Справа: № 2а-15484/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Блажівська Н.Є.
Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.
Іменем України
"23" листопада 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Глущенко Я.Б.,
суддів Вівдиченко Т.Р., Сауляка Ю.В.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва до Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в м. Києві про скасування постанови, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 січня 2010 року,
У грудні 2009 року ДПІ в Шевченківському районі м. Києва звернулася в суд з позовом, в якому просила скасувати постанову Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в м. Києві 3 20/1 від 27.10.2009 року про арешт коштів боржника.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 січня 2010 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи відбувається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оспорювана постанова є протиправною та підлягає скасуванню лише частково.
З такими висновками суду не можна не погодитися.
Судовою колегією встановлено, що на виконанні в ППВР ГУЮ у м. Києві знаходиться зведене виконавче провадження з примусового виконання виконавчих документів про стягнення з ДПІ у Шевченківському районі м. Києва грошових коштів на загальну суму стягнення 1648990,39 грн., а саме: виконавчі листи Бородянського районного суду Київської області № 1-112/2007 від 01.04.2008 року про стягнення на користь ОСОБА_2 довічних щомісячних платежів в розмірі 1800,00 грн., матеріальної шкоди в розмірі 24032,58 грн., моральної шкоди в розмірі 397440,00 грн., витрат на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн.; виконавчий лист Бородянського районного суду Київської області № 1-112/2007 від 01.04.2008 року про стягнення на користь ОСОБА_3 моральної шкоди в розмірі 814880,00 грн.; наказ Господарського суду м. Києва № 25/141 від 14.09.2004 року про стягнення на користь ТОВ «БК «Марафон»судових витрат в розмірі 203,00 грн.; виконавчі листи Господарського суду м. Києва № 21/320-25/448 від 17.12.2008 року про стягнення на користь СПД ОСОБА_4 моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн., судового збору в розмірі 1235,00 грн., судового збору в розмірі 42,50 грн.
У ході виконання зведеного виконавчого провадження державним виконавцем було встановлено, що в добровільному порядку вищевказані судові рішення боржником не виконано, грошові кошти на користь стягувачів не було сплачено. У зв'язку з цим, 27.10.2009 р. постановою державного виконавця № 20/1 накладено арешт на кошти боржника, які містяться на рахунках ГУДК України в м. Києві, в межах загальної суми стягнення - 1648990,39 грн.
Обговорюючи законність прийнятого відповідачем рішення судова колегія зважає на таке.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження»примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню виконавчі листи, що видаються судами.
Згідно приписів ст. 18 цього Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, в тому числі, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.
Відповідно до ст. 5 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом. Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право, зокрема, на виконання рішень суду про стягнення коштів або накладення арешту в порядку встановленому цим Законом, накладати арешти на грошові кошти або інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установ, на рахунках в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Зазначені положення Закону надають право державному виконавцю при здійсненні виконавчого провадження накладати арешт на будь-які кошти, що знаходяться на рахунках у банках та інших фінансових установах та належать боржникові. При цьому Закон не містить застережень стосовно того, хто є боржником у виконавчому провадженні, зокрема, чи фізична, чи юридична особа, чи орган державної влади.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі на кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунках в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
За правилами п. 4 ч. 1 ст. 34 цього Закону виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадку зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.07.2009 року зупинено виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2008 року в частині стягнення з Державного бюджету України на користь СПД ОСОБА_4 моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн. та судового збору в розмірі 1235,00 грн., а всього на суму 11235,00 грн.
В іншій частині стягнення коштів за зведеним виконавчим провадженням не зупинялося, стосовного чого сторонами і не було надано жодного доказу.
Відтак, відповідач, приймаючи 27.10.2009 року, тобто після постановлення вищевказаної ухвали суду, оспорювану постанову, протиправно наклав арешт на грошові кошти боржника, які містяться на рахунках ГУДК України в м. Києві, в межах суми 11235,00 грн., перевищив надані йому повноваження.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 січня 2010 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддяГлущенко Я.Б.
суддяВівдиченко Т.Р.
суддяСауляк Ю.В.