Справа: № 2-а-354/10 Головуючий у 1-й інстанції: Береговий О.Ю.
Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.
"18" листопада 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Горяйнова А.М.,
суддів - Безименної Н.В. та Мамчура Я.С.,
при секретарі - Лосік Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 21 травня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до інспектора ДПС ДАІ м. Немирова та ВДАІ УМВС України у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
У квітні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АВ № 188944 від 01 квітня 2010 року.
Постановою Тульчинського районного суду Вінницької області від 21 травня 2010 року в задоволенні вказаного адміністративного позову було відмолено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення адміністративного позову. Також позивач доповнив свій адміністративний позов вимогою про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що в його діях відсутні ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 -задовольнити частково, постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 21 травня 2010 року -скасувати та прийняти нове рішення про часткове задовольняння позову виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем належними та допустимими доказами доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що 01 квітня 2010 року інспектором ДПС ДАІ м. Немирова та ВДАІ УМВС України у Вінницькій області винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АВ № 188944, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 260 грн. 00 коп.
Згідно вказаної постанови позивач 01 квітня 2010 року о 23 год. 13 хв. керуючи автомобілем Чері, державний номерний знак НОМЕР_1 в с. Чунів по а/д Немирів-Ямпіль рухався зі швидкістю 85 кілометрів на годину та перевищив дозволену швидкість руху на 25 кілометрів на годину.
ОСОБА_2 не визнав своєї вини у вчиненні вказаного правопорушення та, користуючись правом на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, наданим йому ст. 287 КУпАП, звернувся до суду з позовом про оскарження акту індивідуальної дії.
У відповідності до ч. 1 ст. 122 КУпАП порушення вимог дорожніх знаків тягне за собою накладення штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, для застосування до ОСОБА_2 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 260 грн. 00 коп. відповідачу необхідно було встановити та підтвердити доказами факт перевищення позивачем швидкості руху більш як на 20 кілометрів на годину.
Позивач стверджує, що швидкість руху не перевищував, а зафіксована засобом вимірювальної техніки швидкість руху не належить його автомобілю.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, і показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в суді першої інстанції (повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення), проте в судове засідання не з'явився та не надав суду своїх заперечень проти адміністративного позову.
Також відповідач не надав суду протокол про адміністративне правопорушення, свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, за допомогою якого було зафіксовано швидкість руху позивача, а також інших доказів, передбачених ст. 251 КУпАП.
У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій винесенню постанови до протоколу серії АВ № 188944 від 01 квітня 2010 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності та не надав доказів вини позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що вина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпП, є доведеною спростовується вищевикладеним.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення була винесена з порушенням вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення та підлягає скасуванню.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою позивач доповнив адміністративний позов вимогою про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
У відповідності до ч. 3 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Враховуючи, що вимога про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_3 під час розгляду справи в суді першої інстанції не заявлялася, колегія суддів не розглядає вказану вимогу позивача.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_3 -задовольнити частково, постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 21 травня 2010 року -скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -задовольнити частково.
Постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 21 травня 2010 року -скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_2 -задовольнити.
Постанову інспектора ДПС ДАІ м. Немирова ОСОБА_4 серія АВ № 188944 від 01 квітня 2010 року -скасувати.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.М. Горяйнов
Судді Н.В. Безименна
Я.С. Мамчур