Додаткова Постанова
Іменем України
18 лютого 2025 року
м. Київ
провадження №22-з/824/129/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),
судді: Желепи О. В., Поливач Л. Д.,
за участю секретаря Марченка М. С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 - Бобовича Миколи Миколайовича про ухвалення додаткового рішення
у цивільній справі №367/3003/22
за позовом ОСОБА_3
до ОСОБА_1 , ОСОБА_4
про визнання майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя, визнання правочину недійсним, визнання права власності у спільній сумісній власності подружжя,
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 вересня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2024 року апеляційну скаргу позивачки залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.
10 грудня 2024 року представник відповідача ОСОБА_1 - Бобович М. М. подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив вирішити питання про розподіл судових витрат та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12 800 грн.
03 лютого 2025 року від представника позивачки ОСОБА_5 надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, в яких останній посилаючись на зміст та обсяг наданих адвокатом відповідача послуг, що не відповідає принципу пропорційності, просив зменшити витрати на правничу допомогу до 3 200 грн.
ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, в судове засідання не з'явився. Представник ОСОБА_1 - Бобович М. М. подав клопотання, в якому просив розглянути заяву за його відсутності.
Позивачка, належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення, в судове засідання не з'явилася та свого представника не направила.
Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути заяву за відсутності сторін та їх представників.
Колегія суддів дослідила матеріали справи та приходить до висновку, що заява підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З матеріалів справи вбачається, що до заяви про ухвалення додаткового рішення представник ОСОБА_1 - Бобович М. М. долучив наступні докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу: Договір №39 про надання юридичних послуг від 10.11.2022; Акт наданих послуг від 10.12.2024 до Договору від 10.11.2022; Ордер на надання правничої допомоги Серія АА № 1060129 від 10.12.2024.
В пункті 4. 1. Договору №39 про надання юридичних послуг від 10.11.2022 адвокат Бобович М. М. та ОСОБА_1 погодили, що плата за надання юридичних послуг виконавцем розраховується погодинно та за годину роботи виконавця становить 40% мінімальної заробітної плати, встановленої законом на дату підписання сторонами Акту наданих послуг.
Згідно Акту наданих послуг від 10.12.2024, адвокат Бобович М. М. надав ОСОБА_1 наступні послуги:
1) консультація, яка була надана 08.10.2024, на подану апеляційну скаргу позивача (3 200 грн);
2) складання (підготовка) та подача відзиву на апеляційну скаргу (3 200 грн);
3) участь в судовому засіданні 26.11.2024 (3 200 грн);
4) участь в судовому засіданні 10.12.2024 (3 200 грн).
Згідно розрахунку, сума витрат на професійну правничу допомогу становить 12 800 грн.
Беручи до уваги викладене, а також враховуючи, що суд апеляційної інстанції залишив без задоволення апеляційну скаргу позивача та залишив без змін рішення суду першої інстанції, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, вважає, що наявні правові підстави для розподілу витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом в постанові від 15.09.2021 у справі №924/675/20, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менше, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України (ч. 4 ст. 137 ЦПК України). Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зазначено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і в пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Як вже вказувалося вище представник позивача Щиглов Є. О. подав клопотання про зменшення витрат відповідача ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу. Як на підставу зменшення витрат на правничу допомогу представник позивача посилався на те, що судове засідання 26.11.2024, яке адвокат Бобович М. М. включив до наданих послуг, було відкладено, а зміст поданого відзиву на апеляційну скаргу повністю дублюється із запереченнями відповідача, поданими на позовну заяву в суді першої інстанції. Щодо наданих консультацій відносно апеляційної скарги вказав, що дана справа розглядається з 2022 року, де ОСОБА_1 надавалися як усні, так і письмові пояснення, клопотання, витребовувалися та досліджувалися докази, допитувалися свідки, тощо. А тому консультації щодо апеляційної скарги протягом однієї години є перебільшеними.
Також посилався на те, що з огляду на вимоги, які ставляться до адвоката, а саме: наявності у такої особи повної вищої юридичної освіти, стажу роботи у галузі права, у зв'язку з чим такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи.
Посилаючись на викладене, а також на те, що зміст та обсяг наданих послуг, заявлений представником ОСОБА_1 як відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за складення процесуальних документів та участі у розгляді справи не відповідає принципу пропорційності, просив зменшити витрати відповідача на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції до 3 200 грн.
Проаналізувавши надані ОСОБА_1 докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, в яких зазначено здійснені адвокатом роботи (послуги), а також врахувавши заперечення позивача, колегія суддів приходить до висновку, що розмір витрат на правничу допомогу в сумі 12 800 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з огляду на наступне.
Так, на переконання колегії суддів, надання такої послуги, як консультація від 08.10.2024 на подану ОСОБА_3 апеляційну скаргу (3 200 грн) включає в себе така послуга як складання (підготовка) та подача відзиву на апеляційну скаргу (3 200 грн згідно Акту від 10.012.2024). Тому зазначення цих послуг окремо і встановлення вартості за кожну з послуг є безпідставним та не відповідає критерію реальності адвокатських послуг.
При цьому, в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують надання такої послуги, як консультація ОСОБА_1 на подану апеляційну скаргу.
Також слід враховувати, що представник ОСОБА_1 - Бобович М. М. приймав участі у розгляді справи в суді першої інстанції та обізнаний з вимогами позивачки, що в свою чергу не потребувало від нього додаткових зусиль та витрачання часу на консультацію відповідача.
Крім того, колегія суддів погоджується з доводами представника позивача, що відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу та відзив на позовну заяву фактично є ідентичними за своїм змістом (том 1, а. с. 81-85; том 2, а. с. 32-34). З цього слідує, що адвокат ОСОБА_1 - Бобович М. М. не витрачав значного обсягу часу та не докладав додаткових зусиль для підготовки відзиву на апеляційну скаргу.
Також колегія суддів погоджується з доводами представника позивача про те, що встановлена за послугу - участь представника в судовому засіданні 26.11.2024 вартість у розмірі 3 200 грн є необґрунтованою, оскільки судове засідання 26.11.2024 тривало три хвилини та було відкладено на 10.12.2024 (том 2, а. с. 86).
Ураховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що витрати на правничу допомогу у розмірі 12 800 грн, які просить стягнути відповідач ОСОБА_1 , не відповідають критеріям необхідності та розумності, з урахуванням вчиненого адвокатом об'єму дій та наданих послуг.
За вказаних обставин та з огляду на фактичний об'єм необхідних послуг, наданих адвокатом відповідача ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про наявність підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 200 грн (складання та подання відзиву на апеляційну скаргу, участь адвоката в двох судових засіданнях, з урахуванням їх тривалості), оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, з урахуванням складності справи та вчинених адвокатом дій, а також визнаний відповідачем. Тобто такий розмір витрат, з урахуванням всіх вищенаведених обставин, відповідає критерію справедливості.
Положеннями пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що заява про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню та з ОСОБА_3 підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 200 грн під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
На підставі викладеного та керуючись ст. 141, 246, 268, 270, 389 ЦПК України
Заяву представника ОСОБА_1 - Бобовича Миколи Миколайовича про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_6 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 200 (три тисячі двісті) грн 00 коп.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий О. Ф. Мазурик
Судді О. В. Желепа
Л. Д. Поливач