Справа: № 2а-5547/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Попова О.Г.
Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.
Іменем України
"23" листопада 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Глущенко Я.Б,
суддів Вівдиченко Т.Р., Сауляка Ю.В.,
при секретарі Дерлі І.І.,
за участю:
представників позивача -ОСОБА_2, ОСОБА_3,
представника відповідача -Пашинського Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємця ОСОБА_5 до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції в Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції в Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 травня 2010 року,
У серпні 2009 року ПП ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Коростенської ОДПІ в Житомирській області № 0000121702/0 від 30.07.2009 року.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14 травня 2010 року позов задоволено.
Не погоджуючись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити у справі нове рішення про залишення без задоволення адміністративного позову.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем безпідставно здійснено нарахування позивачу податкового зобов'язання та штрафних санкцій з податку на додану вартість оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.
З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися виходячи з такого.
Колегією суддів установлено, що працівниками Коростенської ОДПІ в Житомирській області в період з 23.07.2009 року по 24.07.2009 року проведено невиїзну документальну перевірку позивача щодо правових відносин з ТОВ «Втортех»та ЗАТ «Київ-Агротранс»за період з 01.04.2008 року по 31.09.2008 року.
В ході перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем, в тому числі, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого, на думку відповідача, позивачем занижено податок на додану вартість на суму 915269,77 грн., а саме за квітень 2008 року -102675,70 грн., травень 2008 року -85912,10 грн., червень 2008 року -317488,54 грн., серпень 2008 року -200728,79 грн., вересень 2008 року -208464,64 грн.
За результатами перевірки 30.07.2009 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000121702/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по основному платежу з податку на додану вартість в розмірі 915271,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 457636,00 грн.
Обговорюючи питання щодо правомірності прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вищенаведеного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
З матеріалів справи убачається, що між позивачем та ТОВ «Втортех»укладено договір поставки № 16 від 18.01.2008 року, за умовами якого останній зобов'язався передати у власність позивача запчастини, товари ТМЦ обладнання на загальну суму 3000000,00 грн., в тому числі з податком на додану вартість.
Окрім того, між позивачем та ЗАТ «Київ-Агротранс»30.01.2008 року укладено договір поставки, за яким останній зобов'язався поставити позивачу кар'єрне обладнання та інші ТМЦ на суму 3000000,00 грн.
В ході виконання договірних умов ТОВ «Втортех»в період з січня 2008 року по лютий 2008 року були виписані податкові накладні від 18.01.2008 року № 27504, від 22.01.2008 року № 27620, від 30.01.2008 року № 29210, від 04.02.2008 року № 30150, від 22.02.2008 року № 32254, від 25.02.2008 року № 33348, від 29.02.2008 року № 33399, від 29.02.2008 року № 33400, за якими загальна сума податку на додану вартість, що була сплачена позивачем в ціні товару, складає 473004,52 грн.
Під час виконання договірних зобов'язань ЗАТ «Київ-Агротранс»в період з січня 2008 року по лютий 2008 року виписало податкові накладні від 30.01.2008 року № 1084, від 28.02.2008 року № 1192, від 29.02.2008 року № 1196, від 29.02.2008 року № 1195, від 29.02.2008 року № 1287, від 29.02.2008 року № 1286, від 29.02.2008 року № 1288, за якими загальна сума податку на додану вартість, сплачена позивачем, склала 442265,25 грн.
Вказане надало ОСОБА_5 право на включення цієї суми до складу податкового кредиту за період з квітня 2008 року по вересень 2008 року.
Між тим, відповідач як на підставу своїх заперечень посилається на ту обставину, що ані ТОВ «Втортех», ані ЗАТ «Київ-Агротранс»не було задекларовано вищевказані податкові зобов'язання по взаємовідносинах з позивачем.
Відповідач вказує, що згідно листа Броварської ДПІ Київської області ТОВ «Вортех»не мало ніяких правових відносин із позивачем.
В свою чергу, згідно з постановою Господарського суду м. Києва від 18.06.2007 року ЗАТ «Київ-Агротранс»визнано банкрутом.
Вказане, на думку відповідача, позбавляє позивача права на включення сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару, до складу свого податкового кредиту.
Проте, на думку колегії суддів, визначальним фактором для формування податкового кредиту суб'єкта господарювання, платника податку на додану вартість, є використання придбаних ним товарів, у вартості яких сплачено податок на додану вартість, в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такого суб'єкта.
Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.
Отже, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.
Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:
- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;
- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Проте, відповідач, наполягаючи на залишенні без задоволення адміністративного позову, ані під час розгляду справи судом першої інстанції, ані під час апеляційного провадження в справі жодним чином не спростував реального здійснення господарських операцій між цими суб'єктами, на підставі яких визначено суми податкового кредиту позивача.
Окрім того, відповідно до приписів пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для відповідальності платника податку є лише відсутність податкових накладних на момент перевірки такого платника податку.
Таким чином, встановлені у справі фактичні обставини не дають підстав вважати, що позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ по господарським операціям з ТОВ «Втортех»та ЗАТ «Київ-Агротранс».
Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції в Житомирській області -залишити без задоволення.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 травня 2010 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Я.Б. Глущенко
Судді: Т.Р. Вівдиченко
Ю.В. Сауляк
Повний текст ухвали складений 29 листопада 2010 року.