Постанова
Іменем України
18 лютого 2025 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/4800/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Желепи О. В., Поливач Л. Д.,
за участю секретаря Марченка М. С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області
від 08 листопада 2024 року
в складі судді Сменюти О. Ю.
у цивільній справі №359/11818/24 Бориспільського міськрайонного суду Київської області
за заявою ОСОБА_1
про продовження обмежувального припису
заінтересована особа - ОСОБА_2
1. Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2024 року заявник - ОСОБА_1 звернулася до суду із і заявою у якій посилаючись на порушення ОСОБА_1 обмежувального припису, просила продовжити його строком на 6 місяців.
Вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 8 травня 2024 року видано обмежувальний припис відносно її брата ОСОБА_1 строком на шість місяців та вжиті такі заходи тимчасового обмеження прав.
Разом з тим, заявниця вказувала, що її брат, ОСОБА_1 , порушив даний припис, виданий на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду від 8 травня 2024 року.
Крім того, ОСОБА_1 , 09.09.2024, повторно порушив обмежувальний припис за фактом чого внесено відомості до ЄРДР та ведеться досудове слідство за ст. 3911 КК України.
У зв'язку із вищенаведеним було подано заяву про продовження строку обмежувального припису.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 листопада 2024 року у задоволенні заяви відмовлено.
Суд виходив із відсутності правових підстав для продовження обмежувального припису через недоведеність обставин на які посилалася ОСОБА_1 . А фактичні обставини справи не дозволять суду дійти висновку про наявність дійсних ризиків для життя та здоров'я заявниці.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи, у зв'язку із чим просила скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 листопада 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким продовжити обмежувальний припис ОСОБА_1 .
4. Аргументи учасників справи
4.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги обставини притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за ст. 3901 КК України та обставини відкриття кримінального провадження за ст. 3901 КК України.
Суд не врахував, що наразі розглядається також справа у суді по обвинуваченню ОСОБА_1 за ст. 1261 КК (України) (домашнє насилля), а потерпілою є заявниця.
Зазначав, що суд також не врахував численні випадки притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насилля.
5. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 листопада 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху та того ж дня витребувано матеріали справи.
03 грудня 2024 року справа надійшла до Київського апеляційного суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 грудня 2024 року відкрито провадження у справі.
6. Позиція сторін та учасників справи у судовому засіданні.
Скаржник ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити з підстав, викладених в ній. Також ОСОБА_3 пояснила, що у заявниці із братом є спір стосовно житлового будинку по АДРЕСА_1 , а саме, що рідний брат заявниці, вважає себе власником даного будинку та постійно приходить до будинку та на подвір'я і займається господарськими справами, чим порушує припис.
Заінтересована особа ОСОБА_1 належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 .
7. Позиція Київського апеляційного суду
Колегія суддів дослідила матеріали справи, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення скаржника та її представника, перевірила законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
8. Фактичні обставини справи
Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідними братом та сестрою, у яких є спір стосовно житлового будинку по АДРЕСА_1 . Зокрема брат заявниці, вважає себе власником даного будинку та постійно приходить до будинку та на подвір'я і займається господарськими справами.
Судом установлено, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 8 травня 2024 року видано обмежувальний припис відносно ОСОБА_1 строком на шість місяців та вжиті такі заходи тимчасового обмеження прав: заборонено йому перебувати у житловому будинку по АДРЕСА_1 ; наближатись на відстань 100 метрів до вказаного об'єкта нерухомого майна та місць, які часто відвідує його сестра ОСОБА_1 ; особисто та через третіх осіб розшукувати та переслідувати її, в будь-який спосіб спілкуватись з нею; вести з заявником листування, телефонні переговори та контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто та через третіх осіб.
Установлено, що вироком Бориспільського міськрайонного суду від 27 червня 2024 року ОСОБА_1 притягнутий до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ст.3901 КК України. З мотивувальної частини вироку суду вбачається, що 16 травня 2024 року ОСОБА_1 прийшов до подвір'я жилого будинку по АДРЕСА_1 та займався побутовими справами (а. с.10-11).
З копії витягу з ЄРДР від 30 жовтня 2024 року, зі змісту якого вбачається, що 25 вересня 2024 року було розпочато досудове розслідування за фактом вчинення ОСОБА_1 кримінального проступку, передбаченого ст. 3901 КК України, щодо порушення обмежувального припису 09.09.2024 (а.с.12). У заяві про продовження обмежувального припису ОСОБА_1 зазначила, що 09.09.2024 ОСОБА_1 зайшов до будинку по АДРЕСА_1 у якому перебувала сусідка ОСОБА_4 .
9. Мотиви, якими керується Київський апеляційний суд та застосовані норми права
Як вбачається з матеріалів справи правовідносини виникли з приводу продовження обмежувального припису, виданого Бориспільським міськрайонний судом Київської області 08 травня 2024 року.
Правовідносини, що є предметом судового розгляду, регулюються Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон)
За пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
Згідно з ч. 5 ст. 26 Закону за заявою осіб, визначених частиною першою цієї статті, на підставі оцінки ризиків обмежувальний припис може бути продовжений судом на строк не більше шести місяців після закінчення строку, встановленого судовим рішенням згідно з ч. 4 цієї статті.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону оцінка ризиків полягає в оцінюванні вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Під час вирішення питання щодо продовження обмежувального припису відповідно до ст. 350-7 ЦПК України суд повинен досліджувати ризики повторно вчинення насильства та настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, а не сам факт його вчинення.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі №359/10231/18.
Встановивши, що у порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України заявник не надала суду належних й допустимих доказів на підтвердження фактів вчинення ОСОБА_1 фізичного, економічного та психологічного насильства відносно неї, а також ризиків настання насильства у майбутньому, суд першої інстанції, обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 .
Зокрема суд першої інстанції установив, що на підтвердження ризиків повторного вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства заявник подала лише два письмові докази: а саме, копію вироку Бориспільського міськрайонного суду від 27 червня 2024 року та копію витягу з ЄРДР від 30 жовтня 2024 року.
Однак, з мотивувальної частини вироку суду вбачається, що 16 травня 2024 року ОСОБА_1 прийшов до подвір'я жилого будинку по АДРЕСА_1 та займався побутовими справами. Виключно у такий спосіб він порушив обмежувальний припис, виданий на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду від 08 травня 2024 року. При цьому в змісті вироку суду, як і в змісті витягу з ЄРДР від 30 жовтня 2024 року, відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 продовжив вчиняти відносно його сестри ОСОБА_1 домашнє насильство психологічного, фізичного чи економічного характеру.
З копії витягу з ЄРДР від 30 жовтня 2024 року вбачається, що 25 вересня 2024 року було розпочато досудове розслідування за фактом вчинення ОСОБА_1 кримінального проступку, передбаченого ст. 3901 КК України.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 10 лютого 2021 року у справі №761/49109/19 дійшов висновку про те, що сам факт звернення заявника до органів поліції не підтверджує факт вчинення домашнього насильства, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Досліджуючи копії витягу з ЄРДР від 30 жовтня 2024 року місцевий суд вказав, що даний доказ не підтверджує факт вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 відносно заявниці. Колегія суддів погоджується з такою оцінкою суду першої інстанції, адже з фабули витягу лише вбачається, що 09.09.2024 надійшла заява з приводу порушення ОСОБА_1 тимчасового заборонного припису.
Отже, вказаний доказ лише підтверджує звернення заявника до органів поліції, однак не підтверджує факт вчинення домашнього насильства відносно заявниці. Більше того, як зазначила сама заявниця, вказане звернення до поліції зумовлено тим, що 09.09.2024 ОСОБА_1 зайшов до будинку, у якому перебувала сусідка ОСОБА_4 , а не заявниця.
Таким чином, надані суду заявницею два докази щодо порушення тимчасового заборонного припису, стосуються саме заборони перебувати у житловому будинку по АДРЕСА_1 та наближення до такого об'єкта нерухомості, однак не стосуються вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, відносно заявниці.
З огляду на викладене, оцінюючи вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, відносно заявниці, зазначені заявницею підстави та долучені на підтвердження таких підстав докази не підтверджують ризиків настання насильства у майбутньому відносно заявниці.
Встановивши, що у порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України заявник не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження факту наявності ризиків настання насильства у майбутньому, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується колегія, обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 .
Колегія суддів, не приймає до уваги доводи скаржниці щодо неврахування судом відкритого кримінального правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 1261 КК України та щодо інших справ про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , адже таких доводів та підстав не було зазначено у заяві про продовження обмежувального припису. З огляду на положення ст. 376 ЦПК України колегія суддів також не приймає до уваги, долучені до апеляційної скарги нові докази, адже такі не подавалися до місцевого суду.
Суд першої інстанції розглянув заяву, яка була обґрунтована двома випадками порушення обмежувального припису та двома доказами, наданими на підтвердження доводів заявниці, надав оцінку таким доводам та доказам та дійшов вірного висновку про те, що надані письмові докази не містять відомостей, що стосуються предмета доказування, а саме щодо наявності ризиків настання насильства відносно заявниці у майбутньому.
10. Висновки Київського апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
За п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення без змін, а скарги без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Повний текст постанови складено 05 березня 2025 року.
Головуючий О. Ф. Мазурик
Судді О. В. Желепа
Л. Д. Поливач