Справа: № 2а-679/10/0670 Головуючий у 1-й інстанції: < Текст >
Суддя-доповідач: Попович О.В.
Іменем України
"04" листопада 2010 р. м. Київ
Справа № 2-а-679/10/0670
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Попович О.В.,
Суддів: Бабенка К.А., Мельничука В.П.,
при секретарі Черненко О.В.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2010 р. у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «АТМ»до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
ПП «АТМ»(далі - Позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі (далі -Відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2010 року позов було задоволено. Визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 17.08.2009 року №0006261601/0, від 16.10.2009р. за № 0006261601/1 та від 17.11.2009р. за №0006261601/2 про визначення приватному підприємству «АМТ»податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 27062 грн.12 коп., в тому числі за основним платежем - 25773 грн.45 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1288 грн.67 коп.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу та просив суд скасувати постанову суду, ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
10.08.2009 року службовими особами Відповідача було проведено документальну невиїзну перевірку податкової декларації по податку на додану вартість ПП «АМТ», на основі якої було складено акт №4852/15-2 від 10.08.2009 року. Перевіркою було встановлено, що Позивач порушив пп. 7.4.1. п. 7.4, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі -Закон № 168/97 ), а саме: Позивачем до складу податкового кредиту за червень місяць 2009 року включено податкові накладні попередніх звітних періодів (червень, вересень, листопад 2007 року, січень, лютий, квітень, травень, червень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2008 року та лютий -березень 2009 року).
На підставі висновків вказаного Акта Відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 17.08.2009 року №0006261601/0, яким позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 25773,45 грн. за основним платежем та штрафні (фінансові) санкції в сумі 1288,67 грн.
Внаслідок порцедури адміністративного оскарження відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 16.10.2009р. №0006261601/1 та від 17.11.2009р. №0006261601/2.
Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.
У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).
Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону № 168/97, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 вказаного Закону, ее підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Зазначені правові норми свідчать про те, що виключно відсутність податкової накладної має наслідком неможливість формування подактового кредиту.
Посилання Відповідача на ту обставину, що Позивачем не було включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з настанням події оплати товару (послуг), а тому вказані суми не підлягають включенню до податкового кредиту у наступних податкових періодах є невірною.
Так, згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Позивачем було здійснено корегування податкового кредиту в межах строків давності визначених ст. 15 Закону № 2181 (1095 днів), а тому він правомірно відніс вказані суми ПДВ за податковими накладними попередніх періодів до складу податкового кредиту через помилкове невключення даних сум у попередніх періодах.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив обставини по справі, дав належну оцінку.
Однак, ухвалюючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції допустився помилки щодо визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, а тому відповідно до ст. 201 КАС України, постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2010 року підлягає зміні.
Відповідно до ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Даною нормою не передбачено одночасне визнання нечинним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень.
У тих випадках, коли предметом спору є акт індивідуальної дії, дія або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, то за правилами КАС України суд може визнати такий акт, дію або бездіяльність протиправними (недійсими, незаконними, неправомірними, скасування такого акта), а у разі оскарження нормативно-правового акта - визнання його нечинним.
Оскільки Позивачем оскаржується акти індивідуальної дії, то вони вказаний акт, у разі його протиправності, підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Враховуючи те, що судом першої інстанції було правильно по суті вирішено справу, але із помилковим застосуванням матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висовку про необхідність зміни постанови суду першої інстанції у мотивувальній частині.
Керуючись ст. ст.2, 10, 11, 160, 198, 201, 205, 207, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі задовольнити частково.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2010 року змінити у мотивувальній частині.
Резолютивну частину постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2010 року викласти в наступній частині: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 17.08.2009 року №0006261601/0, від 16.10.2009р. за № 0006261601/1 та від 17.11.2009р. за №0006261601/2.
В решті постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2010 року -залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя: О.В. Попович
Судді: К.А. Бабенко
В.П. Мельничук
Повний текст виготовлено: 09.11.2010 року