27 лютого 2025 року
м. Київ
cправа № 910/6336/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Мамалуй О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д.А.
та представників
Позивача: не з'явився
Відповідача: Невгад Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Консалтинг експерт груп «Діктум-Фактум»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024
(головуючий - Тищенко А.І., судді Михальська Ю.Б., Яценко О.В.)
та ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.08.2024
(суддя - Підченко Ю.О.)
у справі №910/6336/24
за позовом Приватного підприємства «Консалтинг експерт груп «Діктум-Фактум»
до Національної поліції України
про стягнення 125 031, 41 грн,
Короткий зміст позовних вимог
1. Приватне підприємство «Консалтинг експерт груп «Діктум-Фактум» (далі - ПП «Консалтинг експерт груп «Діктум-Фактум», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Національної поліції України (далі - НПУ, відповідач) про стягнення 84 000, 00 грн, 33 460, 24 грн інфляційних втрат, 7 571, 17 грн 3% річних.
2. Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати послуг експерта спеціаліста з проведення дослідження з питань порядку організації та проведення торгів у сфері державних закупівель товарів (робіт, послуг) на предмет їх відповідності законодавству, наданих в межах кримінального провадження.
3. Відповідач заперечуючи проти позову вказав на наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки, між сторонами, у зв'язку з проведенням дослідження в межах кримінального провадження, не виникало господарських відносин, а всі витрати кримінального провадження вирішуються саме в межах такого кримінального провадження. У зв'язку з чим, справа підлягає розгляду судом у порядку кримінального, а не господарського судочинства, а тому провадження підлягає закриттю, на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2024, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024, клопотання НПУ про закриття провадження у справі задоволено. Провадження у справі №910/6336/24 за позовом ПП «Консалтинг експерт груп «Діктум-Фактум» до НПУ про стягнення 84 000,00 грн витрат, 33 460,24 грн. інфляційних втрат, 7 571,17 грн. 3% річних, закрито. Роз'яснено ПП «Консалтинг експерт груп «Діктум-Фактум», що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції загальних судів та підлягає розгляду за правилами кримінального судочинства.
5. Судове рішення мотивовано тим, що ПП «Консалтинг експерт груп «Діктум-Фактум» залучено до кримінального провадження у якості спеціаліста, а отже позивач набув статусу учасника кримінального провадження, та відповідно питання про компенсацію останньому витрат за надання послуг, а саме за надання висновку спеціаліста в рамках вказаного кримінального провадження, які відповідно до норм кримінального процесуального законодавства є процесуальними витратами у кримінальному провадженні, повинні вирішуватися в межах кримінального судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
6. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду та направити справу для продовження розгляду.
7. Скаржник зазначає, що суди зробили помилковий висновок про наявність у позивача статусу сторони кримінального провадження, оскільки, позивача не залучали до участі у межах кримінального провадження. Між сторонами склалися господарські відносини і не можуть залежать від строків розгляду кримінальної справи. Позивач зазначає, що внаслідок закриття провадження у справі суди фактично позбавили позивача права на судовий захист.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
8. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилається на безпідставність доводів та вимог касаційної скарги, та водночас вказує на те, що висновки судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі, відповідають положенням норм матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими, а тому, відповідач просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Позиція Верховного Суду
9. Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, та заперечення викладені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з такого.
10. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4). . Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
11. Верховний Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині 3 ст. 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
12. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
13. Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.
14. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
15. Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
16. Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
17. Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначені статтею 20 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер, а також коли належність справ до юрисдикції господарських судів прямо передбачено положеннями законодавства.
18. За змістом частин 1-3 статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участю або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів.
19. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ (постанова Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 910/872/21).
20. Водночас у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.08.2019 у справі №646/6644/17 зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб'єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.
21. Відповідно до частини 1 та 2 статті 126 Кримінального процесуального кодексу України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку або ухвалою суду. Сторони кримінального провадження, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі мають право оскаржити судове рішення щодо процесуальних витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.
22. Так, положеннями частини 1 статті 125 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що суд за клопотанням осіб має право визначити грошовий розмір процесуальних витрат, які повинні бути їм компенсовані.
23. Таким чином, процесуальні питання, пов'язані з компенсацією процесуальних витрат у кримінальному провадженні, вирішуються у тій справі (провадженні), в якій вони були понесені, в порядку, передбаченому КПК України, що виключає можливість їх розгляду в порядку цивільного (господарського) судочинства (постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №757/3087/15-ц).
24. Проаналізувавши поданий позивачем позов судами встановлено, що:
- Головним слідчим управлінням Національної поліції України в рамках кримінального провадження №12018000000000296 від 16.05.2018 було направлено запит до Приватного підприємства «Консалтинг експерт груп «Діктум-Фактум» від 25.11.2019 №31642дн24/2/2-2019 для проведення дослідження з питань порядку організації та проведення торгів у сфері державних закупівель товарів (робіт, послуг) на предмет їх відповідності законодавству;
- за результатами проведення вказаного дослідження ПП «Консалтинг експерт груп «Діктум-Фактум» складено висновок спеціаліста від 19.05.2021 №37, в подальшому для приєднання до матеріалів кримінального провадження №12018000000000296 від 16.05.2018 висновку спеціаліста від 19.05.2019 №37 слідчим ГСУ винесено постанову від 22.03.2021 про залучення посадової особи ПП «Консалтинг експерт груп «Діктум-Фактум» в якості спеціаліста у вказаному кримінальному провадженні;
- кримінальне провадження №12018000000000296 від 16.05.2018 на даний час перебуває на розгляді в Шевченківському районному суді міста Києва, та за результатами розгляду вказаного кримінального провадження судом як наслідок може бути прийнято рішення про стягнення витрати на залучення спеціаліста за рахунок Держави чи обвинуваченого, що в свою чергу може призвести до подвійного стягнення таких витрат.
25. Встановивши зазначене, суди зробили висновок, що ПП «Консалтинг експерт груп «Діктум-Фактум» залучено до вказаного кримінального провадження у якості спеціаліста, а отже позивач набув статусу учасника кримінального провадження та відповідно питання про компенсацію останньому витрат за надання послуг, а саме за надання висновку спеціаліста в рамках вказаного кримінального провадження, які відповідно до норм кримінального процесуального законодавства є процесуальними витратами у кримінальному провадженні, повинні вирішуватися в межах кримінального судочинства.
26. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №333/6816/17 (провадження №14-87цс20) зроблено наступні висновки:
- "Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи). Недопустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, неналежним або недопустимим. Такі позови не підлягають судовому розгляду" (пункт 27 постанови);
- "Відносини виникли з приводу збирання й оцінки на предмет належності та допустимості доказу, отриманого у кримінальному провадженні. Тому розгляд заявлених вимог як позовних не може відбуватися за правилами жодного виду судочинства. Доводити недостовірність інформації, зафіксованої у довідці, протиправність складання останньої, неналежність і недопустимість доказів позивач має у кримінальному провадженні на відповідній стадії кримінального процесу, а не заявляючи позовні вимоги до органу, в якому працює інспектор, і до самого інспектора (див. також висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постанові від 20 березня 2019 року у справі N 808/3230/17 за позовом ЗОКЛ до ДАС про визнання протиправними дій ДАС з виділення інспектора ДАС, який є одним із відповідачів у справі N 333/6816/17, для участі у кримінальному провадженні N 42013080040000048 як спеціаліста з метою перевірки дотримання ЗОКЛ законодавства під час закупівель медичного транспорту й обладнання)" (пункт 28 постанови);
- "Приписи "суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства" (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України), "суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства" (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (див. аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 13 червня 2018 року у справі N 454/143/17-ц (пункт 59), від 21 листопада 2018 року у справі N 757/43355/16-ц (пункти 42, 66), від 13 березня 2019 року у справі N 331/6927/16-ц (пункт 37), від 20 березня 2019 року у справі N 295/7631/17, від 21 серпня 2019 року у справі N 761/35803/16-ц (пункт 36), від 18 вересня 2019 року у справі N 638/17850/17 (пункт 5.30), від 8 листопада 2019 року у справі N 910/7023/19 (пункт 6.20), від 18 грудня 2019 року у справі N 688/2479/16-ц (пункт 30), від 26 лютого 2020 року у справі N 1240/1981/18 (пункт 30), від 28 квітня 2020 року у справі N 607/15692/19 (пункт 45))" (пункт 30 постанови);
- "Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов, за яких суд повноважний розглядати позовну заяву. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою" (пункт 31 постанови)."
27. Крім того, відносини, що виникають з приводу збирання та оцінки доказів у кримінальному провадженні, не можуть бути предметом аналізу в порядку господарського судочинства. Розгляд наведених вимог, як позовних, не може відбуватися за правилами жодного виду судочинства. Доведення неправомірності дій органу досудового розслідування чи посадової особи повинно здійснюватися у кримінальному провадженні на відповідній стадії кримінального процесу. (Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 10.04.2024 у справі № 910/16041/23).
28. Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що спірні правовідносини у цій справі, з огляду на підстави і предмет позовних вимог, не є господарськими, а виникли з оплати витрати на проведення експертизи в межах кримінального провадження, тобто в процесі реалізації учасниками кримінального процесу своїх прав і повноважень. Тому розгляд заявлених вимог з підстав, наведених у позовній заяві, не може відбуватися за правилами господарського судочинства, а повинен здійснюватися у порядку визначеному КПК.
29. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема: спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства;
30. Таким чином суди зробили обґрунтований висновок, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства та закрили провадження у справі, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
31. Отже, колегія суддів констатує, що викладені у касаційній скарзі доводи не є підставою для зміни або скасування судових рішень у справі, оскільки, суди правильно застосували положення ст. ст. 2, 4, 231 Господарського процесуального кодексу України.
32. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що підстави касаційного оскарження не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження, таким чином, колегія суддів зазначає, що скарга позивача є необґрунтованою, а тому, постанову апеляційного суду та ухвалу суду першої інстанції необхідно залишити без змін.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
33. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
34. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 309 ГПК України).
35. Враховуючи викладене, касаційну скаргу Приватного підприємства «Консалтинг експерт груп «Діктум-Фактум» необхідно залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.08.2024 у справі №910/6336/24, залишити без змін.
Судові витрати
36. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Приватного підприємства «Консалтинг експерт груп «Діктум-Фактум» залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.08.2024 у справі №910/6336/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.А. Кролевець
Судді О.М. Баранець
О.О. Мамалуй