Справа № 625/145/22
Провадження № 1-кп/615/28/25
05 березня 2025 року м. Валки
Валківський районний суд Харківської області у складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022221050000107 від 14.06.2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
В провадженні Валківського районного суду Харківської області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022221050000107 від 14.06.2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Під час судового розгляду прокурором заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , який утримується під вартою.
В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_5 , будучи раніше судимим 05.12.2014 року Валківським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 317 КК України, до покарання у виді 6 років 3 місяців позбавлення волі, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та знову, повторно вчинив злочин у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, а саме, незаконне придбання та зберігання з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу, вчинене повторно.
Прокурор вважає, що на даний час щодо обвинуваченого ОСОБА_5 продовжують існувати та не зменшились ризики, передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують продовження тримання ОСОБА_5 під вартою в межах кримінального провадження, оскільки обвинувачений, перебуваючи на волі може:
- здійснити спроби переховування від суду, оскільки не має міцних соціальних зв'язків, знає про тяжкість покарання у разі його винуватим;
- незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою змусити їх змінити свої показання. Зокрема, ОСОБА_5 знайомий з свідками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ;
- вчинити інше кримінальне правопорушення, а саме, продовжити збувати наркотичні засоби, що єдиним джерелом його доходу;
- перешкодити кримінальному провадженню іншим шляхом.
При цьому більш м'які запобіжні заходи у вигляді застави, особистої поруки та особистого зобов'язання, на думку прокурора не зможуть запобігти вищезазначеним ризикам.
В судовому засіданні захисник проти задоволення клопотання про продовження тримання під вартою заперечував. Вважає, що утримання ОСОБА_5 під вартою протягом більш ніж двох з половиною років є надмірним, чим порушує його право на свободу та особисту недоторканість, гарантоване Конвенцією. Стосовно наявних ризиків вважає, що для мети запобігання переліченим ризикам, щодо його підзахисного може бути обраний більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою його зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , та покладенням на нього відповідних обов'язків, контроль за належним виконанням яких може бути забезпечений органами Національної поліції.
В судовому засіданні обвинувачений підтримав позицію захисника, пояснив суду, що утримується під вартою протягом тривалого часу, усі перелічені судом ризики на даний час не існують. Обвинувачений не має намірів переховуватись від суду, оскільки за адресою: АДРЕСА_1 , де він зареєстрований, проживає його мати, з якою він має нормальні родинні відносини. Намірів перешодити правосуддю у будь-який спосіб не має, погоджується цілодобового перебувати під домашнім арештом на період судового розгляду, виконувати процесуальні обов'язки належним чином.
Відповідно ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до п. 4 - 6 ч. 1 ст. 184 Розділу 18 КПК України клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу повинно містити:
- посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу;
- виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;
- обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Заслухавши сторін кримінального провадження, дослідивши наявні у справі документи, суд виходить з такого.
Згідно ч. 3 ст. 1 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Як слідує з рішення ЄСПЛ у справі «Адам'як проти Польщі» від 19 грудня 2006 року наявність серйозних підозр щодо участі у вчиненні тяжкого правопорушення та перспективи ухвалення вироку про значну міру покарання самі по собі не можуть бути виправданням тривалого попереднього ув'язнення.
У п. 75 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року наголошено, що тривале тримання під вартою без визначення в рішенні суду відповідних підстав є несумісним з принципом захисту від свавілля, закріпленого в п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Також у вищевказаному рішенні ЄСПЛ зазначив, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення.
По справі «Мамедова проти Росії», ЄСПЛ зазначив, що посилання на тяжкість обвинувачення як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що особа буде переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребу позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
Згідно з п. 3 ст. 5 Конвенції зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою, які мають бути чітко сформульовані (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2000 року у справі «Яблонський проти Польщі», від 23 вересня 1998 року у справі «І.А. проти Франції», від 04 жовтня 2001 року у справі «Іловецький проти Польщі»).
При цьому ЄСПЛ зазначає, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення ЄСПЛ у справі «Смирнова проти Росії» ). У всіх випадках, коли ризик ухилення обвинуваченого від слідства (суду) можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів ( рішення ЄСПЛ від 23 вересня 2008 року у справі «Вренчев проти Сербії»).
В рішенні «Тодоров проти України» ЄСПЛ зазначив, що для продовження тримання особи під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку.
З матеріалів кримінальної справи вбачається, що ОСОБА_5 був взятии під варту в залі суду на підставі ухвали слідчго судді Валківського районного суду Харківської області від 01.07.2022 року, та з того часу утримується в СІЗО.
При цьому на даний час сам по собі факт обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні тяжкого злочину та можливість отримання ним суворого покарання, за відсутності конкретних фактів ухилення його від слідства та суду, переховування, перешкоджання досудовому розслідуванню у будь-який спосіб, не свідчить про недостатність запобіжного заходу у виді домашнього арешту, неможливість застосування якого не була обґрунтована прокурором у поданому ним клопотанні про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Зазначене відповідає і практиці Європейського Суду з прав людини. Зокрема, у рішенні від 10.03.2009 року у справі «Биков проти Росії», заява № 4378/02, п. 64, Суд зазначив, що тягар доказування при вирішенні питань щодо продовжуваного позбавлення особи волі не повинен перекладатися на затриману особу, щоб вона доводила б наявність причин, які б виправдовували її звільнення з-під варти (див. постанову Європейського Суду з прав людини від 26.07.2001 року у справі «Ілійков проти Болгарії», заява № 33977/96, § 85).
Відповідно до статті 5 § 3 Конвенції кожному, кого заарештовано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, …має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, для того, щоб позбавлення свободи можна було вважати не свавільним у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції, застосування такого заходу має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 р. у справі «Нештак проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74, від 14 жовтня 2010 р. у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 2728 «Нечипорук і Йонкало проти України» (nechiporuk and yonkalo v. Ukraine) від 21 квітня 2011 року, п. 196). Поміщення під варту відповідно до статті 5 § 1 Конвенції повинно відповідати принципу пропорційності (див. справу «Ladent v. Poland», заява № 11036/03, п. 55, ЕСПЧ 2008 ... (витяги)).
Особа, яка обвинувачується у вчиненні злочину, завжди повинна бути звільнена з-під варти до суду, якщо тільки держава не може довести, що «є відповідні і достатні» причини, щоб виправдати триваюче тримання під вартою (див. справи «Wemhoff v. Germany», рішення від 27 червня 1968 р., Series A № 7, стор. 24-25, п. 12; «Yagci and Sargin v. Turkey», рішення від 8 червня 1995 р., Series A № 319-A, п. 52).
По справі «Хайрединов проти України» (38717/04, рішення від 1410.2010 року) Європейський суд по правам людини визнав порушення § 1 ст. 5 Конвенції у зв'язку з обставинами, коли національні органи не надали достатніх підстав для взяття під варту заявника, а суди не розглядали можливість застосування альтернативного запобіжного заходу.
В абз. абз. 2,5 п. 17 Інформаційного листа № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ звернув увагу судів першої та апеляційної інстанції на те, що суду необхідно враховувати вимоги дотримання розумного строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, продовження строку тримання під вартою. Загальне положення щодо розумних строків у таких випадках викладено у правовій позиції ЄСПЛ в рішенні у справі «Харченко проти України», згідно з якою «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості» (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).
З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що цілодобовий домашній арешт зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та може гарантувати запобігання ризикам перещкоджання інтересам правосуддя, а тому суд вважає, що клопотання прокурора про продовження тримання під вартою слід залишити без задоволення, змінити обвинуваченому запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт на зареєстрованим у встановленому порядку місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Даний запобіжний захід є достатнім та необхідним щодо обвинуваченого та має на меті запобіганню ризикам ухилення від суду, чи перешкоджання інтересам правосуддя іншим шляхом.
Керуючись ст. 115, 177-178, 181, 183, 193-196, 201-203, 322, 331, 369-372, 395 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без задоволення.
Змінити щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 , заборонивши йому залишати житло за вказаною адресою цілодобово починаючи з 05.03.2025 року по 05.05.2025 року.
Обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , негайно доставити до місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 і звільнити.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк до 05.05.2025 року обов'язки:
1) прибувати до суду, прокурора за першим викликом;
2) не відлучатися із населеного м. Валки без дозволу прокурора або суду;
3) утримуватися від спілкування зі свідками: ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ;
4) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
6) носити електронний засіб контролю.
Ухвала закінчує свою дію 05.05.2025 року о 24:00.
Копію ухвали передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого, а також за місцем його ув'язнення - для відома та негайного виконання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та апеляційному оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1