Провадження 11-кп/824/2087/2025 Категорія: ч. 3 ст. 307 КК України
ЄУН 755/10458/24 Головуючий у суді 1 інстанції - ОСОБА_1
20 лютого 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3
ОСОБА_4
за участю
секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12024100000000636, внесеного до ЄРДР 21 травня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 25 липня 2024 року, яким
ОСОБА_8
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, військовозобов'язаного, працюючого неофіційно до затримання експедитором, зареєстрованого та проживаючого до затримання за адресою:
АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, та йому призначено покарання із врахуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна,
Вироком суду ОСОБА_8 визнаний винуватим у тому, що, реалізуючи злочинний корисливий умисел, спрямований на незаконне придбання, зберігання з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено, - PVP в особливо великих розмірах, ОСОБА_8 , діючи умисно, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, але не пізніше 21 травня 2024 року, незаконно придбав особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP в особливо великих розмірах масою 160,804 г, що згідно Таблиці № 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу», затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 1 серпня 2000 року № 188, є особливо великим розміром, частину якої - масою 96,228 г, почав зберігати в одному поліетиленовому пакеті за адресою власного проживання - АДРЕСА_1 , а іншу частину - 64,576 г, розфасовану у два поліетиленових пакети, у власній сумці з метою їх подальшого збуту.
У подальшому, 21 травня 2024 року о 21 год., перебуваючи на вулиці біля будинку за адресою: м. Київ, вул. Райдужна, б. 11-А, біля парадного під'їзду № 4, ОСОБА_8 , незаконно зберігаючи у власній сумці розфасовану у два поліетиленових пакети частину раніше незаконно придбаних особливо небезпечних психотропних речовин, обіг якої заборонено, - PVP, в особливо великих розмірах масою 64,576 г, був затриманий працівниками поліції у порядку ст. 208 КПК України, та у ході проведення особистого обшуку в період часу з 22.40 год. по 23.15 год., у ОСОБА_8 вилучено особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP, в особливо великих розмірах масою 64,576 г, розфасовану у два поліетиленові пакети, котрі, у свою чергу, поміщені у два окремих пакети ТОВ «НОВА ПОШТА», з частинами одягу та іграшками з метою конспірації, які ОСОБА_8 незаконно зберігав при собі з метою подальшого збуту.
Решту раніше незаконно придбаної особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено, - PVP, в особливо великих розмірах масою 96,228 г, ОСОБА_8 продовжив незаконно зберігати у приміщені квартири, в якій проживає, за адресою: АДРЕСА_1 , з метою подальшого незаконного збуту.
Під час проведення 21 травня 2024 року у період часу з 23.32 год. по 23.57 год. обшуку квартири, в якій проживає ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_1 , співробітниками правоохоронних органів виявлено поліетиленовий пакет із особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено - РУР в особливо великих розмірах масою 96,228 г, що згідно Таблиці № 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних, що знаходяться у незаконному обігу», затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 1 серпня 2000 року № 188, є особливо великим розміром, яку вилучено з місця проведення слідчої дії.
РУР згідно Постанови КМУ від 6 травня 2000 року № 770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» Список № 2 «Особливо небезпечні психотропні речовини, обіг який заборонено» в Таблиці 1, є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено.
Строк відбуття покарання ОСОБА_8 обраховується з моменту його фактичного затримання з 21 травня 2024 року, зараховано попереднє ув'язнення в строк відбуття покарання, з розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
Цим же вироком вирішено питання судових витрат та доля речових доказів.
Не оспорюючи фактичні обставини справи, кваліфікацію дій обвинуваченого та доведеності його вини, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 3 ст. 307 КК України у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна; у решті вирок залишити без змін.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначає, що суд, застосовуючи положення ст. 69 КК України, при призначенні покарання зобов'язаний не лише перерахувати обставини, що його пом'якшують, а й обґрунтувати, яким чином такі обставини істотно знизили чи мали би знизити ступінь тяжкості вчиненого злочину. Лише наявність обставин, що пом'якшують покарання, не є таким, що істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину.
На думку апелянта, пом'якшуючі обставини у виді щирого каяття, активного сприяння розкриттю злочину та збігу тяжких життєвих обставин не призвели до істотного зниження ступеня тяжкості вчиненого діяння, а судом необґрунтовано, яким чином такі обставини істотно знизили ступінь тяжкості вчиненого злочину, а лише їх перераховано. Таким чином, як зазначає прокурор, конкретні обставини вчинення інкримінованого злочину вказують на те, що підстав, які б дозволяли обґрунтовано і законно застосовувати ст. 69 КК України та призначати обвинуваченому покарання більш м'якого, ніж визначеного санкцією статті, в ході судового розгляду кримінального провадження встановлено не було.
Заслухавши доповідь судді,
- прокурора, яка підтримала доводи апеляційної скарги;
- позицію захисника, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначивши, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого, та дані про його особу, які у своїй сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення;
- обвинуваченого, який підтримав думку захисника, зазначивши, що вчинив це все внаслідок збігу тяжких життєвих обставин, що його мати померла, а він має на утриманні двох братів із алкогольною залежністю та шизофренічним розладом, а тому фактично виключно ним забезпечувалося фінансування сім'ї, проте зароблених коштів часто не вистачало, вони перебували у важкому матеріальному становищі. До цього він не вчиняв злочинів або правопорушень, не був обізнаний із можливими наслідками вчинення вказаного кримінального правопорушення. Йому обіцяли виплатити гроші, у зв'язку з чим він погодився на це. Він розказав слідчому все, що знав у справі, жалкує про вчинене;
- дослідивши наявні у справі докази, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить такого висновку.
Згідно з положеннями ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
За матеріалами кримінального провадження встановлено, що обвинувачений вину у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, встановлених судом, визнав повністю. Суд першої інстанції, з урахуванням позиції обвинуваченого, обмежився дослідженням письмових доказів у кримінальному провадженні та дійшов висновку про доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, та кваліфікував дії останнього як незаконне придбання, зберігання з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини в особливо великих розмірах.
Прокурором не оспорюються ні в апеляційній скарзі, ні під час апеляційного розгляду фактичні обставини кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_8 , та кваліфікація дій останнього.
Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність при призначенні обвинуваченому покарання, а саме положень ст. 69 КК України, то колегія суддів доходить такого висновку.
Так, вирішуючи питання призначення обвинуваченому виду та розміру покарання, судом враховані обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, щире каяття у вчиненні злочину, активне сприяння розкриттю злочину та наявність збігу тяжких життєвих обставин; відсутність обставин, що обтяжують покарання; те, що обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря нарколога не перебуває, раніше не судимий, спосіб життя (повідомив, що працює не офіційно вантажником, не одружений, має гострі хронічні захворювання серця, позитивно характеризується за місцем роботи), позицію сторони обвинувачення та захисту щодо необхідної міри покарання; відношення обвинуваченого до вчиненого; ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, а саме: їх класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій. При цьому судом враховано позитивну репутація обвинуваченого, відсутність у нього судимостей, а також наявність декількох пом'якшуючих покарання обставин та відсутність обтяжуючих, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що призначення покарання в межах санкції статті, в якій обвинувачується ОСОБА_8 , є занадто суворим саме по відношенню до цієї особи та з огляду на його відношення до скоєного, а тому дійшов висновку про призначення обвинуваченому покарання за ч. 3 статті 307 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років з конфіскацією всього майна, належного йому на праві власності, із застосуванням ст. 69 КК України до основного покарання, врахувавши правову позицію Касаційного кримінального суду Верховного Суду, зокрема, викладену в постанові від 9 квітня 2020 року (провадження № 51-4494км19).
Місцевим судом не встановлено підстав для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності (за відсутності вмотивованого клопотання), звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України до обвинуваченого у зв'язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані. Суд дійшов висновку, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі, є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень) як ним самим, так і іншими особами.
Дане остаточне покарання (позбавлення волі), визначене обвинуваченому, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винної.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та враховує, що згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
За змістом ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з ч. 2 вказаної статті особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
При цьому відповідно до роз'яснень, які містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов'язані врахувати ступінь тяжкості злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п. 3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину й його обставин. Виходячи з того, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом'якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.
На переконання колегії суддів, з огляду на встановлені обставини, враховуючи положення ст. 69 КК України, правові висновки, викладені у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду України № 51-2132 км 18 від 1 березня 2018 року у частині, що стосується дискреційних повноважень суду при призначенні обвинуваченим покарання, суд першої інстанції, всупереч доводів апеляційної скарги прокурора, врахував обставини справи, особу обвинуваченого, його спосіб життя, характер і ступінь тяжкості наслідків та тяжкість скоєного кримінального правопорушення, кількість вилученої в обвинуваченого психотропної речовини, наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, його відношення до скоєного, застосовуючи принцип індивідуалізації та співмірності покарання, з урахуванням всіх встановлених під час судового розгляду обставин кримінального провадження, даних про особу обвинуваченого, позиції сторін під час судового розгляду, дійшов обґрунтованого висновку, що мірою виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним та іншими особами нових злочинів має бути кримінальне покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 3 ст. 307 КК України, у виді позбавлення волі на строк п'ять років, що не є м'яким покаранням.
Таким чином колегія суддів доходить висновку, що призначене обвинуваченому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України та є необхідним для досягнення його мети, тобто, необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами.
При перевірці законності вироку суду першої інстанції колегія суддів дійшла висновку, що місцевим судом були встановлені дійсні обставини справи та надана належна оцінка зібраним доказам, правильно застосовані норми матеріального права та не допущено порушень норм процесуального права, у зв'язку з чим підстав для зміни або скасування вироку колегія суддів не вбачає, а тому апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 25 липня 2024 рокущодо ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 307 КК України -залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, обвинуваченим ОСОБА_8 , який утримується під вартою, - у той же строк з дня вручення копії ухвали.
Судді:
____________________ ________________ _________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4