Справа: № 2а-8435/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Євпак В.В.
Суддя-доповідач: Попович О.В.
Іменем України
"04" листопада 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Попович О.В.,
Суддів: Бабенка К.А., Мельничука В.П.,
при секретарі Черненко О.В.,
розглянувши в судовому засіданні, без фіксування судового процесу, у відповідності до ч.1 ст. 41 КАС України, адміністративну справу за апеляційною скаргою Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2010 року у справі за адміністративним позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень - рішень, -
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2010 року позов було задоволено. Визнано протиправними дії Відповідача щодо нарахування Позивачу податкового забов"язання з податку на додану вартість. Визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення Коростенської об"єднаної державної податкової інспекції №0001811702/0 від 01.09.2009 року, №0002991702/1 від 22.09.2009 року, №0001811702/3 від 25.11.2009 року.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу та просив суд скасувати постанову суду, ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Службовими особами Відповідача була проведена планова виїзна перевірка Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року, про що складено акт №276/367/17-02/НОМЕР_1. Згідно вказаного Акту перевірки, пеервіряючими було встановлено порушення п.п.2.3.1 п. 2.3 ст. 2, п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п. 6.1 ст. 6, п.п. 7.3.1. п.п. 7.3, п.п.7.4.5 п. 7.4, п.п.7.7.1 п. 7.7 ст. 7, п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого платником занижено на загальну суму 172821,0 грн.
На підставі висновків Акта Відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0001811702/0 від 01.09.2009 року про визначення податку на додану вартість в сумі 259231,5 грн., а саме: основний платіж - 172821 грн., штрафні (фінансові) санкції 86410,5 грн..
За результатами адміністративного оскарження було прийнято податкові повідомлення-рішення №0002991702/1 від 22.09.2009 року про визначення податкового зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 1746,27 грн., а саме: основний платіж - 1164,18 грн., штрафні (фінансові) санкції - 582,09 грн.; та №0001811702/3 від 25.11.2009 року про визначення податкового зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 259231,5 грн., а саме: основний платіж - 172821 грн., штрафні (фінансові) санкції - 86410,5 грн.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на перевіряємий період Позивач перебував на спрощеній системі оподаткування та звітності.
Статтею 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»становлено наступне спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Яка вбачається з матеріалів перевіки, підставою для нарахування Позивачу податкових зобов'язань з ПДВ стало те, що в 4 кварталі 2007року підприємцем перевищено граничний обсяг виручки від реалізації товарів, 500 тис. грн.: фактична сума виручки, що прийшла на розрахунковий рахунок становить 505820,95 грн., виручка за 2008 рік також перевищила граничний розмір 500 тис. грн. - фактично на розрахунковий рахунок надійшло 552417,13 грн.
Відповідно до ст.1 вказаного Указу, виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Статтею 5 Указу передбачено, що у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
Суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем не було порушено вимог ст.5 вказаного Указу, оскільки частина сум, які надходили на рахунок Позивача не були її власністю, а отримувались нею на виконання договорів - доручення та перенаправлялись у подальшому на рахунки Довірителя. На підтвердження вказаного матеріали справи містять копії виписок з банківського рахунку Позивача, копії договорів доручення та актів приймання-передачі виконаних робіт.
З вказаними висновками суду першої інстанції не можна не погодитись.
Так, судова колегія приходить до висновку, що поняття «виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)»у даному випадку необхідно розглядати у нерозривному зв'язку з поняттям договору комісії та договору доручення, оскільки вказані договори мають характерні ознаки обох видів.
Відповідно до ст. 1000 ЦКУкраїни, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.
Так згідно з ст. 1011 ЦК України - за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Відповідно до ч. 1 ст. 1013 ЦК України - комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.
Статтею 1018 ЦК України визначено, що майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.
Відповідно до ст. 1020 ЦК України - комісіонер має право відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього для комітента, якщо інші кредитори комітента не мають переважного перед ним права на задоволення своїх вимог із грошових коштів, що належать комітентові.
Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме сума комісійної винагороди і є виручкою від реалізації послуг у розумінні Указу.
Таким чином, висновки Відповідача щодо перевищення виручки Позивачем у 4 кварталі 2007 року та 4 кварталі 2008 року є помилковими.
Крім того, ст.6 Указу визначено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів) податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків;
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив обставини по справі, дав належну оцінку.
Однак, ухвалюючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції допустився помилки щодо визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, а тому відповідно до ст. 201 КАС України, постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2010 року підлягає зміні.
Відповідно до ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Даною нормою не передбачено одночасне визнання нечинним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень.
У тих випадках, коли предметом спору є акт індивідуальної дії, дія або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, то за правилами КАС України суд може визнати такий акт, дію або бездіяльність протиправними (недійсими, незаконними, неправомірними, скасування такого акта), а у разі оскарження нормативно-правового акта - визнання його нечинним.
Оскільки Позивачем оскаржується акти індивідуальної дії, то вони вказаний акт, у разі його протиправності, підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Враховуючи те, що судом першої інстанції було правильно по суті вирішено справу, але із помилковим застосуванням матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висовку про необхідність зміни постанови суду першої інстанції у резоютивні частині.
Керуючись ст. ст.2, 10, 11, 41, 160, 198, 201, 205, 207, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити частково.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2010 року змінити у резолютивній частині замінивши слова «визнати нечинними та скасувати »на «визнати протиправними та скасувати».
В іншій частині постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2010 року було залишено без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя: О.В. Попович
Судді: К.А. Бабенко
В.П. Мельничук