27 лютого 2025 року
м. Київ
cправа № 910/16282/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О. А. - головуючий, Бакуліна С. В., Баранець О. М.,
за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д. А.
та представників:
позивача - Слівінська Н. І.
відповідача - Яковченко Р. Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 (головуючий суддя - Андрієнко В. В., судді - Шапран В. В., Сітайло Л. Г.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 (суддя - Турчин С. О.)
у справі № 910/16282/23
за позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про стягнення 516 825 686,72 грн
Короткий зміст позовних вимог
1. Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) 516 825 686,72 грн, з яких: 474 782 550,37 грн - основний борг, 18 582 561,38 грн - три проценти річних, 23 460 574,97 грн - інфляційні втрати.
2. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про участь у балансуючому ринку від 02.03.2020 № 21-150-08-20-00069/0063-04012.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 закрито провадження у справі № 910/16282/23 в частині позовних вимог про стягнення основної заборгованості у сумі 150 325 400,29 грн. В іншій частині позов задоволено повністю. Стягнуто з ПрАТ "НЕК "Укренерго" на користь АТ "НАЕК "Енергоатом" основний борг в сумі 324 457 150,08 грн, 3% річних в розмірі 18 582 561,38 грн та інфляційні втрати в сумі 23 460 574,97 грн.
4. Місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що доводи відповідача про те, що обов'язок з оплати настає саме з моменту отримання ним рахунків, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки п.7.7.4. Правил ринку чітко встановлений обов'язок сплатити рахунок протягом 4 днів з дати направлення рахунку, а не отримання такого рахунку. Факт прострочення НЕК "Укренерго" оплати за отриману електричну енергію підтверджується наявними у матеріалах справи фактичними даними та під час вирішення спору спростований не був.
5. При цьому суди зазначили, що доводи НЕК "Укренерго" про те, що прострочення виконання грошового зобов'язання виникло не з його вини, є безпідставними, оскільки ця обставина не впливає на обсяг його зобов'язань як боржника, що прострочив грошове зобов'язання, а наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв'язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права.
6. Суд першої інстанції також відхилив доводи відповідача про настання форс-мажорних обставин зазначивши, що НЕК "Укренерго" не надало сертифікату про настання форс-мажорних обставин, виданого у порядку, передбаченому чинним законодавством України, який би засвідчував факт неможливості виконання грошових зобов'язань відповідача перед позивачем за Договором, а, відтак, лист торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, на який посилається НЕК "Укренерго", не може вважатись допустимим доказом, що підтверджує настання для відповідача форс-мажорних обставин, оскільки має виключно інформаційний характер та лише констатує, що агресія російської федерації відносно України є форс-мажорною обставиною в розумінні чинного законодавства України, однак цей лист жодним чином не підтверджує вплив цієї обставини на виконання зобов'язань конкретними суб'єктами господарювання.
7. Окрім цього, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 150 325 400,29 грн, оскільки на момент розгляду даної справи предмет спору в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 150 325 400,29 грн припинив своє існування, у зв'язку зі сплатою відповідачем частини основної заборгованості.
8. Ураховуючи викладене вище, суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості у сумі 324 457 150,08 грн.
9. Разом з цим, перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суди встановили, що розрахунки є арифметично правильними, здійснені відповідно до умов договору та приписів законодавства, а відтак дійшли висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі 23 460 574,97 грн та 3% річних у сумі 18 582 561,38 грн є обґрунтованими.
10. При цьому, місцевий господарський суд відхилив доводи відповідача, наведені у контррозрахунку, оскільки як встановлено судом строк оплати відраховується від дати направлення рахунку в системі управління ринком. Судом встановлено, що позивачем правильно визначено періоди прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати за Договором від 02.03.2020 № 21-150-08-20-00069/0063-04012.
11. Також суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний господарський суд, відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних на 90% оскільки, обставини очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних відсутні, розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом, та окрім того, відповідачем, в свою чергу, не доведено наявність будь-яких виключних (надзвичайних) обставин, які вплинули на несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.
12. Разом з цим, до суду апеляційної інстанції від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення 272 841 313,50 грн, яке обґрунтовано сплатою відповідачем вказаної суми заборгованості після ухвалення рішення судом першої інстанції, у задоволенні якого відмовлено апеляційним господарським судом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
13. Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 і рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 в частині задоволення вимог про стягнення основного боргу в сумі 324 457 150,08 грн, 3% річних в розмірі 18 582 561,38 грн та інфляційних втрат в сумі 23 460 574,97 грн, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
14. У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій, при цьому, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначає, що суд суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі № 904/10242/17, від 04.12.2018 у справі № 913/63/18, від 25.08.2020 у справі № 924/534/19, від 23.09.2021 у справі № 924/2/21, від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 та від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
15. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень статей 1, 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" та статей 614, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Позиція інших учасників справи
16. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
17. 04.08.2017 ДП "НАЕК "Енергоатом" (правонаступником якого є АТ "НАЕК "Енергоатом") є учасником ринку електричної енергії та здійснює діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.
18. ПрАТ "НЕК "Укренерго" є оператором системи передачі (ОСП) на якого, зокрема, покладено функції адміністратора розрахунків (АР).
19. 02.03.2020 ДП "НАЕК "Енергоатом" приєднано до умов Договору (ідентифікатор договору № 0063-04012, дата акцептування 02.03.2020) про врегулювання небалансів електричної енергії та долучено до реєстру учасників ринку, що підтверджується повідомленням відповідача вих.№01/8496 (вх. від 03.03.2020 № 313/50). У цьому повідомленні зазначено, що наведений договір є публічним, укладається сторонами з урахуванням статті 634 Цивільного кодексу України та розміщений на офіційному сайті позивача http://ua.energy.
20. Таким чином, між позивачем та відповідачем укладено договір про участь у балансуючому ринку від 02.03.2020 № 21-150-08-20-00069/0063-04012.
21. Наказом ПрАТ "НЕК "Укренерго" від 27.01.2023 № 57 затверджено умови договору про участь у балансуючому ринку в новій редакції відповідно до Правил ринку, зі змінами та доповненнями.
22. Відповідно до п.1.2 Договору постачальник послуг з балансування (ППБ) зобов'язується надавати балансуючу електричну енергію на завантаження або розвантаження для здійснення ОСП балансування об'єднаної енергетичної системи України. ОСП зобов'язується продавати балансуючу електричну енергію ППБ або купувати балансуючу електричну енергію у ППБ та отримувати оплату за продану ППБ балансуючу електричну енергію або сплачувати кошти за куплену балансуючу електричну енергію у ППБ відповідно до умов цього договору та Правил ринку.
23. Згідно із п.2.1 Договору загальна вартість договору складається із суми придбаних та проданих обсягів електричної енергії на балансуючому ринку протягом дії цього Договору та відповідно до умов цього договору.
24. Відповідно до п.2.2 Договору розрахунок ціни купівлі-продажу електричної енергії визначається відповідно до Правил ринку.
25. Для розрахунків за цим договором використовуються обсяги електричної енергії, купленої-проданої на балансуючому ринку ППБ (п.3.1 Договору).
26. Виставлення рахунків та оплата платежів здійснюється відповідно до процедур та у строки, визначені Правилами ринку (п.4.1 Договору).
27. Згідно із наявними у матеріалах справи актами купівлі-продажу балансуючої електричної енергії та рахунками на оплату (№ 2402202300009 від 28.02.2023, № 0603202300011 від 06.03.2023, № 1603202300009 від 22.03.2023, № 2403202300221 від 24.03.2023, № 0604202300013 від 06.04.2023, № 1404202300012 від 14.04.2023, № 2604202300411 від 26.04.2023, № 04502022300011 від 04.05.2023, № 1605202300205 від 16.05.2023, № 1407202300011 від 14.07.2023, № 0408202300213 від 04.08.2023, № 1608202300219 від 16.08.2023, № 2408202300239 від 24.08.2023, № 509202300007 від 05.09.2023, № 1409202300234 від 14.09.2023, № 2609202300269 від 26.09.2023, № 0510202300010 від 05.10.2023) позивач у період з лютого по вересень 2023 року поставив, а відповідач отримав балансуючу електричну енергію загальною вартістю 566 165 152,96 грн.
28. Рахунки на оплату за балансуючу електричну енергію за ІІІ декада лютого 2023 року; ІІ та ІІІ декади березня 2023 року; І, ІІ та ІІІ декади квітня 2023 року; І декада травня 2023 року; І та ІІІ декади липня 2023 року; І, ІІ та ІІІ декади серпня 2023 року; І, ІІ та ІІІ декади вересня 2023 року виставлені у системі управління ринком (Market Management System).
29. За поясненнями позивача, рахунки-фактури за ІІ декаду лютого 2023 року та за І декаду березня 2023 року були виставлені (розміщені) у системі управління ринком 24.02.2023 та 16.03.2023 відповідно. Проте, вказані рахунки були виставлені без врахування зауважень позивача, викладених у листах від 21.02.2023 № 50-04/0543 та від 13.03.2023 № 50-04/0861 щодо неврахування диспетчерських команд для забезпечення меж операційної безпеки при визначенні обсягу купленої балансуючої електричної енергії за договором у періоди ІІ декади лютого 2023 року та І декади березня 2023 року.
30. Відповідачем 27.02.2023 та 22.03.2023 направлено на електронну адресу позивача оновлені рахунки за ІІ декаду лютого 2023 року та за І декаду березня 2023 року, з урахуванням зауважень позивача. Також рахунки за ІІ декаду лютого 2023 року та за І декаду березня 2023 року виставлені у системі управління ринком 28.02.2023 та 22.03.2023 відповідно.
31. Згідно із пунктом 7.7.4 глави 7.7 Правил ринку оплата рахунків за балансуючу електричну енергію мала бути здійснена у такі строки:
№ 2402202300009 від 28.02.2023 - у строк до 06.03.2023;
№ 0603202300011 від 06.03.2023 - у строк до 10.03.2023;
№ 1603202300009 від 22.03.2023 - у строк до 28.03.2023;
№ 2403202300221 від 24.03.2023 - у строк до 30.03.2023;
№ 0604202300013 від 06.04.2023 - у строк до 12.04.2023;
№ 1404202300012 від 14.04.2023 - у строк до 20.04.2023;
№ 2604202300411 від 26.04.2023 - у строк до 02.05.2023;
№ 04502022300011 від 04.05.2023 - у строк до 10.05.2023;
№ 1605202300205 від 16.05.2023 - у строк до 22.05.2023;
№ 1407202300011 від 14.07.2023 - у строк до 20.07.2023;
№ 0408202300213 від 04.08.2023 - у строк до 10.08.2023;
№ 1608202300219 від 16.08.2023 - у строк до 22.08.2023;
№ 2408202300239 від 24.08.2023 - у строк до 30.08.2023;
№ 509202300007 від 05.09.2023 - у строк до 11.09.2023;
№ 1409202300234 від 14.09.2023 - у строк до 20.09.2023;
№ 2609202300269 від 26.09.2023 - у строк до 02.10.2023;
№ 0510202300010 від 05.10.2023 - у строк до 11.10.2023.
32. За розрахунком позивача (у редакції заяви про збільшення розміру позовних вимог) заборгованість відповідача перед позивачем за небаланси електричної енергії по договору становить 474 782 550,37 грн. На підставі ст.625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні втрати у сумі 23 460 574,97 грн та 3% річних у сумі 18 582 561,38 грн.
33. Враховуючи акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 23.06.2023, згідно реєстру надходжень коштів за період з 01.05.2024 по 24.06.2024, що є додатком до довідки АТ "Ощадбанк" від 25.06.2024 від 16/2-09/606, станом на час розгляду справи заборгованість відповідача щодо сплати за отриману електричну енергію становить 474 782 550,37 грн (сума заборгованості заявлена до стягнення в останній редакції позовних вимог).
34. 25.06.2024 та 27.06.2024 відповідач здійснив часткову оплату за отриману електричну енергію, а саме у сумі 150 325 400,29 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 25.06.2024 № 1002, від 27.06.2024 № 1001, № 1002, № 1003, № 1004, № 1005, № 1006, № 1007.
Позиція Верховного Суду
35. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та заперечення, викладені у відзиві, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в частині підстави, передбаченої у пункті 3 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно закрити, а в частині підстави передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
36. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
37. Так, посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник, зазначає про застосування судами попередніх інстанцій норм права без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (щодо перевірки нарахувань інфляційних втрат), викладених у постановах Верховного Суду, наведених у пункті 14 цієї постанови.
38. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).
39. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
40. Велика Палата Верховного Суду у п.54 постанови від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 зазначила, що разом з тим, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду. Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, Верховного Суду від 08.12.2022 у справі № 921/542/20.
41. Доводи скаржника у цій справі зводяться до того, що суди попередніх інстанцій стягнули інфляційні втрати у завищеному розмірі, оскільки не здійснили заокруглення сукупного індексу інфляції до десяткового числа після коми. Скаржник наголошує, що різниця між нарахуваннями інфляційних втрат позивача та відповідача складає 218 160,53 грн, про що свідчить наданий ним контррозрахунок.
42. У постанові від 23.09.2021 у справі № 924/2/21, на яку посилається скаржник, Верховний Суд, перевіряючи правильність нарахування сукупного індексу інфляції відповідно до ст.625 ЦК України, не погодився з правильністю визначення судами попередніх інстанцій величини приросту індексу споживчих цін (сукупного індексу інфляції) та зазначив, що такий індекс має заокруглюватися до десяткового числа після коми. Так, Верховний Суд, зокрема, зауважив, що за період з червня до жовтня 2019 року сукупний індекс інфляції складає 100%, а не 99,99% (як визначено в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції), а за період із травня до жовтня 2020 року при заокруглюванні до десяткового числа після коми сукупний індекс інфляції має визначатись як 101,2%, а не 101,19%, оскільки саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України.
43. Аналогічний висновок щодо правильності визначення величини приросту індексу споживчих цін, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми, викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, на яку посилається скаржник.
44. У постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі № 904/10242/17, від 25.08.2020 у справі № 924/534/19, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, на які посилається скаржник, Верховний Суд хоч і досліджував правильність обрахування суми інфляційних втрат, проте не робив висновки про те, що сукупний індекс інфляції має заокруглюватися до десяткового числа після коми.
45. У цій справі, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що на підставі статті 625 ЦК України позивачем нараховані та заявлені до стягнення інфляційні втрати в розмірі 23 460 574,97 грн та 3% річних в сумі 18 582 561,38 грн (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).
46. Нарахування 3 % річних та інфляційних втрат здійснені у такому порядку: на заборгованість за ІІ декаду лютого 2023 року - за загальний період з 07.03.2023 по 18.06.2024; на заборгованість за ІІІ декаду лютого 2023 року - за загальний період з 11.03.2023 по 25.06.2024; на заборгованість за І декаду березня 2023 року - з 29.03.2023 по 25.06.2024; на заборгованість за ІІ декаду березня 2023 року - 31.03.2023 по 25.06.2024; на заборгованість за ІІІ декаду березня 2023 року - 13.04.2023 по 25.06.2024; на заборгованість за І декаду квітня 2023 року - з 21.04.2023 по 25.06.2024; на заборгованість за ІІ декаду квітня 2023 року - з 03.05.2023 по 25.06.2024; на заборгованість за ІІІ декаду квітня 2023 року - з 11.05.2023 по 25.06.2024; на заборгованість за І декаду травня 2023 року - з 23.05.2023 по 25.06.2024; на заборгованість за І декаду липня 2023 року - з 21.07.2023 по 25.06.2024; на заборгованість за ІІІ декаду липня 2023 року - з 11.08.2023 по 25.06.2024; на заборгованість за І декаду серпня 2023 року - з 23.08.2023 по 25.06.2024; на заборгованість за ІІ декаду серпня 2023 року - з 31.08.2023 по 25.06.2024; на заборгованість за ІІІ декаду серпня 2023 року - з 12.09.2023 по 25.06.2024; на заборгованість за І декаду вересня 2023 року - з 21.09.2023 по 25.06.2024; на заборгованість за ІІ декаду вересня 2023 року - з 03.10.2023 по 25.06.2024; на заборгованість за ІІІ декаду вересня 2023 року - з 12.10.2023 по 25.06.2024.
47. Оцінивши наданий позивачем розрахунок суми інфляційних втрат та 3% річних, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний господарський суд, встановив, що здійснені позивачем нарахування є арифметично правильними, здійснені відповідно до умов договору та приписів законодавства, а відтак позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі 23 460 574,97 грн та 3% річних у сумі 18 582 561,38 грн є обґрунтованими. При цьому, суди відхилили доводи відповідача, наведені у контррозрахунку.
48. Верховний Суд звертає увагу, що враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини цієї справи, місцевий та апеляційний господарські суди перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат встановили його відповідність умовам договору та приписам чинного законодавства, водночас скаржник, не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій у цій частині, зокрема стверджуючи, що позивачем не здійснено заокруглення сукупного індексу інфляції до десяткового числа після коми (хоча із наявного у справі розрахунку вбачається протилежне), фактично просить суд касаційної інстанції переоцінити докази у справі. Судами попередніх інстанцій надано оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73 - 80, 86, 300 ГПК України.
49. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є повноваженням судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц.
50. З огляду на наведене, Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги щодо неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, у зазначених скаржником справах та не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги у цій частині.
51. Щодо оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України Верховний Суд зазначає таке.
52. Скаржник у касаційній скарзі вказує, що відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо питання застосування положень статей 1, 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" у взаємозв'язку зі статтями 614, 625 ЦК України.
53. Згідно з частиною першою статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії", розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі, у тому числі шляхом клірингу (неттінгу), відповідно до укладених договорів у порядку, визначеному цим Законом, правилами ринку, правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку.
54. Відповідно до частини четвертої статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальники послуг з балансування та сторони, відповідальні за баланс, в яких виникли зобов'язання перед оператором системи передачі в результаті діяльності на балансуючому ринку, вносять плату за електричну енергію виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оператора системи передачі в уповноважених банках. Кошти з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оператора системи передачі перераховуються відповідно до правил ринку на: 1) поточні рахунки постачальників послуг з балансування та сторін, відповідальних за баланс, крім електропостачальників; 2) поточні рахунки із спеціальним режимом використання електропостачальників; 3) поточний рахунок оператора системи передачі.
55. За приписами статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії: алгоритм розподілу коштів - порядок розподілу уповноваженими банками коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання без платіжних доручень, що встановлюється Регулятором відповідно до цього Закону; поточний рахунок із спеціальним режимом використання - рахунок, відкритий в одному з уповноважених банків і призначений для забезпечення проведення розрахунків відповідно до цього Закону.
56. Скаржник наголошує, що з наведених норм вбачається, що оператор системи передачі може розраховуватись з постачальником послуг з балансування та сторонами, відповідальними за баланс, виключно з поточного рахунка із спеціальним режимом використання, а умовою проведення таких розрахунків є наявність коштів на рахунку із спеціальним режимом використання, що надійшли від учасників балансуючого ринку.
57. На думку НЕК "Укренерго", встановлений Законом України "Про ринок електричної енергії" порядок розрахунків виключає можливість користування відповідачем коштами, призначеними до сплати позивачу, в той час як 3% річних є платою за користування саме чужими коштами.
58. Вважає, що з огляду на це підстави для нарахування 3% річних відсутні, оскільки сплата 3% річних від простроченої суми, так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові; аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2018 у справі №922/4544/16, від 26.04.2018 у справі №910/11857/17, від 16.10.2018 у справі №910/19094/17, від 06.11.2018 у справі №910/9947/15, від 29.01.2019 у справі №910/11249/17, від 19.02.2019 у справі №910/7086/17, від 10.09.2019 у справі №920/792/18.
59. Відповідно до частин першої, другої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
60. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 ЦК України).
61. Верховний Суд у цій справі, досліджуючи правові підстави для застосування до НЕК "Укренерго" відповідальності за прострочення оплати та підстав для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, звертається до постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21, ухвали Верховного Суду від 29.08.2023 у справі № 910/16861/21 про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою НЕК "Укренерго", в яких розглядалось, зокрема, питання стягнення коштів (основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат, пені, штрафу), у зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань відповідачем за договором про участь у балансуючому ринку щодо вчасної оплати за балансуючу електричну енергію.
62. У справах № 910/9374/21 і № 910/16861/21 скаржник (НЕК "Укренерго") так само наголошував на неможливості до НЕК "Укренерго" відповідальності щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань через відсутність його вини у простроченні оплати в розумінні статті 614 ЦК України.
63. Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21 зазначив, зокрема, таке:
"17.19. Пунктом 4.4 Договору сторони погодили, що у випадку порушення строків розрахунків відповідно до Правил ринку та/або цього Договору ППБ має право нарахувати пеню в розмірі 0,1% від суми прострочення платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день такого прострочення у порядку, передбаченому Господарським кодексом України.
17.20. При цьому положення Договору не містять будь-яких застережень щодо використання відповідачем поточного рахунку зі спеціальним режимом використання, та, відповідно, умови про розрахунок за продану електричну енергію лише з такого рахунку та/або за умови наявності коштів на такому рахунку.
17.21. Статтею 625 Цивільного кодексу України перебачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 Цивільного кодексу України поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань. У разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей нараховуються 3% річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.
17.22. З огляду на умови договору та положення статті 625 Цивільного кодексу України Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для нарахування та стягнення пені, 3% річних та "інфляційних втрат" за несвоєчасну оплату балансуючої електричної енергії.
17.23. Твердження заявника про те, що прострочення виконання грошового зобов'язання виникло не з його вини, є неспроможними, оскільки ця обставина не впливає на обсяг його зобов'язань як боржника, що прострочив грошове зобов'язання, а наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв'язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/6635/21, від 15.06.2022 у справі №910/6639/21, від 08.06.2022 у справі №910/6636/21, від 18.10.2022 у справі №910/6578/21, й з огляду на зазначене у пункті 17 цієї постанови об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від висновків, наведених у вказаних постановах".
64. Отже, Верховний Суд у постанові від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21 виклав висновок, зокрема, щодо можливості/неможливості застосування частини четвертої статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" до подібних правовідносин як підстави для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання. Таке правозастосування є сталим та послідовним.
65. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).
66. Оскільки Верховний Суд вже викладав висновок з поставленого скаржником питання, касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, підлягає закриттю.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
67. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі.
68. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
69. Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
70. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків судів першої і апеляційної інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятих у справі судових рішень.
71. За таких обставин, доводи касаційної скарги, не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, у зв'язку з чим касаційне провадження в частині підстави, передбаченої у пункті 3 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно закрити, а в частині підстави передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення і постанову - без змін.
Розподіл судових витрат
72. Враховуючи викладене, судовий збір за розгляд касаційної скарги на підставі статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 і рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 у справі № 910/16282/23 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
2. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 і рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 у справі № 910/16282/23 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.
3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 і рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 у справі № 910/16282/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. А. Кролевець
Судді С. В. Бакуліна
О. М. Баранець