23 листопада 2010 р.Справа № 2-а-1407/10/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Гуцала М.І.
Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.
за участю секретаря судового засідання Трофімової Н.С.
за участю позивача ОСОБА_1 та представника відповідача Горлава М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2010р. по справі № 2-а-1407/10/2070
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Харківській області < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди,
ОСОБА_1 (далі по справі -позивач) звернувся до суду з позовом до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Харківській області (далі по справі -відповідач) в якому просив суд:
- визнати неправомірними і такими, що порушують Конституцію України дії Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Харківській області, якими примушували позивача подавати документи, подання яких не передбачено законодавством,
- заборонити Територіальному управлінню Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Харківській області вимагати з позивача подавати документи, подання яких не передбачено законодавством для автомобільних перевізників, що не використовують працю найманих водіїв,
- зобов'язати відповідача вчинити дії по видачі позивачеві ліцензії на автоперевезення в порядку, передбаченому законодавством, для отримання ліцензії на автоперевезення, суб'єктами господарювання, які одночасно є власниками і водіями транспортних засобів та не використовують працю найманих водіїв, стягнути моральну шкоду у розмірі 340,00 грн. та матеріальну шкоду у розмірі 12166,00 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2010 року у задоволені позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2009 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника та відповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності 20 січня 2009 року виконавчим комітетом Харківської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця та взятий на облік до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова як платник податків з 21 січня 2009 року за № 31148.
10 лютого 2009 року позивач звернувся до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Харківській області із заявою щодо видачі ліцензії без зазначення виду діяльності.
Позивачу було відмовлено у прийнятті заяви, оскільки відсутні відомості на який вид перевезень потрібна ліцензія.
Приймаючи рішення про відмову у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів погоджується з рішення суду першої інстанції з огляду на наступне.
У відповідності до п. 33 ч. 1 ст. 9 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, зокрема, надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України "Про автомобільний транспорт".
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України „Про автомобільний транспорт”, ліцензія видається на господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів на такі види робіт: надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів автобусами; надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі; надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів легковими автомобілями на замовлення; надання послуг з внутрішніх перевезень вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами; надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів автобусами; надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів на таксі; надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів легковими автомобілями на замовлення; надання послуг з міжнародних перевезень вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 10 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” суб'єкт господарювання, який має намір провадити певний вид господарської діяльності, що ліцензується, особисто або через уповноважений ним орган чи особу звертається до відповідного органу ліцензування із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії. У заяві про видачу ліцензії повинні міститися такі дані: відомості про суб'єкта господарювання - заявника: найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, ідентифікаційний код - для юридичної особи; прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані (серія, номер паспорта, ким і коли виданий, місце проживання), ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів - для фізичної особи; вид господарської діяльності вказаний згідно з статтею 9 цього Закону (повністю або частково), на провадження якого заявник має намір одержати ліцензію.
Відповідно до ч. ч. 4, 5, 6 ст. 10 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” до заяви про видачу ліцензії додається копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності або копія довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчена нотаріально або органом, який видав оригінал документа. Для окремих видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, до заяви про видачу ліцензії також додаються документи, вичерпний перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування. Органу ліцензування забороняється вимагати від суб'єктів господарювання інші документи, не вказані у цьому Законі, крім документів, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Згідно із п. 39 Переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності, затвердженого Постановою КМУ від 04 липня 2001 року за № 756, заявник повинен надати:
відомості за підписом заявника - суб'єкта господарювання про наявність власної або орендованої матеріально-технічної бази для проведення технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, перевірки їх технічного стану, зберігання, забезпечення проведення медичного огляду водіїв або укладення договорів про закупівлю таких послуг з поданням їх завірених копій (для автомобільних перевізників, що використовують працю найманих водіїв);
- відомості за підписом заявника - суб'єкта господарювання про власні транспортні засоби (автобуси, вантажні та легкові автомобілі, вантажопасажирські автомобілі, таксі, причепи, напівпричепи) або про транспортні засоби, які використовуються на інших законних підставах (для суб'єктів господарювання, що мають намір здійснювати внутрішні перевезення), із зазначенням типу, марки, моделі, державного номера, повної маси (пасажиромісткості), року випуску, реквізитів реєстраційного документа;
- відомості за підписом заявника - суб'єкта господарювання про спеціальне обладнання легкового автомобіля, а саме: про наявність розпізнавального ліхтаря, сигнальних ліхтарів, нанесені композиції з квадратів, марку, тип та серійний номер таксометра (для автомобільних перевізників, що мають намір надавати послуги з перевезень пасажирів на таксі);
- відомості за підписом заявника - суб'єкта господарювання про досвід роботи на внутрішніх перевезеннях на договірних засадах не менше ніж три роки (для автомобільних перевізників, що мають намір надавати послуги з міжнародних перевезень пасажирів і вантажів).
У разі відсутності у заявника можливостей для виконання робіт, які містять відомості, він надає копію договору на отримання зазначених послуг у других суб'єктів господарювання.
Колегія суддів зазначає, що у Переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності, затвердженого Постановою КМУ від 04 липня 2001 року за № 756 встановлено обов'язок заявника при звернення з заявою про видачу ліцензії вказати вид діяльності та надати документи.
Враховуючи, що позивач не надав до суду доказів щодо подання до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Харківській області належним чином оформлену заяву про видачу ліцензії з зазначеним видом діяльності, тому у відповідача не було законних підстав для видачі ліцензії.
Стосовно заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача матеріальної та моральної шкоди, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано відповідних доказів в обґрунтування своїх вимог.
Відповідно до стаття 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Пунктом 3 Постанови Пленум Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” від 31.03.1995 р. № 4 встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Колегія суддів зазначає, що позивачем не зазначено та не доведено суду, в чому полягала ця шкода, та якими доказами це підтверджується, тому вимоги стосовно відшкодування матеріальної та моральної шкоди не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..
Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги ОСОБА_1 про визнати неправомірними і такими, що порушують Конституцію України дії Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Харківській області, якими примушували позивача подавати документи, подання яких не передбачено законодавством, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди є необґрунтованими та безпідставними, оскільки при розгляді заяв позивача вказані посадові особи діяли на підставі закону, в межах своїх повноважень, не порушували прав та інтересів позивача, не спричиняючи йому моральної шкоди.
Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, < 197 > п.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2010р. по справі № 2-а-1407/10/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя< підпис >Гуцал М.І.
Судді< підпис >
< підпис >Зеленський В.В. П'янова Я.В.
< Список > < Текст >
Повний текст ухвали виготовлений 29.11.2010 р.