Справа: № 2-а-1695/10/0270 Головуючий у 1-й інстанції: < Текст >
Суддя-доповідач: Попович О.В.
Іменем України
"04" листопада 2010 р. м. Київ
Справа № 2-а-1695/10/0270
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Попович О.В.,
Суддів: Бабенка К.А., Мельничука В.П.,
при секретарі Черненко О.В.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу, без фіксування судового процесу, у відповідності до ч.1 ст. 41 КАС України, за апеляційною скаргою Державного підприємства Вінницької установи виконання покарань Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області № 1 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 травня 2010 року справі за адміністративним позовом Державного підприємства Вінницької установи виконання покарань управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області №1 до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання неправомірними дій, -
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 06 травня 2010 року позов у задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу та просив суд скасувати постанову суду, ухвалити нову, якою задовольнити позов.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснювались оплати протягом 2007-2010 р.р. до бюджету податків та зборів.
За твердженням Позивача Відповідачем здійснювався перерозподіл вказаних оплат та їх частина направлялась Відповідачем на погашення податкового боргу
У відповіності до п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі - Закон), платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
У відповідності до п.п.7.7. ст. 7 Закону, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Згідно з п.п.16.3.3 п. 16.3 ст.16 Закону - при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання. Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.
Податковий орган здійснює відповідний розподіл та спрямування сум, які сплачуються саме в рахунок погашення податкового боргу, а не в рахунок сплати поточних податкових зобов'язань за поточною податковою декларацією.
Колегія суддів відзначає те, що п.3.8 Глави 3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. №22. передбачено, що реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.
Таким чином, право визначати призначення платежу належить виключно платнику.
Вказаними нормами Законодавства не передбачено права податкового органу перерозподіляти сплачені суми податкових зобов'язань на інші цілі, у тому числі і на цілі погашення податкового боргу.
Крім того, згідно з п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону № 2181, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Судом першої інстанції були застосовані вказані норми Законодавства, однак на підставі їх співставлення та дослідження обставин справи, ним було зроблено помилкові висновки, які не вплинули на правильність вирішенння справи по суті.
Колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції було правомірно застосовано положення ст. 100 КАС України, щодо наслідків пропущення строку звернення до суду.
Так, Позивачем не було доведено того, за який саме період здійснювався вказаний перерозподіл сум сплачених ним податкових зобов'язань.
Тому враховуючи те, що Позивач звернувся до суду лише 22.04.2010 року та Позивачем не було надано доказів того, що Відповідачем вчинялист вказані дії після 22.04.2009 року, то колегія суддів вважає за доцільне відмовити у задоволенні позову з підстав пропущення строку звернення до суду.
Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає неправомірними дії Позивача, а висновки суду першої інстанції -обгрунтованими
Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.
Керуючись ст. ст.2, 10, 11, 41, 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Державного підприємства Вінницької установи виконання покарань Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області № 1 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 травня 2010 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя: О.В. Попович
Судді: К.А. Бабенко
В.П. Мельничук
Повний текст виготовлено: 09.11.2010 року