Справа № 11-cc/824/1250/2025 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер: № 761/20091/24
26 лютого 2025 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засіданняОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 03 червня 2024 року, -
за участю:
власника майна - ОСОБА_6 ,
представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 03.06.2024 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 2 відділення 2 відділу 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про накладення арешту на майно в межах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024000000000193 від 27.02.2024 року та накладено арешт на предмети та речі, вилучені 29.05.2024 року за місцем проживання ОСОБА_10 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
- банківську картку «АльфаБанк» № НОМЕР_1 ;
- мобільний телефон марки «Iphone 11 Pro», серійний номер - НОМЕР_2 , IMEI НОМЕР_3 ;
- купюри номіналом по 500 грн. в кількості 230 шт.;
- купюри номіналом по 100 доларів США в кількості 4126 шт.;
- флеш накопичувач SanDisk 32 GBSDCZ50-0032G/B1141124450B;
- ноутбук марки «AppleMacBookAir»,modelA2337 serial C02JX05LQ6LC.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, власник майна ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києві від 03.06.2024 року, скасувати її в частині накладення арешту на майно, а саме: купюри номіналом по 500 грн. в кількості 230 шт.; купюри номіналом по 100 доларів США в кількості 1126 шт., та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого про накладення арешту в цій же частині.
Щодо поновлення строку апеляційного оскарження на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 03.06.2024 року апелянт зазначає, що розгляд клопотання старшого слідчого про накладення арешту на майно в суді першої інстанції проводився без участі власника майна, про існування оскаржуваної ухвали останній дізнався лише 31.12.2024 року після ознайомлення із текстом судового рішення на сайті Єдиний державний реєстр судових рішень.
Мотивуючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та постановленою з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому такою, що підлягає скасуванню.
Вказує, що 29.05.2024 року було проведено обшук в рамках кримінального провадження відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024000000000193 від 27.02.2024 року, за підозрою ОСОБА_10 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 111-1 КК України, в ухвалі слідчого судді Шевченківського районного суду на підставі якої був проведений обшук у квартирі, судом було надано дозвіл лише на проведення обшуку з метою відшукання та вилучення документів, чорнових записів щодо господарської діяльності підприємств та інформації щодо їх діяльності, тобто, дозволу на вилучення грошових коштів під час обшуку не було. Під час проведення обшуку, ОСОБА_6 повідомив про те, що виявлені кошти в загальній сумі 412 600 доларів США (купюри номіналом по 100 доларів США в кількості 4 126 шт.) та 115 000, 00 грн. (купюри номіналом по 500 грн. в кількості 230 шт.) ОСОБА_10 не належать.
Апелянт звертає увагу апеляційної інстанції, що арешт було накладено необґрунтовано на належні йому грошові кошти, оскільки він законно отримав дохід від господарської діяльності та сплатив податки, тому накладення арешту на кошти порушує його права власності, володіти та користуватися майном.
Наголошує, що вказані грошові кошти, лише формально визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, без зазначення яким критеріям, визначеним ст. 98 КПК України воно відповідає, правові підстави для накладення арешту на це майно були відсутні.
В судове засідання у справі прокурор не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. Разом з тим, направив клопотання про відкладення судового засідання, однак з метою недопущення затягування судового розгляду, колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності прокурора, що не буде суперечити положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника та власника майна, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що власником майна ОСОБА_6 не було пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 03.06.2024 року, виходячи з положень абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, а його апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, що 2 відділом 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024000000000193 від 27.02.2024 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 111-1 КК України.
Досудовим розслідуванням зазначено, що громадянка України ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_4 ), 10.01.2013 зареєструвала на території російської федерації у м. Санкт-Петербург ТОВ «Ліфтінфо СПБ» (рос.мов. - ООО «Лифтинфо СПБ», ОДРН 1137847007968, ІПН 7814559320) при цьому, частина статутного капіталу зареєстрована на неповнолітніх дітей ОСОБА_10 , а саме: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_5 ) та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП НОМЕР_6 ) для здійснення підприємницької діяльності у сфері надання рекламних послуг, у т.ч. для політичних партій росії та за рахунок бюджетних коштів рф (за наявними даними в 2022 році ТОВ «Ліфтінфо СПБ» отримало дохід від провадження фінансово-господарської діяльності на території держави-агресора на загальну суму 21 млн. рублів).
Зазначено, що у 2022 році, у період проведення передвиборчої кампанії на території країни-агресора, у тому числі т.зв. «референдумів» на тимчасово окупованих територіях України, службові особи ТОВ «Ліфтінфо СПБ» провадили фінансово-господарську діяльність у взаємодії з Всеросійською політичною партією «єдіная росія» (рос.мов. - Всероссийская политическая партия «единая россия», ОДРН 1037739350934, ІПН7702330228) шляхом надання послуг з організації та проведення заходів політичного характеру, пов'язаного з здійсненням інформаційно-агітаційної діяльності ВПП «єдіная росія», за що ТОВ «Ліфтінфо СПБ» отримало грошові кошти у розмірі 753 304 російських рублів від Санкт-Петербурзького регіонального відділення Всеросійської політичної партії «єдиная россия» (рос.мов. - Санкт-Петербургское региональное отделение Всероссийской политической партии «единая россия», ОДРН 1037858023026, ІПН7811122394).
Водночас, ОСОБА_10 являється директором та засновником українського підприємства ТОВ «Ліфтінфо» (ЄДРПОУ 36039645), юридична адреса: м. Київ, вул. Івана Пулюя, буд. 1А, кв. 45, вид діяльності: надання рекламних послуг), при цьому, частина статутного капіталу також зареєстрована на неповнолітніх дітей ОСОБА_10 ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_5 ) та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП НОМЕР_6 ).
Разом з тим, зазначено, що протягом 2022-2023 років громадянка України ОСОБА_10 на підставі власних рішень, як засновника ТОВ «Ліфтінфо СПБ», отримала в якості дивідендів, від провадження фінансово-господарської діяльності ТОВ «Ліфтінфо СПБ» на території російської федерації (у т.ч. за рахунок організації та проведення заходів політичного характеру в інтересах Всеросійської політичної партії «єдіная росія»), кошти у розмірі 6 315 500 російських рублів на власну банківську карту, яка відкрита в російській банківській установі АТ «Альфа-Банк».
Під час огляду російського офіційного веб-сайту ТОВ «Ліфтінфо СПБ» (росія) сайт: https://liftinfo.spb.ru) встановлено, що дизайн, інтерфейс, логотип «LIFTINFO», стиль та загальна концепція сайту є ідентичними до українського офіційного веб-сайту ТОВ «Ліфтінфо», сайт: https://liftinfo.com.ua). Офіційна електронна пошта у розділі «Контакти» на російському сайті зазначена: kirichenko.liftinfo.ru, а на українському сайті зазначена: kyrychenko.liftinfo.com.ua.
Також зазначено, що всеросійська політична партія «єдіная росія» (рос.мов. -Всероссийская политической партии «єдиная россия») протягом 2022 - 2023 року отримала фінансування з федерального бюджету російської федерації на загальну суму 8 531 516 800 російських рублів.
Оглядом матеріалів фінансової звітності всеросійської політичної партії «єдіная россія» (рос.мов. - Всероссийская политической партии «єдиная россия») встановлено, що під час освоєння коштів, виділених у тому числі з федерального бюджету, протягом 2022 -2023 року політична партія «єдіная россія» витратила більше 300 млн. рублів для організації розповсюдження інформації про політичну партію через рекламні агентства, поліграфічні підприємства, засоби масової інформації на території російської федерації.
Відповідно до матеріалів оперативних співробітників Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України встановлено, що протягом серпня 2022- березня 2023 року, під час проведення передвиборчої кампанії на території країни-агресора, у тому числі т.зв. «референдумів» на тимчасово окупованих територіях України, ТОВ «Ліфтінфо СПБ» отримало за рекламні послуги від Всеросійської політичної партії «єдіная росія» грошові кошти у розмірі 753 304 російських рублів.
Разом з тим, зазначено, що протягом 2022-2023 років громадянка України ОСОБА_10 на підставі власних рішень, як засновника ТОВ «Ліфтінфо СПБ», отримала в якості дивідендів, від провадження фінансово-господарської діяльності ТОВ «Ліфтінфо СПБ» на території російської федерації (у т.ч. за рахунок організації та проведення заходів політичного характеру в інтересах Всеросійської політичної партії «єдіная росія»), кошти у розмірі 6 315 500 російських рублів на власну банківську карту № НОМЕР_1 (номер розрахункового НОМЕР_7 відкритого в російській банківській установі АТ «Альфа-Банк»).
29.05.2024 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва за місцем проживання ОСОБА_10 , за адресою: АДРЕСА_1 , проведено обшук, під час якого виявлено та вилучено:
- банківська картка «АльфаБанк» № НОМЕР_1 , на яку ОСОБА_10 отримувала грошові кошти від «ООО «Лифтинфо СПБ»;
- мобільний телефон марки «Iphone 11 Pro», серійний номер - НОМЕР_2, IMEI НОМЕР_3 на якому міститься переписка із контактом « ОСОБА_13 » про діяльність «ООО «Лифтинфо СПБ»;
- купюри номіналом по 500 грн. в кількості 230 шт.;
- купюри номіналом по 100 доларів США в кількості 4126 шт.;
- флешнакопичувач SanDisk 32 GBSDCZ50-0032G/B1141124450B;
- ноутбук марки «AppleMacBookAir»,modelA2337 serial C02JX05LQ6LC, на якому виявлено переписку із директором російського «ООО «Лифтинфо СПБ» ОСОБА_14 , бухгалтером ОСОБА_15 щодо діяльності «ООО «Лифтинфо СПБ».
29.05.2024 року ОСОБА_10 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 111-1 КК України.
29.05.2024 року старшим слідчим в ОВС 2 відділення 2 відділу 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_8 у даному кримінальному провадженні винесено постанову про визнання вищезазначеного майна речовими доказами.
30.05.2024 року (клопотання датоване 29.05.2024 року) старший слідчий в ОВС 2 відділення 2 відділу 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_8 за погодженням із прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту, в межах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024000000000193 від 27.02.2024 року, на предмети та речі, вилучені 29.05.2024 року за місцем проживання ОСОБА_10 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
- банківську картку «АльфаБанк» № НОМЕР_1 ;
- мобільний телефон марки «Iphone 11 Pro», серійний номер - НОМЕР_2 , IMEI НОМЕР_3 ;
- купюри номіналом по 500 грн. в кількості 230 шт.;
- купюри номіналом по 100 доларів США в кількості 4126 шт.;
- флеш накопичувач SanDisk 32 GBSDCZ50-0032G/B1141124450B;
- ноутбук марки «AppleMacBookAir»,modelA2337 serial C02JX05LQ6LC.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 03.06.2024 року зазначене клопотання старшого слідчого задоволено.
Задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя, виходив з наявності передбачених ст. 170 КПК Українипідстав для накладення арешту на вказане майно, з метою забезпечення його збереження як речового доказу у вказаному кримінальному провадженні та можливої конфіскації.
Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою, зокрема, і збереження речових доказів.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим КПК порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.
Задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя, прийшов до висновку про наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для накладення арешту на вищевказане майно, оскільки останнє в даному кримінальному провадженні відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 110 КПК України, рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови.
29.05.2024 року старшим слідчим в ОВС 2 відділення 2 відділу 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_8 у даному кримінальному провадженні винесено постанову про визнання вищезазначеного майна речовими доказами.
За таких обставин доводи апелянта стосовно відсутності підстав для втручання держави у володіння та користування власником належним йому майном не знаходять свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи колегією суддів, оскільки арешт застосовано на законних підставах з метою забезпечення збереження речових доказів.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що посилання у клопотанні про необхідність накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, знаходять підтвердження.
Крім цього колегія суддів колегія суддів приходить до висновку, що на даному етапі достатньою мірою підтверджується наявність факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 111-1 КК України. При цьому беручи до уваги, що вказане майно у кримінальному провадженні розглядається як таке, що можливо здобуте злочинним шляхом, а відтак існують ризики, що не накладення на нього арешту може призвести до його відчуження, знищення, пошкодження або спотворення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, всупереч доводам представника, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно, з метою забезпечення його збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.
Як вбачається з матеріалів провадження, 29.05.2024 року ОСОБА_10 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 111-1 КК України.
Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
З матеріалів провадження, які обґрунтовують клопотання, вбачається, що зазначені у клопотанні обставини підозри ОСОБА_10 могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних та певними доказами. Тобто існують обґрунтовані підстави підозрювати ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 111-6 КК України, санкція якої, передбачає, зокрема, і конфіскацію майна.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише можна визначити, що причетність ОСОБА_10 до скоєння кримінального правопорушення, підозра яка їй повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо нього такого обмежувального заходу, як арешт майна.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що грошові кошти на які накладено арешт оскаржуваною ухвалою належать ОСОБА_6 , то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, згідно з ч. 1 ст. 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Згідно зі ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Такий же підхід до питання належності особам, які є подружжям, на праві власності майна, набутого ними за час шлюбу, передбачають ч. ч. 3, 4 ст. 368 ЦК.
Як вбачається з ч. ч. 1, 3 ст. 368 ЦК спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 12 ст. 100 КПК спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується в порядку цивільного судочинства. Підставою для виділення частки майна в праві спільної сумісної власності має бути вимога співвласника такого майна або державного чи приватного виконавця.
У межах кримінального провадження є неприпустимим вирішення спору про право власності на майно шляхом поділу його з виділенням часток (постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 04.10.2022 у справі №752/7440/18).
Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки грошові кошти на які накладено арешт, також належить і підозрюваній ОСОБА_10 на праві спільної сумісної власності, а в межах кримінального провадження поділ майна з виділенням часток є неприпустимим, а тому арешту підлягає все майно, що є спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , а не частина такого майна.
Інші доводи апелянта за змістом апеляційної скарги не є безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Таким чином, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла остаточного висновку, що рішення слідчого судді суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_6 - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376,395, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 03 червня 2024 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 2 відділення 2 відділу 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про накладення арешту на майно в межах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024000000000193 від 27.02.2024 року та накладено арешт на предмети та речі, вилучені 29.05.2024 року за місцем проживання ОСОБА_10 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
- банківську картку «АльфаБанк» № НОМЕР_1 ;
- мобільний телефон марки «Iphone 11 Pro», серійний номер - НОМЕР_2 , IMEI НОМЕР_3 ;
- купюри номіналом по 500 грн. в кількості 230 шт.;
- купюри номіналом по 100 доларів США в кількості 4126 шт.;
- флеш накопичувач SanDisk 32 GBSDCZ50-0032G/B1141124450B;
- ноутбук марки «AppleMacBookAir»,modelA2337 serial C02JX05LQ6LC, - залишити без змін, а апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_6 , -залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
__________________ ______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4