Справа № 753/21781/24 Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/1367/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
27 лютого 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Дарницької окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду міста Києва від 20 грудня 2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні №12024100020004089 від 04 жовтня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 358 Кримінального кодексу України,
Ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду міста Києва від 20 грудня 2024 року частково задоволено клопотання прокурора Дарницької окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 .
Накладено арешт на приміщення XI/I, XI/II за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська 7, приміщення XV/IV, IX/X, IX/XI, XIII/XIII, VIII/V за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська 7, приміщення V/XV, VII/VI за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська 7 та приміщення XVII/III, XVI/VII, XIV/XII, XIV/XIV за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська 7, які на праві приватної власності належать Товариству з обмеженою відповідальністю «БУДМЕЙКСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 41169825) із забороною відчуження, розпорядження зазначеним майном.
Накладено арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:63:689:0029, 8000000000:63:689:0012, 8000000000:63:689:0037, 8000000000:63:689:0034, 8000000000:63:689:0005, 8000000000:63:689:0015, 8000000000:63:689:0028, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 7, право власності за якими не зареєстровано за жодною фізичною чи юридичною особою, із забороною відчуження, розпорядження зазначеним майном.
В іншій частині - у клопотанні відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою в частині відмовлених вимог, прокурор Дарницької окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу в цій частині та постановити нову, якою клопотання прокурора задовольнити повністю.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що слідчий суддя не взяв до уваги, що прокурором доведено поза розумним сумнівом необхідність накладення арешту у кримінальному провадженні, а також те, що право власності ТОВ «Будмейксервіс» на вказане майно здобуто внаслідок протиправних дій.
Крім того, апелянт зазначає, що відмова слідчого судді в арешті майна шляхом заборони користування ним нівелює будь-які обмеження, накладені у рамках кримінального провадження, адже Товариство фактично ухилятиметься від виконання ухвали слідчого судді і надалі отримуватиме доходи від використання майна, здобутого незаконним шляхом.
Представник ТОВ «Будмейксервіс» у судове засідання повторно не прибув, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про поважні причини свого неприбуття не повідомив та клопотань про відкладення судового засідання не подавав.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд за відсутності осіб, які без поважних причин не прибули в судове засідання.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи прокурора ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу з наведених у них підстав, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження підлягає задоволенню, а апеляційна скарга не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що ухвалу слідчого судді оголошено за відсутності прокурора, копію повного тексту оскаржуваної ухвали прокурор отримав 31.12.2024, тоді як апеляційну скаргу подав до суду 03.01.2025, тобто в межах строку, передбаченого п. 3 ч. 2, абзацом 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, тому колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, слідчим відділом Дарницького УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024100020004089 від 04.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 358 Кримінального кодексу України, а саме факт вчинення за попередньою змовою групою невстановлених осіб державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомості, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 7, на підставі завідомо підроблених документів.
Так, досудовим розслідуванням встановлений факт державної реєстрації права власності на наступний комплекс будівель:
-нежитлової будівлі літера «ХІ/І» (цифра) загальною площею 1463,0 кв.м.
-нежитлової будівлі літера «ХІ/ІІ» (цифра) загальною площею 1566,0 кв.м.,
-нежитлової будівлі літера «V/ХV»(цифра) загальною площею 872,0 кв.м.
-нежитлової будівлі літера «VII/VI» (цифра) загальною площею 647,0 кв.м.
-нежитлової будівлі літера «ХVII/ІІІ» (цифра) загальною площею 486,0 кв.м.
-нежитлової будівлі літера «ХVI/VII» (цифра) загальною площею 294,0 кв.м.
-нежитлової будівлі літера «ХIV/ХІІ» (цифра) загальною площею 582,0 кв.м.
-нежитлової будівлі літера «ХIV/XIV» (цифра) загальною площею 245,0 кв.м.,
-нежитлової будівлі літера «ХV/IV» (цифра) загальною площею 968,0 кв.м.,
-нежитлової будівлі літера «ІХ/Х» (цифра) загальною площею 88,0 кв.м.,
-нежитлової будівлі літера «ІХ/ХІ» (цифра) загальною площею 176,0 кв.м.,
-нежитлової будівлі літера «ХІІІ/ХІІІ» (цифра) загальною площею 103,0 кв.м.,
-нежитлової будівлі літера «VIII/V» (цифра) загальною площею 1595,0 кв.м.,
підставою для державної реєстрації яких відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно, став договір купівлі-продажу, серія та номер: 5973-А/5943, виданий 04.11.2003, видавник: «Українська біржа ДЕСЯТИННА».
Також, як встановлено досудовим розслідуванням, згідно з відповіддю КП «Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» вищевказані об'єкти нерухомості та на праві власності ніколи не реєструвались.
25 жовтня 2024 року проведено огляд місцевості за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 7, під час якого встановлено, що територія має обмежений доступ, обладнана парканом та контрольно-пропускними пунктами з охоронцями.
Відповідно до відомостей, які містяться в Держаному земельному кадастрі, а також Єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не встановлено відомостей, що земельні ділянки, на яких розташовані вищезазначені будівлі зареєстровано на праві власності чи користування, що вказує на те, що вказані земельні ділянки самовільно зайняті.
Крім того, відповідно до відомостей з Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва № 073-3215 від 28 жовтня 2024 року встановлено, що департамент не видавав, не реєстрував документів, які б надавали право на виконання підготовчих/будівельних робіт та не приймав в експлуатацію об'єкти будівництва за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 7.
Прокурор зазначає, що вказані вище об'єкти нерухомості розташовані за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 7 на земельних ділянках з кадастровими номерами: 8000000000:63:689:0029 (форма власності відсутня); 8000000000:63:689:0012 (форма власності: комунальна); 8000000000:63:689:0037 (форма власності відсутня); 8000000000:63:689:0034 (форма власності відсутня); 8000000000:63:689:0005 (форма власності: комунальна); 8000000000:63:689:0015 (форма власності відсутня); 8000000000:63:689:0028 (форма власності відсутня).
04.12.2024 на підставі ухвали Дарницького районного суду м. Києва №753/21781/24 від 06.11.2024 здійснено огляд вказаних вище об'єктів нерухомості, під час якого сертифікованим інженером-проектувальником зафіксовано та встановлено межі і розміри об'єктів, збудованих на підставі завідомо недостовірних документів та фактично підтверджено, що на території земельних ділянок знаходяться фізичні та юридичні особи, які не мали жодних правовстановлюючих чи дозвільних документів на земельні ділянки.
Для забезпечення належного здійснення досудового розслідування, досягнення його цілей, перелічені вище нежилі приміщення, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «БУДМЕЙКСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 41169825), за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська 7, а також земельні ділянки, на яких вони розміщені, визнано речовими доказами в кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024100020004089.
20.12.2024 ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду міста Києва частково задоволено клопотання прокурора Дарницької окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 .
Накладено арешт на приміщення XI/I, XI/II за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська 7, приміщення XV/IV, IX/X, IX/XI, XIII/XIII, VIII/V за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська 7, приміщення V/XV, VII/VI за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська 7 та приміщення XVII/III, XVI/VII, XIV/XII, XIV/XIV за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська 7, які на праві приватної власності належать Товариству з обмеженою відповідальністю «БУДМЕЙКСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 41169825) із забороною відчуження, розпорядження зазначеним майном.
Накладено арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:63:689:0029, 8000000000:63:689:0012, 8000000000:63:689:0037, 8000000000:63:689:0034, 8000000000:63:689:0005, 8000000000:63:689:0015, 8000000000:63:689:0028, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 7, право власності за якими не зареєстровано за жодною фізичною чи юридичною особою, із забороною відчуження, розпорядження зазначеним майном.
Відмовлено в частині вимог клопотання прокурора про накладення заборони користування зазначеним майном, позаяк слідчий суддя виходив з того, що перелічені у цій ухвалі об'єкти нерухомого майна та земельні ділянки використовуються у господарській діяльності ТОВ «БУДМЕЙКСЕРВІС» і прокурором не доведено, що незастосування заборони користування цим майном може призвести до їх пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, перетворення тощо.
Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.
Відповідно до статті 100 КПК України, на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя, суд накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Згідно статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Статтею 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна, накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 КПК України); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права власника майна з потребами кримінального провадження.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для накладення заборони користування переліченими в ухвалі об'єктами нерухомого майна, позаяк, у клопотанні прокурора відсутні доводи про те, що незастосування арешту майна у вигляді заборони користування майном може призвести до його зникнення, втрати або пошкодження або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, оскільки дане твердження прокурора належним чином необґрунтоване та невмотивоване.
Доводи апеляційної скарги щодо порушень судом норм КПК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.
Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Поновити прокурору Дарницької окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 строк на оскарження ухвали слідчого судді Дарницького районного суду міста Києва від 20 грудня 2024 року.
Апеляційну скаргу прокурора Дарницької окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду міста Києва від 20 грудня 2024 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_9
Судді:
ОСОБА_10 ____________ ОСОБА_11____________