Провадження № 11-кп/824/1067/2025 Категорія: ч. 2 ст. 125 КК України
ЄУН: 377/921/23 Суддя у суді І інстанції: ОСОБА_1
20 лютого 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3
ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали у кримінальному провадженні № 12023116270000104, внесеному до ЄРДР 1 листопада 2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 125 КК України, за апеляційними скаргами заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 на вирок Славутицького міського суду Київської області від 17 листопада 2023 року, яким
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася у м. Бобровиця Чернігівської області, громадянка України, не заміжня, з середньою спеціальною освітою, працює прибиральницею в ТОВ «Управляюча компанія «Комфорт+», зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судима,
визнана винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначено покарання у виді штрафу у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 680 гривень,
та ухвалу Славутицького міського суду Київської області від 20 листопада 2023 року про виправлення описки,
за участю сторін апеляційного провадження:
прокурора ОСОБА_8
обвинуваченої (в режимі ВКЗ) ОСОБА_6
Вироком суду ОСОБА_6 визнана винуватою у тому, що 30 жовтня 2023 року близько 12 год., перебуваючи у коридорному приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_3 , в ході словесної сварки з ОСОБА_9 , на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, реалізуючи свій умисел, спрямований на нанесення тілесних ОСОБА_9 ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, правою рукою схопилась за дверцята шафи та нанесла ОСОБА_9 один удар дверцятами шафи, в результаті чого спричинила останній тілесні ушкодження у вигляді: садна лівої бровної дуги (d-7 мм), садна лівої виличної ділянки (d-5 мм), садна 1 пальця лівої руки, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, та рваної рани (5 мм) 1 пальця лівої руки, яке відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Дії ОСОБА_6 кваліфіковані як кримінальний проступок, передбачений ч. 2 статті 125 КК України, тобто умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Ухвалою цього ж суду від 20 листопада 2023 року виправлено описку та абзац перший резолютивної частини вироку Славутицького міського суду Київської області від 17 листопада 2023 року викладено у наступній редакції: « ОСОБА_6 визнати винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною другою статті 125 Кримінального кодексу України, і призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850 гривень».
Не погоджуючись з вироком суду, заступник керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок в частині призначеного покарання з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок м'якості; ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 призначити покарання за ч. 2 ст. 125 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. В решті вирок залишити без змін.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначає, що санкція ч. 2 ст. 125 КК України, як на момент вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення (30 жовтня 2023 року), так і на момент ухвалення оскаржуваного вироку Славутицького міського суду Київської області (17 листопада 2023 року), передбачала покарання у виді штрафу від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або громадські роботи на строк від 150 до 240 годин, або виправні роботами на строк до 1 року, або арешт на строк до 6 місяців, або обмеження волі на строк до 2 років.
Разом з тим, визнавши ОСОБА_6 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, суд призначив останній покарання, яке не передбачене санкцією ч. 2 ст. 125 КК України, а саме призначив покарання у виді штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 грн., тим самим застосував закон, який не підлягає застосуванню, та не призначив покарання в межах санкції ч. 2 ст. 125 КК України, тобто, не застосував закон, який підлягає застосуванню, а отже неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.
Окрім того, прокурор звертає увагу на те, що неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме призначення штрафу у виді 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 грн., яке не передбачене санкцією ч. 2 ст. 125 КК України, призвело до призначення судом покарання ОСОБА_6 , яке за своїм розміром є явно несправедливим через м'якість.
Не погоджуючись з ухвалою суду, заступник керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор наголошує, що всупереч вимог закону, мотивуючи своє рішення про виправлення описки, суд зазначив, що в абзаці першому резолютивної частині було допущено описку, а саме при зазначенні розміру штрафу замість 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850 гривень, помилково вказано 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в сумі 680 гривень. При цьому судом допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки суд при застосування ст. 379 КПК України не має права змінювати чи скасовувати вирок. У даному випадку суд, змінивши власний вирок в частині призначеного основного покарання, змінив розмір призначеного штрафу з 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 грн., до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., чим порушив принцип незмінності судового рішення, перебравши на себе виключне повноваження суду апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка просила задовольнити апеляційні скарги, обвинувачену, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вказавши, що вона сплатила давно вже штраф в розмірі 850 грн. і більше платити не буде нічого, дослідивши матеріали кримінального провадження обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів доходить такого висновку.
Відповідно до положень ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції дотримався наведених вимог закону не у повній мірі.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що обвинувальний акт про вчинення ОСОБА_6 кримінального проступку розглянутий у спрощеному провадженні, а тому встановлені досудовим розслідуванням та судом фактичні обставини кримінального провадження колегія суддів відповідно до вимог ч. 1 ст. 394, ч. 1 ст. 404 КПК України не переглядає.
За визнаних судом першої інстанції встановленими та доведеними фактичні обставини кримінального правопорушення дії ОСОБА_6 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 125 КК України - як умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок м'якості, колегія суддів доходить такого висновку.
У відповідності до загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, зокрема, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Як встановлено з оскаржуваного вироку, вирішуючи питання про призначення обвинуваченій виду та розміру покарання, місцевий суд врахував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, яке віднесене кримінальним законом до категорії кримінальних проступків; особу обвинуваченої, яка працевлаштована, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується негативно, як особа, яка веде аморальний спосіб життя, вживає алкогольні напої, протягом 2023 року притягувалася до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 178 КУпАП, обставину, що пом'якшує покарання обвинуваченого, - активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, обставину, що обтяжує покарання, - вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку про те, що виправлення та перевиховання обвинуваченої можливе без ізоляції від суспільства, а тому вважав за необхідне призначити їй покарання за ч. 2 ст. 125 КК України у виді штрафу у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 680 гривень.
Проте, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується частково та вважає слушними доводи апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність при призначенні обвинуваченій судом першої інстанції покарання.
Санкція ч. 2 ст. 125 КК України на момент вчинення кримінального правопорушення і на момент ухвалення оскаржуваного вироку передбачала покарання у виді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до одного року, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років, про що обґрунтовано вказано прокурором в апеляційній скарзі.
Підстави та порядок призначення покарання винуватій особі нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини статті Особливої частини цього Кодексу, передбачені ст. 69 КК України.
Проте, приймаючи рішення про призначення обвинуваченій покарання у виді штрафу у розмірі меншому, ніж передбачено законом, без застосування положень ч. 1 ст. 69 КК України, суд першої інстанції призначив ОСОБА_6 покарання, яке не передбачене санкцією ч. 2 ст. 125 КК України, а отже неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, про що обґрунтовано вказав прокурор в апеляційній скарзі.
Враховуючи застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, який не підлягає застосуванню, що потягло за собою невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, що відповідно до положень ст. 409 КПК України є підставою для скасування вироку суду першої інстанції в частині призначеного покарання, колегія суддів доходить висновку про скасування вироку суду щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання та ухвалення в цій частині на підставі ст.ст. 413, 420 КПК України нового вироку судом апеляційної інстанції.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченій виду та розміру покарання, колегія суддів враховує обставини, встановлені під час апеляційного розгляду, а також обставини, враховані судом першої інстанції при вирішення питання про призначення обвинуваченій виду та розміру покарання, та доходить висновку про призначення обвинуваченій за ч. 2 ст. 125 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Саме таке покарання буде відповідати меті покарання, передбаченій ст. 50 КК України, та вимогам ст. 65 КК України, буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченої та запобігання вчиненню нових злочинів як нею, так і іншими особами.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги прокурора щодо ухвали суду від 20 листопада 2023 року про виправлення описки у резолютивній частині вироку від 17 листопада 2023 року, то колегія суддів доходить такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 379 КПК України суд має право за власною ініціативою або за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.
Отже, судом можуть бути усунуті помилки у тексті судового рішення, зумовлені арифметичними помилками, що стосуються істотних обставин або ускладнюють виконання рішення, тобто, таких, яких суд припустився сам, однак при вирішенні цих питань суд не вправі змінювати зміст судового рішення.
Разом з тим, постановивши ухвалу про виправлення описки в частині призначеного обвинуваченій покарання, суд першої інстанції змінив розмір призначеного обвинуваченій покарання, що потягло за собою погіршення становища обвинуваченої та зміну ухваленого вироку, чим порушив принцип незмінності судового рішення, перебравши на себе виключне повноваження суду апеляційної інстанції, про що також обґрунтовано вказано прокурором.
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційні скарги прокурора підлягають до задоволення, ухвала суду - скасуванню, вирок суду в частині призначеного ОСОБА_6 покарання - скасуванню з постановленням апеляційним судом нового вироку в цій частині.
Керуючись ст. 376, 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 - задовольнити.
Ухвалу Славутицького міського суду Київської області від 20 листопада 2023 року, якою виправлено описку в абзаці першому резолютивної частини вироку Славутицького міського суду Київської області від 17 листопада 2023 року та викладено у наступній редакції: « ОСОБА_6 визнати винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною другою статті 125 Кримінального кодексу України, і призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850 гривень» - скасувати.
Вирок Славутицького міського суду Київської області від 17 листопада 2023 року щодо ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 125 КК України в частині призначеного покарання скасувати.
Ухвалити в цій частині новий вирок:
Призначити ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 125 КК України покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850 гривень.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Судді:
______________________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4