяльності з боку уповноважених осіб, вдаючись в оцінку і аналіз змісту поданої заяви про кримінальне правопорушення.
Оцінка слідчим суддею питання складу кримінального правопорушення, на думку апелянта, була неприпустимою з огляду на стадію кримінального провадження, а тому наявні всі підстави для скасування ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 травня 2024 року.
За таких обставин, на думку апелянта, оскаржувана ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва є незаконною та такою, що позбавляє її конституційного права на доступ до правосуддя та конституційного права на судовий захист.
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405 КПК України про те, що неприбуття учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про причини свого неприбуття, колегія суддів визнала можливим проведення апеляційного розгляду без участі учасників кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав.
Що стосується клопотання ОСОБА_5 про поновлення строку то воно, на думку колегії суддів, підлягає до задоволення, оскільки матеріали судового провадження свідчать про те, що оскаржувана ухвала від 29 травня 2024 року постановлена за відсутності скаржника, а її копія була направлена скаржниці 02 липня 2024 року, що є поважною причиною пропуску процесуального строку.
Що стосується доводів апеляційної скарги, то колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, 13.03.2024 року ОСОБА_5 на електронну адресу Офісу Генерального прокурора направила заяву про вчинення кримінального правопорушення, однак уповноважені особи не внесли відомості до ЄРДР у відповідності до вимог ст. 214 КПК України.
ОСОБА_5 звернулася до слідчого судді зі скаргою, у якій просила зобов'язати уповноважену особу Офісу Генерального прокурора внести до ЄРДР відомості, викладені у її заяві від 13.03.2024, розпочати досудове розслідування в строки, визначені ст. 214 КПК України, та надати витяг з ЄРДР.
Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_5 , слідчий суддя виходив з того, що в заяві про кримінальне правопорушення, в розумінні ст. 11 КПК України, не наведено даних, які б достовірно свідчили про наявність кримінального правопорушення, а її зміст фактично зводиться до незгоди з прийнятим рішенням та процесуальними діями судді та членів Вищої ради правосуддя.
З таким висновком погоджується і колегія суддів, виходячи з вимог закону та обставин провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь - якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до ч. 5 ст. 214 КПК України передбачено, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань, серед іншого, вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Положення ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому відомості, які вказують на ознаки складу злочину, кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
До ЄРДР вносяться не будь-які заяви, які надходять до органів досудового розслідування, а лише відомості про кримінальне правопорушення, коли такі відомості викладені особою в заяві чи повідомленні про кримінальне правопорушення.
Відповідно до висновку зробленого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Згідно ч. 1 ст. 11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Як слідує з матеріалів провадження, в заяві про вчинення кримінального правопорушення від 13.03.2024 ОСОБА_5 просила внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про вчинення кримінальних правопорушень, вчинені на її думку, під час здійснення правосуддя суддею Уманського міськрайонного суду Черкаської області та членами Вищої ради правосуддя.
Норми кримінального процесуального закону не містять будь-якого особливого порядку щодо внесення відомостей про кримінальні правопорушення до ЄРДР щодо суддів, це не означає, що всі заяви про вчинення суддями кримінального правопорушення саме під час здійснення правосуддя підлягають внесенню до ЄРДР, оскільки судді, як це передбачено ч. 1 ст. 129 Конституції, при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону.
Більш того, відповідно до ч. 2 ст. 126 Конституції України, яка визначає гарантії незалежності і недоторканості суддів, вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, що означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об'єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення. Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на час обіймання ними посади судді.
Однак, як вірно зазначив в ухвалі слідчий суддя, аналізуючи зміст заяви, вона містить припущення та суб'єктивну оцінку дій та не містить конкретних та достатніх фактичних даних, які б достовірно свідчили про наявність ознак кримінального правопорушення, що охоплюються поняттям кримінального правопорушення, визначеного ст. 11 КПК України, а її зміст фактично зводиться до непогодження з прийнятим рішенням та процесуальними діями судді та членів Вищої ради правосуддя. На переконання колегії суддів, це дозволяє зробити висновок про відсутність правової підстави для виникнення обов'язку вчинити певні дії за такою заявою щодо початку досудового розслідування кримінального провадження відповідно до положень ст. 214 КПК України.
Отже, висновки слідчого судді про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_5 ґрунтуються на вимогах закону та підтверджуються матеріалами судового провадження, а тому доводи апеляції в цій частині є неспроможними.
Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_5 , про те, що слідчий суддя, отримавши скаргу на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, не вирішив питання стосовно порушення вимог ст. 214 КПК України, а одразу зробив висновок про відсутність бездіяльності з боку уповноважених осіб, вдаючись в оцінку і аналіз змісту поданої заяви про кримінальне правопорушення, то колегія суддів зауважує, що не будь-яка заява про вчинене кримінальне правопорушення виключно з огляду на її назву набуває статусу цього документа і її подання не тягне за собою процесуальні наслідки у виді внесення відомостей до ЄРДР, оскільки вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, яких ОСОБА_5 наведено не було, а відтак, не було і бездіяльності по невнесенню відомостей до ЄРДР.
Будь - яких істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді ухвалити законне та обґрунтоване рішення, колегія суддів не вбачає.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про законність, обґрунтованість та вмотивованість постановленої слідчим суддею ухвали за скаргою ОСОБА_5 та підстав для її скасування не вбачає.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 422 КПК України, колегія суддів, -
Поновити ОСОБА_5 строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 травня 2024 року.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 травня 2024 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 7574/12504/24-к
Провадження №11-сс/824/130/2025
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_6
Доповідач ОСОБА_1