Справа: № 2-а-4283/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Євпак В.В.
Суддя-доповідач: Бараненко І.І.
"25" листопада 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді -Бараненка І.І.,
суддів: Борисюк Л.П.,
Ключковича В.Ю.,
при секретарі судового засідання -Григоренко Т.І.,
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2009 року в адміністративній справі №2а-4283/09/0670 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-литовське підприємство «Агромакс»до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
ТОВ «Спільне українсько-литовське підприємство «Агромакс»звернулось до суду з позовом, в якому, посилаючись на норми Закону України «Про податок на додану вартість»просило скасувати податкові повідомлення-рішення №0001831601/0 та №0001821601/0 від 20.03.2009 року, винесені ДПІ у м. Житомирі та зобов"язати ДПІ у м. Житомирі подати до Головного управління Державного казначейства в Житомирській області висновок про відшкодування позивачу податку на додану вартість, заявленого в податковій декларації за січень 2009 року в сумі 78165 грн.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2009 року позов задоволено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю встановлених законодавством обмежень в часі на право платника податку на декларування бюджетного відшкодування шляхом повернення коштів на поточний рахунок.
В апеляційній скарзі відповідач, вказуючи на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, порушення норм матеріального права, просить скасувати зазначену постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
Апелянт вважає, що, оскільки позивач не скористався правом на бюджетне відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість в тому періоді, в якому він отримав право на відшкодування, платник податку добровільно відмовився від бюджетного відшкодування такої суми податку і врахував її у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.
Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, 19.03.2009 року ДПІ у м. Житомирі проведена документальна невиїзна перевірка податкової декларації по податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-литовське підприємство "Агромакс" з питань достовірності нарахування суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, поданої за січень 2009 року, про що складено акт №1819/15-2.
Перевіркою встановлено порушення п.п.7.7.7 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: ТОВ СУЛП "Агромакс" в розрахунку бюджетного відшкодування виділено частину залишку від"ємного значення за листопад 2008 року в розмірі 78165 грн. Згідно наданих документів підприємство мало право на бюджетне відшкодування в грудні 2008 року. Відповідно до абзацу "а" п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку відмовився від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та остання враховується у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.
За результатами перевірки 20.03.2009 року ДПІ у м. Житомирі винесено податкові повідомлення-рішення: форми В1 №0001821601/0 про зменшення ТОВ СУЛП "Агромакс" суми бюджетного відшкодування на суму 78165 грн. та форми В2 №0001831601/0 про зарахування даної суми ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність винесення відповідачем зазначених податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступного.
Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
П.п. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону встановлено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
Відповідно до п.п. 7.7.3. п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.
Але підпунктом 7.7.4. визначено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.
Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ СУЛП "Агромакс" не приймав рішень про зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування за грудень 2008 року в розмірі 78165 грн. у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів, не занижував суму бюджетного відшкодування, як і не відмовлявся від отримання такої суми бюджетного відшкодування.
Отже, діюче законодавство не містить обмежень в часі на право платника податків в декларуванні бюджетного відшкодування шляхом повернення коштів на поточний рахунок. Платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми ПДВ, яка фактично сплачена у будь-якому попередньому податковому періоді, з урахуванням обмежень щодо строків давності (1095 днів), встановлених ст.15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Відповідно до п. 5.1 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", на який посилається відповідач, платник податків має право не подавати уточнюючий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач подав до ДПІ у м. Житомирі податкову декларацію та розрахунок суми бюджетного відшкодування, згідно яких заявлена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку складає 78165 грн.
Беручи до уваги викладене вище, колегія суддів вважає зазначені в апеляційній скарзі доводи необґрунтованими і такими, що не спростовують висновки суду першої інстанції.
Вимоги позивача зобов'язати відповідача подати до Головного управління Державного казначейства в Житомирській області висновок про відшкодування позивачу податку на додану вартість, заявленого в податковій декларації за січень 2009 року в сумі 78165 грн. не підлягають задоволенню.
Частиною другою ст.162 КАС України визначено повноваження адміністративного суду щодо прийняття постанови у разі задоволення позову.
Цей перелік не є вичерпним. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.
При цьому Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає наявність у суду повноважень щодо зобов'язання відповідача -суб'єкта владних повноважень для захисту порушених прав фізичної чи юридичної особи вчинити певні дії по відношенню до іншого суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, вимога позивача про зобов'язання податкового органу подати висновок до органу казначейства є неналежним способом захисту порушеного права платника податку на додану вартість і не підлягає розгляду в суді. У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодекс адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
З урахуванням вищевикладеного, постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2009 року підлягає скасуванню в частині зобов'язання Державну податкову інспекцію в м. Житомирі подати до Головного управління Державного казначейства в Житомирській області висновок про відшкодування позивачу податку на додану вартість, заявленого в податковій декларації за січень 2009 року в розмірі 78165 грн. із закриттями провадження в цій частині.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.196, 198, 202, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі задовольнити частково.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2009 року скасувати в частині зобов'язання Державну податкову інспекцію в м. Житомирі подати до Головного управління Державного казначейства в Житомирській області висновок про відшкодування позивачу податку на додану вартість, заявленого в податковій декларації за січень 2009 року в розмірі 78165,00 грн. і прийняти в цій частині нову постанову, якою:
Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання Державну податкову інспекцію в м. Житомирі подати до Головного управління Державного казначейства в Житомирській області висновок про відшкодування позивачу податку на додану вартість, заявленого в податковій декларації за січень 2009 року в розмірі 78165 грн.
В іншій частині постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2009 року залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Дане судове рішення може бути оскаржене в порядку і строки, передбачені ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст даного судового рішення складений 30 листопада 2010 року.
Головуючий __________________ І.Бараненко
Судді: __________________ Л.Борисюк
__________________ В.Ключкович
ДАНЕ СУДОВЕ РІШЕННЯ СКЛАДЕНЕ У ПОВНОМУ ОБСЯЗІ 30 ЛИСТОПАДА 2010 РОКУ