Справа № 757/59012/24-к Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/1272/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
27 лютого 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_6 та представника ОСОБА_7 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖК БЕРХ ХАУС» та Обслуговуючого кооперативу «КАРДАМОН» на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17 грудня 2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні №12020000000000441 від 06.05.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, 4 ст. 358, ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 263 КК України,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17 грудня 2024 року задоволено клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні №12020000000000441 та накладено арешт на наступне нерухоме майно, а саме на:
- земельну ділянку з кадастровим номером: 2611092001:22:002:4244, що на праві власності належить ОСОБА_6 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;
- земельну ділянку з кадастровим номером: 2611092001:22:002:3335, що на праві власності належить Обслуговуючому кооперативу "КАРДАМОН" (ЄДРПОУ: 45325916);
- земельну ділянку з кадастровим номером: 2611092001:22:002:3959, що на праві власності належить ТОВ "ЖК БЕРХ ХАУС" (ЄДРПОУ: 45178021), шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу з доповненнями до неї, в якій просить ухвалу в частині накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером: 2611092001:22:002:4244, скасувати.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що в оскаржуваній ухвалі не обґрунтовано сукупність підстав та розумних підозр вважати, що таке майно відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України.
Крім того, апелянт звертає увагу на те, що накладення арешту оскаржуваною ухвалою фактично унеможливлює здійснення права управління майном, не дає можливості використовувати надані їй законом правомочності власника, чим порушує її права та законні інтереси.
Апелянт наголошує на тому, що вона не є ні підозрюваною, ні обвинуваченою в рамках даного кримінального провадження, а тому немає будь-яких правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту земельної ділянки.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_7 в інтересах ТОВ «ЖК БЕРХ ХАУС» та ОК «КАРДАМОН» подав апеляційну скаргу з доповненнями до неї, в якій просить ухвалу в частині накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером: 2611092001:22:002:3335, що на праві власності належить Обслуговуючому кооперативу "КАРДАМОН" (ЄДРПОУ: 45325916) та земельну ділянку з кадастровим номером: 2611092001:22:002:3959, що на праві власності належить ТОВ "ЖК БЕРХ ХАУС" (ЄДРПОУ: 45178021), скасувати.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що слідчий суддя не врахував, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22.11.2024 вже було скасовано арешт вказаних земельних ділянок, крім цього, слідчий суддя не врахував, що в арештованого майна відсутні ознаки, передбачені ст. 98 КПК України, оскільки прокурор не надав доказів того, що арештовані земельні ділянки були набуті кримінально протиправним шляхом або отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Прокурор та представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_9 у судове засідання повторно не прибули, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про поважні причини свого неприбуття прокурор не повідомив та клопотань про відкладення судового засідання не подав. Від представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 надійшло до суду клопотання про відкладення розгляду справи, в якому вона вказує, що не зможе прибути в судове засідання у зв'язку з хворобою, однак жодних доказів на підтвердження поважних причин свого неприбуття суду не надала.
Тому, з огляду на дотримання розумних строків розгляду справи та недопустимість зловживання процесуальними правами, колегія суддів вважає, що наведені в клопотанні підстави є неповажними для відкладення розгляду справи, а будь-яких інших об'єктивних підстав неможливості представника апелянта прибути в судове засідання, клопотання не містить.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд за відсутності осіб, які без поважних причин не прибули в судове засідання.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи представника ОСОБА_7 в інтересах ТОВ «ЖК БЕРХ ХАУС» та ОК «КАРДАМОН», який підтримав свою апеляційну скаргу з наведених підстав, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів доходить висновку, що клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження слід задовольнити, а апеляційні скарги - залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді - протягом п'яти днів з дня її оголошення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
З урахуванням наведеного, оскільки слідчим суддею розглянуто клопотання прокурора без виклику власників майна, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020000000000441 від 06.05.2020 за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, 4 ст. 358, ч. 1 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України та за фактами кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, 4 ст. 358, ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 263 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що на території Івано-Франківської області здійснює діяльність злочинна група, до складу якої входять посадові особи Поляницької ОТГ, Яремчанської міської ради, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, колишні працівники правоохоронних органів та інші особи, метою діяльності якої є незаконне виведення та привласнення земель лісового фонду та інших особливо цінних категорій земель поблизу с. Поляниця (ТК «Буковель»), реєстрацією права власності за підставними фізичними особами з числа місцевих мешканців та подальшому продажу незаконно привласнених земельних ділянок.
Встановлено, що зазначеною групою осіб привласнено близько 40 га земель лісового фонду ДП «Ворохтянське ЛГ» в с. Поляниця в безпосередній близькості до ТК «Буковель», які фактично знаходяться в 10,11,12,24, 23,30 та 31 кварталах вказаного ЛГ, на даний час це понад 200 земельних ділянок різною площею від 0,01 га до 2,5 га.
07.12.2023 в рамках кримінального провадження на підставі ухвал Печерського районного суду від 20.11.2023 накладено арешт на вказаних 6 земельних ділянок. Земельна ділянка з кадастровим номером 2611092000:20:001:0036 площею 0,41 га була об'єднана з земельними ділянками 2611092001:22:002:3785 площею 0,0781 га , 2611092001:22:002:3992 площею 0,1187 га в результаті чого утворилась земельна ділянка 2611092001:22:002:4211 площею 0.6068 га, яку в подальшому було поділено на 5 земельних ділянок, одна з яких з кадастровим номером 2611092001:22:002:4244 площею 0,4768 га включає в себе вищезгадану земельну ділянку 2611092000:20:001:0036 площею 0,41 га.
В період з 06.11.2023 по 09.11.2023 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20.10.2023 та ще кілька разів в наступному проведено огляди зовнішніх меж земель Поляницького лісництва в межах с. Поляниця, які розпорядженням Івано-Франківської обласної державної адміністрації передано у постійне користування ДП «Ворохтянський лісгосп», до якого залучено спеціаліста ДП «Науководослідний інститут землеустрою», представників лісового господарства, Поляницької сільської ради та Івано-Франківської ОДА.
Встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами: 2611092001:22:002:3953; 2611092001:22:002:4029; 2611092001:22:002:4016; 2611092001:22:002:3993; 2611092001:22:002:3994; 2611092001:22:002:4058; 2611092001:22:002:3918; 2611092001:22:002:3932; 2611092001:22:002:3909; 2611092001:22:002:3944; 2611092001:22:002:3948; 2611092001:22:002:3698; 2611092001:22:002:3947; 2611092001:22:001:1118; 2611092001:22:002:3688; 2611092001:22:002:3907; 2611092001:22:002:3925; 2611092001:22:002:3946; 2611092001:22:002:3943; 2611092001:22:002:3699; 2611092000:21:001:0011; 2611092001:22:002:3695; 2611092001:22:002:3330; 2611092001:22:002:3949; 2611092001:22:002:2682; 2611092001:22:002:3690; 2611092001:22:002:4159 2611092000:15:001:0023; 2611092001:22:002:3691; 2611092001:22:002:2683; 2611092000:21:001:0019; 2611092000:15:001:0026; 2611092000:15:001:0024; 2611092001:22:002:4162; 2611092000:21:001:0017; 2611092000:15:001:0025; 2611092001:22:002:4161; 2611092000:20:001:0035; 2611092000:21:001:0018; 2611092001:22:001:1121; 2611092001:22:002:4166; 2611092000:20:001:0034; 2611092001:22:002:3689; 2611092001:22:002:4164; 2611092001:22:002:4167; 2611092001:22:002:3945; 2611092001:22:002:3935; 2611092001:22:002:4165 повністю накладаються на межі Поляницького лісництва Ворохтянського лісового господарства. В ході досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20.11.2023 на земельні ділянки з кадастровими номерами 2611092001:22:001:1121, на земельні ділянки з кадастровими номерами: 2611092001:22:001:1147 площею 0,5 га, 2611092001:22:001:1146 площею 0.7344 га, та 2611092000:20:001:0028 ділянці площею 0.7656 га, що на праві приватної належать ОСОБА_15 , РНОКПП НОМЕР_2 , накладено арешт.
В ході досудового розслідування призначено ряд комплексних експертиз, під час виконання яких надійшли клопотання від експертних установ, про необхідність надання фото та відеоматеріалів об'єктів дослідження та матеріалів топографічно-геодезичного знімання меж досліджуваних земельних ділянок.
На виконання клопотань експертів, в період з 07.08.2024 по 08.08.2024 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24.07.2024 із залученням спеціалістів ДП «Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» та спеціалістів Управління авіації та поліції на воді НП України з використанням БПЛА «DJI Mavic 3 Pro» обладнаного камерою, проведено огляд досліджуваних земельних ділянок у тому числі ділянок з кадастровими номерами: 2611092001:22:001:1147, 2611092001:22:001:1146, 2611092000:20:001:0028, 2611092000:20:001:0028, 2611092000:22:002:4313, 2611092000:22:002:4312, 2611092000:22:002:4311, 2611092000:22:002:4310 2611092000:22:002:3861, 2611092000:22:002:4175, 2611092000:22:002:4176, 2611092000:22:002:4177, 2611092000:22:002:4178, 2611092000:22:002:4179, 2611092000:20:002:0037, 2611092000:22:002:4148.
В ході огляду встановлено, що на зазначених земельних ділянках в супереч ухвали про арешт здійснюється будівництво різного роду, у тому числі офісних, житлових та призначених для відпочинку, частина яких уже збудована та введена в експлуатацію. В ході моніторингу мережі Інтернет встановлено, що на зазначених земельних ділянках здійснюється будівництво житлового комплексу «Preluky», готельного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », котеджного містечка « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та котеджного містечка «ECO BERGHOUSE».
Згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка з кадастровим номером: 2611092001:22:002:4244 на праві власності належить ОСОБА_6 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; земельна ділянка з кадастровим номером: 2611092001:22:002:3335 на праві власності належать Обслуговуючому кооперативу "КАРДАМОН" (ЄДРПОУ: 45325916), земельна ділянка з кадастровим номером: 2611092001:22:002:3959 на праві власності належить ТОВ "ЖК БЕРХ ХАУС" (ЄДРПОУ: 45178021).
Постановою старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_16 від 09.09.2024 означені земельні ділянки визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 12020000000000441.
17.12.2024 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва задоволено клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні №12020000000000441 та накладено арешт на:
- земельну ділянку з кадастровим номером: 2611092001:22:002:4244, що на праві власності належить ОСОБА_6 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;
- земельну ділянку з кадастровим номером: 2611092001:22:002:3335, що на праві власності належить Обслуговуючому кооперативу "КАРДАМОН" (ЄДРПОУ: 45325916);
- земельну ділянку з кадастровим номером: 2611092001:22:002:3959, що на праві власності належить ТОВ "ЖК БЕРХ ХАУС" (ЄДРПОУ: 45178021), шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Так, до матеріалів клопотання долучено постанову старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_16 від 09.09.2024, якою земельні ділянки з кадастровими номерами 2611092001:22:002:4244, 2611092001:22:002:3335, 2611092001:22:002:3959, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні№ 12020000000000441.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на майно, з тих підстав, що дані земельні ділянки у встановленому законом порядку визнано речовими доказами у межах кримінального провадження та вони відповідають критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування арешту даних земельних ділянок, може призвести до його приховування, пошкодження, знищення чи відчуження.
Посилання апелянтів на невідповідність вищевказаних земельних ділянок критеріям речових доказів, є безпідставними, оскільки встановлені слідчим суддею фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що арештовані земельні ділянки можуть містити відомості, які можуть бути використані як докази факту та обставин вчинення кримінального правопорушення, а отже відповідають ознакам речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для арешту даних земельних ділянок як речових доказів з метою збереження.
Посилання власників майна на законність та добросовісність набуття права власності на дані земельні ділянки на даному етапі досудового розслідування не впливають на правильність висновків слідчого судді, оскільки такі доводи апелянтів і є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні, що підлягають перевірці і встановленню у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Доводи апеляційних скарг про те, що станом на день розгляду клопотання прокурора власники земельних ділянок не мають жодного процесуального статусу у даному кримінальному провадженні, не впливає на правильність висновків слідчого судді про наявність підстав для арешту майна, оскільки арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів, та не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах власників майна чи інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, а питання наявності події та складу кримінального правопорушення підлягає вирішенню під час судового розгляду справи по суті.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.
Посилання апелянта на те, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22.11.2024 (справа №757/53952/24-к) було скасовано арешт на вищевказані земельні ділянки, не свідчить про неможливість повторного звернення прокурора з клопотанням про арешт майна у разі виникнення такої потреби у кримінальному провадженні, оскільки чинним КПК України не встановлено таких обмежень щодо повторного звернення із клопотанням про арешт майна в ході досудового розслідування.
При цьому, колегія суддів зауважує, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку.
У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Інші зазначені в апеляційних скаргах доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Поновити ОСОБА_6 та представнику ОСОБА_7 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖК БЕРХ ХАУС», Обслуговуючого кооперативу «КАРДАМОН» строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17 грудня 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 та представника ОСОБА_7 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖК БЕРХ ХАУС», Обслуговуючого кооперативу «КАРДАМОН» залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17 грудня 2024 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_2
Судді:
ОСОБА_3 ____________ ОСОБА_4 ____________