Справа №761/2988/25 Слідчий судя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/1721/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
27 лютого 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 22 січня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.368-5, ч.2 ст.366-2 КК України у кримінальному провадженні № 22024000000000520 від 11.06.2024,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 22 січня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 5 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України підполковника юстиції ОСОБА_8 , погоджене прокурором третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 16 год. 43 хв. 20 березня 2025 року включно.
Визначено альтернативний запобіжний захід ОСОБА_7 у вигляді застави у розмірі 16 305 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 49 371 540 грн. 00 коп.
На підставі ч.5 ст.194 КПК України у разі внесення застави покладено на підозрюваного ОСОБА_7 обов'язки.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційні скарги з доповненнями, в яких просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання.
Апелянт обґрунтовує доводи апеляційних скарг, з урахуванням доповнень до апеляційної скарги тим, що матеріали клопотання не містять обґрунтованої підозри та доказів, які б свідчили про наявність будь-якого із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, слідчий суддя лише зазначає про вірогідність їх настання, що не ґрунтується ні на матеріалах, ні на фактичних обставинах справи.
Крім того апелянт зазначає, що слідчий суддя не надав оцінки міцності соціальних зв'язків підозрюваного та тривалого часу фактичного проживання за вказаною адресою, наявності у підозрюваного місця роботи, його майнового стану, репутації, відсутності судимості, розміру майнової шкоди (така шкода відсутня), дотримання підозрюваним обов'язків, передбачених ст.42 КПК України.
Від захисника ОСОБА_10 надійшли до суду додаткові письмові пояснення, в яких вона вказує, що слідчим суддею визначено як альтернативний запобіжний захід заставу у розмірі, який є завідомо непомірним для підозрюваного, без врахування його доходу. Крім цього, слідчим суддею не враховано, що ОСОБА_7 є військовим психіатром та наркологом - науковцем у Збройних Силах України, здійснив значний вклад у розвиток та налагодження системи надання якісної психіатричної допомоги для військових.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 (в режимі ВКЗ) та його захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , які підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити, думку прокурора ОСОБА_9 , який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів доходить висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, ГСУ СБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024000000000520 від 11.06.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1 ч. 2 ст. 366-2 ст. 368-5 КК України.
20.01.2025 ОСОБА_7 затримано в порядку ст.ст. 208, 615 КПК України, а 21.01.2025 останньому повідомлено про підозру, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.368-5, ч.2 ст.366-2 КК України.
22.01.2025 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 16 год. 43 хв. 20.03.2025 року включно.
Визначено альтернативний запобіжний захід ОСОБА_7 у вигляді застави у розмірі 16 305 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 49 371 540 грн. 00 коп.
На підставі ч.5 ст.194 КПК України, у разі внесення застави, покладено на підозрюваного ОСОБА_7 наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду;
- не виїжджати за межі Київської області, а у разі проходження військової служби, за межі населеного пункту, у якому проходить військову службу, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання, роботи, засобів телефонного зв'язку або зміну місця дислокації несення служби;
- утримуватись від поза процесуального спілкування із свідками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду закордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Як вбачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
З урахуванням вказаного, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини кримінального провадження свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, у відповідності до вимог ч. 4, 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України, взявши до уваги дані, які характеризують особу підозрюваного, обставини інкримінованих йому кримінальних правопорушень, його майновий та сімейний стан, дійшов обґрунтованого висновку про визначення ОСОБА_7 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 16 305 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 49 371 540 грн. 00 коп.
Колегія суддів вважає, що з урахуванням обсягу повідомленої підозри, розміру збитків, заподіяння яких інкриміновано ОСОБА_7 , вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, та який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки ОСОБА_7 .
Підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає, а відтак доводи апеляційних скарг сторони захисту в цій частині колегія суддів відхиляє як необґрунтовані.
На переконання колегії суддів, саме такий запобіжний захід здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 .
Доводи апеляційних скарг сторони захисту про необґрунтованість повідомленої підозри, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ст.368-5, ч.2 ст.366-2 КК України.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Ионкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Таким чином, на переконання колегії суддів, сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту розгляду справи в суді, є достатньою для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про необхідність на даній стадії досудового розслідування застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів може виявитися не достатнім для забезпечення існуючих ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Твердження апелянта про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів також вважає безпідставними.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованих йому діянь, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено наявність існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають значення для кримінального провадження; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні.
Як встановлено судом, ОСОБА_7 , у випадку доведеності його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.368-5 КК України, загрожує покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, крім цього, слідчим суддею враховано, що на даний час встановлюються обставини та причетність ОСОБА_7 до кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 114-1 КК України, які підлягають доказуванню.
Тому, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 в їх сукупності, колегія суддів доходить висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи конкретні обставини інкримінованих підозрюваному ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ст.368-5, ч.2 ст.366-2 КК України, не виключена ймовірність того, що останній у разі, якщо не буде перебувати під вартою, може знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають значення для кримінального провадження, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Крім цього, виходить із встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, колегія суддів вважає, що не виключена ймовірність того, що підозрюваний ОСОБА_7 , у разі, якщо не буде обмежений у спілкуванні із свідками, яким відомі обставини інкримінованого злочину, може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, оскільки наявність ризиків впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від інших учасників кримінального провадження, свідків та дослідження їх судом.
Матеріали судового провадження також містять докази про наявність існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки, зокрема можливості ОСОБА_7 перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інше кримінальне правопорушення, які, поряд із раніше зазначеними ризиками, теж залишаються існувати та вірогідність настання яких є досить високою.
Таким чином, дослідивши доводи апеляційних скарг сторони захисту в цій частині, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у справі належних доказів, які б підтверджували, що встановлені слідчим суддею ризики переховування підозрюваного від органів досудового розслідування, знищення, сховання або спотворення речей, документів та незаконного впливу на свідків, на день апеляційного розгляду втратили свою актуальність.
Посилання сторони захисту на те, що підозрюваний ОСОБА_7 має сталі соціальні зв'язку, постійне місце проживання в Україні, бездоганну репутацію, є військовим психіатром, раніше не судимий, самі по собі не забезпечують впевненості у його належній процесуальній поведінці, та не свідчать про відсутність існування ризиків у кримінальному провадженні, передбачених ст. 177 КПК України, та не є достатніми підставами для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Інші доводи апеляційних скарг висновків слідчого судді не спростовують та не є підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки, як правильно встановлено слідчим суддею, даних, які б унеможливлювали тримання ОСОБА_7 під вартою, матеріали судового провадження не містять та колегією суддів також не встановлено.
Всі інші обставини, на які посилалась сторона захисту під час апеляційного розгляду, згідно вимог КПК України будуть встановлюватись під час судового розгляду по суті.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 407, 418, 422 КПК України,
постановила:
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 22 січня 2025 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_2
Судді:
ОСОБА_3 ____________ ОСОБА_4____________