Справа № 309/4160/24
Провадження № 2/309/1092/24
03 березня 2025 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
в складі: головуючого-судді Сідей Я.Я.
з участю секретаря судового засідання: Свистак К.М.
розглянувши в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України у відкритому судовому засіданні в м. Хуст цивільну справу за позовом:
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
Позивачка ОСОБА_1 , звернулася в суд з позовом до відповідача про стягнення аліментів. Посилається на те, що з 09.10.2008 року вона з відповідачем перебуває у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу у них народився - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає разом з позивачкою та перебуває на її повному утриманні та вихованні. Відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання сина, жодним чином не допомагає. Зазначає, те що син росте та потребує витрати для забезпечення нормальних умов для фізичного та розумового розвитку. Відповідач ОСОБА_2 є здоровим та працездатним, має можливість сплачувати аліменти на утримання сина. Просить стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 4000 гривень щомісячно, до досягнення ним повноліття.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася. В позовній заяві просить про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним. Причини неявки суду не відомі, відзив у встановлений строк без поважних причин не подав.
Згідно ч.8 ст.178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що відповідачем у встановлений судом строк відзив не подано, в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд, вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою учасників справи, суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті, без проведення фіксування судового засідання технічними засобами.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
У судовому засіданні встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 09.10.2008 року, який зареєстрований у Хустському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (а.с.6).
Від даного шлюбу у них народився - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).
Згідно довідки про склад сім'ї № 2610 від 19.08.2024 року виданої центром надання адміністративних послуг Вишківської селищної ради, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 і разом з нею зареєстрований та проживає син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8).
Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Право дитини на належне утримання передбачено низкою норм законодавства України.
Так, частиною першою та другою статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7, ч.8ст. 7 СК Українипри вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
Відповідно дост. 8 Закону України "Про охорону дитинства"кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
У відповідності до ст.141 СК Українимати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом ст. 180 СК Українибатьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч.3ст. 181СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 01 січня встановлено прожитковий мінімум на дітей віком з шести до вісімнадцяти років 3196 грн..
При цьому,статтею 184 СК України врегульовано питання щодо визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі.
Згідно з вказаною статтею СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Оскільки на теперішній час дитина сторін постійно проживає разом з позивачем, суд вважає, що позивач має право на отримання аліментів від батька дитини, який повинен виконувати свій обов'язок щодо утримання дитини належним чином.
Відповідачем не надано відзиву на позов, як і не зазначено жодних обставин, які б свідчили про його матеріальний стан.
З урахуванням вищевказаного, даних, які могли б вказувати на неможливість або істотність обмеження надавати відповідачем матеріальну підтримку позивачу судом не встановлено.
Визначаючи розмір стягуваних аліментів, суд враховує матеріальне становище сторін та неповнолітньої дитини, а також враховує стан здоров'я відповідача, який є молодим працездатним чоловіком, та спроможність відповідача сплачувати аліменти на утримання дитини.
Суд визначає розмір аліментів у сумі 3500,00 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, оскільки такий розмір відповідає встановленому ч.2 ст.182 СК України мінімальному рекомендованому розміру аліментів на одну дитину і відповідачем жодним чином не спростована можливість надання утримання дитини в такому розмірі. Такий розмір аліментів відповідає вимогам закону про те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, адже такий розмір забезпечить необхідний мінімум для існування дитини, загалом надасть можливість дотримання принципу достатньо забезпечення дитини.
З врахуванням принципу співмірності, розумності аліменти у розмірі по 3500,00 грн. відповідатимуть інтересам дитини і не порушуватимуть як законні інтереси платника аліментів, так і законні інтереси їх отримувача.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Однак, позивачем не надано доказів про можливість відповідачем сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі по 4000,00 гривень.
Відтак позов ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову про стягнення аліментів.
Відповідно до п. 1 ч.1ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.84,180,181,182,183,184,191 Сімейного кодексу України, ст. ст.141,258,259,263,265,430, ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3500 (три тисячі п'ятсот) гривень щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення ним повноліття починаючи з 29 серпня 2024 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави - 1211,20 гривень судового збору.
Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.
Суддя Хустського
районного суду: Сідей Я.Я.