Справа № 141/137/25
Провадження №1-кп/141/18/25
04 березня 2025 року с-ще Оратів
Оратівський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
потерпіла ОСОБА_5 не з'явилась,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.11.2020 за № 12020025250000016 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Фронтівка Іллінецького району Вінницької області, проживає по АДРЕСА_1 , освіта середня спеціальна, не одружена, не працює, пенсіонерка, раніше не судима,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,
В провадженні суду перебуває зазначене кримінальне провадження.
Згідно обвинувального акту досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 у 2016 році, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, вчинила шахрайство за наступних обставин.
Так, відповідно до заповіту від 29.09.2008 покійна ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заповіла свою земельну ділянку з кадастровим номером 0523185800:02:000:0453, площею 1,9829 га, розташовану на території Фронтівської сільської ради Оратівської ТГ Вінницького району Вінницької області, своїй онуці ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В подальшому, ОСОБА_5 на підстані нотаріально завіреної довіреності від 15.08.2016, використовуючи довірливі родинні відносини, уповноважила свою матір ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від її імені та в її інтересах вести спадкову справу з оформлення спадкових прав на майно, що залишилось після смерті баби ОСОБА_7 , з метою отримання свідоцтва про права на спадщину та державної реєстрації належного їй права власності на нерухоме майно та оформлення документів на її ім'я, таким чином надала ОСОБА_4 права на майно, тобто на вищевказану земельну ділянку.
Однак, ОСОБА_4 шляхом зловживання довірою, використовуючи довірливі відносини з потерпілою, засновані на родинних відносинах, отримавши право на майно, вчинила протиправні дії в інтересах третьої особи, внаслідок яких вищевказана земельна ділянка без відома та всупереч волі ОСОБА_5 була оформлена на іншу особу.
Так, ОСОБА_4 всупереч інтересів своєї дочки ОСОБА_5 , без відома останньої, при цьому зловживаючи її довірою, усвідомлюючи протиправний, суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, маючи корисливий мотив щодо незаконного збагачення за рахунок чужого права на майно та корисливу мету, що полягає у незаконному збагаченні іншої особи - сестри ОСОБА_8 , в долі якої ОСОБА_4 зацікавлена, проте, без відома останньої, підробила від імені ОСОБА_5 заяву, яку в подальшому було подано до Оратівського районного суду Вінницької області про визнання позову щодо права власності вищевказаної земельної ділянки за ОСОБА_8 (яка є тіткою ОСОБА_5 , сестрою ОСОБА_4 та дочкою покійної ОСОБА_6 ) від 15.10.2016, яка не є офіційним документом, що підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи № 2686/24-21 від 26.11.2024, відповідно до якого підпис та рукописний текст, що міститься у заяві від 15.10.2016 від імені ОСОБА_5 , виконаний ОСОБА_4 .
Внаслідок вказаних протиправних, неправомірних дій ОСОБА_4 земельна ділянка з кадастром номером 0523185800:02:000:0453, площею 1,9829 га, розташована на території Фронтівської сільської ради Оратівської ТГ Вінницького району Вінницької області, була оформлена на праві власності на ім'я ОСОБА_8 . Таким чином, ОСОБА_5 заподіяна шкода у сумі 68780,01 гривень (шістдесят вісім тисяч сімсот вісімдесят гривень 01 копійок) відповідно до нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Досудовим слідством дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 1 ст. 190 КК України, як шахрайство, тобто придбання права на майно шляхом зловживання довірою.
04.03.2025 до суду надійшло клопотання обвинуваченої ОСОБА_4 від 04.03.2025 про звільнення її від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності, та закриття кримінального провадження за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Потерпіла ОСОБА_5 , будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи, 04.03.2025 в підготовче судове засідання не з'явилася.
Натомість, 04.03.2025 на електронну адресу суду надійшла заява потерпілої ОСОБА_5 від 03.03.2025 про розгляд справи № 141/137/25 за її відсутності, а також у вказаній заяві просить суд у ході розгляду справи встановити факт фальшивості письмових доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у справі № 141/1072/16-ц, та не заперечує щодо закриття даного кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 , у зв'язку зі звільненням обвинуваченої від кримінальної відповідальності внаслідок спливу строків давності.
Згідно ст. 325 КПК України, якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з'ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду.
З огляду на подану до суду заяву від 03.03.2025, враховуючи думку прокурора та обвинуваченої, розгляд справи № 141/137/25 здійснюється судом за відсутності потерпілої.
В судовому засіданні 04.03.2025 обвинувачена ОСОБА_4 подане клопотання від 04.03.2025 підтримала у повному обсязі, просила суд його задовольнити з підстав, викладених у клопотанні.
Прокурор ОСОБА_3 не заперечував щодо задоволення клопотання обвинуваченої ОСОБА_4 від 04.03.2025 та зазначив, що кримінальне провадження відносно обвинуваченого може бути закрито та звільнено обвинувачену ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст. 49 КК України, оскільки вказаний кримінальний проступок було вчинено обвинуваченою у 2016 році, а також просив вирішити питання судових витрат на залучення експертів та долю речових доказів.
Суд, заслухавши сторін кримінального провадження, розглянувши клопотання обвинуваченої ОСОБА_4 від 04.03.2025 про звільнення від кримінальної відповідальності, а також матеріали справи № 141/137/25, доходить наступних висновків.
Частинами 1, 2 ст. 1 КПК України передбачено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
Процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення (ч. 1 ст. 5 КПК України).
Згідно ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до п. 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Аналогічна норма закріплена у статті 62 Конституції України, відповідно до частини першої якої передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Тобто встановлювати вину особи можна виключно в обвинувальному вироку суду.
У справі «Грабчук проти України» Європейський суд з прав людини визнав порушення ч. 2 ст. 6 (презумпція невинуватості) та наголосив, що при закритті провадження у суді за строками давності суд не повинен висловлюватись у термінах, які не залишають сумніву щодо погляду на те, що заявниця вчинила злочин. Зокрема, у рішенні від 4 грудня 2000 року слідчий використав слова: «в діях [заявниця] є склад злочину» та «моменту, коли [заявниця] вчинила злочин», а суд зазначив, що в діяннях заявниці «вбачаються ознаки злочину, передбаченого ст. 167 КК України. Такі твердження суперечать презумпції невинуватості, а тому дії українського суду ЄСПЛ визнав такими, що порушують Конвенцію з прав людини.
Статтею 44 КК України (у редакції на час вчинення кримінального правопорушення) визначено, що особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
Згідно вимог частини четвертої статті 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Частиною першою статті 285 КПК України визначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Положеннями ст. 49 КК України визначено строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, їх відновлення, зупинення та переривання.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України (у редакції на час вчинення кримінального правопорушення) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.
Отже, матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності, у зв'язку із закінченням строків давності, є: закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК України строків; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч.ч. 2, 3 ст. 49 КК України).
Частиною другою статті 4 КК України передбачено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Як установлено судом та убачається з матеріалів справи № 141/137/25, зокрема з обвинувального акту у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.11.2020 за № 12020025250000016 за обвинуваченням ОСОБА_4 , дії обвинуваченої кваліфіковані за ч. 1 ст. 190 КК України, яке на час вчинення кримінального правопорушення (2016 рік, точний час досудовим розслідуванням не встановлено) передбачало покарання у виді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк до двохсот сорока годин, або виправні роботи на строк до двох років, або обмеженні волі на строк до трьох років. Разом з тим, на момент розгляду справи судом кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 190 КК України передбачає покарання у виді штрафу від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двохсот до двохсот сорока годин, або виправні роботи на строк до двох років, або пробаційний нагляд на строк до трьох років, або обмеження волі на той самий строк.
Відповідно до вимог статті 12 КК України (в редакції яка діяла на час вчинення кримінального правопорушення) кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України, відносилось до злочину невеликої тяжкості, однак після внесення змін до Кримінального кодексу України на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018 № 2617-VIII, який набрав чинності з 01.07.2020, вказане кримінальне правопорушення законодавцем віднесене до категорії кримінальних проступків.
Як убачається із обвинувального акту, подія кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 190 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , мала місце у 2016 році, більш точної дати та часу органом досудового розслідування не встановлено, тобто на даний час минуло більше трьох років, що є підставою для застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.
Згідно п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого. Таке звільнення є обов'язковим, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч. 4 ст. 49 КК України.
Судом установлено, що строки давності притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, закінчились, учасники кримінального провадження не заперечують щодо звільнення обвинуваченої ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі положень ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження щодо неї, а обставин щодо вчинення обвинуваченою протягом цих строків нового кримінального правопорушення певного ступеня тяжкості чи ухилення обвинуваченої від слідства або суду не виявлено.
Параграфом 2 глави 24 КПК України регламентується порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Таким чином, оскільки з дня вчинення інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, закінчилися строки давності, їх перебіг не зупинявся і не переривався, що є підставою для звільнення її від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, на що остання надала свою згоду, суд доходить висновку про можливість звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, у зв'язку з закінченням строків давності, та закриття кримінального провадження.
Порушене потерпілою у поданій заяві від 03.03.2025 питання про встановлення факту фальшивості письмових доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у справі № 141/1072/16-ц, судом не вирішується, оскільки на стадії підготовчого судового засідання положеннями КПК України не передбачено дослідження судом доказів та встановлення відповідних обставин у кримінальному провадженні.
При цьому, вирішуючи питання щодо розподілу процесуальних витрат, суд зазначає наступне.
За приписами ст. 118 КПК України одним із видів процесуальних витрат є витрати, пов'язані із залученням експертів.
Відповідно до положень частин 1, 2 ст. 122 КПК України витрати, пов'язані із залученням, зокрема експерта, несе сторона кримінального провадження, яка його залучила, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Залучення стороною обвинувачення спеціалістів, експертів спеціалізованих державних установ, проведення експертизи (обстежень і досліджень) за дорученням слідчого судді або суду здійснюються за рахунок коштів, що за цільовим призначенням виділяються таким експертним установам з Державного бюджету України.
Відповідно до ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. У разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою (ч. 1 ст. 126 КПК України).
Згідно із викладеною правовою позицією об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в постанові від 12 вересня 2022 року (справа № 203/241/17), в разі звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, у тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрите на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов'язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.
За вказаних обставин, оскільки ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 190 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження щодо неї закрито, при цьому ініціатором проведення судової почеркознавчої та технічної експертизи документів № 3569/3570/21-21 від 08.06.2021, а також судової почеркознавчої експертизи № 2686/24-21 від 26.11.2024 був орган досудового розслідування, тому відповідно до приписів статей 122, 124 КПК України витрати на проведення зазначених експертиз в загальному розмірі 11 691,44 грн необхідно віднести на рахунок держави.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог статті 100 КПК України.
Відповідно до вимог частини 4 статті 174 КПК України скасувати арешт майна.
Запобіжний захід відносно обвинуваченої під час досудового розслідування та судового розгляду не обирався.
Керуючись ст. ст. 12, 49 КК України, ст. ст. 284-286, 288, 314-316, 369-372, 376, 392-395 КПК України, суд
1. Клопотання обвинуваченої ОСОБА_4 від 04.03.2025 про звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення її до кримінальної відповідальності, задовольнити.
2. Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення її до кримінальної відповідальності.
3. Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.11.2020 за № 12020025250000016 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
4. Процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів, в загальному розмірі 11 691,44 грн віднести на рахунок держави.
5. Речовий доказ у кримінальному проваджені, а саме заяву від імені ОСОБА_5 до Оратівського районного суду Вінницької області від 15.06.2016 повернути до Оратівського районного суду Вінницької області у матеріали цивільної справи № 141/1072/16-ц.
6. На підставі ч. 4 ст. 174 КПК України арешт, накладений ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області у справі № 131/214/25 від 05.02.2025 на земельну ділянку площею 1.9829 га, з кадастровим номером 0523185800:02:000:0453, що розташована на території Фронтівської сільської ради Оратівської ТГ Вінницького району Вінницької області, власником якої є ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителька АДРЕСА_2 , на підставі рішення Оратівського районного суду Вінницької області № 141/1072/16-ц від 20.10.2016, шляхом заборони відчуження вказаної земельної ділянки - скасувати.
7. Копію ухвали суду направити потерпілій ОСОБА_5 .
Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Оратівський районний суд Вінницької області протягом семи діб з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1